Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість та їх структура. Суспільна псиологія та ідеологія, їх роль у розвитку суспільства

Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУКПИ, Украина)
Основне питання філософіїта специфіка його розв”язання в історії філософії : матеріалізм, ідеалізм, дуалізм Основі філософські школи стародавньої Індії OTTO Філософія Стародавньої Індії Космоцентризм ранней древнегреческой Ф Характерні риси епохи Відродження та відображення їх у філософії того часу. Гуманізм, пантеізм, геліоцентризм Антропологічний матеріалізм фейербаха. ОТТ Філософія психоаналізу. Фрейдизм та неофрейдизм Релігійна філософія. Неотомізм Рух– спосіб існування об”єктивної та суб”єктивної реальності. Основні форми руху матерії та їх взаємозв”язок Простір та час ­­– форми існування матеріального світу. Сучасні наукові уявлення про простір і час Наукове та буденне пізнання їх особливості. Специфіка і структура наукового пізнання Спрямованість розвитку. Закон заперечення заперечення. Корінна відмінність діалектичного та метафізичного розуміння заперечення Категорії діалектики, що відібражають універсальні зв”язки буття: одиничне, особливе, загальне. Явище та сутність Причина и следствие, их взаимосвязь Специфіка розвитку суспільства як соціальної форми руху матерії. Відмінність законів суспільства від законів природи Суспільне буття, як діяльність. Різновиди людської діяльності Формаційний, цивілізаційний, стадійний та інші підходи до аналізу суспільного розвитку Реализация единства духовной жизни крупной общности в исторической преемственности и на определенной территории Поняття політичної системи суспільства. Місце і роль держави, політичних партій і громадських організацій в розвитку суспільства Держава її походження і сутність Джерела, рушійні сили та суб”єкти суспільного розвитку Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість та їх структура. Суспільна псиологія та ідеологія, їх роль у розвитку суспільства Політична свідомість та її роль у житті суспільства
314252
знака
0
таблиц
0
изображений

80. Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість та їх структура. Суспільна псиологія та ідеологія, їх роль у розвитку суспільства.

Общественное сознание представляет собой совокупность идей, теорий, взглядов, представлений, чувств, верований, эмоций людей, настроений, в которых отражается природа, материальная жизнь об- щества и вся система общественных отношений. Общественное сознание формируется и развивается вместе с возникновением общественного бытия, так как сознание возможно только как продукт социальных от- ношений. Но и общество может быть названо обществом лишь тогда, когда сложились его основные элементы, в том числе и общественное сознание. Общество есть материально-идеальная реальность. Совокупность обобщенных представлений, идей, теорий, чувств, нравов, традиций, т.е. всего того, что составляет содержание общественного сознания, образует духовную реальность,выступает составной частью обществен- ного бытия. Но хотя материализм и утверждает определенную роль об- щественного бытия по отношению к общественному сознанию, однако нельзя упрощенно говорить о первичности первого и вторичности дру- гого. Общественное сознание возникло не спустя какое-то время пос- ле возникновения общественного бытия, а одновременно и в единстве с ним. Без общественного сознания общество просто не могло бы воз- никнуть и развиваться, потому что оно существует как бы в двух проявлениях: отражательной и активно-творческой. Сущность сознания как раз в том и состоит, что оно может отражать общественное бытие только при условии одновременного активно-творческого преобразо- вания его. Но, подчеркивая единство общественного бытия и общественного сознания, нельзя забывать и об их различии, специфической разъеди- ненности, относительной самостоятельности. Особенностью общественного сознания является то, что оно в своем влиянии на бытие может как бы оценивать его, вскрывать его потаенный смысл, прогнозировать, через практическую деятельность людей преобразовывать его. А поэтому общественное сознание эпохи может не только отражать бытие, но и активно способствовать его преобразованию. В этом заключается та исторически сложившаяся функция общественного сознания,которая делает его необходимым и реально существующим элементом любого общественного устройства. Никакие реформы, если они не подкрепляются общественным осознанием их смысла и необходимости, не дадут ожидаемых результатов, а толь- ко повиснут в воздухе. Связь между общественным бытием и общественным сознанием мно- гогранна и разнообразна. Так, вещи,созданные человеком, представляют собой опредмечи- вание соответствующих идей, органически содержат, таким образом, в себе элементы общественного сознания. Отражая общественное бытие, общественное сознание способно активно влиять на него через преоб- разовательную деятельность людей. Относительная самостоятельность общественного сознания прояв- ляется в том, что оно обладает преемственностью. Новые идеи возни- кают не на пустом месте, а как закономерный результат духовного производства, на основе духовной культуры прошлых поколений. Будучи относительно самостоятельным, общественное сознание может опережать общественное бытие или отставать от него. Напри- мер, идеи использования фотоэффекта возникли за 125 лет до того, как было изобретено Дагерром фотографирование. Идеи практического использования радиоволн осуществлялись почти через 35 лет после их открытия и т.д. Общественное сознание представляет собой особый социальный феномен, отличающийся собственными, свойственными лишь ему харак- теристиками, специфическими закономерностями функционирования и развития. Общественное сознание, отражая всю сложность и противоречи- вость общественного бытия, является тоже противоречивым, имеет сложную структуру. С появлением классовых обществ оно приобрело классовую структуру. Различия в социально-экономических условиях жизни людей, естественно, находят свое выражение в общественном сознании. В государствах многонациональных существует национальное соз- нание различных народов. Взаимоотношения между различными нациями отражаются в сознании людей. В тех обществах, где национальное сознание превалирует над общечеловеческим, верх берет национализм и шовинизм. По уровню, глубине и степени отражения общественного бытия в общественном сознании различают сознание обыденное и теоретичес- кое. С точки зрения материальных его носителей следует говорить об общественном, групповом и индивидуальном сознании, а в истори- ко-генетическом плане рассматривают общественное сознание в целом или его особенности в различных общественно-экономических формаци- ях.

81. Суспільна та індивідуальна свідомість і її взаємозв”язок.

Суспільна свідомість сучасної людина – це велике розмаїття свідомості, її формоутворень і рівнів. Суспільна свідомість обіймає правові, політичні, моральні, естетичні. філософські, релігійні погляди, наукові знання, національні особливості, психологічні риси і т.ін. У ній – загальнолюдські духовні цінності минулого і сучас­ного, в ній постає прогностичне майбутнє. Суспільна свідомість – багата, всеосяжна, вона є базою знань, теорій, ідей і т.ін.

Важлива складова свідомості – ставлення до цінностей – чи то у вигляді естетичної орієн-тації, чи як соціальне почуття або тео­ретична ідея. Цінності відбивають у людині різнозначні об’єкти, без урахування ціннісних пріоритетів неможливе розуміння специфіки і змісту свідо-мості.

Слід звернути уваїу на те, що є два рівні суспільної свідомості: буденна і теоретична.

Буденна виникає на грунті щоденної практичної діяльності людини, вона узагальнює емпірично дане. В цьому її обме­жений характер. Слід визначити, що буденна свідомість не збігається з індивідуадьнои, оскільки за своїм призначенням вона "працює" на життєві потреби – забезпечує рецептами для розв'язання конкретних життєвих ситуацій.

Індивідуальна свідомість – рухома, яскрава, вона – творча ла­бораторія особистості.

Теоретичний рівень суспільної свідомості являє собою найдоско­налішу форму узагальнення дійсності. Це найбільш розвішена форма організації знання – у вигляді теорії. Суспільна свідомість – складова духовної культури суспільства.

До духовної культури належать результати людської діяльності: наука, філософія, мистецтво, мораль, право і відповідні установи: Інститути, театри, школи, музеї.

Людина – творепь культури, її споживач і продукт. Створюючи культуру, вона створює себе. Духоваа культура несе на собі відбиток рис суолільно-економічної формації та класів, нації, що її створюють.

Світогляд відбиває дійсність у її цілісності – як природничо-суспільний світ життя і діяль-ності людини – в її значущості для люди­ни – крізь призму суспільних відносин, життєвих Інтересів.

Чільне місце в структурі суспільної свідомості посідають її фор­ми. За допомогою форм суспільної свідомості остання стає реальним ком­понентом суспільного буття. Основними формами суспільної свідомості є: політична і правова свідомість, мораль, мистецтво, релігія, філософія, наука. Кожну з цих форм вивчають окремі науки: юриспруденція, політо­логія, етика, естетика і т.ін.


Информация о работе «Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУКПИ, Украина)»
Раздел: Философия
Количество знаков с пробелами: 314252
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

0 комментариев


Наверх