Підготуйте повідомлення про постановку досліду та його результати

5. Підготуйте повідомлення про постановку досліду та його результати.

Якщо є потрібне обладнання, а також картки-інструкції, то учні можуть самостійно й цілеспрямовано проводити відповідні досліди та спостереження.

Лупа — найпростіший оптичний збільшуваний прилад, який використовують для вивчення дрібних організмів або їхніх частин під чаї проведення самостійних і лабораторних робіт, на екскурсіях у природу тощо. Розрізняють лупи шкільні, екскурсійні та препарувальні. Лупи шкільна (збільшує в 7—10 разів) складається з двоопуклого збільшу вального скла (лінзи), вставленого в оправу з ручкою. Лупа екскурсій на подібна до лупи шкільної, але її оправа складається таким чином, що збільшувальне скло ховається в захисний футляр. Лупу препарувальну, що дає 10—20-разове збільшення, використовують для розгляду натуральних об'єктів.

Уперше учні знайомляться з лупою під час практичної роботи «Будова лупи й мікроскопа. Правила роботи зі збільшувальними приладами» в темі «Клітинна будова рослин» (розділ «Царство Рослини», 6 клас). Для її виконання можна використати таку інструктивну картку:

1. Розгляньте препарувальну лупу, ознайомтеся з її будовою.

2. Поставте лупу препарувальним столиком від себе завдальшки приблизно 3—5 см від краю столу. Рухати прилад під час роботи не слід.

3. У центр предметного столика покладіть об'єкт розгляду (якщо це мікропрепарат, то прикріпіть його затискачами).

4. Встановіть окуляр над об'єктом.

5. Дивлячись в окуляр, за допомогою дзеркала спрямуйте світло на об'єкт. Світло має бути рівномірним. За дуже яскравого освітлення користуйтеся зворотною стороною дзеркала.

6. Поворотом гвинта опустіть окуляр майже впритул до об'єкта. Дивлячись в окуляр, плавно повертайте регулювальний ґвинт на себе, доки зображення не стане чітким.

7. Уважно розгляньте об'єкт. У разі потреби підфокусуйте легким поворотом гвинта в той чи інший бік.

У школах використовуються різні мікроскопи, але найпоширенішою є модель НМ-301. Цей мікроскоп має рухомий предметний столик і нерухомий тубус; об'єктиви розміщені на револьверній головці, яка повертається й дає змогу швидко й легко замінювати їх; частина деталей (об'єктиви, тримач дзеркала, затискачі для фіксації мікропрепаратів) незнімні. Мікроскоп НМ-301 за різних поєднань об'єктивів та окулярів забезпечує 56—300-разове збільшення. З будовою мікроскопа учні вперше знайомляться на практичній роботі «Будова лупи й мікроскопа. Правила роботи зі збільшувальними приладами». Для її виконання можна використати таку інструктивну картку:

1. Переносячи мікроскоп, правою рукою тримайте штатив (тубусотримач), а лівою — підтримуйте основу.

2. Установлюйте мікроскоп предметним столиком від себе на відстані 2-3 см від краю столу.

3. Відрегулюйте дзеркало так, аби світло добре відбивалося в отвір предметного столика.

4. Щоб не забруднити лінзи окуляра та об'єктива, не торкайтеся пальцями їхньої поверхні. Якщо на них потрапив пил, треба обережно протерти їх чистою ватою, намотаною на дерев'яну паличку й злегка змочену в чистому бензині чи ефірі. Самим розбирати об'єктиви не можна.

5. Перед розглядом препарату спочатку встановіть об'єктив із малим збільшенням.

6. Закінчивши роботу з мікроскопом, підніміть тубусотримач (для уникнення випадкового стикання об'єктива з препаратом) і накрийте мікроскоп чохлом або покладіть у футляр.

Для ефективного проведення лабораторних робіт із біології можна використовувати сучасні цифрові мікроскопи. Найпростішим серед них є мікроскоп Іntel Pley QX3 (забезпечує 10-, 60-, 200-разове збільшення). Він дає змогу:

• вивчати досліджуваний об'єкт не одному учневі, а групі водночас, оскільки інформацію можна виводити на монітор комп'ютера;

• використовувати зображення об'єктів як демонстраційні таблиці під час вивчення нового матеріалу або його закріплення;

• вивчати об'єкт у динаміці;

• створювати презентаційні відеоматеріали з теми, що вивчається;

• використовувати зображення об'єктів на паперових носіях як роздатковий матеріал для організації самостійної роботи учнів. Застосування цифрового мікроскопа разом із комп'ютером дає змогу дістати збільшене зображення біологічного об'єкта (мікропрепарату) на екрані монітора (під час роботи в групі або в класі з невеликою кількістю учнів) або на великому екрані чи РК-панелі (під час роботи з усім класом). Робота з мікроскопом здійснюється за допомогою спеціальної комп'ютерної програми. Мікроскоп настроюється з комп'ютера, причому поряд із зображенням об'єкта на екрані розміщені віртуальні кнопки для керування реальними параметрами. Програмна підтримка дає змогу вмикати освітлення, змінювати збільшення, здійснювати в ручному режимі захоплення зображення нерухомого чи рухомого об'єкта.

Крім приладів, у навчально-виховному процесі з біології використовуються:

• інструменти препарувальні (голки препарувальні, ножиці з тупи ми кінцями та ножиці з одним гострим кінцем, пінцет анатом / ч ний із насічкою);

• садово-городній інвентар (відерце, лійка, совок вузький для викопування рослин, лопата, граблі, сапка);

• приладдя (штатив лабораторний, штатив для пробірок, спиртівка, тримач для пробірок, предметні й покривні скельця, пробірки мензурки, склянка хімічна, лійка, чашки Петрі, лотік для роздаткового матеріалу, лотік для мікропрепаратів);

• реактиви й матеріали (йод, сухий спирт, гліцерин, розчин Люголя. бинт, вата тощо).

Розділ 2. Приклади проведення демонстраційних дослідів на уроках біології з розділу „Рослини” 2.1 Досліди, які з'ясовують фізіологічні процеси у коренях

Дослід 1

Тема. Умови, необхідні для росту кореня.

Для досліду беруть дві банки з вузькими шийками і щільними корками або краниками. В одну поміщають добре розвинуті корені кукурудзи з невеликим стеблом. На дно цієї банки кладуть вологу марлю. Другу банку залишають порожньою. Обидві банки накривають корками або кришками.

Дослід 2

Тема. Значення повітря для росту коренів (варіант І).

Беруть дві банки. Одну до половини наповнюють перевареною водою, другу — водопровідною. Замість кришки можна використати компактний картон. У ньому роблять три отвори. В отвори кожної банки встромляють по три проростки квасолі таким чином, щоб корені знаходились у воді. У банку з перевареною водою наливають тонкий шар олії, щоб кисень з повітря не зміг проникнути у воду. Через це корені проростків у першій банці позбавлено повітря. У другій банці корені проростків використовують повітря, яке знаходиться у воді.

Дослід 3

Тема. Значення повітря для росту коренів (варіант II).

У дві однакові банки наливають розчин мінеральних солей; який приготовано на перевареній воді, у такому самому співвідношенні, як це роблять з водяними культурами (можна брати ґрунтову витяжку). У першій банці у корку є два отвори: один для рослини, другий — для скляної трубки, через яку продувають повітря; у другій банці доступу повітря немає.

Дослід 4

Тема. Значення повітря для утворення коренів.

Для досліду беруть дві банки з щільними кришками. Заповнюють їх наполовину водою. У першу банку наливають водопровідну воду, а в другу переварену. У кожну банку поміщають по дві однакових гілочки традесканції. У банку з перевареною водою наливають тонкий шар олії, щоб у воду не змогло прогіркнути повітря. Через 8 днів у першій банці традесканція утворила корені, а в другій — майбутні корені тільки позначились.

2.2 Досліди, які з'ясовують фізіологічні процеси у листку

Дослід 1

Тема. З'ясування значення кисню для дихання листків.

Нарізають великий листок або невеликий паросток пеларгонії з кількома листками і вміщують у склянку з водою. Цю склянку встановлюють на скло, а поруч ставлять ще одну з вапняною водою. Все це накривають ковпаком і ставлять у темну шафу на 4 дні.

Дослід 2

Тема. З'ясування значення світла для утворення крохмалю у листках до уроку «Фотосинтез» (варіант І).

Для досліду використовуються листки пеларгонії і різні фігури Сакса. На листок пеларгонії кріпляться фігури зі світлонепроникаючого паперу, рослину поливають і ставлять у світле місце на 2—3 дні. Потім зрізають листок з черенком, занурюють у пробірку з водою, доводять до кипіння. Воду зливають і наповнюють пробірку спиртом. Кип'ятять на слабкому вогні 1—2 хвилини до повного знебарвлення листка. Спирт у пробірці стає зеленим.

Учнів запитують, чому спирт має такий колір. Потім листок промивають у теплій воді, розправляють на чашці Петрі, діють на нього розчином йоду. Через півхвилини та частина листка, що була під папером, стане кольоровою.

Дослід 3

Тема. З'ясування значення світла для утворення крохмалю у листках до 1 уроку «Фотосинтез» (варіант II).

Пеларгонію спочатку тримають у темній шафі 2—3 дні. Перед уроком на листку закріплюють фігуру Сакса і ставлять для освітлення під лампою Браа на 40—50 хвилин.

У другій частині уроку демонструють дослід у такій послідовності, як написано у попередньому варіанті. При цьому важливо підкреслити, що природне світло можна замінити штучним освітленням, що постійно використовується у теплицях, оранжереях, кімнатах тощо.

Дослід 4

Тема. З'ясування значення світла для фотосинтезу і дихання зелених рослин (варіант І).

У дві банки з широкими шийками вміщують по три однакових гілочки традесканції. На дно наливають воду таким чином, щоб нижня частина стебла була ледь занурена у воду (0,5 см). Обидві банки щільно закривають кришками. Одну банку залишають на світлі, другу ставлять у темну шафу.

Дослід 5

Тема. З'ясування значення світла для фотосинтезу і дихання зелених рослин (варіант II).

На дно банок, так само, як і в попередньому досліді, наливають шар води (0,5 см) і поміщають у них листки примули з довгими черешками. Зверху банки закривають кришками, обгортають щільним чорним папером і залишають на світлі. Цей дослід може бути закладений на різну тривалість (4 дні, 2 дні, 2 год. до уроку).

Дослід 6

Тема. З'ясування кількості води, яку випаровують листки, залежно від розмірів листкової пластинки.

Великий листок пеларгонії поміщають у колбу, не відрізаючи його від стебла. Колбу закріплюють у штативі й залишають на світлі. Також закладають дослід з дрібним листком пеларгонії. Краще, якщо листки будуть з однієї рослини.

Можна поставити інші досліди, результати яких дозволять переконати школярів у тому, що кількість води, яку випаровують листки, залежить від розміру листкової пластинки, від кількості продихів, які знаходяться на нижній і верхній сторонах листкової пластинки. Відомо, що кількість продихів не однакова.

2.3 Досліди, які з'ясовують фізіологічні процеси у насінні

Дослід 1

У дві банки насипають однакову кількість насіння гороху, зволожують його. Одну банку залишають відкритою, другу закривають щільним корком. Банки ставлять у біологічному кабінеті на шафу при температурі +20⁰С.

Дослід 2

У банку насипають насіння гороху, яке вже наклюнулось, закривають корком з двома отворами: в один вставляють лійку, в другий — газовідвідну трубку, занурену в склянку з вапняною водою.

Дослід 3

У дві банки насипають насіння: в одну — квасолі, В другу — пшениці, зволожують його. Закривають банки корком з отвором, в отвір вставляють термометр. У третю банку (контрольну) насипають сухе насіння, закривають банку корком з отвором(вставляють туди термометр. Банки знаходяться при температурі +20 °С.

Дослід 4

У пробірку на дротику прикріплюють 3 насінини квасолі однакових розмірів. Першу — на дно пробірки, другу — на рівні води, третю — на рівні вінця пробірки. Пробірка, наполовину заповнена водою, знаходиться при температурі +20 °С. Протягом тижня проводяться спостереження.

Дослід 5

Закладається з метою визначення запасу поживних речовин для проростання насіння і подальшого росту проростків. Для досліду беруть набубнявіле насіння квасолі, гороху, пшениці тощо. У вологе середовище (можна між стінкою і фільтрувальним папером у склянці) при температурі +20 °С поміщають цілу насінину, насінину з однією сім'ядолею, 1/4 насінини. Спостереження ведуть за розвитком зародка і проростка протягом тижня.

Висновки

Використання наочних методів, зокрема, демонстраційних дослідів, при вивченні шкільного курсу біології сприяє більш повному уявленню учнів про функціонування та життєдіяльність живих організмів.

При проведенні демонстраційних дослідів в учнів розвивається зацікавленість до предмету.

Оскільки рослинні організми найбільш доступні вчителю біології живі об`єкти він має можливість більш часто проводити демонстраційні досліди при вивченні розділу „Рослини”.

Для забезпечення проведення демонстраційних дослідів обов`язково повинно бути обладнання (прилади, мікроскопи, лупи) та живі рослини.

В розділі „Рослини” можна проводити досліди декількох видів, а саме: досліди, які з`ясовують фізіологічні процеси у коренях рослин, досліди, які з`ясовують фізіологічні процеси у листку, досліди, які з`ясовують фізіологічні процеси у насінні.

Список використаних джерел

1.               Біологія. Програма для середньої загальноосвітньої школи. — К.: Перун, 2000.

2.               Верзілін М.М., Корсунська В.М. Загальна методика викладання біології. — К.: Вища шк.. Головне вид-во, 1980.

3.               Журнали “Біологія і хімія в школі”, “Біологія в школі”. – № 1 – 12. - 2000 – 2006 рр.

4.               Зверев И.Д., Мягкова А.Н. Общая методика преподавания биологии в средней школе. — М.: Просвещение, 1985.

5.               Зошити з біології. Для лабораторних і практичних робіт з біології для учнів 6-11 класів. — К.: Генеза, 2000.

6.               Калинова Г. С., Мягкова А.Н. Методика обучения биологии. — М.: Просвещение, 19§5.

7.               Книга для читання з ботаніки / Упоряд. А. М. Охрименко. — К.: Рад. шк., 1977.

8.               Конюшко В.С. Как подготовить урок биологии. — Минск: Нар. освита, 1988.

9.               Корнева И.Д., Шубкина Л.С. Хрестоматия по методике преподавания биологии. — М.: Просвещение, 1977.

10.             Корчагіна В. О. Біологія: Підруч. для 6-7 кл. середньої шк. — К.: Освіта, 1993.

11.             Кузнецова В.И. Уроки биологии. — М.: Просвещение, 1991.

12.             Максимова В.Н. Проблемный подход к обучению в школе. — Л.: Просвещение, 1973.

13.             Максимова В.Н., Груздева Н.В. Межпредметные связи. — М.: Просвещение, 1987.

14.             Максимова В.Н., Конева Т.Е., Гольнева Д.П. Современный урок биологии. — М.: Просвещение, 1985.

15.             Морозюк С.С. Біологія, 6 кл. — Харків: Торсінг, 2000.

16.             Муртазин Г.М. Активные формы и методы обучения биологии. — М.: Просвещение, 1989.

17.             Мягкова О.М., Комісаров Б.Д. Методика навчання загальної біології. — К.: Рад. шк., 1982.

18.             Поповська Е.М., Яцина Я.П. Методика лабораторних і демонстраційних дослідів з ботаніки. — К.: Рад. шк., 1965.

19.             Пугал НА; Розенштейн А.М. Кабинет биологии. — М.: Просвещение, 1983.

20.             Розенштейн А.М. Самостоятельные работы учащихся по ботанике. — М.: Просвещение, 1988.

21.             Трайшак Д.І. Кабінет біології. — К.: Рад. шк., 1980.

22.             Яковлева Э.В. Уроки біології: Методичний посібник для вчителів біології. — Запоріжжя: Просвіта, 1999.