Нація без держави не реалізувалась ще остаточно в історичному процесі. Нація – вищий ступінь розвитку народу

Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)
Борисов Л.П.  Политология. - М., 1996. – С. 100-101 З цього приводу див.: Щербинин А.И. «С картинки в твоём букваре…» // Полис. – 1994. - № 5 Політологія... Цит. праця. – С. 107 Див.: Борцов Ю., Коротец И., Шпак В. Политология в вопросах и ответах. – Ростов-на-Дону, 1998. – С. 342-346 Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. – К., 1998. – С. 26-28 Особенности психологического развития детей 6-7-летнего возраста / Под ред. Д. Эльконина. – М., 1988. – С. 218 Перевагу слід віддавати емоційно привабливим образам і символам, поданим не стільки через текст, скільки через ілюстративний, наочний матеріал Нація без держави не реалізувалась ще остаточно в історичному процесі. Нація – вищий ступінь розвитку народу Г. Алмонд, С. Верба. Цитована праця – С. 130 Виховання громадянина / Ігнатенко П. Та ін. – К., 1997. – С. 58 Чернишов О. Національне виховання: науково-методичне забезпечення // Рідна школа. – 1997. - № 12. – С. 34 Див.: Дж. Мангейм, Р. Рич. Политология. Методы исследования. – М., 1997. - С. 271-275
85596
знаков
2
таблицы
0
изображений

1.   Нація без держави не реалізувалась ще остаточно в історичному процесі. Нація – вищий ступінь розвитку народу.

2.   Киричук О. Національна ідея: витоки і шляхи об’єктивації // Куди йдемо? Матеріали науково-практичної конференції “Ідеологія та ідейно-політичні засади державного будівництва в Україні” – Київ, 1993 р. – с. 33.

-30-

національної ідеї: в економічній, правовій, етичній сфері тощо. Національна ідеологія має бути закладена в процес освіти і політичної соціалізації, в її цілеспрямованому аспекті (політичне навчання і виховання). Вона, власне, і є єдиним  порятунком  від  “розрухи в головах”.

А от вже від політичної ідеології освіта має бути абсолютно відокремлена і вільна. Вибір політичних ідеологічних уподобань – вільний вибір зрілого громадянина. Політичні ідеології не можуть заперечувати основи національної (тому такі політичні ідеології, як фашизм чи комунізм  є для нас неприйнятними), а на основі визначеною і визнаної Національної Ідеї пропонувати свої шляхи розвитку для суспільства і держави.

Отже, ми визначаємо – в підручниках має бути закладена Національна Ідея і її практичне, розгорнуте втілення – національна ідеологія.

Це – вільна Україна, вільна людина, вільне суспільство і демократична правова держава як гарант їх волі. А вже, виходячи з цього, громадянин вибере собі таку політичну ідеологію, яка, на його думку, найкращим чином забезпечить ці складові Національної Ідеї.

Саме національна ідеологія, розвинута на базі такої Національної Ідеї передбачає виховання громадянина України і члена громадянського суспільства. Та і громадянське суспільство можливе лише за тих умов, які ми відобразили в Національній Ідеї.

Ще Г. Алмонд та С. Верба визначили: гарантією демократичного розвитку держави та громадянського суспільства є громадянська політична культура членів цього суспільства, громадян цієї держави.¹ Громадянська політична культура є похідною від синтезу політичної культури учасника, підданого і прихожанина. Громадянська  політична культура передбачає

………………………………………………………………………………………….

1.      Див.: Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис.– 1992 . - № 4. – С. 126-127.

-31-

такі якості особи, її носія:

1)  вміти висловити свою думку, інтереси так, щоб владні еліти зрозуміли, чого він хоче;

2)  бути втягнутим в політику так, щоб знати і турбуватись про те, чи відповідальні перед ним еліти;

3)  бути достатньо впливовим, щоб нав’язувати елітам відповідальну поведінку.

В той же час:

1)  носій громадянської політичної культури обмежує свою участь, активність і вплив в політиці, бо він не є заполітизованим – “мирська” діяльність в громадянському суспільстві замість політичної боротьби;

2)  він дозволяє елітам управляти собою (доки вони не порушують його права і  свободи);

3)  відносна пасивність, виключеність із політики, поважне ставлення до влади (він же сам її обрав, суспільство її вільно обрало).

Тобто носій громадянської політичної культури залучається до активного політичного життя лише тоді, коли він відчуває, що його права і свободи порушуються, або коли відчуває гостру потребу відстоювати свої інтереси на політичному рівні (бо інакше вже неможливо їх відстояти). Це – ідеал помірності, “золотої середини” між політичною заангажованістю і політичною індиферентністю. Ну, звичайно, така особа завжди бере свідому участь у виборах, бо розуміє, що він обирає тих, хто ним керуватиме на державно-політичному рівні і неухильно дотримується законів, бо вони прийняті обраною владою і існують для кращого забезпечення його прав і свобод. При цьому, навіть якщо при голосуванні він віддав перевагу опозиції – він впевнений, що його невід’ємні і гарантовані права і свободи

-32-

не будуть порушені, бо більшість не ігнорує інтереси меншості. Він впевнений, що виконання його обов’язків перед державою є запорукою того, що держава виконає всі свої обов’язки по забезпеченню його прав і свобод. Мова йде про баланс між раціональною прагматикою homo economicus’a, представника громадянського суспільства і між відданим патріотизмом громадянина держави.

Як член громадянського суспільства, представник громадянської політичної культури може робити все, що йому заманеться, не порушуючи при цьому закон, права і свободи інших, бо держава надає йому таку можливість і не втручається в його діяльність, дбаючи лише про те, щоб його права і свободи дотримувались.

Як громадянин держави, член політичної спільноти, він займається політикою лише тоді, коли його інтереси мають бути задоволені на політичному рівні, коли в межах громадянського суспільства вони без політичного розв’я зання не знаходять вирішення. У політиці він захищає свої інтереси, права і свободи, обирає ту владу, яка на його думку буде відстоювати його інтереси. А оскільки держава – гарант його вільного існування, - то він раціональний патріот, і оскільки він відчуває спорідненість (чуттєву, емоційну, психологічну) з Батьківщиною, то він патріот за покликом серця.

Це – той ірраціональний, чуттєвий момент, що змушує особу любити свою Батьківщину – бо це його Батьківщина, його держава, його нація. (Інакше йому було б однаково, яка держава гарантуватиме йому дотримання прав і свобод). Бо це прояв національних інтересів людини.

Як прихожанин він зосереджений на діяльності в межах громадянського суспільства; як підданий він шанує владу і підкорюється її законам; як учасник він завжди готовий відстояти свої інтереси на політичному рівні, обрати владу, бо влада належить йому і таким як він, а усі разом – народ – делегує цю

-33-

владу елітам.

Він – носій громадянської політичної культури. І саме громадянська політична культура народу, нації, громадян держави визначає і наявність громадянського суспільства, і ринкової економіки, і правового демократичного державного устрою, і національний розвиток. Тобто – повну відповідність Національній Ідеї, запропонованій нами раніше – вільна особа, у вільному суспільстві, у демократичній правовій державі, що є вільною Україною для народу України.

Бо Україна, Батьківщина об’єднує в його свідомості і його самого, і суспільство, і державу. Це – патріотизм і любов до неї. Україна більше, ніж держава. І громадянин України підтримує державну владу, уособлену в конкретних політичних силах і особах, політичних цілях, доти, доки він переконаний, що інтереси еліти узгоджуються з національними інтересами.

Ось “портрет” громадянина і члена громадянського суспільства, який ми приймаємо як ідеал – кінцеву бажану мету політичної соціалізації.

Залишається визначити, що можна і потрібно зробити в початковій школі в галузі політичної освіти для досягнення цього ідеалу.

Г. Алмонд і С. Верба переконані, що “громадянській культурі не  вчать, в будь-якому прямому смислі слова, в школі. Навчання в школі грає другорядну роль випрацьовані громадянської культури”.¹ Цим вони лише підтверджують думку, висунуту нами у І Розділі, що політична культура передається через політичну соціалізацію – процес, який включає в себе навчання в багатьох соціальних інститутах – в сім’ї, групі ровесників, в школі, на робочому місці, і в політичній системі, як такій. Сума досвіду,

.………………………………………………………....................................................


Информация о работе «Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)»
Раздел: Педагогика
Количество знаков с пробелами: 85596
Количество таблиц: 2
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
160021
6
0

... із історичного та передового педагогічного досвіду екологічного виховання, а й узагальнили практику роботи вчителів сучасної початкової школи. Ці ж прийоми роботи ми пропонуємо використовувати на уроках та в позакласній діяльності для покращення процесу формування екологічної культури молодших школярів. Розробки вчителів в даній проблемі йдуть у трьох напрямах. Перший напрям. Створюється повні ...

Скачать
175928
1
1

... є чи методичне необґрунтоване використання на уроках етапу первинного сприймання нового. Актуалізація даної проблеми потребує аналізу передового педагогічного досвіду.   2.2 Забезпечення оптимального первинного сприймання навчального матеріалу у передовому педагогічному досвіді Як показує аналіз передового педагогічного досвіду, проведення підготовчої роботи до сприйняття нового матеріалу на ...

Скачать
193972
18
1

... школярів) стали показники сформованості пізнавальних інтересів учнів, на основі яких ми виділили 4 рівні (за Г.Щукіною). Результати експериментальної роботи підтверджують, що ефективність використання у початковій школі бесіди як методу навчання підвищиться за таких дидактичних умов: оптимальне використання бесіди у структурі уроку; доцільне формулювання запитань у змісті бесіди; поступове ...

Скачать
218563
9
3

... інституцій. Таким чином, в даному дослідженні була використана достатня кількість джерел, яка дала можливість спробувати комплексно та систематично проаналізувати українсько-російські культурні відносини у 1991 – 2004 рр. Розділ 2. Українсько-російське співробітництво в галузі освіти, науки та мистецтва 2.1 Співробітництво в області освіти Одним з найцінніших і конкурентноздатних ресурс ...

0 комментариев


Наверх