Танці-імпровізації на основі розучених рухів. Вони використовуються з метою розвитку дитячої творчості

2.   танці-імпровізації на основі розучених рухів. Вони використовуються з метою розвитку дитячої творчості.

До них відносяться:

·     танець типа «дзеркало»;

·     танець, де діти складають рухи на першу частку, а для другої частки руху показує педагог;

·     танець, де діти складають рухи для обох часток.

Від танців – імпровізацій, в яких педагог навчає дітей продуктивної творчої діяльності, слід відрізняти вільний танець, де за завданням педагога - відобразити в рухах характер музики – діти займаються виконавською танцювальною діяльністю на основі раніше розучених і улюблених рухів.

Вправи – багатократне виконання одного і того ж руху в цілях навчання.

Призначення вправ різне:

·     вправи, використовувані в цілях вдосконалення основних рухів (ходьба, біг, підскоки, стрибки);

·     підготовчі вправи, в ході яких розучуються рухи до ігор і танців (змінний крок, кружляння, крок на всю ступню, передача прапорця по кругу і так далі);

·     образні вправи, що уточнюють різні ігрові образи, рухи персонажів сюжетних ігор (хода ведмедя, стрибки зайця, біг коня); образні вправи дають дітям можливість оволодіти рухами для виконання індивідуальних ролей;

·     вправи як певні закінчені композиції.

У вправах ставляться завдання чіткого виконання музичних і рухових завдань, певною мірою виробляється техніка рухів. Ігри, танці і вправи тісно взаємозв'язані між собою і направлені на здійснення спільного завдання – розвиток музичного сприйняття і ритмічності рухів.

5. Значення музично-ритмічної діяльності в розвиток творчої активності дошкільників

У музично-ритмічній діяльності ритм розуміється в широкому сенсі слова. У нього входять розвиток і зміна музичних образів (основних думок, відчуттів, музично оформлених в невеликій побудові), структура твори, темпові, динамічні, регістрові, метроритмические співвідношення. Тому в процесі занять ритмікою особливо успішно розвивається емоційна чуйність на музику, отримується навик сприйняття, відтворення музично-ритмічної основи твору. Об'єднуючим початком музично-рухового комплексу на сучасному етапі є ритміка, всмоктуюча в себе всі частки роботи і що дає багаточисельні способи опрацьовування всіх відділів музично-рухового виховання. Музика і ритміка знаходяться в найтіснішому єднанні із законами ритму, виробляється музичний ритм. Рухи регулюються ритмом, зливається діяльність слухових, зорових і моторних центрів, розвиває уміння розпоряджатися своїми моторними силами під впливом моторного подразника. Музично-ритмічні рухи є великим організуючим началом, фізичним вихованням, дають рухові навики, придатні для оздоровлення життєвого процесу. Само рух стає не лише логічно послідовним, але свідомим, осмисленим, виразним.

Ритміка виходить із законів руху людського тіла в просторі. Базується вона на законах музичного ритму. Для досягнення позитивних результатів рух має бути організоване, точно дозоване в розподілі часу, простору і сили. Таким організатором є музичний ритм. Різні музичні твори викликають у дітей емоційні переживання, народжують певні настрої, під впливом яких набувають відповідного характеру. Наприклад, урочисте звучання святкового маршу радує, бадьорить. Це виражається в підтягнутій поставі, точних, підкреслених рухах рук і ніг. Спокійний, плавний характер танцю, навпаки, дозволяє зробити поставу вільніше, рухи неквапливими, м'якшими, округлішими.

Зв'язок між музикою і рухом не обмежується тільки узгодженістю їх спільного характеру. Розвиток музичного образу, зіставлення контрастних і схожих музичних побудов, забарвленість ладу, особливості ритмічного малюнка, динамічних відтінків, темпу - все це може відбиватися і в русі. Художній образ, розвиваючись в часі, передається за допомогою поєднання і чергування засобів музичної виразності. Рух також розташовується в часі: змінюється його характер, напрям, розгортається малюнок побудови, чергується індивідуальна і групова його послідовність.

Принцип контрастності і повторності в музиці викликає аналогічно контрастний характер руху і його повторність. Нескладні ритми, акценти відтворюються бавовною, притупуваннями, динамічні, темпові позначення - зміною напруженості, швидкості, амплітуди і напрями рухів. Рух допомагає повніше сприймати музичний твір, який у свою чергу додає йому особливу виразність. У цій взаємодії музика займає провідне положення, рухи ж стають своєрідним засобом вираження художніх образів.

Список використаної літератури

1.   Агурова Н.В. Игры песни на английском языке. Пособие для воспитателей детских садов. М.: Просвещение, 1995. – 48с.

2.   Асафьев Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. Музыка. 1973. – 452с.

3.   Богино Е. Игры – задачи. Для начинающих музыкантов. М.: Музыка, 1974, - 293с.

4.   Бычков. Ю.Н. Проблемы детского музыкального воспитания. Вып. 131. – М.: РАМ им. Гнесеных, 1994, - 120с.

5.   Вендрова Н. Воспитание музыкой. М.: Просвещение. 1991. – 248с.

6.   Вишнякова Н.Ф. Креативная акмеология. Психология высшего образования. Минск.: 1996. – 300с.

7.   Виноградов Л.В. Методическое пособие для учителя М.: Ассоциация педагогов – музыкантов «Элементарное музицирование». Учебно-методический центр. 1990. – 97с.

8.   Горюнова Л. Развитие ребенка как его жизнетворчество. // Искусство в школе. 1993. № 1.

9.   Горюнова Л. Развитие художественно-образного мышления детей на уроках музыки. // Музыка в школе. 1991. № 1.

10.       Готсдинер А.Л. Музыкальная психологогия.–М.:Просвещение,1993.–194с.

11.       Тарасов Г.С. О психологии музыки. // Вопросы психологии. 1995. № 5.

12.       Теплов Н.А. Музыка – детям: Пособие для муз. руководителя. – М.: Просвещение, 1985. – 144с.

13.       Терентьева Н.А. Музыка. Музыкально-эстетическое воспитание. 1 – 4 классы. М.: Просвещение. 1994, - 78с.

14.       Энциклопедия для юных музыкантов / Авторы – составители Куберский И.Ю., Минина Е.В. – СПб.: ТОО Диамант, ООО Золотой век, 1997, - 576с.

15.       Юдина Е.И. Мой первый учебник по музыке и творчеству / Азбука музыкально-творческого саморазвития. – М.: Аквариум, 1997, - 272с.