3.3 Аналіз поезій
Аналізуючи вірші поетеси, визначили основні теми, такі як: пошук себе, самозаглиблення героя для відповіді на питання «Хто я?» («Я» - "أنا"); нещасна доля жінки, яку після смерті ніхто не згадав і не помітив її зникнення («Плач нікчемної жінки» - "مرثية امرأة لا قيمة لها"); місце жінки в арабському суспільстві, трагізм забутої і нікому непотрібної людини (« В долині рабів» - في وادي العبيد"»); вічна тема швидкоплинності часу, молодості і кохання, які неминуче пройшли («Плач звичайного дня» - "مرثية يوم تافه").
Картини і атмосфера віршів аль-Малаіки, здебільшого, похмурі і песимістичні, таємничі і примарні. Вони створюються образами: ніч, вітер, порожнеча, минуле, темрява і туман. Ці образ присутні майже в кожній її поезії. Наприклад, у вірші «Плач звичайного дня» - "مرثية يوم تافه" постає картина туманної, похмурої погоди: "ضاع في وادي السراب في الضباب" – «Пішов у долину марева в туман», "تاهت في الضباب في متاهات الليلي العابرات" – «Блукали в тумані в лабіринті минулих ночей». І зображується такий самий стан душі: темрява, біль і гріхи: "مرت الساعات في شبه بكاء" – «Години пройшли у плачі».
Ліричний герой різний, змінюється залежно від теми і мотиву поезії, але йому присутня головна риса – невтомність і неспокій. В більшості поезіях в головному герої впізнається авторка, бунтівна і непокірна.
Герой або шукає сенс свого життя, дивлячись на прожиті роки у вірші «Я»: "تسألني القرون أنا من أكون؟" – «Віки питають мене, хто я є?». Ніщо не може втихомирити його: "أنا صمته المتمرد" – « Я – неспокійне мовчання», "لا شيء يمنحني السلام" – «Ніщо не дає мені миру». Або це жінка, яка не може змиритися з тим, що кращий період життя – молодість – пройшов («Плач звичайного дня»):"عبثا أضرع أن يرجع لي صوت حبيبي" – «Даремно я прохала голос коханого повернутись».
Або це занепокоєний пасажир, який нетерпляче бажає, щоб його потяг поїхав ( «Поїхав потяг» - "مرّ القطار").
Головними ідеями творів Назік аль-Малаіки є показати проблеми арабського суспільства, драматизуючи трагедію арабської жінки, неоціненої і забутої всіма («Плач нікчемної жінки»); у вірші «Плач звичайного дня» авторка прагне розкрити почуття жінки, яка згадує своє кохання і цим показати неминучість і плинність часу; засудження жорстокого ставлення до жінки, викриття забобонності суспільства («Щоб змити сором»); у вірші «Я» поетеса показує складність і необхідність вибору життєвого шляху, пошуку себе. Ознакою поетеси є особливе використання художніх засобів, за допомогою яких вона створює особливий настрій вірша.
Назік аль-Малаіка широко використовує метафори:
"لم تسمع أبواب" – «двері не почули», "ترعشه الذكر" – «пам'ять змусила здригнутись», "نبأ تعثر" – «новина спіткнулась», "لم يجد مأوىً صداه" - «її відголосок не знайшов притулку» («Плач нікчемної жінки»); "الليل يسأل" – «ніч питає»,أخلق الماضي البعيد" - «я створюю далеке минуле» ( «Я»); "تغف دقلئق" – «дрімають хвилини», "العقارب لا تسير" – «стрілки не йдуть» («Поїхав потяг»).
Епітети, за допомогою яких створюються образи, відображають похмуру і таємничу атмосферу: "القلق" – «стурбований», «الأسود» - «чорний», «البعيد» - далекий, «الرغيد» - спокійний («Я»); "معتد" – «розгніваний», "الليل الثقيل" – « нудна ніч», "ظلام صامت" – «мовчазний морок», "القطار المجهد" – «стомлений потяг» («Поїхав потяг»); "جائع" – «голодний», "الماء الملوث" – «забруднена вода», "بلا رفيق" – «безжалісно» («Плач нікчемної жінки»); "يوم ضابعاَ" – «втрачений день»,
"تحقيق رهيب" – «страшна перевірка» («Плач звичайного дня»).
Порівняння: "كانت حياتي شفة ظمأى" – «моє життя було краєм ножа».
Алегорія: "أنا سره" – «я – секрет», "أنا صمته" – «я – мовчання», "أنا جبارة" – «я – гігант» («Я»).
Всі ці вірші залишаються актуальними в наш час, бо розкривають філософські теми про сенс життя і пошуки себе, які властиві кожному і завжди. Твори наштовхують на думки про буття, сенс нашого життя і вплив на нього часу, про місце людини в світі, її призначення. З аналізу бачимо, що за своєю структурою і змістом вільний вірш відрізняється від класичного. Авторка розкриває філософські теми, занурюється в глибокий психологічний аналіз і саме завдяки особливостям цього жанру вона висловлює світ, таким як бачить його, не соромиться висловлювати свої емоції та ідеї.
ВИСНОВКИ
В даній роботі була розглянута творчість іракської поетеси Назік аль-Малаики і досліджене її використання і встановлення в арабській літературі жанру вільного вірша. Було виявлено і проаналізовано новаторські риси вільного вірша, а саме: нову тематику, відмінність побудови від арабського класичного вірша, використання нової лексики і художніх засобів, та розглянута творчість Назік аль-Малаіки, як поетеси-новаторки.
1. Була з’ясована роль поетеси серед поетів-новаторів, важливість її роботи в літературній критиці з визначними поглядами і позиціями в різних сферах. З одного боку вона як поетеса засвоїла арабський поетичний спадок, оволоділа його традиційними формами, експериментувала з новими формами і продовжувала до наших днів свої новаторські спроби в структурі арабського вірша. З іншого боку, як літературного теоретика, її помітили за оригінальне бачення, знання і досвід. Це все кваліфікує її як засновника початкових теоретичних основ вільного вірша.
2. Доведено оригінальність і актуальність віршів в ході їх аналізу. Той факт, що багато поезій авторки перекладені різними мовами, також доводить популярність її творчості, розуміння і переживання проблем арабського світу на Заході, які вона оприлюднила перед всіма.
3. В ході роботи виявлені новаторські риси аль-Малаіки: нова тематика (роль жінки в суспільстві, роль поета), нова строфічна будова (довгі рядки переплітаються з короткими, нерівномірна побудова строфи), римування і відмова від замкненого бейту, особлива ритміка, похмурі та сумні образи, бунтівний ліричний герой. Все це робить її поезію експресивнішою і привабливішою для сучасного читача, який крокує разом з часом і якому цікаві нові теми і форми вираження почуттів.
4. Творчість поетеси різнобічна і неоднозначна. Було визначено, що більшість її робіт засновані на поєднані минулого і сучасного, вільного і класичного вірша. Вона писала як про суспільство, так і про конкретні почуття однієї людини.
Підсумовуючи все вищезазначене, можна сказати, що творчість Назік аль-Малаіки є визначною як для арабської, так і для світової літератури, тому що вона вивела арабську поезію на новий рівень розвитку і поставила її поряд з європейською. Її інновації змінили «обличчя» арабської поезії, а коментарі щодо традицій суспільства її країни, виведення жінки з «тіні» чоловіка забезпечили їй безперечну репутацію жінки-новатора.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бонч-Бруевич Е.И. Литературный энциклопедический словарь. – М., 1987. - 750с.;
2. Жовтис А.Л. О критериях типологической характеристики свободного стиха//«Вопросы языкознания», 1970//http://dic.academic.ru;
3. Кочубей Ю.М. Голос гніву і боротьби. - К., 1971.;
4. Кочубей Ю.Н. Поэзия «свободного стиха» в Ираке (40-е – 70-е гг 20ст.)//Ин-т востоковедения им. А.Крымского НАН Украины. – К.: Стилос, 2003.;
5. Фролов Д.В. Классический арабский стих. История и теория аруда// Рос. Академия наук. – М., 1992. - 76с.;
6. Altoma, Salih J. Nazik al-Malaika's poetry and its critical reception in the West// Arab Studies Quarterly, 22 March 2005// http://findarticles.com/p/articles/mi_m2501/is_n4_v19/ai_20576620/?tag=rbxcra.2.a.11.html;
7. Callaghan, M. Nazik al-Malaika// http://www.humboldt.edu/~me2/engl240/student_projects/Al-Malaika/frontpage.html;
8. Marshall Caverdish, World and its peoples//http://kirjasto.sci.fi.htm;
9. Simone Steven, Iraqi Woman’s Journey Changes Map of Arabic Poetry// http://www.aljadid.com/features/IraqiWomansJourneyChangesMapofArabicPoetrybySimoneStevens.html;
10. Skoggard, Peter. Biographies of the Poets // Wellingtonarts.ca., 21April 2005// http://www.wellingtonarts.org/peterskoggard/section.php?ssid=260;
11. مختارات_من_شعر_نازك_الملائكة//http://www.4shared.com/file/64790676/d160b268/____.html;
12. http://en.wikipedia.org/wiki/Nazik_Al-Malaika;
13. http://www.adab.com;
14. http://www.arablit.narod.ru;
15. http://www.diwanalarab.com/spip.php?article3217;
16. http://www.khayma.com/salehzayadneh/poets/nazek/nazek.html;
17. http://www.onefineart.com/en/artists/nazik_al_malaika/index.html.
ДОДАТОК
مرّ القطار
الليل ممتدُّ السكونِ إلى المدَى
لا شيءَ يقطعُهُ سوى صوتٍ بليدْ
لحمامةٍ حَيْرى وكلبٍ ينبَحُ النجمَ البعيدْ،
والساعةُ البلهاءُ تلتهمُ الغدا
وهناك في بعضِ الجهاتْ
مرَّ القطارْ
عجلاتُهُ غزلتْ رجاءً بتُّ أنتظرُ النهارْ
من أجلِهِ .. مرَّ القطارْ
وخبا بعيداً في السكونْ
خلفَ التلال النائياتْ
لم يبقَ في نفسي سوى رجْعٍ وَهُونْ
وأنا أحدّقُ في النجومِ الحالماتْ
أتخيلُ العرباتِ والصفَّ ا لطويلْ
من ساهرينَ ومتعبينْ
أتخيلُ الليلَ الثقيلْ
في أعينٍ سئمتْ وجوهَ الراكبينْ
في ضوءِ مصباحِ القطارِ الباهتِ
سَئمتْ مراقبةَ الظلامِ الصامتِ
أتصوّرُ الضجَرَ المريرْ
في أنفس ملّت وأتعبها الصفيرْ
هي والحقائبُ في انتظارْ
هي والحقائبُ تحت أكداسِ الغبارْ
تغفو دقائقَ ثم يوقظها القطارْ
وُيطِلُّ بعضُ الراكبينْ
متثائباً، نعسانَ، في كسلٍ يحدّق في القِفارْ
ويعودُ ينظرُ في وجوهِ الآخرينْ
في أوجهِ الغُرَباء يجمعُهم قطارْ
ويكادُ يغفو ثم يسمَعُ في شُرُودْ
صوتاً يغمغمُ في بُرُودْ
" هذي العقاربُ لا تسيرْ !
كم مرَّ من هذا المساء؟ متى الوصولْ ؟"
وتدقٌّ ساعتُهُ ثلاثاً في ذُهُولْ
وهنا يقاطعُهُ الصفيرْ
ويلوحُ مصباحُ الخفيرْ
ويلوحُ ضوءُ محطةٍ عبرَ المساءْ
إذ ذاكَ يتئدُ القطارُ المُجْهَدُ
... وفتىً هنالكَ في انطواءْ
يأبى الرقادَ ولم يزلْ يتنهدُّ
سهرانَ يرتقبُ النجومْ
في مقلتيه برودةٌ خطَّ الوجومْ
أطرا فَهَا .. في وجهِهِِ لونٌ غريبْ
ألقتْ عليه حرارةُ الأحلام آثارَ احمرارْ
شَفَتاهُ في شبهِ افترارْ
عن شِبْهِ حُلْمٍ يفرُشُ الليلَ الجديبْ
بحفيفِ أجنحةٍ خفيّاتِ اللُحونْ
عيناهُ في شِبْهِ انطباقْ
وكأنها تَخْشَى فرارَ أشعةٍ خلف الجفونْ
أو أن ترى شيئاً مقيتاً لا يُطَاقْ
هذا الفتى الضَّجِرُ الحزينْ
عبثاً يحاول أن يرَى في الآخرينْ
شيئاً سوى اللُغْزِ القديمْ
والقصّةِ ا لكبرى التي سئمَ الوجودْ
أبطالهَا وفصولهَا ومضَى يراقبُ في برودْ
تَكْرارَها البالي السقيمْ
هذا الفتى.....
وتمرُّ أقدامُ الَخفيرْ
وُيطل وجهٌ عابسٌ خلفَ الزُجاجْ،
وجهُ الخفير!
ويهزُّ في يدِهِ السِراجْ
فيرى الوجوهَ المتعَبة
والنائمينَ وهُمْ جلوسٌ في القطارْ
والأعينَ المترقبة
في كلّ جَفْنً صرخةٌ باسمِ النهارْ،
وتضيعُ أقدامُ الخفير الساهدِ
خلفَ الظلامِ الراكدِ
مرَّ القطار وضاع في قلبِ القفارْ
وبقيت وحدي أسألُ الليلَ الشَّرُود
عن شاعري ومتى يعودْ ؟
ومتى يجيء به القطارْ ؟
أتراهُ مرَّ به الخفير
ورآه لم يعبأ به .. كالآخرينْ
ومضى يسيرْ
هو والسِّراجُ ويفحصانِ الراكبين
وأنا هنا ما زلتُ أرقُبُ في انتظارْ
وأوَدُّ لو جاءَ القطارْ ....
1948
Проїхав потяг
Ніч розгнівана тишею без меж,
Нічого не заважає їй крім глухого звуку
Розгубленого голуба і собаки, що гавкає на далеку зірку.
Наївна година знищить їх завтра,
А в якійсь стороні
Проїхав потяг.
Його колеса сплели надію, я почав чекати день
Заради нього… Проїхав потяг,
І зник далеко в тиші
За далекими пагорбами.
В мені залишився лише слабкий відголосок.
Я вдивляюсь на мріючи зорі
І уявляю вагони і довгий хвіст
Тих, хто спить і хто втомлений.
Я уявляю тяжку ніч
В очах, які нудьгують від облич пасажирів.
У блідому світлі фар потягу
Нудьгують, спостерігаючи мовчазний морок.
Я уявляю важке занепокоєння
Душ, які сумують і яких втомив гудок.
Вони і валізи в очікуванні,
Вони і валізи під купою пилу
Дрімають хвилину, а потім їх будить потяг.
Деякі пасажири виглядають,
Зіваючи, сонні, і з нудьгою дивляться в пустелю.
І знову дивляться на обличчя інших,
На чужі обличчя, які збирає потяг.
Вони майже засинають, а потім розгублено чують
Голос, який бормоче в холоді:
«Ці стрілки не йдуть!
Скільки пройшло часу? Коли прибуття?»
Розгублено пробило третю годину,
І тут його перебиває гудок.
З’являється ліхтар охоронця,
З’являється крізь світло станції вечір,
Бо обережно їде стомлений потяг.
…замкнений в собі юнак
Не бажає спокою і продовжує зітхати.
Він не спить, спостерігає за зорями,
А в його очах холод підкреслює мовчання.
Через палкість його мрій він почервонів,
Його губи ледь посміхались
Від напівсну, суха ніч розстелює
Шелестом таємничих крил мелодію.
Його напівзаплющені очі
Бояться, що промені втечуть за повіки,
Чи що побачать щось нестерпно відразливе.
Цей юнак розгніваний і сумний.
Даремно він намагається побачити в інших
Щось схоже на давню загадку
Чи велике буття,
Від якого герої і сцена сумують.
Він продовжує споглядати за її повторенням, гнилим і хворим.
Цей юнак…
Ідуть ноги охоронця,
Похмуре обличчя дивиться за склом,
Обличчя охоронця!
Він колише ліхтар в своїй руці
І бачить стомлені і сплячі обличчя тих,
Хто сидить в потязі,
Чекаючі очі,
Де в кожній повіці – крик в ім’я світла.
Зникають кроки безсонного охоронця
За мороком.
Проїхав потяг і зник в серці пустелі.
Я лишився один і питаю у бездонної ночі
Про свого поета і коли він повернеться?
І коли з ним прийде потяг?
Чи повз нього пройшов охоронець,
На якого він не звернув увагу…як і на інших.
І він пройшов.
Він з ліхтарем оглядає пасажирів.
Я тут і спостерігаю в очікуванні,
І хочу, щоб прийшов потяг…
1948
0 комментариев