Аналіз діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

2.3 Аналіз діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Спираючись на дані фінансового звіту Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, складено таблицю аналізу виконання бюджету за 2003 рік (див. Табл. 3.1 та 3.2):

Таблиця 3.1 Аналіз виконання доходної частини бюджету КМВ ФСС ТВП за 2003р. (тис. грн.)

Таблиця 3.2. Аналіз виконання видаткової частини бюджету КМВ ФСС ТВП за 2003 р. (тис. грн.)

Дані таблиці 3.1 свідчать, що план по доходах за 2003 р. виконано на 110,09%. При цьому найбільш перевиконано план по нарахованих страхових внесках (111,83%), а по всіх інших статтях доходів план перевиконано у середньому на 103,69% (надходження від єдиного податку – 103,44 %, надходження часткової вартості путівок – 102,48 %, інші доходи – 105,17 %).

По витратній частині (див. табл. 3.2) план виконано по всіх напрямках в цілому на 104,78%, в тому числі по виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності – 105,34 %, по допомогах: на поховання – 113,04 %, при народженні дитини – 109,94%, по догляду за дитиною до досягнення нею з-х років – 111,82%, по витратах на санаторно-курортне лікування – 102,34 %.

Таким чином, в цілому в проведенні надходжень та витрат Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності спостерігається тенденція до перевищення запланованих надходжень та витрат фактичними, особливо надходжень. Це означає, що загальною тенденцією розвитку доходної та витратної частин бюджету Фонду є зростання: адже планування здійснюється завжди виходячи з фактичних показиків минулих років; значить доходи та витрати в цілому мають позитивний темп росту.

Аналіз структури надходжень показує, що частка цих груп надходжень у загальній структурі доходної частини бюджету постійно зростає: загальне збільшення сум надходжень відбувається за рахунок стійкого зростання страхових внесків на збільшення яких впливає зростання заробітної плати (доходів) застрахованих осіб, також вплинуло збільшення максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковоного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу)), з яких справляються страхові внески до соціальних фондів. Крім того, з березня 2003 року розмір внесків для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150,00грн. - 0,5%, замість 0,25%.

В таблиці видно, що більша частина витрат бюджету належить дапомогам з тимчасової непрацездатності, яка теж постійно зростає, це пов¢язано в першу чергу із збільшенням середнього розміру денної допомоги, який розраховується із середньої заробітної плати, яка в свою чергу щорічно зростає.

Якщо розрахувати відношення загальної суми витрат до суми нарахованих страхових внесків і порівняти ці показники, то отримаємо: 104,78% проти 110,09 %, тобто співвідношення витрат до загальної суми доходів відрізняється в середньому на 5,31 процентних пунктів.

Якщо буде існувати великий резерв, то це означатиме, що кошти виключаються з кругообігу і перестають працювати: адже існує кошторис та правила планування бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, які передбачають певні пропозиції в проведенні різних витрат. У разі їх невикористання у поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік. Кошти Фонду зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди з окремих видів страхування. Якщо ж розміри внесків виявляться занизькими, то виникне заборгованість перед страхувальниками. Тому досить слушною здається норма закону №2240 щодо щорічного перегляду ставки внесків на соціальне страхування (цей перегляд провадитиметься з урахуванням досвіду кожного минулого року).

Фахівцям Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надано право брати участь у розробках документів щодо роботи нового законодавства, шляхом подання своїх пропозицій до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради. Це дозволить створити баланс доходів і витрат на новому етапі розвитку цього виду загальнообов'язкового державного страхування. Досягнення цього балансу буде вигідне як застрахованим і роботодавцям, так і державі, якій в цьому випадку непотрібно буде виділяти кошти для дотацій або робити численні перегляди законодавства з соціального страхування.

В цілому ж Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов`язкового державного соціального страхування“ від 11.01.01р. № 2213-ІІІ та Закон України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01р. та № 2240-ІІІ деякою мірою наближають системи соціального страхування України до моделей цих систем у розвинутих країнах. Найпрогресивнішою в цьому розумінні є ідея розподілу фінансового навантаження соціального страхування між роботодавцем та найманими працівниками. Це створює можливість активної участі тих та інших платників у формуванні та витрачанні коштів соціального страхування, сприяє більш відповідальному ставленню їх до питань надання допомоги та ін.

Закон № 2213 містив деякі суперечності з чинними іншими законодавчими актами, їх вирішено завдяки роз¢ясненням Міністерства праці та соціальної політики лише в кінці 2001 року, хоча закон вступив в силу на початку року. Наприклад, небуло ніяких пояснень або уточнень з приводу суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку. Тому закон фактично зобов'язував їх сплачувати внески на загальних підставах, в той час як відповідно до Указу Президента від 3 липня 1998 р. № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємства” та Указу Президента України від 28 червня 1999 р. № 746/99 ці суб'єкти вже сплачують єдиний податок, 11% з суми якого надходять до Фонду. Виходило, що вони сплачували кошти до Фонду двічі.

Був відсутній чіткий механізм проведення витрат на оплату перших п'яти днів непрацездатності. Не вказано, яким чином за рахунок власних коштів страхувальника відносити ці витрати і чи оподатковувати їх : адже віднесення їх на валові витрати автоматично звільняє ці суми від нарахування на них внесків, а інший варіант віднесенні (наприклад, для бюджетних установ, де немає поняття або коду власних коштів чи прибутку) може означати необхідність нарахування внесків на вказані суми. Правда, постановою КМУ від 6 травня 2001 р. N 439 затверджений порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності для всіх видів підприємств та організацій (на валові витрати).

Недосконалим здається і новий порядок проведення виплат при народженні дитини та на похвання. Відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми та Порядку виплати допомоги на поховання, які на сьогодні є чинними, підставою для вказаних виплат є довідка з органу РАГС про народження /або смерть/, в той час як згідно із Законом № 2240 підставою стають копія свідоцтва про народження (смерть) та заява працівника. Має місце, по-перше, суперечність в законодавстві, по-друге, - виникає простір для зловживань (адже не секрет, що деякі працівники можуть мати кілька трудових книжок в різних місцях, і по копіях свідоцтв, яких можна зробити безліч, можливо отримати не одну, як по довідці, яка видається один раз і немає права на її дублювання в разі втрати, а декілька допомог з приводу однієї події).

Для того, щоб оцінити співвідношення між дохідною та витратною частинами бюджету ФССУ, адже саме це співвідношення характеризує виконання бюджету в цілому, використовується таблиці, в якій розраховуються відношення різних статей витратної частини до загальної суми страхових внесків. В таблиці 3.3 зроблено аналіз виконання бюджету КМВ ФССУ через оцінку співвідношення між основними статтями витрат і нарахованими страховими внесками, а для порівняння - і з загальною сумою доходів:

Таблиця 3.3 Аналіз виконання бюджету КМВ ФССУ у 2002 - 2003 роках тис. грн.

У 2002 році витрати склали 80,19 % страхових внесків та 71,17% всіх доходів, а у 2003 році році витрати склали 83,88 % страхових внесків та 75,13% всіх доходів. Це пов`язано з тим, що у 2003 р. темп приросту цієї статті доходів був найвищий. Витрати на виплату різних видів допомог складають від 53,69% у 2002 році до 58,42% у 2003році страхових внесків та від 47,65% до 52,33% загальної суми доходів. Витрати на санаторно-курортне лікування складають від 25,42% до 26,47% страхових внесків та від 22,80% до 23,52% загальної суми доходів. З таблиці 3.7 видно, що найвищі показники співвідношень між витратами і доходами були у 2003 році, за виключенням витрат на санаторно-курортне лікування. Такий стан показників можна пояснити різким збільшенням доходів за рахунок нарахованих страхованих внесків у 2003 році, а зростання витрат відбувалося повільніше, більш плавно (див. табл. 3.5 та 3.6). Тобто зі зменшення загального відношення між витратами і доходами (75,13% замість 71,17% у 2002 році) випливає і зменшення розмірів інших співвідношень.

Aналізуючи данні , можна зробити висновок, що кожного року доходи ФСС з ТВП перевищують витрати, тобто має місце постійне дебетове сольдо на кінець року, яке є гарантом постійного покриття витрат з соціального страхування, а також критерієм успішного виконання бюджету та функцій ФСС з ТВП за умов чинного законодавства. Це означає що застраховані угромадяни дійсно захищені в межах цього виду соціального страхування.

Зріст витрат по тимчасовій непрацездатності відбувся також і за рахунок інших обставин в основі яких знаходяться порушення чинного законодавства про забезпечення допомогою по державному соціальному страхуванню.

Дані аналізу свідчать, що головною причиною, яка призводить до збільшення витрат коштів Фонду на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності є порушення Порядку обчислення середньої заробіної плати.

Зокрема:

- розрахунок виплат по лікарняних листках проводиться по заробітній платі в місяць непрацездатності, а не за два попередні, що передували події, з якою пов’язана відповідна виплата; іноді брався розрахунок за чотири повних місяці;

- премії попереднього періоду, включені до відомості нарахування заробітної плати поточного місяця, - при визначенні середнього заробітку враховувались в абсолютному розмірі, тоді як премії, нараховані за попередній період, необхідно враховувати пропорційно відпрацьованому часу в поточному місяці;

- лікарняні листки розраховувались виходячи з подвійного денного окладу, що перевищував середньоденний заробіток, внаслідок чого мали місце надмірні виплати допомоги;

- лікарняні листки працівникам, що працювали за змінним графіком, оплачувались на загальних підставах, а не за фактично відпрацьований час, що призводить до переплати допомоги;

- при визначенні розміру подвійного посадового окладу враховувались надбавки.

Мають місце порушення інших нормативних актів, що призводить до переплат допомоги, факти необгрунтованої видачі лікарняних листків за минулий час та їх продовження після встановлення інвалідності.

Зокрема:

- допомога по тимчасовій непрацездатності призначалась та виплачувалась в період відпустки без збереження заробітної плати;

- оплата лікарняних листків по побутовій травмі проводилась з першого дня непрацездатності;

- у випадках побутового травматизму допомога призначалась без наявності актів розслідування та за відсутністю довідки медустанови;

- допускаються порушення в оформленні лікарняних листків, їх оплата без рішення профкому (при його наявності);

- неправильно встановлюється розрахунковий період, є помилки при розрахунках розміру допомоги в залежності від стажу роботи.

У багатьох страхувальників розрахунок лікарняних листків перекладено на комп’ютери. Позитивним аспектом передачі функцій є спрощення процедури оформлення та комп'ютерний облік лікарняних листків. Проте, інколи, розроблені програми не відповідають вимогам діючого законодавства, що також призводить до порушень у використанні коштів соціального страхування на виплату допомоги.

Не зменшились кількість порушень в обчисленні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності і в 2003 році. Не прийнято до заліку виплат по тимчасовій непрацездатності Київським міським відділенням на суму 208,8 тис. грн., Донецьким - 136,8 тис. грн.

При перевірках виявлено також факти недоплат по лікарняних листках, що є результатом недотримання чинного законодавства, а саме:

- мають місце випадки, коли категоріям працівників, які користуються пільгами при наданні допомоги, оплата здійснювалась на загальних підставах;

- не на всіх підприємствах при підвищенні заробітної плати розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності коригувався на коефіцієнт підвищення;

- при оплаті лікарняного листка по догляду за хворого дитиною враховувався безперервний стаж, замість загального.

Ці та інші порушення чинного законодавства при призначенні та виплаті допомоги на підприємствах мають місце внаслідок недостатньої роботи відділень Фонду та галузевих профспілкових об'єднань по роз'ясненню і доведенню до страхувальників нормативних документів з питань призначення та виплати допомоги по державному соціальному страхуванню, низької підготовки працівників розрахункових відділів бухгалтерій, недостатнього рівня навчання та підвищення кваліфікації працівників бухгалтерій підприємств. Особливо такий стан речей занепокоює тим, що щорічно з бюджету Фонду соціального страхування безпідставно витрачається на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності близько 18 млн. грн., з яких завдяки перевіркам повертається до бюджету, як не прийняті до заліку, лише біля трьох млн. грн.

Виходячи з вище наведеного, вважаю за необхідне виконавчим дирекціям відділень Фонду :

- провести роботу по забезпеченню кожного страхувальника чинними актами законодавства з питань надання допомоги по тимчасовій непрацездатності;

- постійно проводити навчання з фінансовими працівниками розрахункових відділів страхувальників;

- контрольно-ревізійним відділам виконавчих дирекцій в практичній роботі слід приділяти більше уваги перевірці обгрунтованості призначення і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності;

- залучати до перевірок страхувальників по питаннях правильності надання виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності довірених лікарів профспілкових органів.