Завдання, зміст та методика формуючого експерименту

2.1 Завдання, зміст та методика формуючого експерименту

Мета експериментального навчання-з’ясувати ефективні шляхи формування дії контроля в діяльності розумово відсталих дошкільників.

Виходячи з цього, були виділені наступні завдання:

-  визначення системи педагогічної роботи, спрямованої на формування у розумово відсталих дошкільників психологічної готовності до здійснення перевірочної діяльності;

-  визначення корекційних прийомів формування у розумово відсталих дошкільників вмінь використовувати зразок як засіб самоконтроля.

У якості критеріїв третього рівня сформованості самоконтроля у розумово відсталих шести-семилітніх дошкільників виявлені:

- вміння самостійно фіксувати неточності і помилки;

- вміння і навички самостійно використовувати зразок у якості засобу для перевірки.

Ведучим методом дослідження був обраний формуючий експеримент, спрямований на навчання розумово відсталих дошкільників.

Результати експерименту фіксувались у протоколах, що відображали оволодіння дітьми як поняттям „самоконтроль”, так і його основними категоріями, такими як „перевірка”, „помилка”, „виправлення”, „зразок”, „порівняння”. На першому (підготовчому) етапі здійснювалось формування психологічної готовності розумово відсталих дітей до засвоєння дій самоконтроля. Метою даного етапу було створення у дошкільників уявлень про необхідність застосування самоконтроля у якості одного з компонентів діяльності; розширення і поглиблення знань про засоби перевірки; виховання зацікавленості до самоперевірки. Система роботи повинна забезпечити створення у досліджуваних відповідної мотивації.

У процесі формуючого експерименту необхідно дотримуватись наступних вимог:

- здійснювати вибір змісту і матеріалу ситуації у відповідності з рівнем наявних знань і уявлень розумово відсталих дітей;

- забезпечити емоційно-чуттєве сприйняття дітьми запропонованого змісту ситуації;

- використовувати різноманітні наглядні і вербальні засоби у процесі розігрування ситуацій;

- ситуації, що потребують включення дій контроля, повинні бути динамічними за своїм змістом;

- організувати перевірочну діяльність дошкільників таким чином, щоб був можливим перенос сформованих знань і уявлень про самоконтроль у практику власних дій.

Організація експериментальних занять передбачала індивідуальну і групову форму (по 2-3 людини) роботи.

Перша серія складалась с занять, у процесі яких педагог акцентував увагу дітей на можливості самоконтроля і необхідності його здійснення у всіх випадках, із застосуванням бесіди і розповіді на теми : „Що я більш за все люблю робити”, „Що я вмію робити самостійно”, „ Що я люблю робити сам”. Ставилася задача як найбільше розповісти про себе, свої захоплення, друзях, рідних, улюблених передачах, книгах та ін.. Дорослий фіксував увагу дитини на тому, що у записник записуються найцікавіші факти його життя, що по закінченню бесіди прозвучить ще ряд уточнюючих запитань. У процесі повторного „інтерв’ю” експериментатор звертав увагу на те, що деякі дії і вчинки героїв необхідно ще раз обговорити і уточнити. Дорослий інтерпретував їх з точки зору неправильних дій і їх наслідки та пропонував дитині самій з’ясувати точність або помилковість, непомітно підказуючи йому висновок про необхідність перевіряти себе.

На наступних заняттях дорослий звертався до дитини з проханням згадати і розповісти випадок, коли, забувши про перевірку себе, доводилося плакати, засмутитися, ображатися на близьких. Дітям пропонують на вибір близькі за змістом теми: ”Родина”, „Транспорт”, „Вулиця”, „Відпочинок”, „Заняття у дитячому садку”. Вибір теми залежить від настрою, психофізичного стану у момент бесіди і потреби дитини. При цьому експериментатор прохав дитину згадати як найбільше ситуацій із життя, в яких він здійснив неправильну дію, а потім довелося про це пожалкувати.

Заняття були направлені на сумісне з дитиною обговорення ситуації з її життя або з життя оточуючих її людей з введенням слів-орієнтирів: „помилка”, „перевірка”, „знайшов помилку”, „виправив помилку”. На заключних заняттях першої серії підготовчого етапу формуючого експерименту дорослий поступово вводив у мову дитини ці слова, що служили орієнтиром у відповідях на запитання типу: „ Чому тебе не взяли у гості?”, „Що ти забув зробити ?”, „Як би ти міг допомогти собі?”, „ Про що тобі нагадувала мати?”.

Такий підбір експериментального матеріалу першої серії дозволив перевірити ефективність прийому включення розумово відсталої дитини у знайомі їй ситуації і створення передумов для формування мотиваційної готовності дитини завжди контролювати себе.

Друга серія першого етапу формуючого експерименту була направлена на практичне освоєння дитиною функцій контролю. Рішення цієї задачі забезпечувалось шляхом моделювання ситуацій, в яких дитина спеціально виконувала роль „контролера” . Ця серія складалася з занять, сутність яких зводилась до обігрування дітьми ситуацій перевірки. Прикладом одного з таких занять були спостерігання дітей за процесом діяльності дорослого, подальший аналіз і оцінка результатів цієї діяльності. Так при виготовлені ялинкових іграшок дорослий продемонстрував декілька варіантів процесу виконання своєї діяльності без включення контроля, що проявилося в таких фактах: поспіх, неуважність у процесі виконання, ігнорування помилок у процесі отримання проміжних результатів, забування перевірити свою роботу у кінці виконання завдання. Експериментатор запрошував дітей до активного колективного обговорення результатів. Прохав зробити висновки використовуючи систему допоміжних запитань:

-  Чи допустила я помилку?

-  Чому я допустила помилку?

-  Що я повинна була зробити, щоб не було помилок?

-  Для чого мені потрібен зразок?

На заключних заняттях другої серії з позиції ряду вимог експериментатора виконати перевірку діти включались у проблемні контрольно-оціночні ситуації, що потребують застосування і подальшого закріплення отриманих уявлень про перевірку. Дорослий стимулював мовленнєві висказування дітей уточнював промовляння окремих слів і словосполучень, залучав розумово відсталих дошкільників до активного включення в ситуацію контроля наступними звертаннями: „Дякую, ти помітив помилку і допоміг мені правильно виконати завдання”, „Як я вдячна тобі за те, що ти перевірив мою роботу?”. При цьому дорослий поступово вводив дитину у визначення причин помилкових дій, тим самим розширюючи уявлення дітей про причинно-слідчі зв’язки виконавчої і контрольної дії: „Треба ж, а я забула подивитися на зразок і тому допустила помилки”.

На заняттях третьої (контрольної) серії визначалася ефективність проведеного навчання, повнота і точність уявлень і необхідність застосування самоконтроля розумово відсталими дошкільниками в ігрових і пізнавальних ситуаціях. Суть завдань даної серії полягала в тому, що разом з дитиною проводився аналіз невдач героїв цих ситуацій, в зв’язку з їх невмінням контролювати і правильно оцінювати свої дії і вчинки. Продовжувалась робота спрямована на розширення і збагачення життєвих вражень дітей за допомогою моделювання ситуацій, читання спеціально складених розповідей, проведення ігор й занять з елементами самоконтроля. К кінцю останнього заняття експериментатор підводив дитину до висновків, що виконати завдання без перевірки, а також здійснити будь-яку дію або операцію без перевірки неможливо.

Прикладом для усвідомлення розумово відсталими дітьми необхідності перевірки було проведення занять з використанням ситуацій казкового змісту.

Відомо, що при сприйняті казки дитиною вперше з’являється можливість емоційної підтримки та співчуття з героєм літературного твору, але не в плані реальної участі і його діяльності, а у плані уявленні (Д.Б. Ельконін). А емоції у дитини дошкільного віку є основою для виникнення мотивів до засвоєння нових дій, а у аспекті нашого дослідження-дії перевірки. Наприклад, суть казкової ситуації „ Кішкин дом” полягала в з’ясуванні дітьми помилкових дій головного герою-Киці і її наслідків.

На другому-основному етапі формуючого експерименту здійснювалось формування дій самоконтроля у аспекті усвідомлення функцій зразка-еталону результату і зразка-порядку перевірки як засобів самоперевірки розумово відсталих дошкільників.

Засвоєння розумово відсталими дошкільниками дії контроля проходило за допомогою зовнішнього контроля дитини, взаємоконтроля і самоконтроля. При цьому передбачалося, що система корекційної роботи, спрямованої на реалізацію поставленої мети повинна забезпечити сформованість і переніс вмінь і навичок здійснювати дії перевірки з одного виду діяльності дошкільників до другого. Враховуючи те, що виконання контрольної дії з опорою на зразок є першою ланкою у формуванні самоконтроля, пред’явленні досліджуваним зразок-еталон, згідно з яким повинен бути отриманий результат, і зразок-спосіб контрольної дії, послідовність операцій якого забезпечити ефективність здійснення самоконтроля. Отже, у процесі експериментального навчання дошкільники старшої і підготовчої груп спеціального дитячого садка повинні усвідомити, що зразок-еталон являється засобом перевірки, і придбати вміння і навички реалізувати контроль відповідно алгоритму перевірки.

Експериментальне навчання йшло за шляхом виконання дітьми системи, що включає в себе завдання, ігрові вправи, ігри, спрямовані на фіксацію неточностей і помилок з опорою і без на зразок. Система відповідно представляла собою три окремих блока:

У першому блоці пропонувалися такі завдання.

Завдання 1. Досліджувані отримували індивідуальні картки з зображенням різноманітних предметів і давалась інструкція-знайти для кожного зображення зразок. Завдання було простим для шести-семилітніх розумово відсталих дошкільників, так як його виконання забезпечувалося засвоєним ними методом парних картинок.

Завдання 2. Дошкільники отримували картки з вже знайомими зображеннями предметів, в яких художник спеціально допустив помилку. В даному завданні складалась ігрова мотивація-допомогти художнику виправити помилки. Як і в першому завданні, дітям пропонувалось знайти для кожної картинки зразок і, дивлячись на нього, знайти помилки. Основний акцент ставився на тому, що знайти і виправити помилки без зразка неможливо.

Завдання 3. Суть завдання полягала в тому, що треба виправити помилки. Для цього діти отримували кольорові олівці для виправлення помилок (домалювати відсутні елементи у зображеннях предметів).

Завдання 4. Суть завдання на фіксацію та виправлення помилок зберігалася, однак змінився зміст матеріалу і не був наданий зразок.

Завдання 5. Досліджуваним пропонували виправити помилки попередньо відповівши на запитання:

Чому ти не зміг виправити помилки у попередньому завданні?

Для чого потрібен зразок?

Далі дитину включали в гру: „ Гаряче-холодно”, метою якої був пошук конверта із зразками для перевірки. Після виконання дітьми контрольно-корекційних дій проводилась бесіда, спрямована на усвідомлення необхідності застосування зразка у якості засобу перевірки.

Переходячи до наступного блоку вправ, ми спирались на те, що одним з шляхів формування свідомого відношення дошкільника в перевірочній діяльності є словесна регуляція дій методом використання пробуджуючих інструкцій. Пробуджуючі інструкції (вимоги, команди), неодноразово сприймалися дитиною на слух, що стає поступово основою його пасивного словника. Накопичення пасивного дієслівного словника створює передумови як для активності дитини, та і його внутрішньої мови, наступною стадією якої є звернення контрольної дії на внутрішній план. Суть цих вправ полягала :1) у показі контрольних дій експериментатором, 2) застосування зовнішнього контролю, 3) здійснення контрольних дій однієї дитини над іншою (взаємоконтроль), 4) виконання дитиною особистих контрольних дій (самоконтроль).

Вправа 1. Не показуючи зразка, експериментатор пропонує дітям розкласти у рядок три трикутники, два квадрати, одне коло. Після виконання дітьми вправи експериментатор пояснює, що виконати правильно і перевірити його можна лише за наявності зразка, і демонструє, як за допомогою зразка можна перевірити правильність виконання завдання.

В наступних вправах дошкільники тренуються на різноманітного роду матеріалі перевіряти результат виконання власного завдання і завдання іншої дитини. При цьому експериментатор пропонує два шляхи рішення завдань: із зразком або без нього. Дитина повинна здійснити вибір самостійно. У процесі виконання вправ експериментатор непомітно для досліджуваного активував застосування ним у мовленні пар слів: „розкладіть-перевірте”, „відріжте- перевірте”, „наклейте-перевірте”, „побудуйте-перевірте”, „намалюйте- перевірте” та ін..

Вправа 2. Експериментатор пропонує дітям виконати завдання за тією ж інструкцією, але при наявності зразка. Розкласти і перевірити, чи правильно поставили у рядку три трикутника, два квадрати, одне коло. Діти починали виконання завдання, почергово порівнюючи свої дії із зразком.

Варіанти вправи 2. Наклеювання смужок паперу, розмалювання ілюстрацій, різання паперу по міркам і т.д.

Після проведенні першої і другої вправи проводиться бесіда на усвідомлення функції зразка як засобу контроля за допомогою наступних питань:

Легше виконати завдання за зразком чи без нього?

Перевірити завдання потрібно по зразку чи без нього?

Що допомагає тобі виконати завдання правильно?

Вправа 3. З використанням самоконтролю. Одна дитина отримує інструкцію розкласти спочатку сині, потім червоні, зелені і жовті прапори. Експериментатор нагадує, що виконуючи завдання, необхідно постійно дивитися на зразок і перевіряти. Друга дитина отримує завдання перевіряти правильність результату виконання.

Варіанти вправи 3. Склеювання заготівки маски півня (дві операції), складання мозаїки, виготовлення намиста для ляльок і т. д.

Вправа 4. Виконання дитиною завдання самостійно з обов’язковим коментування процесу виконання. Матеріал для вправи: складання аплікації – картинки : „ Ялинка в дитячому садку” (дві операції).

Варіанти вправи 4. Конструювання будинку, додавання необхідних елементів до аплікації „ Плаття ляльки Тані”, розставлення меблі в будинку для ляльок і т.д.

Вправа 5. Контроль виконання варіантів вправи 4. іншою дитиною з використанням прийому порівняння для визначення помилок і неточностей.

В останньому блоці вправ кожній дитині пропонувалось індивідуальне завдання, що вимагало не тільки наслідування зразку, але й більш складнішій роботі-порівняння й аналізу. Система вправ, що пропонувалася дітям включала в цьому випадку: 1) вправи, що мають відкриті помилки, про які дошкільникам не дається інформація; 2) вправи, що не мають помилок, але про які дітям дається помилкова інформація, так звані „ провокуючі” вправи.

Вправа 2. Кожна дитина отримує карточку і зразок для перевірки. Давалася інструкція наступного змісту:

Перевірте, чи правильно виконана вправа.

Матеріал для перевірки носив зміст пізнавальних завдань.

Варіант 1. На матеріалі завдань з формування елементарних математичних уявлень.

Зразок: 1 + 1 = 2

Індивідуальна картка для перевірки: 1 + 1 = 3

Зразок: два м’яча + два м’яча = 4 м’яча

Індивідуальна картка для перевірки: 2 + 2 = 3

Варіант 2. На матеріалі продуктивної діяльності.

Зразок: Зображення гілки з зеленим листям і п’ятьма яблуками.

Індивідуальна картка для перевірки: Зображення гілки з жовтим листям і п’ятьма яблуками.

Варіант 3. На матеріалі уявлень про навколишню дійсність.

Зразок: зображення зимового лісу.

Індивідуальна картка для перевірки: неправильний варіант відповіді дитина повинна закрити листом паперу зображення зимового лісу, ліса влітку і зимового поля.

У процесі навчання використовувалось багато варіантів цієї вправи. Головним для аналізу засвоєння дій контроля було визначення факту фіксації дитиною помилок або неточностей при активному і систематичному використанні зразка.

Вправа 2. Кожна дитина отримує картку й інструкцію наступного змісту:

Використовуючи зразок для перевірки, знайди помилки.

Варіант 1. Зразок відповідає виконанню.

Варіант 2. Зразок не відповідає виконанню.

Дитина повинна знайти і виправити помилки в індивідуальній карточці.

Матеріалом для виконання слугували елементарні схематичні зображення знайомих дітям предметів (чашка, пальто, м’яч, барабан, олівець, вікно, ножниці, стілець, книга). Діти отримували зразки для контроля і червоний олівець для виправлення помилок. Деякі зображення були виконані без помилок. Головним для аналізу засвоєння дії контроля був ступень сформованості у розумово відсталих дошкільників вміння робити порівняння із зразком.

У цьому ж блоці дітям були запропоновані вправи, за допомогою яких вони навчались основним засобам проведення перевірки. Навчання проходило у ігровій формі з залученням групи дітей із 5-6 чоловік.

Перед початком навчання експериментатор ставить перед дітьми завдання-уважно спостерігати за тим, як вони будуть виконувати і перевіряти завдання.

Заняття 1.

Експериментатор. -Я зараз навчу вас грати в одну цікаву гру.

Спочатку я буду грати одна, а потім кожен з вас пограє. Дивіться уважно і запам’ятовуйте, як потрібно грати і виправляти помилки, якщо вони виникнуть. Слідкуйте за мною.

Перед початком гри я говорю собі, що я виграю, якщо буду не тільки виконувати завдання, а й одночасно перевіряти кожний свій крок. Подивіться, як я рівно крокую, красиво і перевіряю себе. Точно так же я виконую завдання, крок за кроком, і слідкую щоб воно було виконано правильно. Показує: зробила крок, перевірила-все правильно. Пішла далі-знову правильно. Звідки я знаю, що правильно? Уважно подивилася на зразок, порівняла з тим, як повинно бути, та пішла далі.

- А тепер усі разом крокуємо і перевіряємо кожен свій крок.

Діти разом з експериментатором проводять гру.

Експериментатор. – Молодці! А тепер уважно дивіться, як я вмію грати, і теж крок за кроком перевіряю себе. Переді мною лежить зразок. Це груша, а під нею білий кружок. Я дивлюсь на нього, запам’ятовую, закриваю (показує), перевіряю, чи правильно я запам’ятала зразок, говорю вам: це груша, а під нею білий кружок.

-  Перевірте, чи правильно я запам’ятала? Молодці! Слідкуйте далі.

-  А далі я повинна викласти ряд з того, що було на зразку. Починаю викладати. Питаю себе: - А що ж було на зразку? Груша, а під нею білий кружок.

Експериментатор. -Ось я і виконала. А тепер, коли я все закінчила, обов’язково перевірю : чи правильно я виконала завдання?

-  Отже, що на зразку? Груша і білий кружок. А у мене так? І у мене так.

На другому занятті експериментатор ускладнює собі завдання, поставивши вимогу виконати два ряду. Перед тим, як перейти до завданню, він просить дітей контролювати його: „ Якщо я відволічусь, хлопніть один раз у долоні, а якщо допущу помилку- два рази, якщо не помічу її і буду продовжувати виконання завдання, то можна крикнути „ Гаряче!”

На третьому заняті кожна дитина виконує вже виконану діяльність. Умовою її виконання була перевірка вже чотирьох рядків, що складалися з овочів, фруктів і кружечків до них. Дитина повинна була запам’ятати зразок. Коли він убирався (закривався), відтворити по пам’яті і виконати перевірку, зафіксувати помилку, використовуючи прийом відкладання помилок в бік. Потім рахувати помилки, проаналізувати їх, спланувати увесь етап корекції і приступити до виправлення.

Педагог ставить дітей півколом, сам становиться перед ними. Просить дітей уважно слухати його і виконувати тільки ті рухи, про які він каже: „ Посміхнись, повернись, наклонись, візьми м’яч, підстрибни на одній нозі і т.д.” При цьому він виконує зовсім інші рухи (які є поміхами). Дитина повинна виконувати завдання, орієнтуючись тільки на зразок-мова дорослого.

Гра приймає трохи іншу форму при заміні матеріалу (музична, рухова та ін..).

Багаторазові використання вправ сприяють тому, що дитина навчається орієнтувалися лише на зразок, направляти свою увагу лише на виконання діяльності.

2.  Ігри, що направлені на фіксацію помилок

Підбери помилки за „формою”, „кольором”, „цифрою” і т.д.

Обладнання: набір цифр.

Гра може мати декілька варіантів.

В першому при трьох помилках, які мають місце в заключній частині виконання якого-небудь завдання (конструювання, малюнок, схема додавання, віднімання і т. д.) показується цифра „3”. Її зображення є установою на те, що завдання виконано помилково і має три помилки. Дітям необхідно їх знайти і сказати, чи відповідає це цифрі.

В другому варіанті показується цифра, але кількість помилок може їй не відповідати. Дитина находить помилки, бачить їх невідповідність за кількістю з цифрою і, звертається за допомогою до дорослого, який хвалить дитину за те, що вона побачила невідповідність, тобто орієнтується тільки на пропонований матеріал.

3. Ігри, що направлені на оцінку своєї і чужої діяльності

„Хто точніший”, „Хто чистіший”, „ Хто кращій”, „Хто вищій”.

„Світлофор”

Мета: навчити дітей давати правильну оцінку і самооцінку чужої і своєї діяльності, намагатися виправити і удосконалювати її.

Обладнання: червоний, жовтий, зелений кружечки.

Дітям пропонується завдання на складання цілого з частинок. Перед началом гри педагог пояснює, що червоний кружечок отримує той, хто виконав завдання без помилок, зелений-з однією помилкою, жовтий-якщо в завдані багато помилок чи воно виконано неправильно.

В першому варіанті гри дитина оцінює себе сама, в другій частині-свого товариша, в третій-назначаються пари і діти оцінюють один одного.

4. Ігри, що направлені на корекцію

„Виправи помилки”, Як правильно?”.

Ціль: вчити виправляти завдання з помилками (свої та товариша).

Обладнання : картки з таблицею, на якій зображені хаотично розмішені геометричні фігури.

В якості зразка може бути словесна інструкція педагога: „Розклади фігури у такому порядку...”

„Виправи, якщо вони розкладені по іншому”. Або зразок дається на карточці, яка убирається після того, як дитина подивиться на неї. В будь-якому випадку дитина повинна вміти використовувати зразок і виконувати по ньому корекцію. Помилки виправляє червоним олівцем, при другому показанні зразка-зеленим.