3.2 Головні мотиви поезії
Поетеса була однією з групи іракських митців, які зруйнували стереотип про арабську поезію, охопивши нові теми і пишучи ліричною мовою. Перша збірка верлібрів – «Попіл і шрапнель», яка відкрила проблеми відчуження, страху зникнути у Вічність [12].
Поетеса пройшла через період «внутрішнього вигнання», період відчуження і заперечення існуючого порядку. Образи, побудовані на основі зорового сприйняття (все в темних кольорах), передають похмуру атмосферу. Мотиви самотності, розчарування в житті і печаль представляли відображення реальності «чорного режиму». Вірш «Плач нікчемної жінки»
"مرثية امرأة لا قيمة لها" (1952) зображує страх бути забутим після смерті:
"ذهبت و لم يشحب لها خدٌ و لم ترجف شفاه
لم تسمع الأبواب قصة موتها تروى و تروى
نبأ تعثر في الدروب فلم يجد مأوىً صداه
فأوى إلى النسيان في بعض الخفر"
[13]
« Вона пішла, ні поблідлі щоки, ні тремтячі губи.
Двері не чули історію її смерті…
Новина звалилась на дорогу і не було притулку її відлунню
І воно залишилось забутим в якійсь ямі»
Про жіночу долю Назік аль-Малаїка писала ніжні і проникливі рядки, в яких сказано про любов і жіноче щастя. Вірш «Про що каже ріка» пронизане ліризмом, а «Коли я вбила своє кохання» повен трагізму. Аль-Малаїка в умовах, пануючих в країні, виступила на захист жінці і написала твори на цю тему в книзі «Глибина хвилі». Вірші «Танцівниця в храмі», «Плач пропащої жінки», «Спляча на вулиці», в них вона засуджує суспільство, позбавляє його права називатися цивілізацією, якщо воно прирікає жінку на страждання і приниження [6, c.230-242].
У вірші «Щоб змити сором» розповідається про жінку, яку вбив брат за те, що вона осоромила свою сім’ю, маючи відносини з чоловіком до заміжжя. Аль-Малаіка використовує просту мову для передачі жахливої самотності такої смерті.
«О мамо, тріск, сльози і темрява
Линула кров і затремтіло зранене тіло.
«О МАМО!» Чув лише кат
Завтра настане світанок і прокинуться троянди,
Молоді і чарівні мрії спитають про неї,
Луги і квіти дадуть відповідь.
Вона пішла, щоб змити сором.
Вертається жорстокий кат
І зустрічає людей
«Сором!» Витирає свій ніж
«Ми здолали його.»
І невинно повертається з чистою репутацією».
Цей вірш дуже вражає своїм трагізмом, відкритою правдою буття арабського суспільства і прототипів. Ця поезія кожним рядком закликає жінку бунтувати, змінити все.
Поетеса торкається теми місця жінки в суспільстві, її кар’єри і заміжжя.
Тема пошуку себе розкривається у вірші «Ніч питає хто я є» (أنا من يسأل الليل). Ніч, вітер, час і сама героїня питає себе, хто вона є, але всюди знаходить порожнечу її бунтівна душа і відповідь ховається і зникає поступово.
و الدهر يسأل من أنا
أنا مثله جبارة أطوي عصور
« Час питає мене, хто я є,
Я – гігант, який охоплює століття»
الريح تسأل من أنا
أنا روحها الحيران أنكرني الزمان
أنا مثلها في لا مكان
نبقى نسير و لا انتهاء
نبقى نمر و لا بقاء
فإذا بلغنا المنحنى
خلناه خاتمة الشقاء
فإذا فضاء!
« Вітер питає мене, хто я є,
Я – заворожений дух, який відрікся від часу.
Я подорожую нікуди,
Проходячи без зупинки,
І коли досягаю краю,
Я думаю, це має бути кінець страждань,
Але потім – порожнеча!»
Мотив ролі поета та його місця в суспільстві. Аль-Малаїка в своїх перших збірках зображує поета, який стоїть поза світом і володіє всім світом водночас («Повінь»), але самотнім, єдиними друзями якого є слова («Слова»). Роль поета розглянута в «Загублених ілюзіях», «В долині життя», «В долині рабів» і «В зубах смерті» [6, c.230-242].
0 комментариев