Р. на 48 % [51]. Правда значна частка цього приросту отримана за рахунок збільшення цін і тарифів на побутові послуги

1985 р. на 48 % [51]. Правда значна частка цього приросту отримана за рахунок збільшення цін і тарифів на побутові послуги.

У 90ті роки актуальним стало питання поява приватної та змішаної форми власності. З'являються індивідуальні та кооперативні підприємства, здатні в своєму потенціалі стати рівноправними партнерами державних підприємств та збільшити ефективність суспільного виробництва. Були спроби перейти на госпрахунок, впроваджувалися договірні форми, боролися за право виходу на оренду, що дало б можливість працювати на принципах самоуправління -розкріпаченості та підприємництва. Логічним продовженням демонополізації були спроби створити акціонерні товариства (AT). Але акціонерними ці підприємства назвати можна було з великою умовністю, бо не займалися інтереси відношень власності на засоби виробництва, акціонером був пайщик, який вкладав в обіг особисті кошти і отримував відсотки, а не співвласник, співправитель фірмою.

Розвитку підприємництва і новим починанням заважала адміністративно -бюрократична система - змінювати не змінюючи, імітувати активний пошук і цілеспрямований рух. Як і раніше на новостворені підприємства спускалися "плани", давив адміністративний прес, тому на першому місці оказувався план, а не замовник, кількість, а не якість, незадоволення, а не стимул.

Але все ж таки деякі наробки були здійснені. Ламався старий лад, створювався новий. Криза переходу до ринкових відносин вимагала нових знань, нових дій і, звісно, ризику. Розпад могутньої держави на численні дрібні країни став серйозним випробуванням для кожного. Першими кроками для розвитку підприємництва постали закони "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво". Ситуацію ускладнювали інфляція, зростання цін, безробіття, зростаюча заборгованість по заробітної платі, бартерні угоди, неплатежеспроможність споживачів, застаріла матеріально - технічна база. І лише к 2000 року вдалося достигнути тих обсягів надання послуг, які були в 1990 р. З 2000 р. почався новий етап розвитку цієї сфери.

1.3 Побутове обслуговування населення

Побутове обслуговування населення є важливішою ланкою народногосподарчого комплексу. Мета функціонування побутового обслуговування полягає в найбільш повному задоволенні зростаючих потреб населення в різноманітних видах побутового обслуговування, розробці та впровадження нових прогресивних форм та видів обслуговування, забезпечення високої якості робіт, послуг та культур обслуговування населення, зниження термінів виконання замовлень, виконанні обов'язків перед замовниками у відповідності з діючими правилами побутового обслуговування населення.

Побутове обслуговування як система складається з двох взаємопов'язаних частин. Перша частина охоплює процес організації обслуговування, друга -процеси виробництва робіт та послуг. Задача управління побутовим обслуговуванням населення полягає в забезпеченні раціонального об'єднання цих частин в єдине ціле з тим, щоб добитися чіткого функціонування частин системи за часом і місцем [57].

Побутове обслуговування займає значну питому вагу в загальному обсязі платних послуг, надає такі види послуг як: ремонт та пошиття взуття по індивідуальним замовленням, ремонт побутових машин та приладів, ремонт та виготовлення металовиробів, ремонт телевізорів та радіоапаратури, ремонт меблів, послуги фотографій, пралень, ритуальні послуги, хімічне чищення та фарбування, пошиття та в'язання трикотажних виробів по індивідуальним замовленням і т. ін., тобто її діяльність пов'язана з виготовленням окремих предметів споживання по індивідуальним замовленням з урахуванням смаків та підвищеному запиті населення, продовження терміну служби і відновлення споживчої вартості предметів споживання, які знаходяться в користуванні у населення. Якщо виходити з постулату, що функціональне призначення служби побуту в забезпеченні перш за все підтримці у виправності предметів домашнього вжитку та надання послуг особистого характеру, то з'являється можливість виділити в діяльності підприємств побутового обслуговування 2 основних направлення: ремонтне (55 %) та продуктивне (45 %) [17].

Формуванню побутового обслуговування в самостійну галузь народного господарства в значної мірі сприяли ті специфічні особливості, які притаманні тільки підприємствам служби побуту:

1. обов'язкове індивідуальне замовлення і, як правило, особистий контакт споживача (замовника) з виконавцем або представником виробника побутової послуги (приймальник, майстер, агент);

2. яскраво виявлений локальний характер діяльності більшості підприємств галузі;

3. коливання попиту на побутові послуги за сезонами року, місяця і навіть за годинами робочого часу підприємств;

4. одночасне поєднання функцій, характерних для промислового виробництва і роздрібної торгівлі (реалізація послуг за різними цінами) [13].

Результатом праці робітників галузі побутового обслуговування є, в основному, споживчі вартості, які не мають речової форми, але в умовах товарно - грошових відносин приймають форму товару. Специфічна їх назва -"послуги". К. Маркс писав, що послуга уявляє собою "ту споживчу вартість, яку доставляє ця праця, подібно всілякої іншої праці; але особлива споживча вартість той праці отримала тут специфічну назву "послуги" тому, що праця надає послуги не в якості речі, а в якості діяльності - що, однак, - зовсім не відрізняє її, скажемо від будь - якої машини, наприклад, від годинника" [38].

Специфічність галузі полягає в тому, що процес надання послуг досить трудомісткий, що обумовлене високим рівнем ручної праці, в тому, що послуги невзаємозамінні (послуги перукаря не можуть бути замінені послугами косметолога). Виконання послуг в більшості випадків не може бути відкладено на інший час. Тому не задоволений вчасно попит на послугу не може бути компенсований підприємствами побутового обслуговування і кожен раз означає недотримання доходу.

Важливою відзнакою системи побутового обслуговування є її многогранна діяльність. Підприємства служби побуту виконують роботу аналогічну для багатьох галузей легкої промисловості (взуттєвої, швейної, трикотажної, меблевої та ін.): надає послуги населенню, виконує роботи та послуги для підприємств, організацій та установ, випускає продукцію масового виробництва. Народногосподарча ефективність підприємств побутового обслуговування може бути охарактеризовано в кінцевому результаті виробкою, тобто рівнем продуктивності праці. Галузева ж ефективність визначається показником рентабельності. Індивідуальна ефективність оцінюється кожною людиною через рівень заробітної плати [17].

Те, що традиційно вважається слабкістю сфери побуту - дрібність виробництва, велика частка живого і відносно скромна уречевленої, минулої праці, орієнтація на місцевий ринок, конкретних споживачів, - робить її більш гнучкою, рухливою, здатною оперативно реагувати на зміни комерційної кон'юнктури. При відповідних юридичних, матеріальних, організаційних передумов стає реальністю насичення ринку послугами.

Велика увага в побутовому обслуговуванні населення приділяється якості обслуговування. її актуальність обумовлена прогресивним розвитком невиробничої сфери, в тому числі побутового обслуговування; істотним впливом якості на збереження основних фондів, економією матеріальних та паливо - енергетичних ресурсів, збільшенням експлуатаційного ресурсу комунальних комунікацій і засобів обслуговування, рішенням соціальних проблем. Побутові послуги повинні володіти слідуючими якісними характеристиками:

1. в соціальному відношенні - відповідати рівню добробуту населення, місцевим традиціям, що склалися, бути максимально зручними, естетичними, придатними до використання, не наносити шкоди зовнішньому середовищу;

2. в технічному оснащені - забезпечувати надійність та довговічність виробів, комплексне та своєчасне виконання робіт, якомога ширше застосовувати механізацію та автоматизацію технологічних процесів з метою оптимізації потужностей;

3. в правовому відношенні - відповідати договірним умовам між замовником і підрядчиком - виконавцем, технологіям виконання, стандартам, нормативно - технічної документації;

4. в економічному відношенні - бути економічними, максимально використовувати підходи обслуговування, мати мінімальну матеріаломісткість [10].

Піднесення рівня життя населення, ріст добробуту активно потребують створення організованої сфери платного обслуговування, яка на даний час ще не досить склалася. Рівень життя та добробуту населення визначаються не тільки темпами і масштабами розвитку матеріального виробництва, але і рівнем і темпами росту споживання послуг. Збільшення споживання послуг в сучасних умовах є важливішою закономірністю зміни структури їх споживання. НТП, посилюючи дію інтенсивних факторів розвитку народного господарства, висуває все більш високі вимоги до рівня підготовки робочої сили, продовженню працездатності людей, створює умови для всебічного задоволення матеріальних, побутових, соціальних та культурних потреб суспільства [21].

Від розвитку і вдосконалення сфери побутового обслуговування населення залежить величина вільного часу зайнятого населення, необхідного для всебічного їх розвитку. Необхідно ефективно використовувати неробочий час і розширення сфери обслуговування якомога краще цьому сприяє, дає можливість скорочувати витрати часу на домашню працю, збільшувати вільний час, тим самим створюючи умови для інтелектуального розвитку людини, а також втягуючи додаткові трудові ресурси в суспільне виробництво [48].

В останній час розвиток сфери побутового обслуговування набирає сили. Серед багатьох видів надаваних побутових послуг актуальним стає надання послуг з ремонту телерадіоапаратури. Це пояснюється тим, що всі прилади, створені людиною, мають одну неприємну властивість - ламатися, і яку б модель такої або будь - якої іншої побутової апаратури не придбавати - дорогу або дешеву, рано чи пізно в ній виникне несправність, яку необхідно усувати. Зробити це можливо або в спеціалізованих майстернях (ательє), або звернувшись в офіційний сервісний центр виробника чи дилера. Якщо пошкодження виникло в період гарантійної експлуатації, то покупець звернеться до сервісного центру, де прилад відремонтують безкоштовно. Якщо пошкодження виникло в післягарантійний період, то покупець може звернутися до телеательє, за роботу в яких необхідно буде заплатити менше, чим за таку ж саму роботу в сервісних центрах [24].

Без сервісу нормальна торгівля побутовою технікою неможлива, бо в випадку несправності претензії будуть висуватися продавцю, який, керуючись частиною 3 статті 14 Закону України "Про захист прав споживачів", зобов'язаний прийняти пошкоджений товар у споживача. Вирішити створену проблему можна по - різному:

1. безкоштовно усунути несправність або відшкодувати витрати на її усунення;

2. замінити на аналогічний товар відповідної якості;

3. відповідно зменшити його покупну вартість;

4. замінити на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахуванням покупної вартості;

5. розірвати договір і відшкодувати витрати, понесені покупцем.

Якщо продавець не зможе забезпечити ремонт виробу, то єдиним виходом залишається обмін на виправний товар. Торгівельна фірма, яка працює без сервісної підтримки, через деякий час перетвориться в склад поламаних виробів. Тому в технічному обслуговуванні зацікавлені як споживачі, так і продавці, отже ремонтні послуги стають актуальними.

Комерційний сервісний центр може бути як технічним підрозділом дилерської технічної мережі, так і самостійною організацією. Перший здійснює гарантійний ремонт техніки, яку дилер продає кінцевому споживачу або субдилеру, друга на договірній основі здійснює гарантійний ремонт техніки

замовника, яким може бути як виробник, так і дилер по будь - яким причинам не створивший власний центр.

Сервісні відділи представників покликані забезпечувати технічну підтримку просування на ринку відповідної торгівельної марки. Іншими словами, його задачею є рішення проблеми гарантійного та післягарантійного обслуговування своєї техніки по всієї території України. Цю проблему може вирішити лише розгалужена мережа ремонтних майстерень. Створити її з "нуля" неможливо: для цього потрібні величезні кошти та спеціально підготовлені кадри. Тому для своєї мети сервісні служби використовують вже існуючу мережу самостійних сервісних центрів.

Крім рішення масштабів стратегічних задач, сервісний відділ представництва може самостійно займатися ремонтом техніки. Наприклад, свій сервісний центр має AT "Атлант - Україна", яке представляє Мінський завод холодильників "Атлант", СП "Венетекс", яке представляє техніку торгових марок AEG, Electrolux, Zanussi. Вітчизняні виробники телерадіоапаратури своїх сервісних центрів не мають.

В Україні працюють близько 250 самостійних сервісних центрів, з яких ≈ 60 - авторизовані, інші - технічні підрозділи дилерів [25]. Абсолютна більшість з них обслуговують техніку декількох торгівельних марок (в середньому 6-8). Спеціалізованих тільки на однієї торгівельної марці створити досить важко, перш за все по економічним причинам. Щоби вижити, центр повинен ремонтувати не менш 70-80 одиниць великих побутових приладів, або не менш 100 одиниць дрібних в місяць. Найбільш розвинутими на 1998 р. були такі сервісні центри, як Samsung (60 сервісних центрів), ARDO (49 сервісних центрів), Merloni Elettrodomestisi spa (торгівельні марки Ariston, Indesit - 38 сервісних центрів), Sony (23 сервісних центра), СП "Венетекс" (22 сервісних центра), а найбільш крупними самостійними сервісними центрами -"Електросервіс", "Імпортпобутсервіс", "Транссервіс", "Крокус" [25].

Авторизований сервісний центр - це сертифікований виробником і уклавший з ним контракт на обслуговування техніки даної торгівельної марки.

Як самостійна робота, так і робота в якості дилерської майстерні має свої переваги:

- самостійні сервісні центри позбавлені дилерської опіки - їм платять в залежності від обсягу виконаних робіт. Якщо центр авторизований, то платять і виробник, і кінцеві споживачі. Якщо центр не авторизований, то виробник не платить;

- самостійному сервісному центру важко "встати на ноги", бо молодій невідомій фірмі без досвіду роботи навряд чи довірять свої пропозиції дилери та представництва. Тому на початку їх діяльності не варто розраховувати на вагомий прибуток;

- дилерський сервісний центр питання власного розвитку і фінансові ускладнення не дуже турбують - його повністю утримує дилер. Однак, якщо проблеми з'являться у дилера, то вони неминуче торкнуться і сервісний центр.

Ставши авторизованим, сервісний центр приймає на себе відповідні права і обов'язки. Обов'язки фактично зводяться до виконання стандартних функцій сервісного центру, правда з деякими відмінностями:

"-" - терміни, в які повинен бути виконай гарантійний ремонт, скорочуються до 14 днів (визначені п. 7 ст. 34 Закону України "Про права споживачів"), до 2 діб (визначені виробником);

"-" - відповідальність за роботу центр несе не тільки перед клієнтом, але і перед виробником;

"+" - повний доступ до документації з ремонту, яка необхідна як для гарантійного, так і для післягарантійного ремонту;

"+" - можливість придбання будь - яких запчастин;

"+" - додатковий доход: виробник оплачує вже саму готовність фірми до гарантійного обслуговування.

22 лютого 1999 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 251 "Про затвердження порядку гарантійного обслуговування або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів", до них відносяться: апаратура

радіоелектронна побутова, обчислювальна техніка, засоби зв'язку, музичні та електромузичні інструменти та ін.

У ремонтників побутової техніки є 3 джерела доходів, це:

Похожие работы

Рентабельність підприємства

Скачать

109765

11

21

... і являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну. Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов' ...

Інформація і дезінформація в просторі засобів масової інформації

Скачать

140818

2

0

... ці засоби.[9] 1.3. Журналістика, як інформаційний простір (Дивіться Додаток 2) Останнім часом у слововжиток міцно увійшло поняття інфор­маційного простору, під яким розуміють сукупність територій, охопле­них засобами масової інформації певної категорії (регіональними, національними, світовими)[20;36]. Найчастіше цей термін вживають у зна­ченні національного інформаційного простору, який ...