Поняття активізації навчально-пізнавальної діяльності

1.3 Поняття активізації навчально-пізнавальної діяльності

В контексті нашого дослідження основоположним є поняття “активізація навчально-пізнавальної діяльності”. В.Е. Краснопольський у своїї дисертації внаслідок аналізу різних підходів (П.С. Атаманчук, М.С. Головань, Н.М. Зверевої, Л.О. Іванової, М.Я.Ігнатенко, В.Ф. Кушиної, В.І Лозової, В.О. Онищук, А.Г. Сологуба, Т.І. Шамової, В.Ф. Шморгуна, Г.І. Щукиної) до визначення цього поняття доходить висновку, що активізація навчально-пізнавальної діяльності – процес, направлений на мобілізацію вчителем (за допомогою спеціальних заходів) інтелектуальних, морально-вольових та фізичних сил учнів, розвиток здібності подолати труднощі, активну самостійну роботу. Крім того, активізацію навчально-пізнавальної діяльності не можна розглядати в сучасних умовах розвитку школи тільки як процес керування активності учнів. Вона одночасно є процесом і результатом стимулювання активності учнів [9, 4].

Незважаючи на різні підходи науковців щодо процесу активізації навчально-пізнавальної діяльності, більшість із них погоджуються з визначенням таких складників пізнавальної активності:

-  мотиваційні (потреба в пізнанні, прагнення до самовдосконалення);

-  психічні якості (емоційне сприйняття, творча уява, мислення, мовленнєва компетентність);

-  інструментальні (форми, методи, технології).

Дослідники визначають, що необхідним для розвитку пізнавальної активноcті особистості є самопізнання. Для успішного розвитку особистості на уроках англійської мови має ряд психічних якостей, а саме: психологія уваги, логічне мислення, творча фантазія. Важливу роль у розвитку пізнавальної активності учнів мають уміння емоційно сприймати, глибоко осмислювати події, висловлювати свої судження.

Серед інструментального комплексу розвитку пізнавально-навчальної активності учнів можна назвати ті, що безпосередньо пов’язані з формами і методами навчання. Сучасні педагогічні технології, такі як навчання у співпраці, проектна методика, використання інформаційних технологій, Інтернет-ресурсів забезпечують індивідуалізацію та диференціацію навчання [9, 7].

Ми розглядаємо діяльність як джерело пізнання, формування особистісних якостей учнів, основу для удосконалення навчального процесу, тому не зводимо проблему активізації навчання лише до засобів підвищення ефективності його змісту, методів та форм організації.

Розвитку пізнавальної діяльності може сприяти використання структури навчального матеріалу і спеціально організована взаємодія видів пізнавальної діяльності з опорою на узагальнені наочні орієнтири, визначені педагогічні умови і розроблені адекватні організаційні форми, методи, прийоми навчання. У дослідженні В.Е Краснопольського, діяльність визначена як активна дія самого учня, спрямована на засвоєння ним системи знань, навичок і умінь, а також зміни, що відбуваються в учневі, психічному розвитку, в характеристиках його особистості [9, 4]. Основними напрямами формування продуктивних процесів вважають дії тих, кого навчають, з опорою на систему узагальнених орієнтирів самостійного пошуку і конструювання учнями алгоритмічних і квазимоноритмічних процедур, спеціальне навчання евристикам різного рівня абстракції й узагальнення.

Пізнавальна діяльність сприяє формуванню світоглядних знань підлітків, яка є найбільш складною синтетичною формою духовного освоєння діяльності. Новизна в поглядах на проблему активізації пізнавальної діяльності учнів визначається соціальними змінами, що відбуваються в державі, які загострюють потребу суспільства в активній особистості. Формування особистості, її якісні зміни проходять в діяльності, зокрема в пізнавальній, в основі якої є співробітництво учнів в головному для них виді діяльності — навчанні. У процесі колективної навчально-пізнавальної діяльності можна формувати такі риси особистості, як пізнавальна самостійність і активність, колективізм, відповідальність, а також можливість взаємозв'язаного формування творчого і відповідального становлення до навчання.

Засоби і прийоми активізації пізнавальної діяльності підлітків допомагають виробленню у них прийомів навчальної праці, сприяють розумовому розвитку, ефективному використанню часу, підвищенню якості знань. Поняття "прийом", "вид пізнавальної діяльності", "пізнавальне вміння (дія)" вважаються синонімами. Ці терміни характеризують уміння, що входять у такі групи: початкові логічні прийоми мислення та специфічні прийоми пізнавальної діяльності. Серйозний недолік сучасної освіти полягає не у виробленні програм видів пізнавальної діяльності (умінь) з кожного предмета, хоч деякі кроки в цьому напрямі зроблено. Це означає, що, по суті, не розв'язано питання про критерії знань, бо знання функціонують, реалізуються не тоді, коли відтворюються поняття та визначення, а в діях із цими знаннями.

1.4 Методи активізації пізнавальної діяльності учнів

Проект Ради Європи «Сучасні мови» передбачає підвищення ефективності навчання іноземних мов, зокрема, за рахунок передових методів і технологій, тобто методами активізації пізнавальної діяльності учнів. Великий інтерес викликають наступні методи:

-  дискусійний (М.В. Кларін, Г.А. Китайгородська);

-  метод рольових ігор (Г.А. Китайгородська, М.А. Аріян);

-  метод проектів (Є.С. Полат, М.Ю. Бухаркіна);

-  використання мультимедійних (комп‘ютерних) технологій [4, 49].

Ці методи не можна назвати новими. Однак, їх застосування до цього часу не було системним. Вони пов’язані між собою тим, що їх форми і зміст дозволяють формувати, поряд із комунікативною компетенцією, окремі комунікативні та інтелектуальні вміння, які в сукупності складають уміння критичного мислення. Розглянемо зазначені методи.

Джава Н. у своїй статті дає таке визначення поняттю дискусія: дискусія (лат. discussion - від discutio – розглядаю, досліджую) – широке обговорення якогось спірного питання для з’ясування різних точок зору [4, 49].

Дискусія дає можливість:

-  активізувати пізнавальну діяльність учнів;

-  сформувати певну культуру мови, вміння вислухати співрозмовника до кінця, не перебиваючи;ставлячи запитання, заперечуючи або, навпаки, погоджуючись;

-  формувати свідоме ставлення до розгляду проблеми, активність в обговоренні проблеми, яка назріла, націленість на з’ясування причин її виникнення, а також на її вирішення. Мова, таким чином, є одночасно і метою і засобом навчання;

-  формує культуру творчого оперативного мислення;

-  створює умови для використання особистого досвіду й одержаних раніше знань для засвоєння нових.

Прийоми введення в дискусію можуть бути наступні:

-  опис конкретного проблемного випадку з життя;

-  використання останніх новин;

-  рольова гра;

-  демонстрація відеокліпу;

-  драматизація (моделювання проблемної ситуації);

-  звукозапис;

-  питання типу (Що? Як? Чому? Що вам відомо про…?).

Етапи організації дискусії:

-  виділення «макро»проблеми. Поділ на «мікро» проблеми. Поділ учнів на групи. Пояснення стратегії проведення дискусії;

-  пояснення правил ведення дискусії. Рекомендації щодо збору матеріалу;

-  лексичні вправи (знайомство з новою лексикою);

-  попереднє обговорення однієї із «мікро»проблем у всіх групах;

-  колективне обговорення;

-  звернення до текстового матеріалу, відео-аудіо записів, із метой одержання базової інформації з даної проблеми.

Організація проведення дискусії:

-  етапи самостійної роботи групи по підбору та осмисленню матеріалу;

-  повідомлення результатів обговорення в малих групах;

-  загальна дискусія;

-  підведення підсумків.

Тексти та аудіо-матеріали потрібно відбирати таким чином, щоб вони були проникнуті єдиною проблемою, адже вони становлять теоретичну основу для дискусій і повинні містити базову інформацію.

Н. Джава зазначає, що вміння вести дискусію у формі діалогу або полілогу – необхідна умова успішної спільної роботи учнів над проектом у малих групах. В процесі обговорення висуваються аргументи і контраргументи, вибудовується логічна послідовність доказів виступаючого. Учні вчаться розглядати проблему з різних сторін, формулюють свою точку зору, роблять висновки [4, 49].

Одним із важливих методів активізації пізнавальної діяльності учнів є метод проектів. В літературі знаходимо таке визначення зазначеного методу. Метод проектів – це така організація самостійної діяльності учнів у межах ними ж обраної теми, що проводиться у два етапи: етап підготовки та етап висвітлення кінцевого результату цієї діяльності [22, 79].

Метою проектної роботи є автономне вивчення окремим учнем того чи іншого матеріалу, який є часткою одного великого розділу.

Сутність проектної методики полягає в тому, що ціль занять і способи її досягнення повинні визначатися власне учнем на основі його інтересів, індивідуальних особливостей, потреб мотивів, здібностей. Внаслідок цього, особисто-орієнтоване навчання, що лежить в основі проектної методики, передбачає зміну традиційної схеми взаємодії учитель-учень, суб’єкт-об’єкт на схему партнерства суб’єкт-суб’єкт [17, 16].

Метод проектів виник на початку ХХ століття, коли робота педагогів була спрямована на те, щоб знайти способи, шляхи розвитку активного самостійного мислення дитини, навчити застосовувати знання на практиці. Розроблений ще в на основі прагматичної педагогіки Джона Дьюї метод проектів стає особливо актуальним в сучасному інформаційному суспільстві. Метод проектів — не новина в світовій педагогіці: він почав використовуватися в практиці навчання значно раніше виходу в світ відомої статті американського педагога В. Килпатріка «Метод проектів» (1918), у якій він визначив це поняття як «від душі виконуваний задум». У Росії метод проектів був відомий ще в 1905 році. Під керівництвом С.Т. Шацького працювала група російських педагогів по впровадженню цього методу в освітню практику. Після революції М.П. застосовувався в школах по особистому розпорядженню Н.К. Крупськой. У 1931 р. постановою ЦК ВКП(б)М. П. був засуджений як чужий радянській школі і не використовувався аж до кінця 80-х років." Зараз метод проектів набуває популярності і в Україні [26].

Основна ціль навчання іноземної мови – мовленнєва діяльність, в якій мовленнєва система виступає тільки я к засіб її реалізації.

Найважливішими факторами, що сприяють формуванню внутрішнього мотиву мовленнєвої діяльності при проектному навчанні, є:

-  зв’язок ідей проекту з реальним життям;

-  наявність інтересу до виконання проекту з боку всіх його учасників;

-  ведуча роль консультативно-координуючої функції викладача.

Проект може бути я к довготривалим, короткотривалим, що займає одне аудиторне заняття.

Дослідники наводять основні вимоги до методу проектів:

-  наявність вагомої у дослідному, творчому плані проблеми, яка потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її вирішення;

-  практична, теоретична вагомість можливих результатів;

-  самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів на уроках чи в позаурочний час;

-  структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів і розподілом ролей);

-  використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач, висунення гіпотези їх вирішення, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підведення підсумків, коригування, висновки [22, 80];

Орієнтуючись на статтю Огієвича О. зазначаємо, що дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку [14, 83].

Дидактична гра на уроках англійської мови є дуже ефективним засобом навчання. Доцільним є використання ігор чи елементів гри на кожному уроці. Це активізує діяльність учнів, вони захоплюються елементом змагання, їм подобається працювати у команді – так веселіше виконувати навіть складне завдання.

Гра вимагає активності. Учні прагнуть використати цікаві звороти, слова, щоб їхні виступи вийшли цікавими, це спонукає працювати із словником.

Основне завдання полягає в тому, щоб правильно організувати гру, підібрати її відповідно до завдань уроку, до теми та рівня можливостей і знань учнів. Адже гра має бути цікавою та емоційною, – лише за цих умов можливий максимальний результат.

Ігри можуть використовуватися на різних етапах уроку. За їх допомогою можна перевірити домашнє завдання, полегшити розуміння навчального матеріалу, закріпити його, перевірити знання учнів перед контролем.

У нашій роботі під поняттям «дидактичні ігри» ми розуміємо будь-яку гру або ігрову вправу, спрямовану на оволодіння учнями новими знаннями, уміннями, навичками.

Гра допомагає вчителю англійської мови організувати роботу на уроці, адже за 40-45 хвилин необхідно звертати увагу на граматику, мовлення, читання, писання, аудіювання. Гра допомагає перевірити знання і уміння учнів швидко і цікаво. Адже, учням цікавіше виконувати певне, наприклад завдання із граматики, коли воно подане у вигляді гри (змагання), ніж писати звичайну вправу [13, 106].

Доцільність використання дидактичних ігор і їх ефективність неодноразово підтверджувалась. Дослідниця Р. Осадчук стверджує, що найсприятливіші умови гармонійного розвитку мотиваційної, змістової та операційної сторін пізнавальної діяльності учнів створюються у процесі проведення дидактичних ігор, де самостійна діяльність учнів і навчальні завдання вчителя є основним засобом засвоєння знань. Проведення дидактичних ігор вимагає від учнів певного рівня розвитку їхньої пізнавальної діяльності [13, 110].

В грі формуються такі якості як самостійність, ініціативність, організованість, розвиваються творчі здібності, вміння працювати в колективі.

Психологи зазначають, що дидактичні ігри, ігрові вправи і прийоми дають змогу підвищити дитячу активність, працездатність, залучити пасивних учнів до активної розумової діяльності, а також допомагають учителеві урізноманітнити методи роботи, знижують утому учнів, зацікавлюють учнів змістом роботи.

Система освіти, на думку багатьох дослідників, не може бути незалежною від суспільного й політичного устрою держави, вона за всіх часів відгукувалася на соціальне замовлення. Саме в силу цього політика держави останнім часом спрямована на те, щоб впровадити інформаційні технології в школи.

Комп'ютер бере на себе левову частину рутинної роботи викладача, вивільняючи йому час для творчої діяльності, що на сучасному рівні розвитку техніки не може бути віддана комп'ютеру.

Як відомо, придатність технічних засобів навчання й контролю для використання на заняттях з іноземної мови визначається за наступними критеріями:

-  по-перше, вони повинні сприяти підвищенню продуктивності праці й ефективності навчального процесу;

-  по-друге, забезпечувати негайне й постійне підкріплення правильності навчальних дій кожного учня;

-  по-третє, підвищувати свідомість і інтерес до вивчення мови;

-  по-четверте, забезпечувати оперативний зворотний зв'язок і поопераційний контроль дій всіх учнів;

-  по-п'яте, мати можливість швидкого введення відповідей без тривалого їхнього кодування й шифрування.

Як показує практика, із всіх існуючих засобів навчання комп'ютери щонайкраще "уписуються" у структуру навчального процесу, найбільш повно відповідають дидактичним вимогам і максимально наближають процес навчання англійській мові до реальних умов. Комп'ютери можуть сприймати нову інформацію, певним чином обробляти її й приймати рішення, можуть запам'ятовувати необхідні дані, відтворювати зображення, що рухаються, контролювати роботу таких технічних засобів навчання, як синтезатори мови, відеомагнітофони, магнітофони. Комп'ютери істотно розширюють можливості викладачів по індивідуалізації навчання й активізації пізнавальної діяльності учнів у навчанні англійській мові, дозволяють максимально адаптувати процес навчання до індивідуальних особливостей учнів. Кожний учень одержує можливість працювати у своєму ритмі, тобто вибираючи для себе оптимальний обсяг і швидкість засвоєння матеріалу.

Застосування комп'ютерів на уроках англійської мови значно підвищує інтенсивність навчального процесу. При комп'ютерному навчанні засвоюється набагато більша кількість матеріалу, чим це робилося за той самий час в умовах традиційного навчання [12, 47].

Комп'ютер забезпечує й всебічний (поточний, рубіжний, підсумковий) контроль навчального процесу. Контроль, як відомо, є невід'ємною частиною навчального процесу й виконує функцію зворотного зв'язку між учнем і викладачем. При використанні комп'ютера для контролю якості знань учнів досягається й більша об'єктивність оцінки. Крім того, комп'ютерний контроль дозволяє значно заощадити навчальний час, тому що здійснюється одночасна перевірка знань всіх учнів. Це дає можливість викладачеві приділити більше уваги творчим аспектам роботи з учнями.

Ще одна перевага комп'ютера - здатність накопичувати статистичну інформацію в ході навчального процесу. Аналізуючи статистичні дані (кількість помилок, правильних/неправильних відповідей, звертань по допомогу, часу, витраченого на виконання окремих завдань і т.п.), викладач судить про ступінь і якість сформованості знань в учнів.

Необхідно відзначити, що комп'ютер знімає такий негативний психологічний фактор, як «відповідебоязнь».

Обговорюючи переваги використання новітніх інформаційних технологій у навчанні іноземних мов, Л.Скалій порівнює традиційне навчання з комп’ютерним. Результати цього порівняння свідчать про значні переваги використання інформаційних технологій у навчанні іноземних мов.

Таблиця 1.

Порівняння традиційного навчання з комп’ютерним

Традиційне навчання	Комп’ютерне навчання
1. Лінійний текст (лише текст, без інших додаткових джерел).	1. Мультимедійний текст (відео-, аудіо- можливості, зв’язок з великою кількістю різноманітних джерел).
2. Можлива відсутність мотивації й зацікавленості в навчанні.	2. Висока мотивація і зацікавленість у навчанні.
3. Обмежена кількість інформації, обмежений вибір, часто застарілі дані.	3. Необмежена кількість свіжої автентичної інформації, широкий вибір.
4. Контроль викладача (учителя).	4. Самоконтроль і координація навчального процесу викладачем.
5. Спілкування з викладачем.	5. Можливості спілкування з носіями мови, ознайомлення з культурою країн, мова яких вивчається.

Одним із компонентів підвищення мотивації, і я к наслідок активізації пізнавальної діяльності учнів є використання Інтернету. Інтернет природно вписується в життя учнів і є одним з найефективніших засобів, що допомагають значно урізноманітнити процес навчання. Передовий педагогічний досвід засвідчує, що кожне заняття з використанням Інтернет-сайтів викликає емоційний підйом; навіть учні, що відстають від інших, з радістю спілкуються з комп’ютером, а, наприклад поганий результат тестування чи спілкування on-line, внаслідок прогалин у знаннях, спонукає звернутися по допомогу до вчителя або самостійно здобути ці знання. Також цікаво те, як засвідчує Н.Г. Овсяна, що у процесі сумісної комп’ютерно-навчально-ігрової діяльності виникає “кооперуючий ефект» - учні у навчальній грі проти комп’ютера несвідомо допомагають один одному, передають знання менш навченим. Тож утворюється такий безцінний зв’язок «учень-учень» [24, 6].

Використання Всесвітньої мережі має цілий ряд переваг:

-  варіативність застосування на різних етапах навчання;

-  можливість застосування на будь-якому етапі роботи на практичному занятті;

-  навчальний матеріал краще сприймається і легше запам’ятовується;

-  економне використання навчального часу;

-  індивідуалізація навчання, визначення глибини і послідовності засвоєння, темпу роботи;

-  скорочення видів роботи, що викликають утомлюваність учнів;

-  використання різних аудіовізуальних засобів навчання (графіки, звуку) для збагачення і мотивації навчання, наочного та динамічного подання матеріалу;

-  розгалуження послідовності навчання на основі аналізу помилок;

-  створення комфортного середовища для сучасного навчання;

-  активізація навчальної діяльності школяра;

-  інтенсифікація навчання та підвищення мотивації рівня мотивації;

-  формування самооцінки учня та створення умов для його самостійної роботи.

За допомогою Інтернету учні мають змогу виконувати такі види навчальної діяльності:

-  тренуватися у правописі;

-  вивчати лексичний матеріал;

-  удосконалювати розуміння аудіо тексту;

-  розвивати техніку читання;

-  вивчати граматику;

-  навчатися писемного мовлення;

-  тренувати вимову тощо;

Інтернет дозволяє вдало моделювати умови комунікативної діяльності, реалізовувати їх у різноманітних тренувальних вправах ситуативного характеру.

Нині Всесвітня мережа містить велику кількість сайтів з потенційно цікавим і актуальним матеріалом для освіти. Овсяна Н.Г. у своїї статті розглядає різноманітні навчальні сайти. Ознайомившись зі змістом яких, ми виокремили наступні [12, 47 - 49]:

Teach-Nology

http://www.teachnology.com/teachers/lesson_plans/holidays/

Це дуже корисний сайт, який містить багато цікавих ідей і конкретних планів уроків, які допомагають вчителя навчити учнів іноземній культурі і традицій.

http://www.eslcafe.com;

Цей сайт дозволяє вступати в дискусій з різноманітних запитань, що вас цікавлять.

http://www.rong-chang.com;

Цей сайт – колекція сторінок для тих, хто вивчає мову, і вчителів. Тут представлені наступні категорії: слухання, читання, граматика, письмо, газети, журнали.

School Projects

http://www.epals.com;

Це веб-сайт, який об’єднує вивчаючих мову у 191 країні для багатомовних проектів і міжкультурного навчання.

http://www.globals-choolnet.org/gsh/pr.

Орієнтований на проекти для дітей від 5 до 19 років.

Teen-oriented Internet Web Sites

http://www.teenadviceonline.org;

Сайт, на якому величезна кількість інформації, призначеної для підлітків, яку можна використовувати в класі.

http://www.cyberteens.com/;

Сайт, що пропонує різноманітні дискусійні групи.

http://www.channelone.com;

Містить дискусії, форуми, поезію, історії, ігри, спорт і мозику.

http://www.highschoolhub.org;

Містить освітню інформацію, навчальні ігри, квізи, історію.

http://www.multcolib.org/kids/hol/sol.

Можна дізнатися про традиції святкування зимових свят в усьому світі.

розділ ІІ. особливості застосування методів активізації пізнавальної діяльності учнів на практиці

у другому розділі ми пропонуємо розробки фрагментів уроків із застосуванням методів активізації пізнавальної діяльності учнів, які були підготовлені для 10 класу (2год/тиждень) в період проходження педагогічної практики. Висвітлені висновки спостереження.