Навигация
Склад, види та форми лізингових платежів
44084
знака
1
таблица
0
изображений
2. Склад, види та форми лізингових платежів.
Основу економічних взаємозв‘язків між лізингоодержувачем та лізингодавцем створюють лізингові платежі, котрі відображають відносини власності, користування реалізація та присвоєння прав власності на засоби виробництва.
Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для успіху лізингових компаній. Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право користуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого лізингодавець повинен відшкодувати свої фінансові витрати на придбання майна і отримати прибуток. Виходячи з цього, загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати:
суму, що відшкодовує витрати на виробництво чи придбання лізингового майна;
накладні витрати, що пов'язані з рухом майна (транспортування, оформлення документів, зберігання);
вартість кредитних ресурсів, що використовуються для придбання майна за лізинговою угодою;
прибуток лізингодавця;
експлуатаційні витрати (пуск, налагодження, ремонт, монтаж);
сукупні послуги (навчання персоналу, передача ноу-хау, інжинірингові послуги);
витрати на страхування майна, якщо воно було застраховане лізингодавцем;
витрати на пошуки лізингоодержувача, рекламу, послуги посередникам;
втрати від знецінення майна в результаті інфляції.
Крім того, в лізингових платежах слід враховувати суму податків, які буде сплачувати лізингодавець: податок з власників транспортних засобів і податок на майно (в разі його введення). Таким чином, загальна сума лізингових платежів не є постійною величиною, а залежить від перелічених параметрів та швидкості відшкодування вартості лізингового майна. Чим швидше буде погашена вартість лізингового майна, наприклад, шляхом виплати авансу, тим менші проценти будуть нараховуватися на залишкову вартість лізингового майна. І навпаки, якщо лізингоодержувач переносить виплату перших платежів на пізніший строк, то первинна вартість майна зростає за рахунок нарахованих відсотків на вартість лізингованого майна і кредиту. [37]
Розміри, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод визначення загальної суми лізингових платежів встановлюються в лізинговому контракті за взаємною згодою сторін. Порядок здіснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розраховувати надходження своїх доходів і разом з лізингодавцем розробити гнучку схему платежів).
3.Міжнародний лізинг як форма диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків України.
В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових відносин, що отримала збірне найменування "лізингу".
Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва", користуючись термінологією Фридриха Хайека), традиційних форм позики і оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного нагромадження.
Переваги лізингу в цьому плані пов'язані з можливістю зниження інвестиційного ризику на основі відділення відносин власності і користування.
Велику перспективу для розгортання інвестиційної діяльності в Україні має стимулювання лізингових операцій як гарантованого виду товарного інвестування. В цьому контексті опрацьовуються питання створення мережі лізингових компаній та спеціалізованих лізингових фондів виробничих потужностей. Свою діяльність ці структури здійснюватимуть у взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, галузевими міністерствами та безпосередньо з підприємствами. Функціональне навантаження лізингових компаній та фондів очікується достатнім: виявлення лізингових потужностей та ведення їх реєстру; відбір заявок потенційних лізингоотримувачів; передача останнім об'єкту лізингу і, звичайно, контроль, координація ситуації на всіх етапах реалізації лізингових угод. В умовах великої капіталоємності українських підприємств лізинг може слугувати в якості інвестиційного "трампліну" залучення в господарський обіг значних капітальних ресурсів.[19]
Економіка України зазнає гострого дефіциту коштів, в першу чергу - інвестиційних. Успішне проведення реформ і подолання соціально-економічної кризи вимагає значних фінансових і матеріальних ресурсів. Існують різноманітні варіанти залучення коштів в національну економіку.
На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу, тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент, сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і розвитку виробництва.
Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний. А в відповідності з правилами МВФ, зобов'язання продавця, що випливають з лізингової угоди, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави.
До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні можна віднести:
1. Високотехнологічні наукоємні галузі: літако - і машинобудування, порошкова металургія, керамика, электрозварювальне виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс.
2. Видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат.
3. Виробництво товару народного споживання.
4. Незавершене виробництво.
5. Дрібний бізнес та ін.[19]
Лізинг можна розглядати як форму довгострокового кредитування покупки, що являє собою довгострокову оренду. Оскільки лізингова служба повністю оплачує основні засоби за дорученням підприємства-лізингоотримувача за рахунок власних коштів, то до неї переходить право власності на об'єкти лізингу.
В останні роки став розповсюджуватися міжнародний лізинг. Міжнародний лізинг - договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав. Міжнародною лізингова операція вважається також в тому випадку, якщо майно або платежі перетинають державні кордони, угода, по якій лізингодавець купує обладнання у національного підприємства, а після цього передає його іноземному підприємцю за кордон, називається експортним лізингом. Якщо обладнання купується у іноземної фірми і передається для використання вітчизняному підприємцю, угода називається імпортним лізингом.[11]
Міжнародний лізинг може застосовуватися і тими підприємствами, що не одержують доходів в СКВ. В таких випадках укладається угода, що передбачає оплату зобов'язань продавця постачанням продукції, виробленої на обладнанні, що орендувалося. Це свого виду "бартер", що заохочується діючими в багатьох країнах нормами фінансового права, тому що сприяє просуванню обладнання, транспортних засобів і т. ін. на зовнішній ринок.[19]
Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.
Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина централізованих вкладень буде зменшуватися.[50]
Інвестиційні можливості більшості суб'єктів господарювання обмежені і до того ж зменшуються. Останній етап сучасного відновлення українських підприємств завершився 10 років назад. В нинішній час їхній знос досяг катастрофічної відмітки. В середньому за 1991 - 1995 роки знос ОВФ значно посилився і знаходиться в розмірах 35 - 50%, при тому, що основні фонди не збільшуються, а скорочуються. Відсутність оборотних коштів і дуже малі розміри прибутку обмежують можливості відновлення процесу відтворення.[50]
Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.
Враховуючи те, що лізинг пов'язаний з вкладанням ресурсів на тривалий термін, необхідно враховувати економічну ситуацію, що склалася в країні. Хочеться відзначити, що Україна вступила в фазу стабілізації економіки. Про це свідчать такі дані: падіння темпів інфляції (0.7%-серпень 1997 року); стабілізація грошової одиниці, здешевлення кредитів, зростання обсягу виробництва в деяких галузях народного господарства (чорна металургія, ПЕК), часткове рішення проблем по зменшенню заборгованості по заробітній платі і ін.
Все це повинно сприяти розвитку лізингових відносин в Україні.
ВИСНОВКИ
В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових відносин, що отримала збірне найменування "лізингу".
Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва", користуючись термінологією Фридриха Хайека), традиційних форм позики і оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного нагромадження.
Такий альтернативний засіб інвестування як одержання і використання іноземних кредитів має ряд негативних факторів, значна частина коштів спрямовується на покриття поточних витрат, дефіциту державного бюджету, а не на інвестування виробництва і його технологічне відновлення. До того ж іноземні кредити збільшують зовнішній борг і на його обслуговування витрачаються значні валютні кошти. Витрати консолідованого бюджету України на 1997 рік по обслуговуванню державного боргу склали 6.2% всіх витрат.
Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по них дуже високі проценти і їх практично ніхто не надає), саме лізинг може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні в найближчий час.
На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу, тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент, сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і розвитку виробництва.
Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний.
Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.
Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина централізованих вкладень буде зменшуватися.
Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.
Вирішення вище зазначених проблем, що ускладнюють ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин, врахування переваг регулювання лізингових операцій в інших країнах, приєднання України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, всебічна підпримка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогу вирішити значну кількість проблем, пов`язаних з інвестуванням і залученням коштів.
Список використаної літератури:
Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20 березня 1991 року //Закон України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 285.
Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Закон України. —Т. 1. —К., 1996. —С. 173.
Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року // Закон України. - Т. 3. - К.,1998. - С. 144-151
Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року //Закони України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 191.
Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року //Закони України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 310.
Про оподаткування прибутку піприємств: Закон України від 22.05.97 р. № 283/97- ВР
Бирман. Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов /Пер. с англ. под ред. Л .Белых. — М.: ЮНИТИ. — 1997. — С. 279—307.
Бутнік-Сіверський О. Ринковий механізм господарвання. — К.: Компас, 1995. — 246 с.
Внукова Н., Ольховиков О. Мир лизинга. — X.: Основа, 1994. — 223 с.
Голощапов В., Комаровский В., Новичихин В. и др. Развитие лизинга в капиталистических и социалистических странах: Обзорная информация. — Серия 2. Экономика и организация материально-технического снабжения. — М.: ЦНИИТЭИМС, 1989. — Вып. 8. — С. 44.
Кабатова Е. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная унификация. — М.: Наука, 1991. — 132 с.
Колесников В., Кроливецкая Л. и др. Банковское дело. — М.: Финансы и статистика, 1996. — С. 289—306.
Крупник А., Палинова А. Введение в предпринимательство. — С.: Политехника, 1996. — С. 323.
Лизинг и факторинг: Метод, указания по проведению факторинг. и лизинг, операций. — М., 1991. — 36 с.
Лизинговые и факторинговые операции: Метод. разработки. — М.: ДИАМОНД, 1992. — 54 с.
Лизинг и коммерческий кредит. — М.: Ист. — Сервис, 1993. —100 с.
Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков /Под ред. ГрязновойА., Молчанова А. и др. — М.: ДеКА, 1995. — С. 18—56.
Ляшенко В., Барановский А., Толмачева А. Методические рекомендации по развитию лизинга как формы финансовой поддержки малого бизнеса. — Донецк.: ЦЭП АН Украины, 1993. — С. 35.
Мішенко В.І., Луб’яницький О.Г., Слав’янська Н.Г. Основи лізингу. - К.: Знання, 1997. - 136с.
Нікбахт Е. Фінанси. — К.: Основи, 1993. — С. 208—215, 280—290.
Осипов Ю.М. Основы предпринимательского дела.- М. 1992. - С.179
Основы банковского дела /Под ред. Мороза А. — К.: Либра, 1994. — С. 208.
Прилуцкий Л. Лизинг: Правовые основы лизинг. деятельности в Российской Федерации. — М.: Ось—89, 1996. — 126 с.
Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. — М.: ИНФРА—М, 1996. — 288 с. 17.
Слов'янська Н. Лізинг як перспективна форма господарських відносин: Проблеми розвитку фінансового менеджменту. — Київ — Суми, 1995. — С. 34—36.
Смирнов А. Лизинговые операции. — М.: Консалт—банкир, 1995. —136 с.
Талье И., Абашина А. и др. Аренда и лизинг. — М.: Филинъ, 1996. — С. 75.
. Хойер В. Как делать бизнес в Европе.—М.: Прогресс,1990. — 253 с.
Шпиттлер Х.И. Практический лизинг. - М. 1991. - С.7.
Андраасова Л. Лизинговый бизнес //Экономика и жизнь. — 1993. —№2.—С. 12.
Бабалое А. Некоторые аспекты лизинговых операций //Внешняя торговля. — 1993. —№10.—С. 16.
Бойчук Р. Лизинг: экономико—правовая сущность //Бизнес-информ. — 1993. — № 16. — С. 5.
Внукова Н. Новые возможности лизинга в Украине //Укр. деловые новости. — 1996. — № 23.
Голощапов В. Лизинг обречен на успех, но мешают налоговые проблемы //Экономика и жизнь. — 1996. —№8.—С. 3.
Губина И. Лизинг надо узаконить и обеспечить ему государственную поддержку //Україна Вивіпезв. —1996.—№№ 34— 36.— С. 7.
Заруба О. Вдосконалення кредитної політики комерційних банків //Банківська справа. — 1996. —№1.—С. 21—23.
Ковбасюк М., Дерен М. Облік операцій, пов'язаних з орендою майна //Бухгалт. облік і аудит. — 1994. —№4.—С.
Маринченко Б. Підготовка та експертиза лізингових проектів //Вісник НБУ. — 1997. —№2.—С ЗІ.
Меджибовська Н. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок //Банк. справа. — 1996. —№1.—С. 24.
Мосійчук В. Світова практика проведення лізингових операцій та проблеми її впровадження в Україні //Економіка України. — 1995. — №3. — С. 10.
Пилипенко Л. Фінансовий аналіз як інструментарій оцінки рівня ризику інвестора //Фінанси України. —№1.—С. 80—85.
Пивоваров А. Не можешь продать — отдай в лизинг //Бизнес. — 1996. — № 23. — С. 14.
Покотило 1. Правове забезпечення лізингових операцій //Вісник НБУ. — 1997. —№2.—С. 27—28.
Райк Е. Лізинг — для малого бизнеса //Бизнес для всех. — 1996. — № II.
Романченко О. Сучасні методи оцінки кредитного ризику в банках України //Фінанси України. — 1996. —№8.—С. 59—61.
Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. — М.: ИНФРА—М, 1996. — 288 с.
Третпяк О. Фінансовий аналіз в акщонерних товариствах //Фінанси України. — 1997. —№1.—С. 61—64.
Хименский Г. Экономическая сущность лизинговых операций и их учет //Бизнес. — 1996. —№ 5.—С. II—12.
Яновский О. Лізинг як форма підприємницької діяльності //Економіка України. — 194. —№11.—С. 90—91.
Український інвестиційний журнал №№ 1-6, 1997-1998.
Дані Міністерства економіки на 1.01.98.
Leasing finance /Edited by Tom Clark. — Second Edtion. — Euromoney Books, 1990. — 270 p.
Leasing Life. — Vol. 4. — Issue 36. — 1996. — Sept.
Leasing Life. — Vol. 4. — Issue 37. — 1996. — Oct.
Brigham E., Gapenski L. Financial Management: Theory and Practice. — Chikago; New York; Dryden Press; 1988. — 421 p.
30
Похожие работы
... (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди); - транснаціональні фінансово-промислові групи (інтеграція ТНК і ТНБ); - світові фінансові центри; - великі біржі. Крім цього, до суб’єктів міжнародної економічної діяльності також належать: національні держави; суверенні утворення (регіональні і місцеві органи влади); союзи підприємців; торгові палати; світові економ ...
... приватизации с участием иностранных инвесторов: Утв. Председателем Фонда государственного имущества Украины и Председателем Национального банка Украины 12.12.92.-с.3. Прилюк В.Д., Рулько Е.Г. Организация деятельности совместного предприятия.-К.:Техніка, 1990.-200 с. Сажина М.А., Сажин А.Ф. СП: Организационные формы// Вести АН СССР.-1991, №7.-с.29-42. Самборська Т.А. Розвиток зовнішньоекономічної ...
... ринках позикового капіталу. Однак невдовзі їх значення тут помітно ослабло. А криза платоспроможності переважної більшості країн, що розвиваються, призвела до їх практичного витіснення з міжнародного ринку позикових капіталів, де, як і раніше, переважають представники розвинених країн. Це і зумовило появу тенденції до "сек'юритизації" – переважання на ринку позикових капіталів емісії цінних папер ...
... 8% річних. Ліквідація бар’єрів приносить виграш світу в цілому та тим угрупованням осіб, для яких свобода – це додаткові можливості, але несе збитки тим, для яких свобода означає більш жорстку конкуренцію. Міжнародний рух капіталу як фінансово-інвестиційна діяльність міжнародного ринку Капітал – це інвестиційні ресурси у вигляді грошових та матеріальних засобів, які використовуються у суспі ...
0 комментариев