Навигация
Психолого-педагогічна характеристика вихованця
33340
знаков
3
таблицы
0
изображений
2.2. Психолого-педагогічна характеристика вихованця
Результатом проведення різних методик щодо вивчення особистості учня стала психолого-діагностична карта-характеристика Марининої Тетяни.
Психологічна характеристика учениці 9-В класу ЗОШ №9 М.ї Тетяни
Характерологічні особливості учня.
Відзначається бадьорим, життєрадісним настроєм, має сангвінічний тип темпераменту. Характер ініціативний, активний. Схильна до контактів, спілкування. Чуйна. Наявні серйозні цілі діяльності, тяжіє до творчості у своїх діях.
Статус у системі зв'язків класу.
Відзначається бадьорим, життєрадісним настроєм, має сангвінічний тип темпераменту. Характер ініціативний, активний. Схильна до контактів, спілкування. Чуйна. Наявні серйозні цілі діяльності, тяжіє до творчості у своїх діях.
Пізнавальна активність та інтереси.
Наполеглива у виконанні навчальних завдань, особливо під час самостійних робіт. Рівень пізнавальної активності відповідає середнім межам нормативу. Має добрі мотивації навчання, математичні здібності. Рівень розвитку характеристик навчальної діяльності та пізнавальної активності достатньо високий на всіх уроках. Інтереси: математика, художня література, участь в інтелектуальних вікторинах, у шкільному театрі.
Здатність до подолання стресу.
Емоційно врівноважена. Здатна зберігати організовану поведінку, ситуативну цілеспрямованість у звичайних і стресових ситуаціях.
Рекомендації.
Необхідно створити умови для виявлення ініціативи учениці. Рекомендується чіткий, розмірений стиль спілкування, доброзичлива не авторитарна позиція вчителя. Вплив на ученицю здійснювати через формування колективної думки, вміло поєднувати довіру до учениці з контролем виконання доручень. У повсякденній діяльності формувати позитивне ставлення до роботи, яка потребує планування, систематизації. Створювати умови для реалізації ролі лідера на уроці. Навчати вмінню враховувати думку інших людей. Залучати до колективних творчих справ, які відповідають інтересам класного колективу. Сприяти розвитку математичних здібностей.
Практикант Дегтяренко А.А.
Відомо, що у багатьох випадках характеристики на учнів мають однобічне спрямування і носять описовий характер. Бракує спроб охарактеризувати внутрішній світ дитини, мотиви поведінки, спрямованість особистості, особливості психічних процесів та перспективи їх розвитку.
Складаючи характеристику, слід дотримуватись таких вимог:
Матеріалом для характеристики є факти, зібрані в процесі спостереження за учнем.
Характеристикою охоплюються всі сторони особистості учня, які створюють цілісне й повне уявлення про нього.
Виділяються основні риси учня, характерні для нього, і які треба враховувати під час навчально-виховної діяльності.
У змісті характеристики розкриваються особливості, які ще не є провідними, але за певних умов може розвинутись.
У характеристиці школяра відзначаються позитивні і негативні риси його характеру.
Відокремлюються ті риси (позитивні чи негативні), які потребують індивідуального підходу.
Розкривається динаміка розвитку особистості школяра: не тільки рівень досягнутого, а й перспективні можливості.
Вказуються види діяльності, які сприяють найбільшому розкриттю особистості учня.
Рекомендується уникати однобокості й переліку зовнішніх проявів поведінки.
Розкривається внутрішній світ дитини, мотиви її поведінки, спрямованість особистості, моральні якості.
Важливо уникати неправомірних узагальнень, що принижують гідність дитини і призводять до “навішування ярликів”.
Висновок
Знання особистості школяра не самоціль, а необхідна умова правильного виховання і навчання.
Як майбутній педагог, я розумію, що мені необхідно в своїй професійній діяльності вивчати психологічні властивості і риси характеру вихованців. Досвідчені класні керівники, як правило “проектують” позитивне в своїх вихованців, підтримують і розвивають ці якості.
Своєрідні особливості психологічного складу людини, які становлять її характер, завжди виявляються в її вчинках та діяльності.
Знати характер дитини дуже важливо. Це дає можливість передбачити, як школяр буде поводить себе в тих чи інших умовах, чого від нього слід чекати, над чим слід працювати.
Щоб успішно навчати і виховувати дітей, треба знати їх характерні особливості. Для цього вихователю, класному керівнику і нам, майбутнім педагогам, слід вивчати дітей і складати характеристики.
Головним й найпоширенішим методом вивчення школярів є педагогічне спостереження за школярами. Спілкуючись увесь час з учнями, спостережливий вихователь зможе виявити багато цікавого для себе. Метод педагогічного спостереження вимагає високої культури, знання психіки дітей, спостережливості, великого такту й вміння.
Проводячи спостереження, треба відмітити найтиповіші, найхарактерніші риси особистості. Важливо навчитися відрізняти їх від випадкових рис і не роботи поспішних висновків і узагальнень. Яким би цінним не був метод педагогічного спостереження, його не можна визнати єдиним, універсальним. Відомості про клас у цілому та про окремих учнів, одержані в результаті спостереження, потребують уточнення й розширення за допомогою інших методів.
Сучасна педагогіка і психологія пропонує цілий арсенал методів педагогічних досліджень особистості учнів і колективу.
Процес вивчення учнів є складною і відповідальною ділянкою роботи кожного вчителя і передусім класного керівника. Результати цієї роботи мають бути основою планування і проведення виховної роботи з учнями, а також координування цієї роботи з учителями, батьками учнів та іншими вихователями, які здійснюють навчально-виховну роботу з конкретним учнем і колективом вихованців в цілому. З цією метою класний керівник ретельно і систематично має фіксувати результати вивчення особистості учнів і класних колективів. Це має бути своєрідний банк знань рівня й особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку кожного учня. До такого банку знань повинні мати доступ усі, хто займається навчально-виховною роботою з конкретними учнями.
Можна запропонувати кілька підходів до фіксування результатів вивчення учнів. Перший: у загальному зошиті на кожного учня відводити 2—3 сторінки і періодично, дотримуючись певної системи відповідно до програми вивчення учнів, фіксувати якості психічного і соціального розвитку учня. Другий: використовувати для систематизації результатів вивчення учнів так звану "Особисту картку учня". Вона дає змогу чітко дотримуватися вимог програми, бачити динаміку розвитку особистості у зв’язку з переходом учнів з одного класу до наступного.
Внутрішній світ людини – такий самий величезний, складний, суперечливий і незрозумілий, особливо для самої дитини, як і зовнішній світ. «Людина, зрозумій, що ти є мікрокосм», - учив Я.А. Коменський. Поведінка – це ще не вся людина. Це лише верхівка айсберга. Головне в айсбергові приховане від очей оточуючих. Тому для вихователя має бути непорушним центральне правило: не виносити вирок дитині на підставі поганого вчинку. Головний об’єкт виховної турботи педагога це – мотиваційна сфера дитини. Не свідомість визначає поведінку, а весь лад почувань, переживань, інтересів і прагнень дитини. Це більше ніж свідомість.
Література
1. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. - К., 1991.
2. Бех I.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. - К.: ІЗМН, 1998.
3. Болдирєв М. І. Класний керівник. - К.: Рад. школа, 1982.
4. Виноградова Т.В. Книга класного керівника – Х.: Вид. група “Основа”, 2006.
5. Гребенькова Л.О. Довідник класного керівника. - Х.: Вид. “Ранок” Веста, 2006.
6. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання. - К.: Вища школа, 1997.
7. Кон И.С. Психология старшеклассника. - М., 1980.
8. Красін С. Розвиток комунікативних здібностей дітей //Психолог. – 2006. - №37.
9. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія. К., 2005.
10. Мерзлякова О. Учителі й учні: мистецтво діалогу // Психолог. – 2006. - №43.
11. Сорока Г.І., Чорновол-Ткаченко Р.І. Виховна система класу. - X.: Світ дитинства, 1999.
12. Тригубенко В. Формування гуманістичних цінностей особистості - сутність педагогічного процесу //Освіта і управління. - 1999. - №3.
13. Яблонська Т.М. Тренінг педагогічної рефлексії для студентів та вчителів //Освіта і управління. - 1999. - №3.
[1] Ушинський К.Д. твори в 6-ти томах. – К., 1952. – Т.4. – С.28.
Похожие работы
... Республіка (ПАР), найбільш економічно розвинена держава Африки. Основними галузями господарства регіону є сільське господарство та обробна промисловість. Розділ 3 МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ КРАЇН АФРИКИ 3.1. Поурочне планування підрозділу У відповідності до Програми з країнознавства для профільного навчання тема «Африка» вивчається у Розділі І − «Регіони і країни світу», який складає ...
... прийомами мотивації навчальної діяльності, колективного планування навчальної роботи. Разом з тим аналіз результатів внутрішкільного контролю, відвідування уроків, співбесід з вчителями-предметниками, анкетування учнів 9-11 -х класів показали, що цінування і оцінювання навчальних досягнень учнів залишається проблемою для більшості вчителів школи [15]. Для розв'язання даної проблеми були спланован ...
... і і розвитку пізнавальної активності молодших школярів на уроках рідної мови. Розділ ІІ. Методичне забезпечення вивчення прикметника як засобу формування пізнавальної активності молодших школярів 2.1 Методика вивчення теми «Прикметник» як вияв пізнавальної активності молодших школярів Одним з основних положень програми з української мови є всебічний розвиток усного й писемного мовлення ...
... кінцевим результатом якого є календарно-тематичний план, і поточне - результатом якого план конспект. 2.3 Експериментальна перевірка розробленої методики проектно-технологічної діяльності учнів сільської школи при вивчені розділу «Технологія вирощування рослин» Основною метою експериментальної методики є перевірка розробленої методики проведення занять з розділу «Технологія вирощування ...
0 комментариев