Організація технічного контролю за якістю продукції на підприємстві
Стимулювання підвищення якості продукції
Економічна ефективність підвищення якості і конкурентоспроможності продукції
Оцінка економічно обгрунтованих меж підвищення якості продукції
Стандартизація і сертифікація якості продукції
Зміст панування МТЗ та послідовність його розробки
Планування потреби в матеріальних ресурсах
Запаси і регулювання їх розмірів
Навигация
Оцінка економічно обгрунтованих меж підвищення якості продукції
Напрями вдосконалення системи управління якістю продукції і організації технічного контролю. Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва
65351
знак
0
таблиц
0
изображений
3. Оцінка економічно обгрунтованих меж підвищення якості продукції
У сучасній економічній науці співіснують два підходи до оцінки ефективності підвищення якості продукції. Один з них розвивався в умовах командно-адміністративної системи господарювання і ґрунтувався на тезі про можливість централізованого управління процесами підвищення якості продукції і пріоритеті народногосподарських інтересів. У рамках другого підходу, характерного для економічно розвинутих країн із ринковою економікою, віддається перевага інтересам окремих суб'єктів господарювання і ринковим механізмам стимулювання підвищення якості продукції. Еволюція економічної думки йде в напрямку раціонального сполучення народногосподарського і мікроекономічного підходів до аналізованої проблеми.
У рамках обох підходів недостатньо дослідженою залишається проблема вибору оптимального рівня якості продукції й практично не вивченим є питання оцінки економічно обґрунтованих меж підвищення якості продукції як комплексної характеристики ринкової кон'юнктури, виробничо-технічних можливостей підприємств і економічних умов реалізації заходів щодо підвищення якості продукції.
Еволюція теоретичних уявлень про якість продукції йде в напрямку розуміння того, що якість продукції - це ступінь задоволення всієї сукупності суспільних потреб у цієї продукції, пов'язаних із кожним етапом її життєвого циклу, починаючи від стадії зародження ідеї продукту й закінчуючи стадією його утилізації. З урахуванням цього підвищення якості продукції розглядається як зміна властивостей продукції, що забезпечує збільшення ступеня задоволення відповідних потреб.
Проблема підвищення якості продукції є багатоваріантною і має оптимізаційний характер. Її окремим випадком є проблема обґрунтування оптимального рівня підвищення якості. Такий характер даної проблеми обумовлений: (а) множинністю властивостей, що визначають якість продукції, і їхньою взаємозалежністю; (б) різним сприйняттям тих самих властивостей виробу різноманітними споживачами; (в) спроможністю одного і того ж продукту задовольняти різноманітні потреби споживача; (г) проявом наслідків підвищення якості в різноманітних сферах діяльності й у різноманітних суб'єктів економіки; (д) впливом на якість продукції численних чинників, вплив на які, в свою чергу, формує якість продукції опосередковано й також являє собою діяльність по підвищенню якості.
Необхідність зіставлення негативних і позитивних наслідків зміни якості продукції висуває в розряд базових проблеми визначення системи показників якості, кількісного виміру рівня якості й рівня зміни якості, виявлення і виміру всіляких прямих і непрямих наслідків підвищення якості продукції, зведення отриманих оцінок у єдиний інтегральний економічний показник.
У вітчизняній економічній науці донедавна домінували народногосподарський принцип і народногосподарський підхід до оцінки економічної ефективності господарських заходів, що засновані на тезі про можливість планування народного господарства з єдиного центру й можливості досягнення глобального (народногосподарського) оптимуму економічного розвитку. На другий план при цьому відходили економічні інтереси виробників і споживачів продукції підвищеної якості й практична здійсненність планованих заходів.
Сучасна економічна теорія якості не дає вичерпного рішення ряду ключових питань, необхідних для економічної оцінки ефективності підвищення якості продукції в рамках традиційних підходів. Зокрема, є принципові методологічні й методичні складності на шляху: (1) кількісного виміру різнорідних показників якості продукції; (2) порівняння рівнів якості різноманітних об'єктів за багатьма ознаками (проблема побудови узагальнених показників якості); (3) виявлення, кількісного й економічного виміру всіх наслідків здійснення заходів щодо підвищення якості продукції; (4) інформаційного забезпечення складних і трудомістких розрахунків (включаючи прогнозні), проведення яких передбачає більшість існуючих методик.
Наявність таких труднощів ставить під сумнів обґрунтованість і точність одержуваних економічних оцінок, а також саму можливість одержання достовірних оцінок у рамках традиційної методології.
Істотним методологічним недоліком відомих підходів є також припущення про те, що альтернативні заходи щодо підвищення якості продукції та їхні виробничо-економічні характеристики відомі на момент проведення оцінки ефективності таких заходів. Саме це припущення теоретично дозволяє розкрити всю гаму можливих наслідків підвищення якості продукції, зробити економічну оцінку кожного з них і на підставі цього одержати комплексну оцінку всієї їхньої сукупності в цілому.
У ринкових умовах господарювання підвищення якості продукції здійснюється тільки тоді, коли воно економічно вигідно виробнику, що, у свою чергу, можливо тільки при наявності платоспроможного попиту на таку продукцію. Незадоволений попит на продукцію підвищеної якості безпосередньо свідчить про економічну зацікавленість споживача даної продукції в її придбанні й використанні. Отже, економічне обґрунтування доцільності підвищення якості продукції повинно базуватися насамперед на оцінці стану ринку, можливості і доцільності для виробника випуску продукції, затребуваної ринком.
Саме на такому базисі будується сучасна теорія інвестиційного планування, що володіє великим арсеналом методичних засобів оцінки ефективності інвестиційних проектів із позицій інвестора - суб'єкта економіки, безпосередньо зацікавленого в економічному результаті планованих заходів. Використання ідеології і методів інвестиційного аналізу здатне збагатити методичний інструментарій оцінки ефективності заходів щодо підвищення якості продукції.
В умовах невизначеності можливих наслідків підвищення якості продукції, невизначеності їхніх економічних оцінок і невизначеності самих заходів щодо підвищення якості продукції на першому етапі рішення проблеми підвищення якості продукції необхідна оцінка економічного потенціалу альтернативних напрямків (по суті, потенціалу різноманітних сегментів ринку продукції визначеного виду) і його зіставлення з можливостями (потенціалом) виробника.
В економічній літературі питання оцінки економічно обґрунтованих меж підвищення якості продукції практично не розглядаються. У той же час знання таких меж повинно бути основою для вибору найбільш перспективних напрямків підвищення якості продукції і формування техніко-економічних вимог для розроблювальних заходів, що гарантують ефективність заходів щодо досягнення планованої якості продукції.
Похожие работы
... причин відхилень та їх реалізацію; § перевірку, яка передбачає підтвердження ефекту від контрзаходів та їх стандартизацію; § реакцію, що включає оцінювання всієї процедури. Як уже зазначалось, організація системи управління якістю на підприємстві полягає у створенні організаційної структури в межах підприємства, яка охоплює всі сфери його діяльності й підрозділи в сукупності з відповідними ...
... і становив 2.30, відповідно збільшився дохід, прибуток і рентабельність перевезень що призвело до зменшення витрат підприємства. 3. Технологія і організація перевезень фанери з міста Рівне (Україна) в місто Мілан (Італія) рухомим складом ТзОВ „Камаз-Транс-Сервіс” 3.1 Дослідження вантажопотоку Згідно договору, укладеного ТзОВ „Камаз-Транс-Сервіс”, на 2006 рік прогнозується обсяг перевезень ...
... ії виробів складальних цехів. На підприємстві також розроблені посадові інструкції для старшого диспетчера диспетчерської групи і диспетчера диспетчерської групи . Див.додаток Розділ 3 Пропозиції з удосконалення системи оперативного управління виробництвом . 1. Покращення організаційної структури управління виробництвом . Структура апарату управління повинна бути оптимальною , коли ...
... інтегрального показника на 0,33 свідчить про неефективне використання оборотного капіталу тепловозоремонтного заводу у 2008 році. РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ 3.1 Напрямки підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства Для досягнення максимально ефективного рівня використання оборотним капіталом ВАТ “Полтавський ТРЗ” ...
0 комментариев