Навигация
Експериментальне дослідження використання ідей "Вальдорфської педагогіки" у сучасних школах
54118
знаков
0
таблиц
3
изображения
2. Експериментальне дослідження використання ідей "Вальдорфської педагогіки" у сучасних школах
2.1 Гігієнічна оцінка уроку з використанням ідей "Вальдорфської педагогіки" у сучасній школі
Евритмія є однією із особливостей вальдорфської педагогіки. Це особливий вид художнього руху, який засновано на закономірностях мовлення і музики. Розвиток евритмії починається з 1911 року, коли філософ та засновник антропософії і вальдорфської педагогіки Р. Штайнер розробив усвідомлений і водночас оздоровлюючий вид руху, який знаходиться у співзвучності з імпульсами філософської системи антропософії.
Спектр занять евритмією у вальдорфській школі широкий – від використання найпростіших ритмів і вправ з палкою в перших класах до підготовлених виступів на шкільній сцені з ліричними, драматичними і музичними виставами у старших класах. На уроках евритмії використовуються палиці із міді довжиною 80-100см і невеличкі м’ячики із міді, дерева чи вовни. Це необхідно для полегшення контролю дитини за її кінцівками під час виконання ритмічних вправ і ігор, а також надбання спритності, рухливості у тілі та окремих суглобах (насамперед у зап’ястях, кистях рук і пальцях). В основі вправ з палицією лежать закономірності тілесної організації людини, вони розвивають здібність до усвідомленого переживання різноманітних направлень рухів у просторі: доверху – донизу, праворуч – ліворуч, уперед – назад. Спочатку ці вправи виконуються з максимальною точністю у положенні стоячи, потім вони виконуються під час ходьби, потім в різних, все більш ускладнених композиціях. Це дозволяє досягнути дитині високої координації рухів.
Практично урок евритмії - це виконання комплексу різноманітних ритмічних рухів, які здійснюються учнем під керівництвом спеціаліста як індивідуально, так і у взаємодії з іншими дітьми у групі (соціумі). Учні виконують спеціальні координовані вправи, які залучають до роботи маленькі чи великі групи м’язів від простих ритмічних повільних рухів до дуже складних, які здійснюються при змінах темпу, простору та широти виконання. Окремі рухи супроводжуються музичним акомпанементом. Тобто евритмія – це поєднання різних видів рухливих ритмічних дій: гімнастики, ритміки, танців, співів, яке своєю метою ставить збалансування та гармонізацію різноманітних процесів в організмі учня.
Уроки евритмії проводять висококваліфіковані спеціалісти, які готуються на спеціальних кафедрах університетів на протязі 4 - 5 років, наприклад, евритміст вальдорфської школи "Софія" м. Києва навчався в Мюнхенському університеті, практику проходив в лікувальних центрах Німеччини. Спеціалісти з евритмії стверджують, що в ході виконання вправ тренуються (виконуються) процеси, які відповідають здоровому стану організму. Рухи відповідають стану дитини. Вони впливають насамперед, на ритмічні процеси організму, особливо на циркуляцію та дихання. Оскільки кожний орган і система знаходяться у функціональної взаємодії з усім організмом через кровообіг і дихання, то за допомогою евритмічних рухів можна впливати як на окремі органи, так і на організм в цілому. Вправи впливають цілеспрямовано, тобто при необхідності збуджують, гальмують, укріплюють, регулюють і т.і. [1].
Нами проведено вивчення впливу уроку евритмії на функціональний стан організму третьокласників з використанням ідей "Вальдорфської педагогіки" в сучасній школі № 77. Гігієнічне вивчення було проведене, виходячи із впливу рухів на такі шкільно значущі властивості як розумова працездатність, зосередженість, рухово - координаційні реакції м’язів кісті руки. Вивчали розумову працездатність учнів як інтегральний показник функціонального стану організму учнів, а також координацію рухів м’язів кісті руки як показник функціонального стану рухового апарату дітей. Використовували коректурні таблиці і схему "Лабіринт" як дуже інформативні, зручні, і які охоплюють водночас весь клас в цілому. Дослідження проводили до і після уроку евритмії (експериментальна група (Е)). Для порівняльного аналізу були обрані інші динамічні уроки: контрольні групи складали ті самі учні під час уроку "Рухливі ігри" (К1), а також п’ятикласники загальноосвітньої школи під час уроку фізкультури (К2). Всі ці уроки було проведено в один і той же час навчального дня в середині тижня тривалістю 45 хвилин. Схема уроку евритмії представлена в таблиці 1.(дод. А)
Таким чином, діяльність учнів спрямована на координацію індивідуальних дій, а також вміння взаємодіяти в соціумі. В свою чергу розвиток рухово-координаційної діяльності через моторно-вісцеральні рефлекси сприяє функціонуванню вегетативної нервової системи [2].
Результати вивчення розумової працездатності і зосередженості учнів під впливом уроку евритмії представлено в таблиці 2. (дод. Б)
Як бачимо, показники розумової працездатності та зосередженості учнів за даними коректурної проби під час уроку евритмії істотно не змінилися, в той час, як в обох контрольних групах ці показники (як кількісні, так і якісні) вірогідно погіршились: зменшено об’єм роботи і збільшено кількість помилкових реакцій (в групі К1 р≤0,05, (в групі К1 р<=0,05, в групі К2 р<=0,001), що свідчить про зниження процесів працездатності, концентрації уваги та появу стомлення учнів під час уроків фізкультури та рухливих ігор. В той же час в експериментальній групі відмічається збереження рівня таких шкільно значущих факторів, як концентрація уваги та продуктивність розумової роботи, причому продуктивність роботи після уроку евритмії вірогідно вище, ніж у тих же учнів після рухливих ігор (р<=0,05).
Дослідження рухово-координаційних реакцій м’язів кісті руки за результатами методики "Лабіринт" показали, що під впливом уроку евритмії об’єм роботи, тобто кількісний показник залишився на тому ж рівні, що і до уроку, однак значно збільшився якісний показник – координація рухів, що наглядно представлено на рисунку 2. (дод. В)
Як бачимо, під впливом уроку евритмії значно зменшилось тремтіння м’язів кісті руки, що проявилось меншою кількістю торкань до стінок лабіринту, вірогідно збільшилась в 2,8 рази координація рухів (довжина лабіринту без торкань) (р≤0,05). При цьому в обох контрольних групах тремтіння м’язів кісті руки зросло (координація рухів вірогідно знизилась: в групі К1 в 2,3 рази при р≤0,01, в групі К2 в 2,5 разів при р≤0,001).
Підсумовуючи вищесказане, ми можемо відмітити, що:
1. Урок евритмії як і інші уроки з рухливим компонентом, такі як фізична культура і рухливі ігри, сприяє фізичної підготовленості учнів, оскільки він складається із виконання різноманітних фізичних вправ.
2. Під впливом уроку евритмії у учнів зберігаються такі шкільно значущі фактори як розумова працездатність, концентрація уваги, зосередженість, які мають велике значення для повноцінної розумової діяльності під час шкільного навчання.
3. Під впливом уроку евритмії значно поліпшуються рухово-координаційні реакції учнів, що свідчить про позитивну дію спеціальних ритмічних вправ на функціональний стан рухового апарату дітей. Це сприяє гармонізації функціонального стану організму учнів та віддаляє явище стомлення у дітей.
Таким чином, одержані результати досліджень свідчать про важливий позитивний внесок уроку евритмії до підвищення функціонального стану організму учнів, збереження і зміцнення стану їх здоров’я. Це є обґрунтуванням для подальшого розповсюджування уроків евритмії як в вальдорфській школі, так і в педагогічній практиці інших загальноосвітніх шкіл.
Загальні висновки
Вальдорфська педагогіка займає серед інших інноваційних починань особливе місце, тому що представляє педагогічну традицію, що існує в Європі й за її межами вже більше сімдесяти років й володіє величезним практичним досвідом, а саме інтернаціональним. Вальдорфська педагогіка явище не сугубо німецьке або європейське, за нею стоїть загальнолюдський культурний імпульс, актуальний саме для нашого часу.
Дітей за вуха не витягнути зі школи - явище, що спостерігається в ряді вальдорфських шкіл, мова йде про загальну тенденцію. Гуманна школа, про яку пише Ш. Амонашвілі, ще не є домінуючою у вітчизняній педагогіці й на яких принципах її будувати, теж залишається досить нез’ясованим. Вальдорфська школа являє собою варіант такої гуманної школи й уже тільки тому в неї багато чому можна й потрібно вчитися.
Головна ідея, покладена в основу вальдорфської педагогіки, це ідея загальнолюдського утворення. Школа не повинна ставити перед собою інших завдань, крім найбільш повного розкриття закладених у людині задатків.
Дитинство і юність не є підготовка до дорослого "життя". Вони являють собою особливі, самокоштовні фази розвитку, що визначають і формують фізичне, психологічне й духовне здоров'я. Провідним поняттям усього педагогічного процесу й організації роботи школи є поняття "цілісності", "намір дати утворення всій людині, його мисленню, почуттю, волі або, іншими словами, його голові, серцю й рукам".
У нашій країні за назвою загальноосвітньої здійснювалася однобічна система політехнічної школи, що вирішувала сугубо спеціальні завдання, поставлені перед суспільством, у якому людина була лише засобом для досягнення якихось цілей. У суспільстві, де окрема людина не є лише засобом, система утворення повинна бути побудована на загальнолюдській основі. Вальдорфська школа може розглядатися як модель такої загальноосвітньої школи - нормальної школи для нормальних дітей.
Штейнер виходить із того, що в нашу епоху людству необхідно - не гублячи завоювань епохи Нового часу - знайти нове відношення до духовного миру, що для нього був реальністю,принципово доступної для людського пізнання й дослідження. Культури стародавності, кожна по-своєму, перебували в живому зв'язку з миром духу. Тому наука, мистецтво й релігія в древніх культурах становили єдність. Однак у середині цієї єдності не могла повноцінно розвиватися окрема людська особистість. Вона одержала належну цінність лише в християнську епоху й тільки з настанням Нового часу поступово придбала центральне значення, що виразилося в ідеї гуманізму. Однак ця культура особистості здійснювалася за рахунок втрати живого зв'язку людини з його духовними коріннями й привела до панування матеріалізму. Подальший рух цивілізації по цій лінії приведе до занепаду. Щоб цього не відбулося, необхідно перебороти матеріалізм. Цього, по Штейнеру, можна домогтися тільки на основі нової, уже індивідуального безпосереднього зв'язку людини з миром духу. Тільки на цій основі можна здоровим образом з'єднати хворобливий розрив між вірою й знанням, наукою, мистецтвом і релігією.
Список використаних джерел
1. Амонашвили Ш. Міркування про гуманну педагогіку. М., 1996.
2. Арапів М. Що таке вальдорфская школа. Москва. Журнал "Кур'єр" 1999, №5
3. Вальдорфская педагогика: Антология / Сост. А.А. Пинский и др. Под ред. А.А. Пинского. - М.: Просвещение. - 2003. - 494 C.
4. Гальперин С.И. Физиологические особенности детей. - М.: Просвещение. - 1965. - 244 C.
5. Загвоздкин В.К. Рудольф Штайнер - засновник вальдорфской педагогіки. Біографічний нарис. Москва. Журнал "Людин" 1998, №1
6. Загвоздкин В.К. Про вальдорфской педагогіку і її критиків. Москва. Журнал "Людин" 1998, №1
7. Існева О. Зміст вальдорфської освіти. -Засіб розвитку особистості учня//Рідна школа.- 1999. - № 7,8. - С. 37-40.
8. Мальцева А. Асоціація вальдорфських ініціатив в Україні (вальдорфська педагогіка)//Шкільний .світ. - 1999. - №11(43). - Червень.
9. Мостова Т. Вальдорфська педагогіка // Освіта України.- 1999. - №1,2(125). - С.11.
10. Муравенко М. "Астр" - означає "початок" (вальдорфська педагогіка)//Шкільний світ. - 1999. - №11(43). - Червень.
11. Прокопенко І.Ф; Євдокимов В.І. Педагогічна технологія. - Харків, 1995. - С. 45-51.
12. Ронкин В. Призрак вальдорфской педагогики // Частная школа. - 1994. - №3. - С. 42. 13. Черкасова О. Педагогические основ ы вальдорфской школ ы . - Самара: СГУ, 1995.
13. http://www.mschool.ru - Сервер московської шкільної педагогічної мережі.
14. http://www.volg.un.ru - Педагогічна наука півдня Росії Щомісячний електронний педагогічний журнал.
Додаток А
Таблиця 1 Характеристика вправ уроку евритмії в 3 класі загальноосвітньої школи №77 м. Харкова
Додаток Б
Таблиця 2 Характеристика функціонального стану організму учнів за результатами коректурної проби (М±m)
Додаток В
Похожие работы
практиці шкільного виховання обумовили вибір теми дослідження “Наукові основи організації виховного процесу в сучасній загальноосвітній школі”. Об’єкт дослідження: виховний процес у загальноосвітній школі. Предмет дослідження: зміст, форми, методи оптимізації управління процесом виховання у загальноосвітній школі. Мета дослідження полягає у дослідженні теоретичних підходів і практики організаці ...
... забезпечення розвитку, обмежені початковим етапом. Тому, хоч дослідження вчених з окремих проблем онтогенетичного розвитку добре відомі, цілісної картини педагогіки розвитку на сьогодні поки не склалося. 1.4 Класифікація педагогічних технологій У теорії і практиці роботи ВНЗ сьогодні існує безліч варіантів навчально-виховного процесу. Кожен автор і виконавець вносить у педагогічний процес ...
... і відношення в класі виникають на основі другорядних, часто педагогічне небезпечних форм спілкування. Отже оптимальна організація педагогічного спілкування в навчальному процесі - актуальна проблема сучасної школи. За визначенням О.О. Леонтьєва "... оптимальне педагогічне спілкування - це таке спілкування вчителя із школярами в процесі навчання, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації ...
... на знайденому. У такому плані ведуться пошуки, спрямовані на перевтілення традиційного навчання в живе, зацікавлене рішення проблеми. Розділ 2 Впровадження сучасних технологій навчання в педагогічну практику 2.1 Модульні технології навчання історії Старшій школі пред'являються нові вимоги до організації навчальної діяльності школярів, починаються спроби її технологізації, тобто розробля ...
0 комментариев