Аналіз використання капіталу

3.4. Аналіз використання капіталу

Для проведення аналізу використання капіталу необхідно визначити ефективність використання оборотних та основних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів.

Для проведення аналізу використання оборотних коштів необхідно розрахувати оберненість оборотних коштів, коефіцієнт оберненості оборотних коштів, коефіцієнт завантаження, фондовіддачу та фондоємкість.

Оберненість оборотних коштів за 1996 р. розраховується за формулою (16).:

Z₉₆ = 24,083 * 360 / 225,2 = 38,5 днів.

Оберненість оборотних коштів за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати занесено до таблиці №9

Коефіцієнт оберненості коштів розраховується за формулою (17). К_О для 1996 р.:

К_О = 360 / 38,5 = 9,35 об.

Коефіцієнт оберненості за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, розрахунки занесено до таблиці №9.

Коефіцієнт завантаження розраховується за формулою (19). Кз для 1996 р.:

Кз = 24,083 / 225,2 * 100 = 10,69 коп.;

Для Кз за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно розрахунки занесено до таблиці №9..

Таблиця № 9. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

За даними таблиці №9 оберненість оборотних коштів “Ременерго” за 1997 р. в порівнянні з 1996 р. зменшилось на 16,9 днів. це привело до збільшення коефіцієнта оберненості на 78,3%, і до зниження коефіцієнта завантаження на 4,7 коп. (з 10,69 до 5,99 коп.).

Зміна швидкості обертання оборотних коштів була досягнута результаті взаємодії двох факторів: збільшення виручки на 268,8 тис грн.. (з 225,4 до 492 тис. грн.) та збільшення середнього залишку оборотних коштів на 5,5 тис. грн. Вплив кожного з цих факторів на загальне прискорення оберненості оборотних коштів характеризується таким чином:

1. Зростання об’єму виручки прискорив оберненість оборотних коштів на 20,94 днів:

24085 / 1372 – 38,5 = –20,94 днів

2. Збільшення середнього залишку оборотних коштів на 5,5 тис. грн. затягнуло оберненість коштів на 4,009 днів:

5,5 / 1,372 = 4,009 днів;

Всього – 20,94+4,009 = – 16,937 дня.

Прискорення оберненості оборотних коштів на 16,9 дня звільнило з обороту грошові засоби на суму 23,187 тис. грн.:

16,6 * 1,372 = – 23,187 тис. грн.

Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оберненості оборотних коштів, можна визначити, використовуючи коефіцієнт завантаження засобів в обігу. Так, якщо в 1996 р. для отримання 1 грн. виручки було затрачено 10,69 коп., то в 1997 р. – лише 5,99 коп. Таким чином, загальна сума економії оборотних коштів із всього об’єму виручки складає 23,218 тис. грн.:

4,7 * 494000 / 100 = – 23,218 тис. грн.

Різниця в 31 грн. пояснюється округленням цифр при розрахунках.

З таблиці №9 видно, що оберненість оборотних коштів «Ременерго» за 1998 р. в порівнянні з 1996 р. збільшилось на 6,2 днів. Це призвело до зменшення коефіцієнту оберненості на 3,69 ( з 16,67 до 12,98 днів), та збільшення коефіцієнту завантаження на 1,72 коп.

Зміна швидкості оберту оборотних коштів була наслідком зменшення об’єму виручки на 146 тис. грн.. та на 2,75 тис. грн. зменшення середнього залишку оборотних коштів. Вплив цих факторів на прискорення оберненості коштів характеризується таким чином:

Зменшення виручки уповільнило оберненість оборотних коштів на 8,99 днів:

29,583 / 0,967 – 21,6 = 8,99 днів;

Зменшення середнього залишку оборотних коштів на 2,75 тис. грн.. прискорило на 2,66 днів:

2,75 / 0,967 = – 2,66 днів.

Всього = 8,99 – 2,66 = 6,33 дня.

Уповільнення оберненості оборотних коштів на 6,2 дні, додатково ввело в обіг грошових засобів на суму 5,995 тис. грн.:

6,32 * 0,967 = 5,995 тис. грн.

В порівнянні з 1997 р. (5,99 коп.) у 1998 р. для отримання 1 грн. виручки було затрачено 7,71 коп. Сума збільшення об’єму оборотних коштів в об’ємі виручки складає 5985,6 грн.:

1,72 * 348000 / 100 = 5985,6 грн.

Різниця в 10 грн. обумовлена округленнями при розрахунках.

Ефективність використання основних фондів вимірюється показниками фондовіддачі та фондоємкості.

Фондовіддача основних фондів розраховується за формулою (20). Для 1996 р. фондовіддача дорівнює:

Ф₉₆ = 225,2 / 336 = 0,67

Для 1997 та 1998 р.р. фондовіддача розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю №10.

Фондоємкість знаходиться за формулою (21). Для 1996 р. фондоємкість дорівнює:

Фє₉₆ = 336 / 225,2 * 100 = 149.

Для 1997 та 1998 р.р. років розрахунок проводиться аналогічно, результати занесено до таблиці №10.

Таблиця № 10. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

За даною таблицею №10 фондовіддача основних фондів у 1997 р. в порівнянні з 1996 р. збільшилася на 1 грн., що у свою чергу знизило фондоємкість на 87 коп. Це позитивно характеризує фінансовий стан і показує на ефективне використання основних фондів.

В свою чергу, зменшення фондовіддачі за 1998 р. в порівнянні з 1997 р. на 42 коп., призвело до збільшення фондоємкості на 18,3 коп., що в свою чергу знизило ефективність використання основних фондів, збільшивши витрати на суму 63,684 тис. грн.:

18,3 * 348000 / 100 = 63684 грн.

Як ми уже зазначали, показник фондовіддачі тісно пов’язаний з продуктивністю праці та фондоозброєністю.

Продуктивність праці розраховується за формулою (22). Для 1996 р.:

В = 225,2 / 70 = 3,217 тис грн.

Для 1997 та 1998 р.р. продуктивність праці розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю № 11.

Фондоозброєність розраховується за формулою (26). Для 1996 р.:

Фв = 336 / 70 = 4,8 тис грн.

Для 1997 та 1998 р.р. фондоозброєність розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю № 11.

Таблиця № 11. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

З таблиці видно, що у 1997 р. збільшення продуктивності праці на 120,9% призвело до збільшення фондовіддачі основних фондів на 149%.

У 1998 р. ситуація змінюється протилежно і зменшення продуктивності призводить до зменшення фондовіддачі.

Ефективність використання капіталу.

Як вже зазначалося, капітал в цілому представляє собою суму оборотних коштів, основних коштів та нематеріальних активів. Ефективність використання капіталу характеризується його рентабельністю (формула (28)):

Р96 = 29,1 * 100 / 225,2 * 1 / (1 / 9,35 + 1 / 0,67) = 8,08 %.

Рівень рентабельності капіталу за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати занесено до таблиці №12.

Таблиця № 12. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

Підвищення рівня рентабельності капіталу у 1997 р. на 3,96 5 пов’язано зі збільшенням середнього залишку оборотних коштів та збільшення балансового прибутку на 33,9 тис. грн. (з 29,1 тис. грн. до 63 тис. грн.).

У 1998 р. зниження рівня рентабельності пов’язане з підвищенням собівартості продукції на 5,39 % (з 73,89% до 77,87% частки у виручці), зниженням коефіцієнту оберненості оборотних коштів з 16,67 до 12,98 та зниженням балансового прибутку на 32 тис. грн.

ВИСНОВОК

За результатами проведеної оцінки фінансового стану можна зробити висновок, що перед підприємством постала проблема виживання. Його фінансова політика вирішує короткострокові задачі, які дають позитивні результати лише сьогодні з можливим негативним ефектом у майбутньому, що багато у чому пояснюється відсутністю фінансової стратегії.

Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової си­туації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності, конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємст­ва, засоби його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову "косметичну" операцію. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Про поглиблення кризи свідчить той факт, що у 1997 р. 44% усіх госпо­дарських структур працювали збитково, у тому числі в промисловості — 42%. вони зазнали 3,5 млрд. грн. збитків. Загострення кризової ситуації по­чалося у 1993 р., коли збитковим було кожне дванадцяте підприємство. Ця тенденція тривала і в наступні роки: у 1994 р. — кожне дев'яте, у 1995 р. — кожне п'яте, у 1996 р. — кожне четверте. Рівень рентабельності у промисло­вості протягом 1997 р. зменшився з 9 до 6%. Кредиторська заборгованість зросла на 28,4%, у тому числі між підприємствами України на 27,5%, і в промисловості становила 46 млрд. грн.[13,стр.86].

Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення мою фінансів. Як доречно зазначив Я Корнаї; "Половинчастість одного комплексу заходів знижує ефективність іншого. Загальна сума десяти різних половинчастих результатів дорівнює не сумі п'яти повноцінних успіхів, а скоріше п'яти повним поразкам"[16,стр.86]. Кризовий фінансовий стан, в якому опи­нилася значна частина промислових підприємств України в період політич­ної та економічної трансформації, потребує застосування жорстких, але вод­ночас ефективних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової сталості.)

Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової сталості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі гру­пи: поточні та стратегічні. До поточних причин слід віднести всі ті, які впли­вають на рівень фінансової сталості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової ста­лості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо.

Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансово­го менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допо­могою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифіка­ції, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необ­хідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової сталості, обґрунтування перс­пективних цілей і способів їхнього досягнення.

Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової сталості вітчизняних підприємств є втрата управлінським персоналом контролю над ним. Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли управлінці середньої ланки мають інженерні знання, але майже не розуміють законів функціонування підприємства в умовах ринкової економіки, погано розуміються на особли­востях перехідного періоду, коли інженерні рішення домінують над еконо­мічними. В цих умовах інженерному корпусу необхідно протиставити як ба­ланс досить консервативний фінансовий менеджмент.

Природа механізмів контролю зумовлена характером ієрархічної структу­ри: жорстко централізований порядок у вигляді піраміди, який контролює ланцюг прийняття рішень. Парадоксально, але питання контролю, а відпо­відно управління фінансовою сталістю, яке до цього часу розглядалося у тео­ретичному плані головним чином як ситуація втрати контролю, можна ін­терпретувати як межу управління фінансовою сталістю. Насправді, на нашу думку, ефективне управління фінансовою сталістю перебуває у залежності від характеристик ланок ланцюга управлінських рішень.

На перший погляд, проблему можна трактувати, виходячи із довжини цього ланцюга, тобто кількості ланок в ієрархії. Кожна ланка утворює рі­вень, який залежить переважно від технологічної складності та ієрархічної структури управління фінансовою сталістю. Політика зміцнення фінансової сталості в контексті антикризового управління фінансами підприємства пот­ребує організації стратегічного управління фінансовою сталістю.

Загалом стратегічне управління фінансовою сталістю — це діяльність, яка полягає у виборі дій щодо досягнення довготермінових цілей в умовах, що постійно змінюються,) тобто це сфера діяльності вищого управлінського пер­соналу підприємства, яка полягає у забезпеченні сталості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі “за рахунок високої частки влас­ного капіталу у загальній сумі джерел фінансових ресурсів підприємства".

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою сталістю в умовах кризового розвитку підприємства подано на рисунку 1.

Особливістю цього процесу є:

неможливість повного опису об'єктів аналізу, внаслідок чого перева­жають неструктуровані завдання;

Рисунок 1. Процес стратегічного управління фінансовою сталістю підприємства.

високий ступінь невизначеності отримання результатів при реалізації рішень (стратегій);

наявність значної кількості некерованих і частково керованих змінних;

критерії вирішення завдань завчасно чітко не встановлені й уточню­ються керівництвом у процесі їхнього вирішення.

Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової ста­лості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу внут­рішніх та зовнішніх механізмів.

Важливою ланкою у процесі управління є стратегічний аналіз фінансової сталості, який повинен спиратися на сучасне методологічне забезпечення економічного аналізу. Його першочергове завдання — розкриття причинно-наслідкових зв'язків між рівнем фінансової сталості підприємства та факто­рами, які його формують. Аналіз повинен бути цілеспрямованим, об'єктив­ним і системним.

Завданням третього етапу є визначення усіх стратегічних альтернатив управління фінансовою сталістю, їхнє обґрунтування. Вищий управлінський персонал на цьому етапі повинен проаналізувати усі слабкі та сильні сторо­ни кожної з альтернативних стратегій.

На четвертому етапі з усіх можливих стратегій обирається одна стратегія управління фінансовою сталістю підприємства, розробляється стратегічний план, призначаються відповідальні особи з числа фінансових менеджерів.

П'ятий етап присвячений проблемам реалізації та контролю за виконан­ням стратегії.

У теорії та практиці фінансового менеджменту виділяють три типи сис­тем управління:— управління в умовах відносно спокійного та сталого зовнішнього і внутрішнього середовища;

управління в умовах динамічного зовнішнього середовища;

управління в умовах кризової ситуації.

В умовах трансформації економіки України управління фінансовою ста­лістю можна вважати управлінням в умовах кризової ситуації.

Таким чином, стратегія управління фінансовою сталістю повинна відпо­відати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і перед­бачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаобо­ротних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реаліза­цію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансу­вання свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації подат­кових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефек­тивніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потре­бами підприємства.

Ефективність стратегічного управління фінансовою сталістю багато у чо­му залежить від використання захисних механізмів, серед яких хочемо виді­лити профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування. Профілак­тика ризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування. Уникнення ризику зниження фінансової сталості підприємства можливе лише за раху­нок: відмови від здійснення фінансових операцій, рівень ризику за якими надзвичайно високий і не відповідає критеріям ефективної фінансової полі­тики підприємства; зниження питомої ваги позичкових фінансових ресурсів у господарському обороті; підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів.

У тих випадках, коли не можна взагалі уникнути ризику зниження рівня фінансової сталості підприємства, його мінімізація досягається шляхом от­римання від контрагентів певних гарантій при наданні їм комерційного кре­диту та скороченні переліку форс-мажорних обставин у контрактах із покуп­цями готової продукції, що дасть можливість, у свою чергу, суттєво знизити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

Диверсифікація ризику зниження фінансової сталості підприємства мо­же реалізуватися шляхом диверсифікації:

портфеля цінних паперів;

валютного портфеля за рахунок вибору для проведення зовнішньо­економічних операцій кількох видів валют;

депозитного портфеля за рахунок розміщення великих сум тимчасово вільних коштів на депозитне зберігання у кількох банках при збереженні умов їхнього розміщення.

За рахунок встановлення відповідних фінансових нормативів можна здійснювати лімітування ризику зниження фінансової сталості підприємства. Вони, наприклад, можуть включати:

мінімальну частку (%) високоліквідних активів у складі майна під­приємства;

граничний рівень (%) позикових коштів у господарському обороті;

максимальний розмір депозитного вкладу, розміщеного в одному банку.

Розглянувши принципові ознаки профілактичних заходів, спрямованих на зниження ризику втрати фінансової сталості, хочемо зауважити, що вони можуть суттєво вплинути на ймовірність його виникнення, але не можуть повністю нейтралізувати його. Тому підприємствам, на нашу думку, слід узя­ти на себе функцію страхування ризику зниження фінансової сталості.

Система заходів внутрішнього страхування ризиків зниження фінансової сталості забезпечить нейтралізацію негативних явищ у процесі економічного розвитку підприємства. Розглянемо основні можливі напрямки внутрішнього страхування ризиків зниження фінансової сталості підприємства:

1. Резервування частини фінансових ресурсів для забезпечення подо­лання негативних фінансових наслідків. Таке резервування фінансових ре­сурсів повинно здійснюватися у вигляді:

формування страхового фонду підприємства у відповідності з вимога­ми чинного національного законодавства та статуту підприємства;

формування цільових резервних фондів;

формування резервних сум фінансових засобів у процесі розробки фі­нансових планів;

використання залишків прибутку як резерву для ліквідації негативних наслідків окремих фінансових ризиків, які, у свою чергу, негативно вплива­ють на рівень фінансової сталості підприємства.

2. Забезпечення компенсації можливих фінансових збитків за рахунок формування відповідної системи отримання додаткового доходу за ризиковими операціями понад рівень, якого можуть досягти не ризикові фінансові операції.

3. Забезпечення компенсації можливих фінансових збитків за рахунок системи штрафних санкцій, які повинні у повному обсязі компенсувати фі­нансові збитки підприємства.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизня­них підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.

Список використаної літератури:

Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. – М.: Финансы и статистика, 1998.

Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1998.

Ефимов О.В. Как анализировать финансовое положение предприятия. – М., 1995.

Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. – К., 1992.

Коваль В.В. Фінансовий аналіз. – К., 1996.

Ковалева А.М. Финансы. – М.: Финансы и статистика, 1999.

Козлова О.И. Оценка кредитоспособности предприятия. – М., 1993.

Кондраков М.П. Основы финансового анализа. – М., 1998.

Кравченко М.И. Анализ финансового положения предприятия. – М., 1994.

Крейнина А.С. Анализ финансового состояния предприятия. – М., 1995.

Остаков В.П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры связаные с банкротством. – М., 1995.

Панков Д.А. Современная методика анализа финансового положения предприятия. – М., 1995.

Плиса В. І. Зміцнення фінансової сталості підприємства // Фінанси України. 1998, №5, стор. 96-98.

Русак В.А. Фінансовий аналіз господарських суб’єктів. – М., 1997.

Сависько В.Г. Аналіз фінансового стану підприємства. – К., 1993.

Сугоняко О. А. Аналіз фінансового стану підприємства і шляхи його оздоровлення // Фінанси України. 1997, №9, стор. 73-76.

Хедервик К. Финансово-экономический анализ деятельности предприятия. – М., 1996.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧННЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА «ФІНАНСІВ»

на тему:

“ФІНАНСОВІ МЕТОДИ ЗБІЛЬШЕННЯ КАПІТАЛУ”

студента IV курсу групи Ф-64

фінансово-економічного факультету

денної форми навчання

Степового К.В.

Науковий керівник:

Сінкіна Н.М.

Курсова робота захищена «___» __________1999 р.

з оцінкою ______________

Голова комісії ______________

Члени комісії: ______________

Черкаси 2000 р

Похожие работы

Організація та методика обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів та витрат на прикладі ВАТ "Рівненський ЦУМ"

Скачать

223531

27

2

... стандартів обліку та звітності МСБО-МСФЗ(IAS-IFRS). 2.2.Забезпечити безперервність відображення операцій та достовірну оцінку активів,зобов’язань, капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи комп’ютиризовану форму обліку в системі 1С Бухгалтерія(версія 7.7). 3.         Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей згідно звітів матеріально-відповідальних осіб. ...

Значення та сутність капіталу підприємства

Скачать

197086

17

8

... і. Для оптимального вибору джерел формування капіталу в необхідно дослідити зміну граничної вартості капіталу, що дає можливість оцінити вплив управлінських рішень на середньозважену вартість капіталу підприємства. Гранична вартість капіталу є середньозваженою вартістю кожної нової гривні капіталу, яку отримує підприємство в своє розпорядження. Для розрахунку потреби в капіталі пропонується ...

Статутний і додатковий капітал

Скачать

71981

9

1

... пропонувати буде недоцільно. Однак, для вдосконалення обліку, ми пропонуємо налагодити обліковий процес в програмі “1С: Бухгалтерия”, яка дозволяє розширити розрізи аналітики статутного і додаткового капіталу та розрахунків з учасниками, вводити операції за шаблонами та за допомогою документів, створювати різноманітні форми внутрішньої звітності. Це допоможе уникнути помилок, прискорить процес ...

Особливості формування власного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю

Скачать

57991

20

2

... відповідно до якого у разі банкрутства товариства претензії учасників-кредиторів задовольняються в тому самому порядку, що й інших власників, тобто в останню чергу. 1.3 Особливості формування власного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю В умовах ринкової економіки для підприємств усіх форм власності й організаційно-правового статусу основними джерелами формування фінансового капі ...