Теоретичні основи обліку, аналізу та аудиту доходів і витрат
Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановки обліку, аналізу та аудиту на КП “Ринок Ново-Іванівський”
Звітність про доходи і витрати
Звіт про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них, форма №12 – торг –
Аналіз доходів і витрат ринку
Методика аналізу витрат ринку
Аудит доходів і витрат ринку
Методика аудиту доходів і витрат
Формулювання висновків аудитора за результатами перевірки
Навигация
Теоретичні основи обліку, аналізу та аудиту доходів і витрат
Облік та аудит
213854
знака
15
таблиц
21
изображение
1. Теоретичні основи обліку, аналізу та аудиту доходів і витрат
1.1. Суть доходів і витрат, їх класифікація і порядок визнання
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 “Дохід”.
Дохід – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).
Під економічною вигодою розуміють потенційну можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. Прикладом збільшення активів, а отже, відображення доходу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, є зростання дебіторської заборгованості внаслідок відвантаження продукції з наступною оплатою.
Вимоги П(С)БО 15 “Дохід” визначають принцип формування інформації про доходи підприємства у бухгалтерському обліку.
П(С)БО 15 ”Дохід” не поширюється на доходи, пов’язані з:
- реалізацією цінних паперів;
- контрактами з надання послуг у галузі будівництва;
- страховою діяльністю;
- змінами у справедливій вартості фінансових активів і фінансових зобов’язань, а також із їх ліквідацією (продажем, погашенням);
- змінами вартості інших поточних активів; природним зростанням поголів’я худоби, виходом продукції сільського і лісового господарства;
- видобутком корисних копалин.
П(С)БО 15 “Дохід” регулює порядок обліку доходу, який виник у результаті:
- реалізації продукції (товарів, інших активів);
- надання послуг;
- використанням активів підприємства іншими сторонами.
Надання послуг, як правило, передбачає виконання підприємством завдання, застереженого контрактом, протягом узгодженого часу. Послуги можуть надаватися протягом одного або кількох періодів.
Окрім П(С)БО 15, існує безліч інших визначень та інтерпретацій економічної сутності категорії „дохід”, які можна знайти в різноманітних нормативно - правових актах та літературних джерелах.
Деякі найпоширеніші з них для порівняння наведені у таблиці 1.1.1:
Таблиця 1.1.1. Визначення економічної сутності категорії „дохід” у різних нормативно - правових актах та літературних джерелах
| Прізвище, ім’я, по батькові автора (назва нормативно-правового акту) | Визначення |
| Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” | Дохід – сума коштів або вартість майна, отримана платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням |
| Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” | Дохід – збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками учасників (акціонерів) |
| Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 „Дохід” | Дохід – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) |
| Бойчик І. М. | Дохід – виручка від реалізації продукції, робіт, послуг без врахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (ПДВ, акцизний збір тощо) |
| Лишеленко О. В. | Дохід – грошові або матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності (виторг) |
| Мочерний С. В. | Дохід – грошові надходження за одиницю часу фізичних та юридичних осіб; показник господарської діяльності підприємств, установ, організацій. Розрізняють доходи від реалізації та позареалізаційні доходи |
| Шара П. І. | Дохід – збільшення ресурсної бази підприємства, що використовується для компенсації уже здійснених витрат та для накопичення з метою подальшого розширення і розвитку підприємства, установи, організації |
Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 16 “Витрати”.
Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу ( за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активу списують у поточному періоді на “Інші операційні витрати”. Списані активи обліковують на позабалансовому рахунку 07 “Списані активи”.
Із зменшенням активів виникають такі витрати:
- списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;
- нарахування амортизації;
- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;
- втрати від знецінення запасів;
- нестачі запасів (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);
- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;
- благодійні внески;
- належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.
Зобов’язанням, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.
До витрат, що збільшують зобов’язання, належать нарахування:
- заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають із ним у трудових відносинах;
- податків, зборів, обов’язкових платежів;
- відрахувань на обов’язкове і добровільне страхування;
- орендної плати, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;
- послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).
До витрат, згідно з П(С)БО 1 ”Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати“, належать також нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплата штрафних санкцій, витрати на заохочування, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.
Економічне розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання.
З позицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д.
З позицій економічного підходу до витрат варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.
І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти, тому що для них фактичні витрати - це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю.
Відповідно до чинного законодавства, в бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такими групами:
А) Дохід від реалізації :
- готової продукції;
- товарів;
- робіт і послуг.
Б) Інші операційні доходи:
- від реалізації іноземної валюти;
- від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);
- від операційної оренди активів;
- від операційних курсових різниць;
- отримані пені, штрафи, неустойки;
- від компенсації списаних раніше активів;
- від списання кредиторської заборгованості;
- одержані гранти та субсидії.
В) Дохід від участі в капіталі:
- від інвестицій у підприємства;
- асоційовані;
- спільні;
- дочірні.
Г) Інші фінансові доходи:
- дивіденди одержані;
- відсотки одержані;
- інші доходи від фінансових операцій.
Д) Інші доходи:
- від реалізації необоротних активів;
- від реалізації фінансових інвестицій;
- від реалізації майнових комплексів;
- від не операційних курсових різниць;
- безоплатно одержані активи;
- інші доходи від звичайної діяльності.
Е) Надзвичайні доходи:
- відшкодування збитків від надзвичайних подій;
- інші надзвичайні доходи.
Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності (схема.1.1.1)
Згідно з П(С)БО 15 “Дохід” визнання доходу відбувається за дотримання таких умов:
1) збільшення активу або погашення зобов’язання, що зумовлює збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);
2) оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Доходи, достовірну оцінку яких дати неможливо, у звітності не відображають, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності – принципу обачності, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов’язань тощо) за вартістю, яка б запобігала заниженню зобов’язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Згідно з П(С)БО цей принцип передбачає вибір методу оцінки. Йдеться насамперед про доходи, які можуть бути одержані у результаті претензійно-позовної роботи. У такому разі дохід відображають у бухгалтерському обліку під час одержання рішення судового органу в сумі його визнання, а не в момент подачі позовної заяви до судових органів.
Названі критерії визнання доходу, як правило, застосовуються окремо в кожній операції. Однак за певних обставин для відображення суті операції застосовують критерії визнання до окремих елементів однієї операції, що підлягають оцінці, якщо це впливає з суті такої господарської операції. Наприклад, якщо вартість реалізованої операції включає суму за майбутні послуги, яку необхідно визначити, ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох або більше операцій одночасно, якщо вони пов’язані таким чином, що суть господарської операції неможливо зрозуміти без з’ясування серії операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізовувати товари і одночасно укладати окремі договори на пізніше придбання цих товарів, спростовуючи, таким чином, істотний результат операції. У цьому випадку операції розглядаються в цілому.
Не визнаються доходами суми, що отримані від інших осіб і не зумовлюють збільшення власного капіталу, зокрема:
податок на додану вартість, акцизи, інші податки та обов’язкові платежі, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;
надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала та ін.;
попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);
завдаток під заставу або погашення позики, якщо це не передбачено відповідним договором;
надходження, що належать іншим особам;
надходження від первісного розміщення цінних паперів.
Отже, такі суми вилучаються з доходу. Наприклад, суми, отримані комісіонером від реалізації товару комітента, не збільшують його власний капітал, а отже, не є доходом. Доходом є, зокрема, сума комісійної винагороди.
Водночас названі суми включають не лише до суми чистого доходу підприємства, а й до загальної суми чистого доходу і відображають у бухгалтерському обліку на кредиті рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності”, а відтак вилучаються з неї записом по дебету рахунків цього класу. Таким чином, на фінансові результати списуються лише суми чистого доходу від здійснення відповідних операцій і подій.
Проте, в П(С)БО 15 існує декілька невизначеностей стосовно визнання доходів. Мова йде про те, що в пункті 8 цього стандарту наведені дві неоднозначні умови визнання доходу – передача покупцю суттєвих ризиків та винагород від володіння продукцією і ймовірності надходження на підприємство економічних вигід, пов’язаних з операцією продажу.
Згідно з п.16 МСБО 18 "Дохід" та п.8 П(С)БО 15, якщо підприємство залишає за собою суттєвий ризик володіння, операція не розглядається як реалізація і дохід не визнається. Підприємство може утримувати суттєві ризики від володіння по-різному. Прикладами ситуацій, в яких підприємство може утримувати суттєві ризики та винагороди від володіння, є випадки, коли:
а) підприємство утримує зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яке не передбачається звичайними гарантійними положеннями;
б) одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримує покупець від власної реалізації цих товарів;
в) відвантажені товари підлягають подальшому монтажу і цей монтаж є суттєвою частиною контракту, який ще не був завершений підприємством;
г) покупець має право анулювати придбання з причин, визначених у контракті на реалізацію, і підприємство не має певності щодо ймовірності повернення.
Згідно з п.18 МСБО 18 та п.8 П(С)БО 15, дохід визнається тільки коли існує ймовірність надходження на підприємство економічних вигід, пов'язаних з операцією. У деяких випадках такої ймовірності може не існувати до отримання компенсації або до усунення невизначеності. Наприклад, може існувати невизначеність щодо отримання дозволу іноземної урядової установи на переказ компенсації від реалізації в іноземній країні. Коли такий дозвіл надається, невизначеність зникає і дохід визнається. Проте, коли невизначеність виникає стосовно оплати суми, яка вже включена до доходу, але є сумою безнадійної заборгованості або сумою, щодо якої ймовірність відшкодування перестала існувати, така сума визнається як витрати, а не як коригування первісне визнаної суми доходу.
Наприклад, за П(С)БО 15 "Дохід" не визнаються доходами суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків та обов'язкових платежів з обороту, що підлягають сплаті до бюджету й позабюджетних фондів. Однак форма Звіту про фінансові результати за П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" передбачає застосування валового методу відображення доходу від реалізації, тобто без будь-яких вирахувань із загальної суми доходу. Ця ж схема обліку доходу від реалізації передбачена і чинною Інструкцією № 291. Тому пропонується спростити як облікові записи, так і форму звіту про фінансові результати шляхом відображення доходу від реалізації на чистій основі за аналогією відображення у бухгалтерському обліку інших доходів та операцій з придбання активів.
Таким чином, можна зробити висновок, що в сьогоднішніх умовах господарювання підприємства не будуть мати права у багатьох випадках визнавати дохід від реалізації (згідно з частиною першою та четвертою п.8 П(С)БО 15). Це обумовлено тим, що сьогодні в Україні передача права власності з юридичної точки зору значно відрізняється від свого бухгалтерського аналога. Аналогічно складається ситуація і з надходженням на підприємство економічних вигід. Саме поняття економічної вигоди у П(С)БО наведено дуже розмито і виникає питання щодо кількісного визначення цієї величини.
Значні труднощі при обліку доходів у податковому обліку створює існуюче правило "першої події". Розглянемо економічну сутність цієї проблеми.
Наприклад, за умовами договору купівлі-продажу готової продукції покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця суму авансу. Природне призначення авансу - це закупівля сировини, оплата праці, енергоносіїв та інші витрати, які необхідно здійснити продавцю для виробництва готової продукції.
Так відбувається у цілому світі. У нас цей процес дещо спотворений. Отримавши аванс, продавець зобов'язаний включити суму ПДВ, яка міститься в ньому, до податкових зобов'язань з податку на додану вартість (так зване правило першої події), що за відсутності податкового кредиту (аванс отримано наприкінці звітного періоду, і фактично немає можливості ні отримати сировину, ні здійснити її попередню оплату) перетворює таке податкове зобов'язання на суму, яка підлягає сплаті до бюджету. Таким чином, у продавця залишається тільки 83,33% отриманої суми. Також зазначений залишок за цим же правилом "першої події" потрапляє до валового доходу продавця, що перетворює такий валовий дохід на прибуток до оподаткування. Отже, у продавця залишається тільки 58,33 % отриманої суми авансу.
Тож, понад 40% отриманого авансу продавець зобов’язаний сплатити до бюджету і лише 60% може використати на виробництво готової продукції. Очевидно, що це ненормальне явище.
Як бачимо з викладеного вище, така ситуація є цілком неприйнятною для платників податку. Залишається незрозумілим, чому це правило діє вже протягом дев’яти років для податку на прибуток та ПДВ. Тим більше, що за цим правилом оподатковуються не реальні доходи підприємств, що навіть за високих ставок було б досить природнім, а доходи майбутні, що суперечить загальновизнаному призначенню та процесу оподаткування.
Відповідно до П(С)БО 16, критерії визнання витрат передбачають, що:
- витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;
- витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капітал внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
- витрати визнаються витратами звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;
- витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;
- якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:
- платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь комітента, принципала та ін.;
- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
- погашення одержаних позик;
- інші зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, властивим витратам;
- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО).
Похожие работы
... Склад аудиторської групи _____________________________________________________ Запланований аудиторський ризик _____________________________________________________ Запланована суттєвість _____________________________________________________ N Перелік ауд. процедур за розділами аудиту Період проведення процедур перевірки Виконавець Назва роб. документів аудитор Прим ...
... і пристрої Силові машини та устаткування автоматизовані Силові машини та устаткування не автоматизовані Те саме Машини, устаткування. Таблиця 16. Номенклатури, що застосовуються при аналізі, контролі та аудиті: № Перелік даних Номенклатур Вимірники З яких носіїв інформації одержані Вартісні Натур. норм-х Мин.року звіт.року 1 Баланс (форма №1) + - 2 ...
... ї перевірки) ( на прикладі банку “ВЕСНА”). 2.1. Стан організації служби внутрішнього аудиту банку “ Весна”. У розділі 1 ми з'ясували, що згідно Положенню про організацію внутрішнього аудиту банку [38] внутрішній аудит банку - це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки й оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання ...
... капіталу та зобов'язань підприємства Питання для самоконтролю 1. Джерела та завдання інформації для проведення аудиту грошових коштів та готівкових операцій. 2. Аудит забезпечення збереженості касової готівки та дотримання касової дисципліни, вимог чинного законодавства щодо здійснення касових операцій. 3. Перевірка операцій на рахунках у банках. 4. Аудит дебіторської заборгованості. 5. ...
0 комментариев