Заучування загадки і малювання відгадки

3. Заучування загадки і малювання відгадки.

4. Активізація слів у мовленні.

Вправа 1.

Ми пропонували дітям намалювати один із овочів. Іншу городину діти за бажанням домальовували удома Наступний урок розпочинався конкурсом «У кого краща городина», де школярі описували власні овочі, активізуючи мовленнєві знання попереднього уроку.

Вчитель. Уявіть собі, що наш клас – велика сім'я. Оберемо дідуся та бабусю, які будуть загадувати загадки почергово з допомогою вчителя. (Бабуся – в хустині, дідусь – у капелюсі). Решта – онуки. їхнє завдання: відгадати загадку, показати свій малюнок, якщо він є відгадкою. Бабуся чи дідусь прохатимуть одного учня: «Сашко, опиши, будь ласка, відгадку».

Онук або онука покажуть малюнок та опишуть його, використовуючи власні слова та порівняння за таблицею.

– НЕМОВ клубок

– НЕНАЧЕ дівчина

– НІБИ з чубом зеленим

Наприклад:

«Це – редиска. Вона червона, маленька, з хвостиком, кругла, немов клубок».

Вправа 2.

Вчитель пропонував серію малюнків, де зображено роботу на городі сімей різного складу. Під малюнками – питання: Кому? З ким?

– Розкажіть, кому ви допомагаєте садити овочі?

—  Які вони виростуть? Користуйтесь таблицею.

Наприклад: «Я допомагаю матусі і дідусеві сіяти редиску. Вона виросте червона, маленька, з хвостиком, кругла», немов клубок».

Вправа 3.

Вчитель давав завдання скласти розмову – діалог, який супроводжувався імітуванням дій садіння городу: обираються пари; матуся та син, батько та донька, дідусь та онук тощо. Застосовувалися елементи костюмів (капелюх) та інвентар (лійка, лопата, сапа).

Мовленнєві завдання: дорослі прохали допомогти садити, а діти погоджувалися та описували овоч, який він виросте. Обов'язковим було правильне вживання звертань та слів ввічливості, відповідних інтонацій: прохання, ствердження, подяки.

Зразок:

– Доню, допоможи мені, будь ласка, сіяти моркву.

– Добре, тату, я допоможу тобі сіяти моркву. Вона виросте жовтогаряча, довга, красива, неначе дівчина.

– Дякую тобі, моя доню.

– Будь ласка, тату.

Наступним прийомом роботи було складання діалогу, у якому брали участь 4 особи: тато спілкувався з донею, матуся – з сином тощо. Мовлення супроводжувалося інсценізацією.

Формування мисленнєвої активності у молодших школярів забезпечувало і використання тематичних добірок загадок, а також ілюстрування їх з допомогою малюнків і подача у цікавій, часто ігровій формі. Проаналізуємо це на прикладах.

Грамоти вчиться – завжди знадобиться

Спершу пропонуємо розгадати по порядку наведені загадки і записати їх у відповідні горизонтальні клітинки кросворду.

2.     Вчить читати й рахувати, і писати, і співати

всіх дітей довкола наша люба… (Школа)

 

 

 

 

 

 

2. На базарі їх не купиш, на дорозі не знайдеш,

і не зважиш на терезах, і ціни не підбереш. (Знання)

3. Чорне насіння по білому полю.

Той його сіє, – хто це уміє. (Письмо)

4. Сестри всі зазеленіли як прийшла весна.

Влітку враз зачервоніли – час збирання настава. (Ягоди)

5. Не людина, а говорить і співає.

Всім новини сповіщає,

дітям казки сповідає. (Радіо)

Якщо діти правильно розгадали загадки і без помилок вписали їх у клітинки кросворду, то у виділеному стовпчику по вертикалі зверху вниз зможуть прочитати найменування одного з найцікавіших творінь людини.

Якщо діти дадуть правильні відповіді на запропоновані тут загадки й запитання, запишуть їх у відповідні рядки кросвордів, то у виділених вертикальних стовпчиках зможуть прочитати добре відомі кожному слова.

Пропонувалися і словникові диктанти з використанням загадок:

– Записати слова-відгадки у два стовпчики: І – перевіряються наголосом, II – потрібно запам'ятати.

1. Махнула пташка крилом і покрила весь світ білим килимом. (Зима).

2. Буркотливий, вайлуватий,

Ходить лісом дід кошлатий,

Одягнувся в кожушок,

Мед шукає та ожину.

Літом любить полювати,

А зимою в лігві спати. (Ведмідь).

При вивченні антонімів пропонувалося школярам виписати слова, протилежні за значенням, із вірша, доповнивши їх антонімами:

Я антонім слова сміх,

Не від радості, потіх

Я буваю мимоволі

Від нещастя, горя, болю,

Від образи і невдач.

Відгадали слово… (Плач).

Учні записували у зошиті: сміх – плач, аналізували лексичне та стилістичне значення їх.

Таким чином, робота над розумовим розвитком учнів під час вивчення загадок проводилася через слухання загадки; тлумачення і уточнення значення слова; осмислене відгадування; формування мисленнєвих вмінь; введення в контекст.

 

2.3 Результативність експериментального дослідження

Подальша робота над дипломним дослідженням спрямовувалася на виявлення ефективності розробленої нами системи розумового виховання через використання загадок у практиці навчання молодших школярів експериментального класу порівняно з контрольним. Якість учнівських знань, умінь, навичок у контексті сформованості мисленнєвих процесів школярів перевірялися за певними ознаками розумового розвитку. Було визначено такі типи (групи) умінь, сформовані у процесі експерименту:

1.   Уміння сприймати загадку:

–              уміння виділяти найбільш значущі слова з тексту загадки;

–              уміння помічати образність і символізм загадки;

–              уміння визначати змістову основу загадки;

–              уміння визначати метафоричність загадки;

–              уміння визначати заперечний паралелізм у загадці.

2.   Уміння аналізувати загадку:

–              уміння аналізувати загадки з явним або прихованим запитанням;

–              уміння аналізувати загадки з переліком істотних ознак об’єкта;

–              уміння проаналізувати предмет з виділенням його основних (істотних) ознак;

–              уміння порівняти істотні ознаки предмета з ознаками інших предметів;

–              уміння знаходити слова, які непрямо (відносно) називають предмет відгадки;

–              уміння знаходити найбільш точні слова для опису предмета-відгадки.

3.   Уміння осмислено відгадувати загадку:

–              уміння виділяти найбільш суттєві ознаки предмета-відгадки;

–              уміння замінювати загадуваний предмет іншим з певними ознаками чи діями;

–              уміння пояснити, чому відгадуваний предмет має таку назву;

–              уміння пояснити, чим відгадуваний предмет подібний до задуманого предмета;

–              уміння висувати і обґрунтовувати логічне припущення про зміст відгадки.

За сформованістю даних умінь визначено три рівні розумової вихованості молодших школярів на основі використання матеріалу загадок.

1.   Високий – учень вміє проаналізувати структуру, особливості змісту й принцип відгадування загадки, правильно відгадує загадки, обираючи найоптимальніший варіант слова-відгадки, використовує матеріали загадок в усному і писемному мовленні, уміє співставити і порівняти зміст загадки і відгадки, уміє слухати і сприймати загадку; уміє тлумачити та уточнювати значення слів у загадці, може осмислено відгадувати загадку.

2.   Середній – учень інколи припускається помилок у тлумаченні та уточненні значення слів у загадці, неточно відгадує деякі загадки, проте знає альтернативні варіанти, які й вживає після зауваження вчителя.

3.   Низький – учень робить значну кількість помилок у тлумаченні та уточненні відгадок, не вміє використовувати набутих знань на практиці, не вміє здійснювати елементарний аналіз загадок і відгадок, а помилки не може виправити навіть за допомогою вчителя.

Як показали результати експерименту, якості розумової вихованості, сформовані на основі використання матеріалу загадок, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного. Дані результати представлені у таблицях 2.1–2.3.

 

Таблиця 2.1 Сформованість умінь сприймати загадку в учнів контрольного та експериментального класів

№ п/п	УМІННЯ	Контроль-ний клас	Експеримен-тальний клас
1	уміння виділяти найбільш значущі слова з тексту загадки	78%	89%
2	уміння помічати образність і символізм загадки	81%	88%
3	уміння визначати змістову основу загадки	76%	87%
4	уміння визначати метафоричність загадки	80%	91%
5	уміння визначати заперечний паралелізм у загадці	71%	86%

 

Таблиця 2.2. Сформованість умінь тлумачити загадку в учнів контрольного та експериментального класів

№ п/п	УМІННЯ	Контрольний клас	Експериментальний клас
1	уміння аналізувати загадки з явним або прихованим запитанням	80%	92%
2	уміння аналізувати загадки з переліком істотних ознак об’єкта	78%	87%
3	уміння проаналізувати предмет з виділенням його основних ознак	81%	90%
4	уміння порівняти істотні ознаки предмета з ознаками інших предметів	79%	83%
5	уміння знаходити слова, які непрямо (відносно) називають предмет відгадки	78%	81%
6	уміння знаходити найбільш точні слова для опису предмета-відгадки	83%	91%

Таблиця 2.3. Сформованість умінь осмислено відгадувати загадку в учнів контрольного та експериментального класів

№ п/п	УМІННЯ	Контрольний клас	Експериментальний клас
1	уміння виділяти найбільш суттєві ознаки предмета-відгадки	85%	93%
2	уміння пов’язати аналізовані ознаки слів-відгадок	79%	86%
3	уміння замінювати загадуваний предмет іншим з певними ознаками	77%	91%
4	уміння пояснити, чому відгадуваний предмет має саме таку назву	78%	90%
5	уміння пояснити, чим відгадуваний предмет подібний до задуманого предмета	81%	89%
6	уміння висувати і обґрунтовувати логічне припущення про зміст відгадки	76%	92%

 

Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі використання матеріалу народних та літературних загадок позитивно вплинули на формування якостей розумової вихованості школярів. Одержані результати розумової вихованості учнів експериментального класу та їх порівняння із початковим етапом експерименту та із сформованістю даних умінь в учнів контрольного класу подані на діаграмах 1, 2.

 

Діаграма 1. Загальний рівень розумової вихованості в експериментальному та контрольному класах на початку експерименту

 

Діаграма 2. Загальний рівень розумової вихованості в експериментальному та контрольному класах наприкінці експерименту

Таким чином, ми отримали результати, які підтвердили ефективність розробленого експерименту. Із 28 учнів експериментального класу на початку експерименту 4 школярів продемонстрували високий рівень розумової вихованості, 13 – середній і 11 – низький. У контрольному класі (26 учнів) високий рівень розумової вихованості продемонстрували 3 учні, середній – 14 і низький – 9 школярів. Порівняно з початком вересня 2006 року, коли проводився перший етап формуючого експерименту, показники розумової вихованості зросли в обох класах (первинний рівень – 14 і 15%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 91 і 79% – див. діаграму 2).

Наприкінці експерименту високий рівень розумової вихованості в експериментальному класі продемонстрували 8 учнів, середній – 15, низький – 5, причому відбулася динаміка розумової вихованості таким чином: деякі учні із середнім рівнем розумової вихованості на початку експерименту перейшли на високий рівень, а учні із низьким початковим рівнем розвитку даних якостей – на середній. При цьому в контрольному класі високий рівень розумової вихованості виявили лише 4 учні, середній – 13, низький – 6.

Одержані дані експериментального дослідження дають змогу стверджувати, що у процесі використання розробленої нами системи роботи в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розумової вихованості, що дозволяє говорити про ефективність експерименту у розумовому вихованні школярів.

Висновки

Загадки – це короткі твори, в основі яких лежить дотепне метафоричне запитання, що передбачає відповідь на нього. Щоб знайти відгадку, потрібно вміти зіставляти життєві явища на основі спорідненості чи подібності за певними ознаками, рисами, характеристиками. Специфіка загадок полягає в тому, що в них у завуальованій алегоричній формі зашифровано якийсь предмет чи явище і треба відшукати його первісне значення. На сучасному етапі загадки майже повністю перейшли в дитячий фольклор. Вони захоплюють дітей і виконують пізнавальну та розвиваючу функції. Загадки залишаються засобом формування і розвитку розумових здібностей дітей, вироблення здатності до аналізу, зіставлення явищ.

Характерні особливості художньої форми загадок полягають насамперед в поєднанні в них глибокої предметності образу, конкретності теми з вимогами абстрактного, узагальнюючого порівняння, а також у збереженні двоплановості, певної паралельності побудови художнього образу при максимально стислій його передачі. Широко використовуються в загадках метафора, метонімія та оксюморон. Переважна більшість метафор тут, у відповідності з вимогами предметності, побудована на зіставленні іменників, що дає змогу при максимально лаконічній формі вислову безпосередньо розкрити тему і суть головного образу твору. Для композиційної побудови загадок, крім паралельного зіставлення, порівняння двох фактів у єдиному смисловому плані, характерним є також засіб послідовного виключення окремого з загального.

Жанр загадки завжди перебував на піднесенні і нині має широкі можливості для подальшого розвитку. В українських загадках помітно проявляється національний колорит. В цілому ряді творів, наприклад, фігурують образи і типи з поля суспільно-побутового, історичного життя українського народу. Місцеві, характерні для України риси в якійсь мірі проявилися і в загадках про тваринний та рослинний світ, місцева географія. Найголовнішими ознаками художньої специфіки жанру загадок є конкретність теми, лаконізм, конденсованість думки, надзвичайна стійкість традиції та велика усталеність образності. В наш час загадки є предметом культурної розваги, своєрідних інтелектуальних ігор і відпочинку. Цікава, допитлива загадка надовго запам'ятовується дитиною. Особливо привабливі для учнів початкових класів римовані загадки, які певною мірою допомагають дітям і педагогам зняти накопичену втому, вносять позитивне пожвавлення у навчально-виховний процес. Вони є надійним і перевіреним засобом перевірки кмітливості і розумових здібностей людини, її уважності при вивченні певних явищ природи, навколишнього світу, речей і предметів щоденного побуту і спілкування. Водночас загадка, як ніщо інше, зміцнює вправність, гостроту й поглиблює мислення, розвиває мовлення дітей.

Для молодших школярів читання загадок – не тільки засіб розвитку образного мислення, а й предмет дидактичних вправ. Над загадками корисно працювати як на уроках пояснення нового матеріалу, так і на уроках узагальнення опрацьованого. Зміст і форми загадок різноманітні, а тому дають змогу звертатися до них на уроках опрацювання різних жанрів. Щоб загадки стали надбанням учнівського мовлення, треба постійно заохочувати дітей до заучування їх напам'ять, час від часу згадувати про них, відновлювати в пам'яті і спонукати до введення в усне мовлення. Загадки входять також у пізнавальні вправи і завдання для учнів. При навчанні умінню розгадувати загадки педагогам необхідно враховувати деякі методичні рекомендації: загадки повинні відповідати віку і розвитку дитини, тобто бути доступними для сприйняття; чим більше знають про предмет або явище природи діти, чим конкретніше і точніше вказані їх ознаки, тим простіше дитині самій знайти відповідь. Важливо, щоб діти не просто запам'ятовували відповіді загадки, а намагалися самі додавати якісь характерні для того або іншого предмету риси, якості, щоб загадки пробуджували їх уяву.

Щоб розкрити дітям специфіку загадки, слід враховувати, що в основі багатьох загадок лежить переносна назва предметів або явищ, і найтиповішим способом створення образу є заміна предмета, що загадується, іншим, з певними характерними ознаками чи діями. Зважаючи на це, учням пропонують у відгаданій загадці знайти слова, які не прямо, а переносно називають предмет, пояснити, чому він має таку назву, вказати, чим він подібний до задуманого предмета. Зробити процес розгадування загадки цікавим заняттям для дитини – важливе завдання початкової школи. Робота над твором-загадкою охоплює такі етапи: відгадування і спостереження за будовою загадки, її специфікою; спостереження й аналіз побудови загадки; створення власної загадки; спостереження предмета, виділення його основних ознак, порівняння їх з ознаками інших предметів; створення загадки. Створені загадки потрібно не лише зачитувати, а й аналізувати.

У процесі експериментального дослідження робота над формуван-ням розумової вихованості учнів під час вивчення народних та авторських загадок проводилася у такій послідовності: слухання загадки; тлумачення та уточнення значення слова; осмислене відгадування; вироблення вимови та її корекція; формування граматичних вмінь; введення в контекст. Кожен вид роботи мав власні прийоми. Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі використання матеріалу народних та літературних загадок позитивно вплинули на розумове виховання учнів.

Список використаних джерел

 

1.     Бакіна Т. Загадка в сучасному дитячому фольклорі // Питання філології: Зб. наук. праць ТДПУ. – 1997. – №1. – С. 1–3.

2.     Барабаш В.П., Бамбуркін О.П. Народна дидактика у системі виховання В.О. Сухомлинського // Поч. школа. – 1994. – №9–10. – С. 36–38.

3.     Бардин К.В. Как научить детей учиться. – М.: Педагогика, 1987. – 144 c.

4.     Баршай Л. Про роботу з загадкою // Початкова школа. – 1990. – №9. – С. 26–28.

5.     Безлюдна М. Методично-процесуальне забезпечення розвивального навчання в емпіричному досвіді В. Сухомлинського // Початкова школа. – 2000. – №4. – С. 66–67.

6.     Безрукова І. Збагачення українського мовлення першокласників засобами дитячої народної поетичної творчості // Поч. шк. – 1997. – №9. – С. 18–22.

7.     Березовський І.Г. Українська народна творчість. – К.: Наукова думка, 1973. – 152 с.

8.     Білецька Н.Д. Українські загадки, прислів’я та приказки про природу. 1 клас // Розкажіть онуку. – 1999. – №2. – С. 34–35.

9.     Бойко А. Педагогічний потенціал національно-культурних традицій // Рідна школа. – 1999. – №10. – С. 12–15.

10.   Бойченко С.О. Використання елементів народознавства у навчально-виховному процесі // Поч. школа. – 1996. – №9. – С. 33–36

11.   Бондаренко Г. Уроки читання і мови як засіб розумового виховання молодших школярів // Поч. школа – 1999. – №5 – с. 51–53

12.   Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космологічні українські погляди та вірування. – К.: Довіра, 1993. – 414 с.

13.   Варемус К.І. Пізнавальні завдання для учнів початкових класів // Поч. школа – 1999. – №8. – с. 53–56

14.   Відгадай! Загадки, прислів’я, приказки і скоромовки у дитячому садку / Упор. Л.В. Гураш, Г.Г. Клюєва, А.М. Богуш. – К.: Рад. школа. – 1982. – 142 с.

15.   Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

16.   Вознюк О. Наукова сутність педагогічної системи В.О. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. – 2002. – №5. – С. 75–78.

17.   Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 576 с.

18.   Ганусенко Н., Мацейків Т. Із народної скарбниці // Рідна школа. – 1996. – №11–12. – С. 31–34

19.   Гельвеций К.А. О человеке, его умственных способностях и воспита-нии // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М.: Педаго-гика, 1971. – С. 255–265.

20.   Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 1998. – 136 с.

21.   Горбунцова Т.Ю. Цікаві вправи та ігри на уроках української мови у початкових класах. – К.: Рад.школа. – 1996. – 120 с.

22.   Гословська І.Г., Скворцова С.О. Формування інтересу до навчання в молодших школярів // Наука і освіта. – 2000. – №6. – С. 18–24.

23.   Дейч О. Ігрова діяльність у розумовому вихованні молодших школярів // Поч. школа. – 2000. – №7. – С. 37–38.

24.   Денисенко О.І., Довга Т.Я. Цікаві завдання з української мови та народознавства. – Кіровоград. – 1995. – 124 с.

25.   Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») // Освіта. – №44–46. – 1993. – 16 с.

26.   Джежелей О.В., Коваленко О.М. Уроки читання і види мовної діяльності: робота з загадками // Поч. школа. – 1994. – №8. – С. 9–13.

27.   Джерельце. Збірник художніх творів для учнів молодшого шкільного віку / Упорядник М Кіліченко. – К.: Радянська школа, 1989. – 176 с.

28.   Дитячий фольклор / Вступна стаття Довженок В.Г. – К.: Просвіта, 1986. – 88 с.

29.   Дорошенко С.І., Вашуленко М.С. та ін. Методика викладання української мови. – К.: Вища школа, 1992. – 395 с.

30.   Дусавицкий А.К., Репкин В.В. О развитии познавательных интересов младших школьников // Вопросы психол. – 1975. – №3. – С. 21–30.

31.   Заболотний А.В. Учити дітей мислити // Освіта України. – 1996. – №3. – С. 4–5.

32.   Загадки / Вступ. ст. Березовський І.П. – К.: Дніпро, 1987. – 158 с

33.   Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. – К., 1989. – С. 427–552.

34.   Іващенко О.З. Культура розумової праці особистості в контексті національного виховання // Освіта і управління. – 1999. – №4. – С. 107–115.

35.   Іващенко О.З. Формування розумової культури // Початкова школа. – 1998. – №8. – С. 40–42.

36.   Киричук О.І. Виховання в учнів інтересу до навчання. – К.: Основи, 1986. – 96 с.

37.   Кіліченко Л.Н. та ін. Народнопоетична творчість для дітей // Українська дитяча література. – К.: Освіта, 1989. – С. 114–165.

38.   Кодлюк Я.П. Дидактичні аспекти формування допитливості // Початкова школа. – 1996. – №5. – С. 5–8.

39.   Козубовська І.В. Як учить народна мудрість // Рідна школа. – 1993. – №2. – С. 22–24.

40.   Колесса Ф. Усна народна словесність. – Едмонтон, 1983 – С. 145–148.

41.   Кононенко В. Шляхами народних приповідок. – К.: РВЦ «Проза», 1994. – 208 с.

42.   Корнієнко С., Корнієнко С. Родинні виховні заходи. – Тернопіль, 1999. – 84 с.

43.   Кравець В.П. Історія класичної і зарубіжної педагогіки та шкільництва. – Тернопіль, 1996. – 486 с.

44.   Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки. – Тернопіль, 1994. – 382 с.

45.   Кревіда І. Рухливі ігри з інтелектуальним навантаженням // Поч. школа. – 2000. – №8. – С. 57–58.

46.   Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 418 с.

47.   Кучинський М.В. Робота над загадкою // Початкова школа. – 1994. – №6. – С. 28–33.

48.   Кучинський М.В. Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів // Поч. школа. – 1993. – №4. – С. 8–13.

49.   Лановик М., Лановик З. Українська народна словесність. – Львів: Генеза, 2000. – 540 с.

50.   Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974. – 356 с.

51.   Мазур П.І. Народ – вихователь, народ – педагог // Початкова школа. – 1994. – №4. – С. 52–54.

52.   Майборода В., Друзь З. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів // Початкова школа. – 2000. – №4. – С. 7–10.

53.   Мар’яненко Л.В. Особливості структурної організації пізнавальної активності учнів // Педаг. и психол. – 1997. – №1. – С. 14–23.

54.   Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К.: Либідь, 2003. – 615 с.

55. Народ скаже – як зав'яже. Українські народні прислів’я, приказки, загадки. – К.: Веселка, 1971. – 230 с.

56.   Остапенко О. Виховання у школярів інтересу до навчання // Рідна школа. – 2001. – №4. – С. 10–11.

57.   Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 152 с.

58.   Педагогіка / За ред. К.М. Волкова. – К.: Либідь, 2002. – 462 с.

59.   Поліщук О.М. Вивчення усної народної творчості. – К.: Радянська школа, 1978. – 128 с

60.   Прислів'я та приказки. Природа. Господарська діяльність людини – К.: Наук, думка, 1989. – 480 с.

61.   Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 кл. – К.: Початкова школа, 2003. – 296 с.

62.   Проць М.М., Лужецька Л.Б. Вірші та загадки на уроках навчання грамоти // Поч. школа. – 1990. – №1. – 24–29.

63.   Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Основи, 2001. – 466 c.

64.   Раев А.И. Управление умственной деятельностью младшего школьника. – М.: Просвещение, 1976. – 268 с.

65.   Різник Л. Народні традиції розумового виховання // Початкова школа. – 1998. – №7. – С. 23–24.

66.   Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Ґенеза, 1999. – 368 с.

67.   Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр. – 1997. – 255 с.

68.   Самойлик Г.М. Традиції народної творчості у навчальному процесі // Поч. школа. – 1991. – №9. – С. 42–43.

69.   Скуратівський Л.В. Пізнавальні завдання з української мови. – К.: Радянська школа, 1987. – 144 с.

70.   Смоляк О.С., Морій О.І., Стельмащук З.М. Народну творчість – у шкільну практику // Поч. школа. – 1989. – №3. – С. 12–14.

71.   Соловейчик У.С. Работа с загадками // Начальная школа. – 1982. – №12. – С. 37–39.

72.   Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. – К.: Основи, 1997. – 464 с.

73.   Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. – К.: Рад. школа, 1988. – 220 с.

74.   Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибрані педагогічні твори: В 5-ти т. – К., 1976. – Т.2. – С. 419–656.

75.   Тютюнников А.М. Що загадка-то відгадка // Початкова школа. – 1993. – №8. – С. 61–62.

76.   Українські народні прислів'я, приказки, загадки / Вступ. ст. Шумади Н. – К., 1971. – 230 с.

77.   Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О.В. Марковича та ін. / Укл. М. Номис. – К.: Либідь, 1993. – 768 с.

78.   Ушинский Н.Д. Собр. соч.: В 6-ти т. – М.-Л.: Наука, 1956. – Т. 3. – 454 с.

79.   Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Вид. центр. «Академія», 2002. – 528 с.

80.   Франко І. Галицько-руські народні приповідки. Передмова до Т.1. (Львів, 1905), Т.2 (Львів, 1908), Т.З (Львів, 1910) // Франко І. Твори: У 50-ти т. – Т.38. – С. 294–328.

81.   Харишин О. Активізація розумової діяльності учнів // Початкова освіта – 2001. – №5. – С. 4–6.