Р. (підпис)

23.10.2000 р. (підпис)

АВТОБІОГРАФІЯ

 

Я, Загоруйко Валентина Олександрівна, народилася 31 грудня 1953 року, в селищі Уланок Суджинського району Курської області.

З 1961 до 1978 рр. навчалася в Уланській СШ №1, закінчила 11 класів з відзнакою. Маю похвальну грамоту за особливі успіхи у вивченні біології, хімії, української мови та літератури.

З 1972 по 1976 рр. – студентка Харківського медичного училища, закінчила з відзнакою за спеціальністю – терапевт.

Після закінчення Харківського медичного училища в 1976 р. отримала спеціальність – терапевт і комісією по розподілу молодих спеціалістів була направлена на роботу в Центральну районну лікарню м. Харкова, де працювала медсестрою хірургічного кабінету.

Склад сім’ї:

Чоловік – Загоруйко Сергій Іванович, 1950 р. нар., слюсар Харківського тракторного заводу;

Дочка – Загоруйко Валентина Сергіївна, 1980 р. нар., школярка Харківської СШ № 57.

Місце проживання: 57463, м. Харків, пров. Матросова, буд. 45.

 

 

 

12.05.1995 р. (підпис)

Наказ – розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань.

Наказ видається на підставі й для виконання чинних законів, постанов і розпоряджень уряду, Президента, Верховної Ради, наказів і директивних вказівок вищих органів. Отже, він має як розпорядче, так і виконавче значення.

Накази охоплюють широке коло питань із виробничої і навчальної діяльності: організації праці (навчання); добір і розстановка кадрів; трудова (навчальна) дисципліна; заохочення до праці (навчання) тощо.

За призначенням усі накази поділяються на накази щодо особового складу (кадрові) і накази із загальних питань (організаційні, з питань основної діяльності).

У наказах щодо особового складу оформляють призначення, переміщення, звільнення, відрядження, відпустки, нагороди та стягнення працівників. Ці накази указуються на підставі доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв громадян, протоколів колегіальних органів тощо.

Серед організаційних наказів розрізняють:

а) ініціативні, які видаються для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підприємства);

б) на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів; такі накази видаються при створенні, реорганізації або ліквідації структурних підрозділів, при затвердженні положень про структурні підрозділи, при підсумовуванні результатів діяльності установ (організацій), затвердженні планів тощо.

Накази складаються з констатуючої та розпорядчої частини. Однак у наказах, що видаються на виконання ухвал керівних (вищих) органів, часто не пишуть констатуючу частину. Замість цього подають посилання на номер і дату вищого розпорядчого документа. Констатуючої частини може також не бути, якщо дії запропоновані до виконання, не потребують роз’яснень та з різнопланових питань. У таких випадках текст наказу складається з параграфів.

Реквізити:

1.      Назва міністерства, якому підпорядковується організація, підприємство, установа (для державних).

2.      Повна назва організації, установи.

3.      Назва виду документа.

4.      Дата укладання.

5.      Номер наказу.

6.      Назва населеного пункту, де розташоване підприємство, установа.

7.      Заголовок (короткий зміст наказу) “про…”.

8.      Текст:

-          констатуюча частина містить такі складові: вступ (зазначається причина видання наказу); доведення (викладаються основні факти); висновок (вказується мета видання наказу). Якщо підставою для видання наказу є розпорядження вищого органу (установи), то в констатуючій частині вказується назва, номер, дата й заголовок до тексту розпорядчого документу, а також передається зміст певного розподілу статті документа вищого органу (установи), який є підставою для видання конкретного наказу;

-          розпорядча частина починається словесними “Наказую”, “Зобов’язання”, “Пропоную”, “Доручаю” і т. ін.

Вона складається із пунктів, що поділяються на такі складові: дія, термін виконання та відповідальність за виконання. Кожний пункт наказу нумерується арабськими цифрами.

Текст викладу розпорядчої частини повинен мати наказову форму. Зокрема, кожний пункт починається з дієслова в інфінітивній формі (“Зарахувати”, “Призначити”, “Здійснити”, “Наголосити”, “Звільнити” і т. ін.). Якщо ж фактові надається значення більш, ніж особі, тоді вживається пасивна форма (“Грубі порушення виявлено…”), активна форма вживається для вказівки на ініціатора певної дії (“…завідувач навчальної частини зобов’язаний …”).

Як виконавець указується назва організації, підрозділу, службова особа із зазначенням у Д. відмінку посади, прізвища та ініціалів. Якщо в одному пункті перераховуються кілька осіб, то їхні прізвища вказуються за абеткою.

Якщо розпорядча частина значна за кількістю пунктів, то її оформляють у вигляді таблиці.

В останньому пункті розпорядчої частини зазначають службових осіб, на яких покладено контроль за виконанням наказу (відповідно до службової ієрархії).

9.      Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його укладання (службова записка, паспорт, рапорт, заява тощо).

10.   Посада першого керівника установи (ліворуч), його підпис, ініціали та прізвище (праворуч).

11.   Візи (якщо є) “Проект наказу внесено…”, “Проект наказу погоджено…”.

Проект наказу погоджується:

-     із заступником керівника установи (підприємства);

-     з куратором питань, розглянутих у документі;

-     з керівником структурного підрозділу, якого стосується пункт наказу;

-     з юристом організації, який засвідчує узгодження наказу з чинними правовими актами та розпорядженнями керівників установ.

Окрім обов’язкових реквізитів, накази щодо особового складу залежно від їх змісту укладаються за певними вимогами:

1.   У наказах про призначення, зарахування на роботу вказують:

а) на яку посаду;

б) до якого структурного підрозділу (відділу);

в) вид прийняття (переведеннями, відповідно до контракту, на постійну, тимчасову роботу або роботу за сумісництвом);

г) особливі умови (з прийняттям відповідальності, зі скороченим робочим днем та ін.);

ґ) умови платні (відповідно до штатного розкладу).

2.   У наказах про переведення на іншу роботу зазначають:

а) з якої посади на яку;

б) вид, термін (постійно, тимчасово);

в) мотивування (реорганізація, скорочення, ліквідування підрозділу, дільниці, філії та ін.).

3.   У наказах про надання відпустки вказують:

а) вид відпустки:

-     основна, тарифна;

-     додаткова, за тривалий стаж роботи на одному підприємстві; у зв’язку із зупиненням виробництва чи реорганізацією підприємств; як винагорода чи заохочення;

-     навчальна, академічна;

-     у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; хворобою; лікуванням; після операційною реабілітацією; пологами (декретна) тощо;

-     без збереження заробітної плати, за сімейними обставинами; за власний рахунок;

б) загальна кількість робочих днів;

в) дата (з якого числа, місяця, року до якого числа, місяця, року включно);

г) період, за який надається відпустка (для основної, тарифної і додаткової).

4.   У наказах про звільнення зазначають:

а) дату звільнення;

б) мотивування (вихід на пенсію; власне бажання; порушення закону, статуту підприємства; ліквідування організації, установи та ін.) із зазначенням відповідної статті КЗпП чи інших кодексів, законів, статутів.

Начальник чи інспектор відділу кадрів або посадова особа зобов’язані ознайомити зі змістом наказу осіб, прізвища яких фігурували в документі, а ті повинні розписатися в оригіналі, зазначивши дату ознайомлення.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання керівником установи, закладу, підприємства.

Зразок:

Міністерство освіти та науки України

 

Харківський державний педагогічний університет

ім. Г. С. Сковороди

 

 

 

Н А К А З

16.11.1996 № 150-а

м. Харків

 

 

По особовому складу

 

1.

Томах Катерину Володимирівну – викладача філософії зарахувати на посаду старшого лаборанта кафедри філософії за сумісництвом з 21.11.1996 р. з окладом відповідно штатного розкладу.

Підстава: заява Томах К.В. з візами та резолюцією.

 

2.

 

Хміль Ганну Сергіївну – вахтера гурт. № 1 перевести на посаду гардеробниці навчального корпусу в зв’язку з скороченням з 16.11.1996 р. на 1 ставку з окладом 103 грн.

Підстава: заява Хміль Г.С. з візами та резолюцією.

 

3.

 

Величко Сергію Миколайовичу – лаборанту кафедри фізики та математика надати тарифну відпустку з 18.11.1996 р. на 28 к. д. за період з 20.06.1995 по 19.06.1996 р.

Підстава: графік відпусток.

4.

Корха Миколая Івановича – учбового майстра кафедри механізації звільнити в зв’язку з виходом на пенсію по ст. 36 п.2 КЗпП України з 21.11.1996 р.

Підстава: заява Корха М.І. з візами та резолюцією.

 

 

Ректор (підпис) В. В. Пилипчук

Міністерство аграрної політики України

Харківський державний аграрний
 університет ім. В.В.Докучаєва

Н А К А З

16.03.1998 № 7-а

м. Харків

По особовому складу

1.

Краснова Валентина Миколайовича – начальника відділу кадрів відрядити в м. Київ в Міністерство аграрної політики України на 4 дні з 16.03.98 по 19.03.98 р.

Підстава: заява Краснова В.М. з візами та резолюцією.

2.

Тихонову Валентину Петрівну – зарахувати на посаду старшого лаборанта кафедри статистики та організації на постійну роботу відповідно штатного розкладу на повну ставку.

Підстава: заява Тихонова В.П. з візами та резолюцією.

3.

ПОСОХОВУ Ганну Петрівну – зарахувати на посаду старшого наукового співробітника держбюджетної теми № 1 за контрактом з оплатою 150 грн. 00 коп. з 2.01.1999 року по 31.12.1999 року.

Підстава: контракт та заява Посохової Г.П. з візами та резолюцією.

Ректор університету М. Д. Євтушенко

Бібліографічний список:

1.    Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посібник – К.: А.С.К., 2000. – 174 с.

2.    Тараненко О.О., Брицин В.М. Російсько-український словник (сфера ділового спілкувння) /Заг. Ред. О.О.Тараненка. – К.: УНВЦ “Рідна мова”, 1996. – 287 с.

3.    Кононенко П.П., Кадомцева Л.О., Мацько Л.І. Українська мова: Навч. посібник – К.: Либідь, 1991. – 224 с.

4.    Бабич М.Д. Історія української літературної мови: Навч. посібник – Львів: Світ, 1993. – 376 с.

5.    Український правопис /АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні – 3-тє вид., випр. й доп. – К.: Наук. думка, 1990. – 240 с.