Природні умови

Проект порівняння грошової оцінки земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району
171587
знаков
26
таблиц
12
изображений

2.2 Природні умови

Клімат району, в якому розташована Вільхуватська сільська рада помірно – континентальний з недостатнім зволоженням. Продовження вегетаційного періоду (період з температурою вище + 5) – 195 днів. Середня кількість опадів за рік – 480 мм, а в період з температурою вище + 10 – 250 мм. Основна кількість опадів випадає в літній і частково в весняний періоди

Сніжний покрив, в основному, стійкий. Його товщина складає 20-25 сантиметрів. Важливим кліматичним показником є дія шкідливих вітрів різного напрямку приведена у таблиці.


Таблиця 1. Повторюваність середньорічних та шкідливих вітрів.

№ п.п

 

Назва вітрів

Напрямки

Всьо-

 го

пн

пнс

с

пдс

пд

пдз

з

пнз

1.

середньорічні

16

20

12

7

10

3

15

17

100

2.

шкідливі

10

10

27

23

10

6

5

9

100

Восени і влітку переважають південно-західні сухі вітри. Повторюваність суховіїв за теплий період по даних метеостанції складає 61.9 днів за рік, в тому числі слабих - 39.5, середньої інтенсивності - 17.7, інтенсивних - 3,9.

В цілому, кліматичні умови району сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур. Однак необхідно широко втілювати агротехнічні заходи, направлені на збереження і накопичення вологи в ґрунті і запобігання ерозії ґрунтового покриву.

Села Вільхуватської сільської ради розташовані на схилах стародавніх балок стрімкістю до 10˚.

Підґрунтові води на забудованих ділянках залягають глибше 3 метрів.

Підстилаючи породи ґрунтів переважно леси, зустрічаються клиння двочетвертинні.

Населені пункти електрифіковані і телефонізовані. Централізоване водопостачання має тільки центральна частина сіл Вільху ватка та Устинівка.

Територія населених пунктів безпечна щодо затоплення повеневими водами. Небезпечні геологічні процеси відсутні.

Землекористування Вільхуватської сільської ради розташовані на вододілі між річками Волчья та Оскол.

Дуже виражена овражно-балочна мережа. Західна частина більш рівна.

Балки глибокі (від 10 до 45 м), широкі – 300 – 400 м.

Внаслідок різко вираженого вузковолнистого рельєфу, ґрунтотворних порід на території сільської ради сформувався різний ґрунтовий покрив.

В залежності від ґрунтових умов, рельєфу та ступеня зволоження, природні кормові угіддя характеризуються різним видовим складом травостою, продуктивністю.

Оскільки крупномасштабні обстеження ґрунтів на території населених пунктів не проводилися, інформація про їх ґрунтовий покрив відсутня. Прийнятим варіантом виходу з цього становища в умовах, що склалися, є створення орієнтовних карт ґрунтового покриву за допомогою використання наявних ґрунтових карт суміжних територій та таких допоміжних матеріалів, як топографічні карти, фото плани, а також рекогносцирувальні обстеження території. Саме за таким методичним підходом складені карти ґрунтового покриву території населених пунктів.

Ґрунтові відміни були об’єднані в агровиробничі групи ґрунтів. що знайшло своє відображення на картограмі агро виробничих груп ґрунтів

(графічні матеріали,2).

За результатами виконаних робіт складено експлікацію агро виробничих груп ґрунтів населених пунктів в розрізі сільськогосподарських угідь (додаток 1).

 

2.3 Характеристика земель населених пунктів

На території сільської ради розташовано 10 населених пунктів загальною площею 1270,4 га, в котрих проживає 2418 чоловік.

Коротка характеристика їх приведена нижче в таблиці.

 

Таблиця 2. Характеристика населених пунктів Вільхуватської сільської ради

Назва населеного пункту Площа, га Кількість садиб, шт. Чисельність населення, чол.. Відстань до райцентру, км
с. Вільхуватка 554,1 517 1245 24
с. Водяне 55,6 48 133 28
с. Анискине 123,3 58 174 29
с. Зарубинка 120,0 59 177 23
с. Довгеньке 60,7 44 113 23
с. Івашкине 21,6 11 21 33
с. Устинівка 100,2 61 182 34
с. Широке 40,0 19 37 37
с. Попельне 68,0 1 1 38
с. Комісарове 126,8 39 88 38

Адміністративно-територіальним центром сільської ради є с. Вільху ватка. Тут також розміщені основні адміністративно – виробничі будівлі СВК «Вільхуватка».

Планово-картографічною основою населених пунктів є план масштабу 1: 10000, складений у 1991 році Харківським філіалом Інституту землеустрою під час розробки проекту формування території і встановлення меж Вільхуватської сільської ради та її населених пунктів та « Технічний звіт за корегування матеріалів зйомки минулих років колгоспу ім.. Ватутіна Великобурлуцького району Харківської області».

Мал. 1 Розподіл земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради

1 - с. Вільху ватка, 2 - с. Водяне, 3 - с. Анискине, 4 - с. Зарубинка, 5 - с. Довгеньке, 6 - с. Івашкине, 7 - с. Устинівка, 8 - с. Широке, 9 - с. Попільне, 10 - с. Комісарове.


Коригування планово – картографічного матеріалу території населених пунктів проведено в 2001 році. Внаслідок коригування планово – картографічного матеріалу нанесені квартали нової забудови та особистих підсобних господарств. У межах кожного кварталу окремо відображені землі житлової забудови та землі загального користування, уточнена і доповнена мережа вулиць, перевулків та проїздів. Показані межі землевласників та землекористувачів. Визначена належність земельних ділянок до певних категорій земель.

В результаті проведення робіт складено план населених пунктів 1: 10000 (графічні матеріали,1), визначені площі земель різних категорій та угідь (додаток 2)

Склад земель у межах населеного пункту у розрізі форм власності та угідь за результатами корегування планового матеріалу та інвентаризації земель відображено у додатку 3. З вказаної таблиці випливає, що основна частина земель населеного пункту перебуває у державній власності.

1 – сільськогосподарські;2 – забудовані землі; 3 – ліси; 4 – болота; 5 – без рослинного покриву; 6 – під водою; 7 – кладовища.

Мал. 2 Розподіл земель Вільхуватської сільської ради за вгіддями


2.4 Кадастрова оцінка

Критеріями кадастрової оцінки являються критерії економічної оцінки і бонітування ґрунтів. Бонітування ґрунтів – це порівняльна характеристики якості ґрунтів за їхніми основними природними властивостями, які мають сталий характер і суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно - кліматичних умовах. [1ст.189] Вона встановлює відносну придатність ґрунтів за основними чинниками природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, виділяючи агровиробничі групи ґрунтів, будується за об'єктивними ознаками і властивостями, які мають вирішальне значення у розвитку та рості сільськогосподарських культур. Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель і передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування полягає у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встановленні, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і стійко набутими властивостями.

Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагностичні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого окультурювання, які корелюють з урожайністю основних зернових, технічних та інших культур, а при бонітуванні кормових угідь - з продуктивністю сінокосів і пасовищ. Це означає, що критеріями бонітування ґрунтів можуть бути тільки ті природні діагностичні ознаки, які найбільше впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

Для визначення показників якості ґрунтів і розрахунку балів часткового бонітування беруть три з перших чотирьох показників. Решта показників властивостей ґрунтів використовується як поправні коефіцієнти. Збираючи дані про властивості ґрунтів під багаторічними насадженнями, необхідно також фіксувати глибину підстилання щільними породами або пісками.

Критеріями визначення загального рівня родючості ґрунтів виступають, як правило, властивості ґрунтів, які тісно корелюють з урожайністю культур, незважаючи на дію інших чинників (погоди, рівня забезпеченості ресурсами, культури землеробства тощо). Отже, завдання залягає в знаходженні еталонного ґрунту з високою урожайністю й оптимальною характеристикою властивостей. З його максимальною потенціальною і ефективною родючістю порівнюється родючість всіх інших ґрунтів.

Об’єкт має цілу серію природних показників, які створені природою і можуть бути змінені в процесі в процесі використання земельних ресурсів. Основним показниками об’єкту є:

-     ґрунтовий покрив;

-     механічний склад;

-     вміст гумусу K,Na,F, Mg,Pl.

В якості елементу бонітету виступає агровиробнича група. Агровиробнича група - це сумарний показник декількох ґрунтових видів близьких один одному за запасом поживних речовин та агротехнічними властивостями.

Другим критерієм бонітування являється запаси поживних речовин.

Третім – кадастровий гектар – розрахунковий показник з урахуванням якості ґрунтів.

Четвертий – механічний склад.

П’ятий – негативність вираженості процесу кислотності, еродованості, перезволоження

Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові показники бонітету. Щоб визначити ці показники, складається шкала бонітування ґрунтів, яка являє собою систему цифрових даних, що відповідають певним значенням природних показників на різних групах ґрунтів. При бонітуванні ґрунтів потрібно складати дві оціночні шкали: о першу, основну - за властивостями ґрунтів і другу - за урожайністю сільськогосподарських культур або продуктивністю кормових угідь.

Показники бонітування ґрунтів відображають порівняльну оцінку їх якості, яка визначається за об'єктивними ознаками і властивостями, що корелюють з урожайністю сільськогосподарських культур.

Для розробки шкал загального бонітування ріллі можуть використовуватися дані про запаси гумусу в метровому шарі, максимально можливі запаси продуктивної вологи, вміст рухомих форм фосфору і обмінного калію.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність. За 100 балів приймається еталонний ґрунт для кожної культури в межах природно-сільськогосподарського району, а точніше в ареалі екологічного оптимуму даної культури.

Проведення бонітування ґрунтів має практичне значення для вирішення завдань сільськогосподарського виробництва, особливо таких, як розміщення посівів сільськогосподарських культур або їх екологічних груп на території і планування урожайності культур.

Другим критерієм кадастрової оцінки земель являється критерії економічної оцінки земель.

Бонітування та економічна оцінка тісно пов'язані між собою спільністю мети, спираються на єдині земельно-кадастрові даніобліку кількості та якості земель, матеріали обстеження і джерелі статистичної інформації про виробничі показники використанні оцінюваних земель. Основне їх завдання - це визначенні виробничої придатності земель, але у першому випадку до мети наближаються, досліджуючи властивості верхнього прошарку земель, а у другому - через урахування технологічних умов виробництва на цих землях. Особливість оцінки сільськогосподарських земель виходить з того факту, що земля у сільському господарстві, на відміну від інших галузей, є не лише умовою, але водночас і головним засобом виробництва. Ст. 200 Земельного кодексу України (2001 р.) наголошує, що економічна оцінка землі - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві.

Основна відмінність економічної оцінки від бонітування ґрунтів полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне тіло, без врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва.. Економічна ж оцінка відображає відмінності в якості земель з точки зору економічної родючості при досягнутому рівні інтенсивності землеробства. Залежно від цілей і завдань економічну оцінку земель поділяють на загальну і часткову.

Загальна оцінка земель передбачає визначення об'єктивних показників родючості та показників, які характеризують ефективність використання землі при досягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Часткова економічна оцінка земель передбачає визначення ступеня ефективності вирощування конкретних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах.

Для одержання зазначених економічних показників використовують два основних - урожайність сільськогосподарських культур і витрати на їх вирощування. Всі інші показники є похідними від них.

У процесі економічної оцінки визначають економічний ефект від використання різних за якістю земель з урахування різного рівня продуктивності праці, а це закладає основу для виваженого аналізу існуючих результатів господарської діяльності і обґрунтованих прогнозів на майбутнє.

Урожайність є вихідним показником економічної оцінки земель. Урожайність як показник оцінки земель має велике практичне значення для вирішення багатьох питань сільськогосподарського виробництва. Однак урожай сільськогосподарських культур відображає якість землі тільки при рівновеликих затратах на його одержання.

Складність економічної оцінки земель за урожайністю сільськогосподарських культур полягає в тому, що урожайність окремої культури не може дати повних відомостей про якість землі.

Для економічної оцінки земель вихід валової продукції на землях різної якості необхідно пов'язувати із витратами виробництва. Треба мати на увазі, що тільки кількість продукції, віднесена до рівновеликих виробничих затрат, або розміри рівновеликих затрат на виробництво одиниці продукції відображають якість земель. Різниця в якості земель визначається ефективністю рівновеликих затрат, вкладених у землю неоднакової якості.

Встановлені розміри валової продукції і затрат кладуть в основу розрахунків інших економічних показників оцінки земель.

Тому для оцінки земель застосовують розрахункові кадастрові ціни, що базуються на суспільне необхідних затратах у гірших умовах виробництва.

Кадастрові ціни - єдині для всієї країни. Оцінка земель, обчислена за кадастровими цінами, забезпечує порівнянність якості земель у межах сільськогосподарського підприємства, між підприємствами у межах району, між районами, областями, регіонами країни.

Основними показниками економічної оцінки є:

-     розмір валової продукції;

-     чистий дохід;

-     окупність витрат як показник економічної оцінки є відносним вираженням рівня родючості земель при рівних економічних умовах господарювання;

-     диференціальний дохід – це дохід, яких гарантує землекористувачу щорічну економічну забезпеченість при використанні земель різної якості.

 За матеріалами економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році, територія на якій розташовано населений пункт, відноситься до третього земельно-оціночного району.

Належність земель до земель України визначається знаходженням їх в межах території держави. Наявність території — це обов'язкова ознака держави. Оскільки територією держави є і острови, а також землі, зайняті водними об'єктами, то і вони також включаються до складу земель України.

В межах території України можуть знаходитися землі, які перебувають у державній, приватній та комунальній власності.

Землі в межах території України характеризуються різним цільовим призначенням. Основне цільове призначення земель — головний і єдиний критерій диференціації земель на окремі категорії, які мають особливий правовий режим. Особливості правового режиму земель кожної категорії визначаються специфікою їх цільового призначення.

Згідно ст. 85 Земельного кодексу іноземні держави можуть набувати у власність на території України земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів. На таких же умовах і Україні можуть належати відповідні земельні ділянки, які теж будуть відноситись до земель України.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Землі в межах України є неоднорідними за своєю якістю, природними, біологічними, хімічними та іншими показниками. Крім того, окремі землі характеризуються певними особливостями і можуть використовуватись з різною метою. Одні використовуються як засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві, інші — як територіальна просторова база для розміщення різних об'єктів, або ж як охоронні зони та ін. [ст.ст. 22, 38, 112 ЗК].

В основі поділу земель України на самостійні категорії — основне цільове призначення. Використання земель по основному цільовому призначенню не виключає можливості використання їх одночасно і для інших цілей, наприклад, землі сільськогосподарського призначення — для будівництва внутрішньогосподарських доріг, землі транспорту в смузі відведення — для городництва тощо. Поділ земель на самостійні категорії, що здійснюється за основним цільовим призначенням, представляє собою первісну класифікацію.

Класифікація земель і відмінності в правовому режимі окремих категорій відображають їх положення як об'єктів державного управління, права власності і права землекористування.

За відсутності генерального плану забудови населеного пункту, при проведенні інвентаризації земель було складено план функціонального використання території.

На плані відображені інженерні комунікації – газопроводи, водопроводи, лінії електропередач, вулична мережа із твердим покриттям. Вказані сервітути права користування земельними ділянками третіми особами (у разі необхідності ремонту та обслуговування інженерних комунікацій).

Таблиця 3. Розподіл земель населеного пункту Вільхуватка за функціональним використанням

Функціональне використання Площа
1 Землі житлової забудови 20
2 Землі комерційного призначення 0,69
3 Землі с – г призначення 394,64
4 Землі зв’язку 0,08
5 Землі громадського використання 6,8
6 Землі оборони 0,25
7 Землі промисловості, транспорту 5,34
8 Землі загального використання 126,3
Всього 554,1

Таблиця 4. Розподіл земель населеного пункту Водяне за функціональним використанням

Функціональне використання Площа
1 Землі житлової забудови 2,6
2 Землі комерційного призначення 0,04
3 Землі громадського використання 10,2
4 Землі с – г призначення 36,2
5 Землі загального використання 6,6
Всього 55,64

Таблиця 5. Розподіл земель населеного пункту Анискине за функціональним використанням

Функціональне використання Площа
1 Землі житлової забудови 3,0
2 Землі комерційного призначення 0,02
3 Землі с – г призначення 102,9
4 Землі загального використання 17,4
Всього 123,32

Таблиця 6. Розподіл земель населеного пункту Зарубинка за функціональним використанням

Функціональне використання Площа
1 Землі житлової забудови 2,9
2 Землі комерційного призначення 0,02
3 Землі громадського використання 0,18
4 Землі с – г призначення 88,3
5 Землі загального використання 28,6
Всього 120

Таблиця 7. Розподіл земель населеного пункту Довгеньке за функціональним використанням

Функціональне використання Площа
1 Землі житлової забудови 1,0
2 Землі с – г призначення 46,2
3 Землі загального використання 13,5
Всього 60,7

Таблиця 8. Розподіл земель населеного пункту Устинівка за функціональним використанням

Функціональне використання Площа
1 Землі житлової забудови 2,8
2 Землі комерційного призначення 0,02
3 Землі громадського використання 0,68
4 Землі с – г призначення 84,1
5 Землі загального використання 12,6
Всього 100,2

Таблиця 9. Розподіл земель населеного пункту Широке за функціональним використанням

Функціональне використання Площа
1 Землі житлової забудови 1,0
2 Землі промисловості 0,3
3 Землі с – г призначення 26,7
4 Землі загального використання 12
Всього 40

Таблиця 10. Розподіл земель населеного пункту Пепельне за функціональним використанням

Функціональне використання Площа
1 Землі житлової забудови 58,35
2 Землі с – г призначення 0,05
3 Землі загального використання 9,6
Всього 68

Таблиця 11. Розподіл земель населеного пункту Комісарове за функціональним використанням

Функціональне використання Площа
1 Землі житлової забудови 2,0
2 Землі комерційного призначення 0,02
3 Землі громадського використання 0,92
4 Землі с – г призначення 79,1
5 Землі загального використання 44,8
Всього 126,84

Таблиця 12. Розподіл земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради за функціональним використанням

Функціональне використання Площа
1 Землі житлової забудови 35,95
2 Землі комерційного призначення 0,69
3 Землі с – г призначення 932,79
4 Землі зв’язку 0,08
5 Землі громадського використання 18,9
6 Землі оборони 0,25
7 Землі промисловості, транспорту 5,64
8 Землі загального використання 276,1
Всього 1270,40

Мал. 4. 1 - Землі житлової забудови; 2 - Землі комерційного призначення; 3 - Землі с – г призначення; 4 - Землі зв’язку; 5 - Землі громадського використання; 6 - Землі оборони; 7 - Землі промисловості, транспорту; 8 - Землі загального використання

Мал. 5. 1 - Землі житлової забудови; 2 - Землі громадського використання; 3 - Землі с – г призначення; 4 - Землі загального використання

Мал. 6. 1 - Землі житлової забудови; 2 - Землі громадського використання; 3 - Землі с – г призначення; 4 - Землі загального використання;

Мал. 7. 1 - Землі житлової забудови; 2 - Землі громадського використання; 3 - Землі с – г призначення; 4 - Землі загального використання;

Мал. 8. 1- Землі житлової забудови; 2 - Землі с – г призначення;3 - Землі загального використання

Мал. 9. 1 - Землі житлової забудови; 2 - Землі громадського використання; 3 - Землі с – г призначення; 4 - Землі загального використання

Мал. 10. 1 - Землі житлової забудови; 2 - Землі промисловості; 3 - Землі с – г призначення; 4 - Землі загального використання;

Мал. 11. 1- Землі житлової забудови; 2 - Землі с – г призначення;3 - Землі загального використання;

Мал. 12. 1 - Землі житлової забудови; 2 - Землі громадського використання; 3 - Землі с – г призначення; 4 - Землі загального використання

Мал. 13. 1 - Землі житлової забудови; 2 - Землі комерційного призначення; 3 - Землі с – г призначення; 4 - Землі зв’язку; 5 - Землі громадського використання; 6 - Землі оборони; 7 - Землі промисловості, транспорту; 8 - Землі загального використання.

До земель житлової забудови належать земельні ділянки в межах населеного пункту, які використовуються для розміщення житлової забудови. Вона поділяється на дві під зони: жилу зону загального користування і індивідуальну.

Кадастрові номери земельних ділянок та будівель і споруд, розташованих на них, запроваджуються з метою їх однозначної ідентифікації в базах даних для забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ведення земельного кадастру, можливостей ефективної обробки і управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки зв’язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами.

Головним критерієм формування структури кадастрового номеру є забезпечення його унікальності в межах України протягом всього періоду існування земельної ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки – це унікальний на території України код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації і залишається незмінним на протязі всього часу фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого.

Сформований кадастровий номер використовується тільки для кодування земельних ділянок, несе в собі інформацію щодо місця положення земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою і не обов’язково повинен слугувати об’єктом синтаксичного чи семантичного аналізу з метою отримання будь-яких інших даних похідного характеру.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастрові номери присвоюються земельним ділянкам всіх форм власності. При переході прав на земельну ділянку від одного власника до іншого та при зміні самого виду прав кадастровий номер земельної ділянки залишається без змін.

Сформованим новим земельним ділянкам в результаті виділення або поділу чи об’єднання її, присвоюються інші кадастрові номери.

Розподіл території по кадастрових кварталах (зонах) і їх нумерація разом з відповідними кадастровими планами затверджуються відповідними органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією.

З метою уніфікації міжвідомчої ідентифікації земельних ділянок та іншої нерухомості в різних автоматизованих інформаційних системах, включаючи систему реєстрації прав та підтримки зв’язку з іншими галузевими кадастрами запроваджується кадастрова нумерація будівель та споруд, розташованих в межах земельної ділянки.

Кадастрові номери земельним ділянкам присвоюються місцевим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Вулично-дорожна мережа населених пунктів включає магістральні та між квартальні вулиці, протяжність яких показана нижче в таблиці 13.

Таким чином, виходячи із отриманої природно – економічної характеристики, стає можливою подальша розробка проектних рішень із організації використання і грошової оцінки земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради.

Таблиця 13. Протяжність велично–дорожньої мережі

Назва населеного пункту Загальна протяжність велично – дорожньої мережі,км В т.ч. з твердим покриттям
с. Вільху ватка 29,5 8,7
с. Водяне 3,5 0,4
с. Анискине 4,7 1,3
с. Зарубинка 5,5 1,5
с. Довгеньке 4,3 0,3
с. Івашкине 1,6
с. Устинівка 3,9 1,4
с. Широке 1,5
с. Попільне 3,3
с. Комісарове 6,5 1,1


Информация о работе «Проект порівняння грошової оцінки земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району»
Раздел: Экономика
Количество знаков с пробелами: 171587
Количество таблиц: 26
Количество изображений: 12

0 комментариев


Наверх