3.3 РИНОК ЛІЗИНГОВИХ ПОСЛУГ ТА ЛІЗИНГОВА

ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ

Останнім часом в Україні росте інтерес до лізингу: комерційні банки активно створюють спеціалізовані лізингові компанії, а держава формує правову базу для лізингової діяльності. В лютому 1998 року Верховною Радою України прийнятий закон "Про лізинг". Проте активність лизингодателей на Україні залишається усе ще вкрай низкою. Це пояснюється поруч причин, головна з який - відсутність сприятливого нормативно-правового поля для лизингововй діяльності. Крім того, діяльність різноманітних груп, що надають лізингові послуги, стримується особливими причинами.

Банки-резиденты, відповідно до українського законодавства, мають право виконувати лізингові операції тільки за рахунок власних коштів, що для них не надає особливого інтересу, тому що, будучи депозитними заснуваннями, вони в основному орієнтовані на виконання комерційних операцій за рахунок залучених коштів (внесків). Тому лізингові угоди здійснюються банками, як правило, виключно у випадках, коли вони приймають на свій баланс майно клієнтів, що виступало заставним забезпеченням прострочених позичок. Тут лізинг виступає в якості технічного інструмента, який дозволяє стягнути прострочену заборгованість шляхом використання застави.

Розвитку "банківського" лізингу до деякої міри перешкоджає і те, що для здійснення лізингових операцій банки повинні одержувати окрему ліцензію Національного банку.

Українські підприємства-виробники машин і устаткування, безумовно, бачать у лізингу перспективу просування своєї продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Особливий інтерес до лізингу у виробників транспортних засобів (літаки, автобуси, тролейбуси і морські суду) і сільськогосподарської техніки (трактора, комбайни). Проте ці підприємства зараз самі знаходяться в найтяжкому фінансовому положенні і через відсутність оборотних коштів не можуть фінансувати придбання своєї продукції на умовах лізингу. Тому приклади ефективного лізингу "від виробника" одиничні.

Аналогічна ситуація із самостійними лізинговими компаніями, створення яких не було міцно пов'язано з надійним джерелом фінансування лізингових угод (банком, страховою або інвестиційною компанією). Такі лізингові компанії, як правило, припиняли активну діяльність незабаром після створення або трансформувалися в торгові підприємства.

Для закордонних лізингодавці (банків, лізингових компаній, підприємств - виробників) є дві можливості надання лізингових послуг на

українському ринку. Перша - через інвестування в лізинговий бізнес в Україні і ведення лізингової діяльності в статусі резидента України. Друга - шляхом здійснення міжнародних лізингових угод у статусі нерезидента. У обох випадках, особливо в другому, основними чинниками, що стримують діяльність закордонних лизингодателей на українському ринку, є:

- недостатнє знання особливостей ринку і складність оцінки ризиків;

- відсутність розгалуженої мережі, необхідної для здійснення експертизи і моніторингу лізингових угод;

- нестабільність і недосконалість законодательсной бази.

У той же час слід зазначити, що тільки на лізинговому сегменті ринку фінансових послуг в Україні практично відсутні спеціальні обмежувальні процедури і вимоги для роботи нерезидентів. Тим часом в Україні діють жорсткі обмеження на банківську діяльність, яка здійснюється нерези-дентами, або фінансується ними (обмежено вихід на ринок, необхідне лі-цензування діяльності, встановлені граничні умови для інвестування). Не менше жорсткі вимоги подаються до діяльності нерезидентів на ринку страхових послуг (заборонено прямий вихід нерезидентів на ринок, діють жорсткі обмеження на участь іноземного капіталу в українських страхових компаніях).

Найбільше поширення в Україні одержав міжнародний лізинг вантажних автомобілів, морських і повітряних судів, а останнім часом і комп'ютерної техніки. Лізингові умови постачання машин і устаткування пропонуються компаніями RENAULT, DAF, SCANIA, IBM, HP і ін.

Лізингові пропозиції закордонних компаній відрізняються від пропозицій внутрішнього ринку більш низькою вартістю послуг, а також значно більшою тривалістю періоду лізингу. При цьому в більшості випадків (на відміну від одержання іноземного кредиту) не потрібно надання гарантій уряду або гарантій першокласних закордонних банків.

В цілому, ситуація на ринку лізингових послуг України характеризується істотним перевищенням попиту над пропозицією і тенденцією, що намітилася, до переважного розвитку міжнародної форми лізингу. Вона пояснюється особливістю правового регулювання лізингових послуг в Україні.

При зберіганні цієї тенденції і подальшому вдосконаленні національного лізингового законодавства можна прогнозувати в майбутньому підвищений інтерес українських банків і лізингових компаній до здійснення лізингової діяльності в Україні з території інших країн, що мають більш сприятливе лізингове, податкове й інвестиційне законодавство, шляхом створення там лізингових філій (дочірніх компаній).


43



ЛІТЕРАТУРА:


1. В.І.Міщенко, Основи лізингу. К: “Знання”, 1997.


Закон України “Про лізинг”.


Черевко Г.В. “Лізинг: реалії, проблеми, перспективи”, ж-л “Фінанси України”, 2'99.


Внукова Н. “Проблемы формирования среды развития лизинга в Украине”// “Фінанси України”, 11'98.


Губина И. Лизинг надо узаконить и обеспечить ему государственную поддержку //Україна Вивіпезв. —1996.—№№ 34— 36.— С. 7.


Внукова Н. Новые возможности лизинга в Украине //Укр. деловые новости. — 1996. — № 23.


7. Мринська О. Роль банків у сфері лізингового бізнесу //

Вісник НБУ.- 1999.-№ 6.- с.62.


8. Черевко Г.В., Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми,

перспективи // Фінанси України.-1999.-№ 2.-с.40-46.


9. Ларіонова Л. Лізинг і ринкові умови в Україні // Фінанси

України.-1998.-№ 7.-с.92-95.


10. Яковенко І. Основні напрями розвитку лізингу в Україні //

Вісник НБУ.-1997.-№ 2.-с.30.


Карп М.В. Финансовый лизинг на предприятии. М. Финансы, ЮНИТИ, 1998г., с.38.


Чекмарева Е.Н. Экономические основы лизинговых сделок. // Хозяйство и право, 1994, №8, с.12-33.


Кабатова Е.В. Лизинг: понятие. правовое регулирование, международная унификация. М. Наука, 1991г., с.96.


Финансовая аренда (лизинг) и ее правовое регулирование // Бухгалтерия банки, 1997, №3, с.28.


Банковское дело: Справ. пособие / М.Ю. Бабичев,


Информация о работе «Лизинг»
Раздел: Экономика
Количество знаков с пробелами: 119132
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 2

Похожие работы

Скачать
132304
12
4

... : предприятие прибыльно, для повышения прибыльности необходимо изыскивать средства для расширения лизинговой деятельности. 3. Сравнительная оценка использования финансового лизинга и банковского кредита на примере деятельности ООО «АФТ-ЛИЗИНГ» Для потенциального лизингополучателя основной проблемой является выбор между различными вариантами формирования пассивов, для финансирования приобретаемых ...

Скачать
143617
0
0

... , включаются лизингополучателем в себестоимость продукции, уменьшая налогооблагаемую прибыль (п.00 ст. 000 Налогового кодекса Российской Федерации). - Различные расходы лизингодателя на содержание переданного по договору лизинга имущество, в том числе и амортизация по нему, включаются в себестоимость в составе внереализационных расходов и уменьшают его налогооблагаемую прибыль (п.0 ст.000 ...

Скачать
123560
1
0

... законодательства - 1995 - № 27 - ст. 2591; 1996 - № 18 - ст. 2154 13. Постановление Правительства РФ № 80 от 1.02.2001 года “Об утверждении положения о лицензировании финансовой аренды (лизинга) в Российской Федерации” // Российская газета - 2001 - № 32-33 - С. 6 14. Постановление Правительства РФ № 167 от 26.02.1996 года “Об утверждении Положения о лицензировании лизинговой деятельности в РФ” ...

Скачать
132355
5
0

... , что более правильно придерживаться точки зрения говорящей о том, что договор лизинга является самостоятельным видом договора.                                               ГЛАВА 2. ПРАВОВЫЕ ОСНОВЫ РЕГУЛИРОВАНИЯ ДОГОВОРА ЛИЗИНГА.   § 1. Этапы развития лизинговой деятельности в России. В 70 - 80-е годы лизинг рассматривался советскими внешнеторговыми организациями ...

0 комментариев


Наверх