Аналіз планування видатків на соціальну сферу по місцевому бюджету

2.1 Аналіз планування видатків на соціальну сферу по місцевому бюджету

Тактичне завдання бюджетного планування полягає в оптимізації структури витрат бюджету. Це завдання досить складне як в умовах фінансової стабільності у державі, так і під час фінансової кризи. Коштів завжди не вистачає, а потреби у бюджетних витратах щороку зростають. Задовольнити всі потреби в заявленому обсязі просто неможливо. для прикладу, часто заявлений головними розпорядниками обсяг додаткового ресурсу на наступний бюджетний рік, який є необхідним для виконання ними своїх функцій та реалізації державних цільових програм, удвічі перевищує прогнозний обсяг бюджетних витрат на цей самий період. Тому необхідно знаходити оптимальне співвідношення між напрямами витрат із бюджету. Зараз не існує певної математичної моделі, яка б визначала чіткі параметри оптимальності. Але, як і загалом у фінансових відносинах, є опосередковані і водночас дуже точні критерії. Це - економічне зростання і соціальна гармонія у суспільстві. Основна проблема в тому, що ці критерії певною мірою суперечать один одному. Можна досягти значного економічного зростання, але при цьому спричинити соціальне напруження у суспільстві. Або, навпаки, спрямувавши переважну частину коштів у соціальну сферу, підірвати економіку. Однак пріоритет усе-таки має належати завданням забезпечення економічного розвитку, оскільки тільки це може гарантувати реальні соціальні блага і гарантії[36].

Забезпечення оптимального розподілу бюджетних витрат ґрунтується на діяльності органів влади, які розглядають і затверджують бюджет. У свою чергу, ефективність бюджетної діяльності органів влади визначається не стільки економічними, скільки політичними чинниками. Насамперед це підхід до формування органів влади, де мають працювати професійні політики, а не представники різних галузей, регіонів, соціальних груп і політичних партій, які завжди відстоюватимуть свої корпоративні, а не загальнодержавні інтереси. Вони повинні вміти жертвувати певними сьогоднішніми потребами заради стратегічної мети. Це, звісно, повністю не гарантує оптимальної спрямованості бюджетних витрат, але дає змогу максимально до неї наблизитися. Забезпечення завдання оптимального розподілу бюджетних коштів досягається за рахунок відкритості і гласності бюджетного процесу, який у будь-якій країні завжди перебуває в центрі уваги суспільства.

Наступне завдання бюджетного планування - це забезпечення збалансування доходів і витрат, оскільки, як правило, потреба у коштах завжди перевищує наявні доходи. Збалансування може забезпечуватися трьома шляхами:

- перший, якщо немає можливості скоротити бюджетні витрати, то забезпечується збільшення доходів за рахунок введення нових податків, підвищення ставок чи розширення об’єкта оподаткування з існуючих податків;

- другий, якщо рівень оподаткування вже досить високий, то скорочуються витрати за всіма можливими напрямами;

- третій, якщо неможливо ні збільшити доходи, ні зменшити витрати, то приймається бюджетний дефіцит і визначаються джерела його покриття, тобто, як зазначалося раніше, державні позики чи грошова емісія.

При цьому, залучення державних позик є найефективнішим способом покриття бюджетного дефіциту порівняно з грошовою емісією, яка неодмінно спричиняє підвищення рівня інфляції й дестабілізацію грошового ринку. Але при цьому залучення державою коштів на внутрішньому та зовнішньому ринках капіталу спричиняє зростання обсягу державного боргу. А це, у свою чергу, означає збільшення бюджетних витрат у майбутньому на платежі з обслуговування та погашення державного боргу. Тому в короткостроковій перспективі такі запозичення є ефективним джерелом фінансування бюджетного дефіциту, але у середньо - та довгостроковій перспективі вони призводять до збільшення бюджетних витрат.

Таким чином, державні запозичення повинні здійснюватися в межах можливостей бюджету обслуговувати та погашати боргові зобов'язання держави без значного накопичення обсягу державного боргу та уникнення пікових навантажень на бюджет, пов’язаних з такими виплатами. Для цього необхідно проводити виважену та ефективну боргову політику, яка полягатиме: у виборі найдешевших та найвигідніших умов здійснення запозичень, формуванні середньострокової структури державного боргу, обов'язковому встановленні граничних меж здійснення державою запозичень та постійному контролі обсягу державного боргу відносно ВВП.

Отже, розв’язання вказаного комплексу застосування різних варіантів проекту бюджету це звичайна процедура, однак завжди необхідно знати ту межу, де необхідно зупинитись, інакше процес бюджетного планування може стати нескінченним.

Особливим завданням бюджетного планування є раціональний розподіл доходів і витрат між окремими ланками бюджетної системи, забезпечення реального збалансування кожного бюджету, рівномірного надходження доходів протягом року і своєчасного фінансування передбачених у бюджеті заходів. При цьому створюються відносно рівні умови для соціально-економічного розвитку кожної адміністративно-територіальної одиниці[35].

Слід зазначити, що, крім програмних витрат, які завжди мають конкретизовані цілі, та витрат бюджету на обслуговування і погашення державного боргу, проект бюджету завжди містить так звані бюджетні резерви - це відокремлена частина бюджетних коштів, призначена для фінансування різник непередбачених витрат держави. Непередбачені витрати можуть бути зумовлені низкою обставин. По-перше, новими потребами, які виникли в процесі виконання бюджету і не були враховані в плані та бюджеті; по-друге, необхідністю ліквідації різного роду диспропорцій в економічному і соціальному розвитку і бюджеті; по-третє, необхідністю відшкодування збитків, заподіяних стихійними силами природи майну державник підприємств і організацій. І, нарешті, по-четверте, необхідністю маневрування грошовими коштами у випадках виникнення внутрішніх касових розривів, коли надходження бюджетних коштів менші від обсягу передбаченого за їх рахунок фінансування.

Бюджетним резервам властиві певні особливості:

- широка сфера дії, що обумовлено самою суттю і значенням бюджетного фонду;

- універсальний характер, оскільки вони використовуються при виникненні додаткової потреби незалежно від сфери виробництва, галузі економіки, стадії відтворювального процесу тощо;

- глобальність масштабів свого фінансування, оскільки охоплюють усі рівні державного управління;

- центральне місце в системі фінансових резервів, що визначається місцем бюджету у фінансовій системі.

Система бюджетних резервів містить резервні фонди Кабінету Міністрів України та місцевих бюджетів.

Бюджетне планування застосовується на використанні різних методів. Узагальненим при цьому є балансовий метод, суть якого полягає в обов'язковому збалансуванні доходів і витрат. Розподіляти і споживати можна тільки те, що вироблено. Збалансованість плану економічного і соціального розвитку й удосконалення пропорцій в економіці, стійкий її розвиток створюють необхідні умови для формування і виконання збалансованого і реального бюджету. За допомогою балансового методу встановлюються правильні пропорції в розподілі бюджетних коштів між центральними, республіканськими і місцевими органами державної влади й управління з метою забезпечення їхніх потреб у фінансових ресурсах для здійснення господарського і соціально-культурного будівництва. Балансова ув'язка доходів і витрат бюджету забезпечує його стійкість, створює необхідні умови для успішного виконання як Державного, так і кожного виду місцевих бюджетів.

Розрахунки окремих статей доходів і витрат здійснюються за допомогою таких методів: прямого рахунку, нормативного, аналітичного, екстраполяції. Основою кожного з цих методів є економічний аналіз, завдяки якому визначається рівень виконання бюджетних показників за минулі періоди та чинники, що впливали на них. Головна мета цього аналізу - визначити перспективи виконання бюджету до кінця року, тобто встановити, якими будуть надходження з окремих джерел доходів і суми очікуваних витрат. Це дає змогу оцінити справжній стан економіки і його вплив на бюджет, виявити чинники, які впливають на відхилення фактичних бюджетних показників від планових, визначити тенденції піднесення (спаду) економіки країни, збільшення (зменшення) її бюджетних ресурсів. У процесі аналізу за даними попереднього періоду з'ясовуються причини неповної акумуляції грошових коштів у бюджет, установлюється ступінь ефективності використання виділених бюджетних асигнувань.

Аналіз виконання бюджету ґрунтується на звітах про виконання бюджетів, даних оперативної (щомісячної) звітності про надходження податків, зборів та інших платежів до бюджету і про фінансування витрат, а також на матеріалах обстежень, перевірок і ревізій міністерств і відомств, управлінь і відділів виконавчих комітетів і державник адміністрацій, організацій та установ.

Методи економічного аналізу широко використовуються у процесі розроблення бюджетних показників на плановий рік. Основне завдання всієї аналітичної роботи спрямоване на виявлення резервів додаткового збільшення доходів бюджету і визначення шляхів найраціональнішого використання бюджетних коштів.

Метод прямого рахунку полягає у здійсненні детальних планових розрахунків кожного елементу доходів чи витрат бюджету. Планування ведеться за алгоритмом, який відбиває формування цього показника. кошторисне планування, яке здійснюється за статтями витрат. Метод прямого рахунку є досить трудомістким, потребує значного інформаційного забезпечення, але саме він є найнадійнішим та найдостовірнішим. Тому там, де це можливо, намагаються використовувати саме його. Як правило, саме цей метод використовується при плануванні проекту бюджету на один (наступний) рік.

Нормативний метод передбачає планування окремих показників на основі встановлених нормативів. За рівнем охоплення нормативи поділяються на узагальнені й деталізовані. Прикладом узагальненого нормативу є сума витрат на охорону здоров'я в розрахунку на одного жителя. Деталізовані нормативи встановлюються, наприклад, щодо кожної статті кошторису. Нормативний метод може використовуватись як самостійний (при узагальнених нормативах), так і в сукупності з методом прямого рахунку (кошторисне планування). Однак використання лише одного цього методу не є досконалим, оскільки встановлені нормативи (особливо у галузі охорони здоров'я, освіти, соціального захисту та соціального забезпечення) потребують постійного перегляду а бюджетне планування - уточнення. Наприклад, щодо соціального захисту та соціального забезпечення обсяги надання соціальних гарантій щороку уточнюються, як уточнюються й основні критерії або показники, на основі яких вони розраховуються: заробітна плата, рівень прожиткового мінімуму на одну людину тощо. На основі цих показників розробляються обсяги різник видів соціальних допомог і гарантій населенню. Інший приклад - щодо освіти: згідно з чинним законодавством України, бюджетні витрати на освіту повинні становити не менше ніж 10 % національного доходу. Реально цей показник протягом останніх років є значно меншим, оскільки бюджетні ресурси обмежені і перерозподіляються на інші, не менш пріоритетні витрати.

Сутність аналітичного методу полягає в тому, що визначається не загальна величина того чи іншого показника, а його зміна в плановому періоді під впливом певних факторів порівняно з базовим періодом. При цьому методі дуже важливим є прогнозування динаміки показників, що визначають дію окремих факторів. Такий метод мае відносно точний характер і не потребує значних витрат часу. Він цілком припустимий у здійсненні прогнозних розрахунків і дає змогу ув'язати між собою окремі показники.

Метод екстраполяції ґрунтується на визначенні бюджетних показників на основі встановлення стійкої динаміки їх розвитку. Розрахунок бюджетних показників здійснюється на основі досягнутого в попередньому періоді рівня розвитку і його коригування на відносно стабільний розвиток країни. У процесі щорічного бюджетного планування екстраполяцію використовують як допоміжний засіб для попередніх розрахунків, оскільки цей метод має значні недоліки По-перше, він не дає змоги врахувати можливості значного збільшення чи зменшення бюджетних доходів, залежних від різних обставин у плановому році, різке зростання чи скорочення виробничих показників, зміни у податковому законодавстві, роботі податкових та інших контролюючих органів тощо, оскільки вважається, що умови попереднього періоду зберігаються незмінними в плановому році. По-друге, він негативно впливає на економне використання бюджетних коштів, оскільки їх планування здійснюється виходячи з досягнутого в попередньому році рівня.

В цілому в бюджетному плануванні застосовуються водночас повністю чи частково всі вказані методи з урахуванням реальних можливостей. Вибір методів та їх комбінування є дуже важливим у бюджетному менеджменті, оскільки забезпечує відповідний рівень планової роботи.

При плануванні видатків та доходів місцевих бюджетів у сучасній економічній науці можуть бути застосовані такі методи:

1. Програмно-цільовий метод. Суть методу полягає в у плануванні бюджету органу місцевого самоврядування на основі розробки, аналізу, впровадження програм розподілу фінансових ресурсів (бюджетних програм). Бюджетна програма - це систематизований перелік заходів. Які направлені на досягнення загальної мети у відповідності із поставленими завданнями, виконання яких передбачає здійснення фінансування із місцевого чи державного бюджету.

2. Метод „Коріння трави". В цьому випадку складається прогноз методом збору вхідних даних безпосередньо у рядових працівників, які знаходяться на найнижчому рівні ієрархічної структури, тобто у тих, які пов'язані з об’єктом прогнозування.

3. Метод „Дослідження об’єкту". Заключається в зборі даних різноманітними методами (опитування, інтерв'ю і т.п.) для перевірки гіпотези про величину надходжень для проведення передбачених фінансувань із місцевих бюджетів. Цей метод використовують при довгостроковому прогнозуванні величини фінансування завдань із місцевого бюджету (більше 5 років).

4. Метод „групова згода". Прогноз має за основу прямий та відкритий обмін думками на загальних зборах. Основною ідеєю цього методу є те, що групове обговорення можливих варіантів прогнозних показників призводить до вибору оптимального з багатьох запропонованих та розрахованих за допомогою різних методів та методик.

5. Метод „історична аналогія”. Пов'язаний з аналізом життєвого циклу подібного податку, який забезпечує фінансування відповідних видатків з місцевих бюджетів. Як правило, використовується при введенні нового виду податку.

6. Метод „Дельфі” Полягає в тому, що група експертів відповідає на питання про форми та межі фінансування на певні види видатків з місцевого бюджету. Керівник груп компілює результати досліджень даної групи та формулює нове питання, яке є новим завданням для ціеї групи експертів. Так нівелюється вплив особистностних факторів на межі фінансування певного виду видатків із місцевого бюджету.

7. Аналіз часових рядів. Ґрунтується на ідеї, що попередню історію стосовно фінансування видатків місцевих бюджетів можна використовувати для прогнозування. При прогнозуванні податкових надходжень цей метод може бути використаний лише при незмінюваних ставках та базі оподаткування.

8. Регресійний аналіз часових трендів. Встановлює пряму залежність між податковими надходженнями та часом. Це найбільш точний статистичний метод аналізу та прогнозування.

9. Метод Бокса Дженккінса. Пов’язує клас статистичних моделей з даними та пристосовує таку нову модель до часового ряду, використовуючи байєсово апостеріорний розподіл.

10. Каузальні методи. Ґрунтуються на окресленні основних та опосередкованих факторів, які впливають на об’єкт прогнозування.

11. Економетричні моделі. Описують певний вид фінансування певного сектора економіки з місцевого бюджету за допомогою системи незалежних рівнянь.

12. Макроекономічні моделі. Дають можливість визначити вплив як внутрішніх, так і зовнішніх чинників на фінансування певних видів повноважень місцевими бюджетами[35].

2.2 Аналіз видатків на соціальну сферу по галузях і економічному призначенні

В останні роки в державі закладено основи реформ міжбюджетних відносин. Здійснено більш чіткий розподіл доходних джерел між державними і місцевими бюджетами. Але, як показало дослідження, при постійному рості валової доданої вартості в Дніпропетровській області, котра зросла з 13162,8 млн.грн. в 2002 році до 21311,0 млн.грн. в 2005 році, видатки на душу населення постійно зменшуються. Індекс фізичного обсягу валової доданої вартості в розрахунку на одну особу зменшився з 116,3 у 2003р.,до 109,3 у 2005році.

Співвідношення обсягу бюджету і ВДВ - важлива економічна проблема. З розвитком ринкових відносин цей показник повинен мати тенденцію до зростання. Це зумовило підвищення ролі держави в розподільчих процесах. Проблема полягає в пошуку розумних форм і методів цього перерозподілу. Справедливим є те, що в нинішній ситуації недостатньо ефективно використовується бюджетний механізм в управлінні економікою[34].

Аналіз моделі економіки, яка формується в країні, дає підставу стверджувати, що через бюджети повинно перерозподілятися не менше ніж 40 % ВВП. Таке співвідношення буде найбільш оптимальним. Воно зумовлене соціальною спрямованістю економіки, посиленням соціальної функції державного та місцевих бюджетів, зростанням частки соціальних витрат. (У 2006р.цей показник склав всього 37,9%)[32].

Фінансова політика останніх років змінила структуру бюджетних видатків, посилилася соціальна спрямованість бюджету.

Основним результатом соціального модуля є, безпосередньо, розрахунок соціального бюджету, який побудовано на основі бюджетних методів і принципів. Але соціальний бюджет відрізняється від бюджету, що розробляється в бюджетній практиці. До особливостей розрахованого для регіону бюджету слід віднести те, що він передбачає розрахунки і прогноз видатків на соціальний захист населення і джерел на їх покриття на основі показників динаміки соціально-економічного розвитку області, демографічних прогнозів, соціальних норм і нормативів. Крім того, бюджет об’єднує майже всі соціальні видатки, включаючи видатки цільових фондів, що дозволяє виконувати комплексний, глибокий аналіз соціальних витрат, прогнозувати їх на перспективу. Витратна частина складається з витрат на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та соціальне забезпечення, а також витрат цільових фондів. Найбільша частина видатків Дніпропетровської області у 2002 році припадала на охорону здоров’я, ця частина складала 26,1 % у всіх соціальних витратах бюджету. Друге місце серед видатків соціального бюджету розділяли витрати на освіту, в сумі вони склали 25,9% в 2002 році. І лише трете місце займають витрати на соціальний захист та соціальне забезпечення, які склали в 2002 році 13,0 % у всіх витратах регіонального соціального бюджету. Але у 2006р. динаміка дещо змінилася. Витрати на охорону здоров’я знизилися до 20,6 %, видатки на освіту до 24,8%.Тенденцію до незначного зростання мали лише видатки на соціальний захист культуру та спорт. Структура витрат соціального бюджету показана в (таблиці 2.1. додатку А, рис.2.1. )[33].

Таблиця 2.1

Питома вага видатків на соціальну сферу Дніпропетровської області

Рис.2.1.Видатки бюджету області на соціальну сферу у 2002р.-2006р.

Розглянемо детальний аналіз регіонального бюджету за основними напрямками витрат у відношенні до соціальних видатків взагалі.

За розрахунками регіонального соціального бюджету області, витрати на охорону здоров'я протягом 2000 - 2004 років зросли. Так у 2000 році вони склали 295,7млн.грн., а у 2004 році складають майже в три рази більше – 639,3млн.грн. Але якщо розглянути виплати цієї частини витрат в процентах до видатків бюджету, то спостерігається падіння протягом всього періоду.(табл.2.1.) Як видно на рисунку 2.2. це значення в2000 році дорівнювало 26,1%, а в 2004 році вже 20,6%.

Рис.2.2 Динаміка питомої ваги витрат на охорону здоров'я з бюджету області

Так само як і в випадку з витратами на охорону здоров'я, відбувається падіння витрат в процентах до видатків бюджету на освіту,(рис.2.3) і зростання цих витрат в абсолютних одиницях. Витрати на освіту протягом 2001- 2004р.р. зросли майже на 308,8 млн.грн. (Додаток Б )

Рис. 2.3 Динаміка питомої ваги витрат на освіту

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення включають в себе основні напрямки витрат моделі соціального бюджету, та містять:

- пільги ветеранам війни та праці;

- державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям; - допомоги сім'ям з дітьми;

- інші види соціальної допомоги;

- утримання закладів соціального захисту;

- витрати на соціальні програми;

- витрати на інші заклади та заходи в галузі соціальної політики;

- витрати на житлові субсидії.

Рис. 2.4 Динаміка питомої ваги витрат бюджету області на соціальний захист

З витратами на інші види соціальної допомоги та утримання закладів соціального захисту відбувається поступове збільшення, так, наприклад, виплата компенсації реабілітованим склала 12300 грн. в 2000 році, а у2004р. збільшилася до 19054 грн., витрати на дитячі заклади-інтернати збільшилися на 2295,6 тис.грн. за період з 1999 по 2004 роки, на притулки для неповнолітніх на 726,8 тис.грн. тощо.

Рис. 2.6 Динаміка питомої ваги витрат бюджету області на культуру і фізичне виховання і спорт

Проведений аналіз розрахунків бюджету дозволяє зробити висновки про щорічне зростання майже всіх соціальних витрат. У 2000 році загальні витрати дорівнювали 774,4 млн. грн., а в 2004 році вони склали 1937,4 млн. грн., проте, при розгляді розрахованих показників як частки від загальних видатків області, спостерігається тенденція зниження соціальних витрат за рахунок випереджаючого очікуваного темпу росту економіки області .

Регіональний соціальний бюджет, використовуючи широкий спектр методів, окрім прогнозу загальноекономічних тенденцій та тенденцій в сфері соціального захисту, дозволяє також проаналізувати структуру та ефективність використання соціальних коштів. Бюджет показує, що найбільша частина витрат припадає на освіту (24,8% в 2004 році ) та на охорону здоров’я (20,6 % в 2004 році), в той час як витрати на соціальні виплати малозабезпеченим сім'ям, допомоги сім'ям з дітьми, інші види соціальної допомоги, витрати на соціальні програми та утримання закладів соціального захисту в сумі становлять близько 13,4% від загальних видатків бюджету області.

Власні видатки загального фонду обласного бюджету за 2005 рік профінансовано в сумі 512.6 млн.грн. У порівнянні з 2004 роком видатки збільшилися на 131,4 млн.грн.(на 34,5%).На виплату допомоги сім’ям з дітьми ,малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства і дітям –інвалідам у січні – жовтні 2005року субвенції з державного бюджету перераховано в сумі 180,1 млн.грн., або 100% до потреби, що дало змогу своєчасно та в повному обсязі отримати соціальну допомогу щомісячно майже 120 тис. сімей[22].

Похожие работы

Дослідження впливу інноваційного процесу на кінцеві результати діяльності підприємства ЗАТ "Інформаційні та технологічні системи" (венчурний інноваційний проект "WEB-технологія подання звітності платниками податків в податкові інспекції&quo

Скачать

146037

14

3

... є організація захисту комерційної таємниці в організації.   2. Дослідження інноваційного процесу в ЗАТ «Інформаційні та технологічні системи» за даними дослідницького етапу впровадження інноваційного проекту «WEB – технологія подання звітності платниками податків в податкові інспекції»   2.1 Загальна характеристика ЗАТ «Інформаційні та технологічні системи» (ЗАТ «ІТС») та його продукції   ...

Місце засобів масової інформації у сучасному суспільстві

Скачать

72343

0

0

... загального розвитку, безпорадності у питаннях сучасної економіки, політичної, соціальної й особливо комерційної діяльності.Соціальних проблеми, які потребують вирішення дуже багато. І сучасні засоби масової інформації намагаються охопити всі.У сучасних ЗМІ можна побачити велику кількість невеличких матеріалів, які просто інформують про ту чи іншу подію в соціальній сфері. А якщо цей матеріал ...