Наукове та буденне пізнання їх особливості. Специфіка і структура наукового пізнання

50. Наукове та буденне пізнання їх особливості. Специфіка і структура наукового пізнання.

Наукове пізнання – це такий рівень функціонування свідомості, в результаті якого одержується нове знання не тільки для окремого суб'єкта, а й для суспільства в цілому. Нові знання є результатом професіональної діяльності вчених. Наукові знання розвиваються з форм донаукового, повсякденного знання, спираються на індивіду­альний і загальнолюдський досвід, на суспільну практику.

Розрізняють емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.

Емпіричний – це такий рівень знання, зміст якого в основному одержано з досвіду (із спостережень та екс­периментів), підданого деякій раціональній обробці, тобто сформу­льованого певною мовою. Емпіричні знання спираю­ться на емпіричні факти й співвідношення, дані спостереження, по­казання приладів, записані в протокол, зведені в таблицю чи подані графічно тощо.

Теоретичне пізнання – це пояс­нення підстав відтворення. Теоретичне знання має загальний і необ­хідний характер і містить відомості про внутрішні закономірності спостережуваних явищ. На цьому рівні ми одержуємо знання не тільки за допомогою досвіду, а й абстрактного мислення. Теоретичне знання включає систему понять, суджень, абстрак­цій, часткові й загальні теорії. Перевага теоретичного знання поля­гає в тому, що воно дає розуміння суті загального закону і може пе­редбачити майбутнє.

Метафізичний підхід до розуміння емпірич­ного і теоретичного рівнів пізнання виявляється в запереченні єдно­сті між ними або абсолютизації одного з них. Емпіричне пізнання може випереджати теоретичне, а теоретичне – емпіричне. Суперечності між емпіричним і теоретичним знанням вирішуються практикою, яка є основою пізнання і критерієм істини.

51. Діалектика як найзагальніша теорія розвитку та пізнання. Об`єктивна та субєктивна діалектика. Структура субєктивної діалектики.

Поняття діалектики в історії філософії використовувалось у різних значеннях. Сократ розглядав діалектику як мистецтво виявлення істини шляхом зіткнення протилежних думок, спосіб ведення бесіди (звідси і назва – від грец. діалего – веду бесіду, полеміку). За Гегелем, діалек­тика – це своєрідний і єдино правильний метод пізнання.

Виникла діалектика в Давньогрецькій культурі і з самого початку набула високого інтелекту-ального статусу, бо мистецтво полеміки, доказу, переконання вимагає від співрозмовників великої майстер­ності, підготовки.

Античні діалектики (Зенон, Геракліт) вважали, що світ безперервно рухається, змінюється, але вони не розуміли розвиток як виникнен­ня нового.У філософів різних часів і епох – від античних до класиків ні­мецької філософії – було дуже багато тлумачень діалектики. Але діалектика в її концептуальній формі виникла в культурі пізніше. У вигляді стрункої теоретичної системи вона вперше була представ­лена у вченні Гегеля, хоча і в об'єктивно-ідеалістичній формі.Саме як система діалектика являє собою єдність принципів, за­конів і категорій. Крім цього, слід розрізняти два види діалектики – об'єктивну, яка існує і діє в самих речах, і суб'єктивну, яка існує в людському мисленні, як відображення об'єктивної діалектики. Тому діалектика як теорія виконує дві основні функції – світоглядну та методологічну, тобто вчить, як ми повинні підходити до пізнання світу: розглядати все з погляду руху, зміни, стрибків – на відміну від метафізики, яка розглядає все сталим, незмінним.Принципи діалектики – вихідні, об'єктивні за змістом ідеї, які відображають найзагальніші закономірності предмета теорії і вод­ночас виконують методологічну функцію в її побудові.

До основних принципів діалектики належать:

— принцип розвитку,

— принцип об'єктивності;

— принцип детермінації;

— принцип тотожності об'єктивної і суб'єктивної діалектики;

— принцип взаємозв'язку.

52.Взаємозв’язок та розвиток як визначальні принципи діалектики.

Основные принципы диалектики:
1) Принцип универсальной взаимосвязи и взаимодействия. Связь - это такое
отношение
между двумя процессами, при котором изменение в первом сопровождается
изменениями
в другом. Все в мире взаимосвязано между собой; Всеобщая мировая связь
непрерывна и
вечна. Каждому структурному уровню материи соответствуют свои органы связи. Сущ.
связи м/у основными структурными уровнями материи, м/у различными формами движе-
ния материи. Закон - существенная, необходимая, устойчивая, постоянно
повторяющаяся
связь м/у явлениями.
2) Принцип развития: Мир рассматривается не из готовых законченных предметов, а
представляет собой совокупность процессов. Предметы, кажущиеся неизменяемыми на-
ходятся в непрерывном изменении, возникают и уничтожаются. Из всех процессов
скла-
дывается движение как атрибут материи. Хар-ки отдельных сторон движения:
- развитие
- круговорот
- прогресс
- регресс
- самодвижение
- саморазвитие
Черты развития:
? необратимость
? обновление
? преемственность
? направленность
? цикличность
? объективность
? всеобщность
? противоречивость
3) Принцип детерминизма
4) Принцип объективности рассмотрения
5) -//- конкретности истин.

53.Сутність закону єдності та боротьби протилежностей.

З-н единства и борьбы противоположностей.

Этот з-н наз. ядром диалектики: он объясняет источник развития, движущие силы развития. В основе всякого саморазвития лежит единство и борьба противоположностей. Этот з-н раскрывается через след. категории:

- Тождества

- Различие

- Противоположность

- Противоречие

- Единство и борьба

Тождество - это равенство явления самому себе, момент устойчивости явлений. Различие - это момент изменчивости явлений. Тождество и различие диалектические хар-ки любого изменяющегося предмета. Диалектические противоположности - такие стороны, тенденции целостного

изменяющегося предмета, процесса, кот. одновременно исключает и взаимно предполагают друг друга. Диалектическое противоречие - сложное взаимоотношение м/у противоположностями. Диалектические противоречия не лежат на поверхности явлений, а связаны с глубинной сутью

предмета. Ступени развития и разрешения противоречия:

1) Тождество

2) Несущественное различие

3) Существенное различие.

4) Конфликт.

5) Неизбежное разрешение противоречий и возникновение новых противоположностей. Противоречие не сущ. как пара замкнутых противоположностей, а рассматривается в контексте различных взаимосвязей. Они присущи всем предметам и явлениям и определяют их бытие от возникновения до уничтожения. Единство противоположностей условно, временно, относительно преходяще, борьба абсолютна. Новое возникает в результате борьбы. Противоречия бывают внутренние и внешние, основные и не основные, в обществе антагонистические и неантагонистические. Антагонистические противоречия - противоречия м/у соц. группами с непримиримыми интересами.

54.Діалектичні протиріччя їх різновиди та розвиток

Этот з-н наз. ядром диалектики: он объясняет источник развития, движущие силы
развития. В
основе всякого саморазвития лежит единство и борьба противоположностей. Этот з-н
раскрывается
через след. категории:
- Тождества
- Различие
- Противоположность
- Противоречие
- Единство и борьба
Тождество - это равенство явления самому себе, момент устойчивости явлений.
Различие - это
момент изменчивости явлений. Тождество и различие диалектические хар-ки любого
изменяющего-
ся предмета. Диалектические противоположности - такие стороны, тенденции
целостного
изменяющегося предмета, процесса, кот. одновременно исключает и взаимно
предполагают друг
друга. Диалектическое противоречие - сложное взаимоотношение м/у
противоположностями.
Диалектические противоречия не лежат на поверхности явлений, а связаны с
глубинной сутью
предмета. Ступени развития и разрешения противоречия:
1) Тождество
2) Несущественное различие
3) Существенное различие.
4) Конфликт.
5) Неизбежное разрешение противоречий и возникновение новых противоположностей.
Противоречие не сущ. как пара замкнутых противоположностей, а рассматривается в
контексте
различных взаимосвязей. Они присущи всем предметам и явлениям и определяют их
бытие от
возникновения до уничтожения. Единство противоположностей условно, временно,
относительно
преходяще, борьба абсолютна. Новое возникает в результате борьбы. Противоречия
бывают
внутренние и внешние, основные и не основные, в обществе антагонистические и
неантагонистиче-
ские. Антагонистические противоречия - противоречия м/у соц. группами с
непримиримыми
интересами.

55. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін. Кількість, якість, міра. Діалектичні стрибки та їх різновиди.

Любой предмет и явление обладают как количеством, так и качеством.

Качество –

1.    свойство предмета - такие черты и особенности предмета, которые характеризуют его способность взаимодействовать с другими предметами.

1.    структура предмета, которая связана со свойствами предмета (структура предмета - то из чего состоит предмет, из каких элементов).

2.    функции предмета, т.е. то, для чего предмет предназначен.

3.    место предмета в определенном процессе, т.е. является он исходным пунктом или его результатом, находится он в развитом или неразвитом состоянии.

Степенью той или иной качественной определенности является количество (металлы проводят ток по-разному). Любое явление обладает как количественными, так и качественными показателями. Связь их проявляется в том, что количественные изменения не приводят к качественным до определенного момента, которым является мера.

Мера - переход от одного качественного состояния к другому или единство количества и качества. Сущ. и обратная зависимость: качественные изменения приводят к количественным. И в том и в другом случае предмет меняет свое состояние, т.к. происходит нарушение меры и совершается скачок.

Скачок – переход от одной меры к другой или от одного качественного состояния к другому.

Скачки могут иметь разный характер – это зависит от природы самого явления, тех условий, в которых совершается данное качественное изменение, и от тех причин, которые его порождают. Скачки могут быть эволюционными и революционными. Эволюция – изменение предмета, когда становятся другими несущественные для него свойства, черты, закономерности и сохраняются его основные св-ва, закономерности, структура.

Революция - изменение предмета, которое коренным образом меняет его структуру, его основные черты и закономерности и он превращается в совершенно иной по своей структуре и закономерностям предмет.

Сущность закона. Проявляется в том, что количественные изменения по достижению определенного момента приводят к качественным, а качественные изменения приводят к определенным количественным изменениям. Данный закон показывает механизм развития предмета.