2.3 Переклади поезії Назік на західні мови
Стосовно перекладів творів поетеси на західні мови, то це : «Холера», «Верхівка сходів», «Гадюка», «Хто я є», «Плач нікчемної жінки», «Відвідувач, який не пришов», «Змивання ганьби», «П’ять пісень болю», «Джаміля», «Крига і вогонь», «Вітання Республіці Ірак».
Треба зазначити, що перекладені вірші здебільшого зображують меланхолію і песимізм, що поширені в творчому доробку аль-Малаіки. Але її політичні, оптимістичні вірші, містичні суфійські вірші, які представлені в двох збірках : «Для тих, хто молиться і революції» (1978) і «Море змінюється в кольорі» (1977) не перекладені на інші мови [15].
Це коротке досліджування творів Назік аль-Малаіки і західної критики чітко вказує на її видатну позицію в сучасній арабській літературі. Це визначається її літературною арабською і західною освітою, вплив західних авторів, переклади і критичні статті.
РОЗДІЛ 3
Аналіз вільного вірша Назік аль-Малаіки
3.1 Художні особливості вірша Назік аль-Малаїки в світлі традиції арабської поезії
Поезія вважається «мовою з розміром і римою». Але існує безліч видів як розмірів, так і рим, що і їх використання відрізняє сучасну поезію від класичної. Порівняймо класичне віршування і його зміни у «вільному вірші».
Система арабського віршування (аруд) була кодифікована в 8 столітті аль-Халілем. Він проаналізував розміри і побудував систему з 16 розмірів. Кожний рядок (бейт) складається з 2 окремих половин (місра), а місра має в собі 2 стопи. Крім цього, бейт може існувати самостійно, а його суворі рамки змушують висловлювати думки небагатослівно. Рима – головна ознака поезії. За аль-Халілем існує 2 види рими: зв’язана –مقيدة– «мукайада» і вільна –مطلقة– «мутлака». Правила дозволяють замінність голосних і-у в римованих словах, також поет повинен дотримуватись однієї рими протягом всього твору [5, c.15-23].
Як бачимо, рамки досить суворі для польоту думки, тому нова поезія відмовилась від графічної симетрії і об’єднаної рими. Поети зробили строфи дуже довгими (10 і більше рядків) або дуже короткими. Для аль-Малаїки характерні правильні строфічні форми. Це можна побачити на прикладі вірша «Мрії і дійсність»:
Рима об’єднує 8 строф, надаючи йому традиційний вигляд.
Для багатьох чотирьохрядкових строф характерна європейська система римування абаб або абба («Вечір»). Вона демонструє багатство строфічних варіацій та різноманіття римування в другій своїй збірці «Багдад» (1949). Ось декілька прикладів з неї. «Коли воскрешають минуле» - вірш з 6 восьмирядкових строф:
Вірш «Я»
а الليلُ يسألُ مَن أنا
бأنا سرُّهُ القلقُ العميقُ الأسودُ
бأنا صمتُهُ المتمرِّدُ
в قنّعتُ كنهي بالسكونْ
вولففتُ قلبي بالظنونْ
وبقيتُ ساهمةً هنا а
أرنو وتسألني القرونْ в
[16]
У вірші «Чужі» семирядкова строфа:
а
а
б
б
а
б
б
Поетеса також використовує ущільнену систему римування у простій строфі. Наприклад, вірш «Попіл» - 23 строфи по 2 рядки, але римуються вони незвично:
б а
а б
г в
в г
Ще однією новаторською рисою Назік аль-Малаїки є відмова від замкнутого бейта, в її віршах довгі рядки переплітаються з короткими, мета яких – донести думку, а не дотримуватись канонів аруду. Цей принцип помітний у вірші «Любовна пісня»:
مججت الزوايا التي تلتوي
و راء النفوس
و راء بريق العيون و
أبغضت حتى السكون
و تلك العاني التي تنطوي
عليها الكؤوس [16]
Відкинула краї покривала, які хитаються,
Які відкривають душі,
Які відкривають блиск очей,
І зненавиділа навіть спокій
І ті думки, які ховаються
За цоканням бокалів.
Поетеса також відмовилась від 16 канонічних метрів і користувалась системою, в якій одиницею ритму виступала стопа з 7, 8, 10 розмірів, яка може повторюватись. Вибрана стопа використовується у всьому вірші і це не порушує його мелодійність. Як приклад, вірш «Холера»:
طلع الفجر
أصغ إلى وقع خطى الماشين
في صمت الفجر‘ أصخ‘ أنظر ركب الباكني
عشرة أموت‘ عشرونا
[11]
Зійшла зірка,
Слухай шум кроків перехожих,
У мовчанні зорі слухай, дивись на караван тих, що плачуть
Десять мерців. двадцять…
2 стопи ** - / - -
4 стопи - /** -/ - -/** -/ - -
6 стоп - -/ - -/**/- * -/ - -/ - -
4 стопи ** -/ - -/ - -/ - -
* -- короткий склад
- -- довгий склад
Щоб привернути увагу, вільний вірш звертається до паралелізмів і повторів. Вони стали важливим засобом виразності, створення музичного малюнку вірша. В роботі «Проблеми сучасної поезії» авторка виокремила повторення –تكرار– «такрар»: повторення слів, виразів і букв; риторичне повторення – التكرير البياني, розділове повторення - التكرير التقسيمي, підсвідоме - التكرير اللاشعوري- [6].
Як приклад можна навести вірш «Я» -"أنا", де розділове повторення слугує обрамленням твору і надає ритмічну організацію твору: "الليل يسألني من أنا" – «ніч питає мене, хто я», "الريح تسألني من أنا" – «вітер питає мене, хто я»,
"و الذات تسألني من أنا" – «душа питає мене, хто я».
0 комментариев