Галицько-Волинське князівство

История Украины
Племена скіфів. Античні держави у Північному Причорномор'ї Походження слов'ян та їх розселення на території України Культура Київської Русі Галицько-Волинське князівство Українські землі під владою іноземних держав (ХІV - XV ст.) Виникнення українського козацтва. Політико-соціальний та військовий устрій Січі Українські землі під владою Речі Посполитої Козацько-селянські рухи кінця ХVІ - першої половини ХVІІ ст Культура України ХVІ - першої половини ХVІІ ст Гетьманщина після Переяславської Ради. Руїна Україна в період гетьманування І.Мазепи Ліквідація автономного статусу України Входження Північного Причорномор'я та Правобережної України до складу Росії Визвольна боротьба українського народу в другій половині ХVІІ ст Українці у війні Росії з наполеонівською Францією Суспільно-політичний рух у наддніпрянській Україні наприкінці ХVІІІ - в першій половині ХІХ ст Польське повстання 1830-1831 рр. та його наслідки для України Західноукраїнські землі наприкінці ХVІІІ - в першій половині ХІХ ст Українська культура першої половини ХІХ ст Економічний розвиток українських земель у 60-90-ті роки ХІХ ст Національна політика російського царизму щодо України Розвиток народницького руху в Україні Національно-визвольний рух на Західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст Економічний розвиток і суспільно-політичний рух на початку ХХ ст Західноукраїнські землі на початку ХХ ст Україна в роки першої російської революції Україна напередодні першої світової війни. Реформа Столипіна Україна в першій світовій війні Українська культура початку ХХ ст Проголошення УНР Україна за Гетьманства П.Скоропадського Директорія Української народної республіки (грудень 1918 - листопад 1920) Західноукраїнська народна республіка Культура України в 1917-1920 рр Створення Української соціалістичної радянської республік Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр Культурне і духовне життя в роки НЕП Радянська модернізація України (1928-1939). Голодомор 1932-1933 рр Стан культури України в 30-ті роки Україна під час другої світової війни Україна на завершальному етапі другої світової війни (1943-1945) Повоєнна відбудова України (1945 - середина 50-х років) Культурне життя України (друга половина 40-х - початок 50-х років) Україна і загострення кризи радянської системи (1965-1985) Українська РСР на міжнародній арені (1985 - серпень 1991 р.) Україна в умовах незалежності
358417
знаков
0
таблиц
0
изображений

7. Галицько-Волинське князівство

По смерті Ярослава Мудрого з початком феодальної роздробленості Галицьке князівство відокремилося від Києва. Першими галицькими князями були нащадки онуків Ярослава Мудрого — Ростиславичі, а на Волині — Мстиславичі, які вели свій родовід від Володимира Мономаха. Особливістю політичного життя Галичини був значний вплив боярства, яке формувалося не з князівської дружини, як в інших землях, а з родоплемінної знаті. Саме Ростиславичі, прагнучи утвердити свою династію в Галичині, залучали до влади боярську верхівку, роздаючи їй посади та маєтки. До того ж значним джерелом збагачення галицького боярства була торгівля сіллю. Загалом політична ситуація протягом правління Ростиславичів забезпечувала панівне становище боярства, яке могло дозволити собі утримання навіть власних бойових дружин.

Об'єднання Галичини проходило за князя Володимирка (1124—1153 рр.), а розквіту Галицьке князівство сягнуло за його сина Ярослава Осмомисла (1153—1187 рр.). Тоді будуються нові міста, фортеці. Успішними були походи Ярослава проти зовнішніх ворогів. Так, у 1183 р. він взяв у полон 12 половецьких ханів. Після смерті Ярослава Осмомисла (1187 р.) галицький стіл посів його позашлюбний син Олег. Проте галичани повстали проти нього на користь законного правителя — старшого сина Ярослава — Володимира. Бояри, невдоволені його правлінням, намагалися запросити на князівство волинського князя Романа Мстиславича. Проте Володимир Ярославич, спираючись на підтримку німецького князя Фридріха Барбаросси і польського короля Казимира, повернув собі князівський стіл.

Після смерті останнього Ростиславича — Володимира (1199 р.) Роман Мстиславич, спираючись на дружинників, міщан і частину боярства, об'єднав галицькі та волинські землі в єдине князівство, яке поступово стає спадкоємцем Києва.

Формуючи централізовану державу, Роман Мстиславич рішуче виступив проти опозиційного йому галицького боярства. Здійснивши успішні походи проти Литви, Польщі, Угорщини, половців, Роман Мстиславич підніс міжнародний авторитет держави. У 1202— 1203 рр. він поширює свою владу на Київщину та Переяславщину. В 1205 р. під час війни з Польщею Роман Мстиславич потрапив у засідку і загинув. Після цього потужне державне утворення фактично розпадається.

Галицькі бояри не були зацікавлені у відновленні єдиного Галицько-волинського князівства та організували заколот, унаслідок якого вдова Романа Мстиславича Ганна з малолітніми синами Данилом і Васильком змушена була бігти з Галича у Володимир-Волинський, а потім у Польщу. Почався період міжусобних воєн та іноземного втручання. Лише у 1238 р. Данило зміг оволодіти Галичем, перемігши об'єднані сили тамтешнього боярства, угорських і польських феодалів. Волинські землі отримав Василько, хоч обидва князівства існували як єдине ціле. Внутрішня політика Данила Галицького була скерована на посилення держави. Розбудовувалися міста, поставали нові — Львів, Холм. У 1239 р. до князівства було приєднано Київ. Зміцнювалася православна церква, розвивалася культура.

Проте діяльність Данила Галицького була перервана татаро-монгольською навалою. Ще у 1223 р. галицькі війська брали участь у битві з Чингісханом на р. Калці. Однак зашкодити навалі Батия в Данила Галицького вже не було сили. Зокрема втрачено великі міста — Галич, Володимир, Кам'янець. Згодом Данило Галицький здійснює успішні походи на Литву і Польщу. В 1243 р. він захоплює Люблін і Люблінську землю. У 1246 р. Данило їде у м. Сарай — столицю Золотої Орди, де дістає з рук Батия ярлик на княжіння. Але, повернувшись додому, він починає готуватися до боротьби з Ордою,

уклавши військові угоди з польськими князями та угорським королем. Активну підтримку в антитатарській політиці Данилові Галицькому надавав папа римський Інокентій IV. У 1253 р. в м. Дорогожині Данило був коронований папським легатом.

Але головним спільником Данила Романовича у 1251 р. став володимиро-суздальський князь Андрій Ярославич. Ординці вирішили розбити русичів поодинці та наслали на Андрія величезне військо. А у 1258 р. ординці на чолі з Бурундаєм змусили Данила Галицького зруйнувати власні великі фортеці — Львів, Володимир, Лучеськ.

У 1264 р. Данило Романович помирає. Починається поступовий занепад Галицько-Волинського князівства. Волинню до 1270 р. володів його брат Василько, а Галичиною та Холмщиною — сини Данила Лев, Мстислав і Шварпо.

Лев (1264—1301 рр.) переніс столицю князівства до Львова. Домовившись із татарами, він здійснив разом з ними походи на Польщу, Литву, Угорщину, приєднавши до своїх володінь Закарпаття з Мукачевим та Ужгородом. По смерті Лева його син Юрій І (1301—1308 чи 1315 рр.) знову очолив єдину Галицько-Волинську державу, оскільки після Василька династія Романовичів на Волині фактично не продовжилася. Столицею князівства стає Володимир-Волинський.

Сини Юрія І Андрій і Лев II (1308 чи 1315 — 1323) були останніми з роду Романовичів галицько-волинськими князями і правили разом. Вони уклали мирні угоди з хрестоносцями, Литвою, Польщею. Загинули у бою з татарами.

Галицькі бояри запросили на княжий стіл племінника Андрія та Лева Болеслава, який після переходу з католицької віри у православ'я отримав ім'я Юрій II Тройденович. Він урегулював стосунки з Золотою Ордою і Великим князівством Литовським, здійснивши у 1337 р. спільний з татарами похід на Люблін. Це в свою чергу викликало відсіч Польщі та Угорщини. Юрій ІІ змушений був підписати Вишеградську угоду про те, що по його смерті трон переходить польському королеві Казимиру ІІІ. Після цього галицькі бояри, не гаючи часу, отруїли останнього галицько-волинського князя.

У подальшому галицькі бояри стримували натиск Польщі та Литви, намагаючись вибороти незалежність Галицько-Волинської держави. В 1349 р. Галичину захоплює польський король Казимир ІІІ, а перед тим Литва приєднує до себе Волинь. Галицько-волинська держава припиняє своє існування.

Роль Галицько-Волинського князівства як основного політичного центру всієї України після занепаду Києва була дуже значною. Саме воно формувало ідею державності на українських землях, оберігаючи їх від поневолення сусідніми державами. Продовжуючи кращі традиції української національної культури, Галицько-Волинське князівство разом із тим забезпечило плідний вплив на цю культуру західноєвропейських цивілізацій.


Информация о работе «История Украины»
Раздел: История
Количество знаков с пробелами: 358417
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
221472
0
0

... (1911 г. ), “Начала гражданства” (1921 г. ), “История украинской литературы” (т. 1—5, 1923-1927 гг. ) и др. Грушевский — один из редакторов многотомного издания документов “Источников к истории Украины”. Историческая концепция Грушевского складывалась под влиянием В. Антоновича, Н. Костомарова и М. Драгоманова. Идеи народничества и федерализма преобладали в его научной и общественной деятельности ...

Скачать
90132
1
0

... к анализу и объяснению изучаемых процессов. Особую эффективность эта схема приобретает при ознакомлении учащихся с законами развития общества. Вывод по первому разделу Таким образом, преподавание истории Украины в школе является актуальным методическим вопросом, поскольку помогает формировать нового, демократического гражданина нашей страны. В курсе истории Украины, изучаемого в VII-IX ...

Скачать
45841
0
0

... общему делу, что из всех самых ценных капиталов в мире, самым дорогим и самым решающим являются люди. В последующие годы положение в сельском хозяйстве Украины несколько улучшилось. Особенно в вопросе организаций жилищного строительства. За короткое время были подготовлены строители, введены о строй кирпично-черепичные заводы, налаживалась работа строительных предприятий. За годы четвертой ...

Скачать
15963
0
0

... земли по-прежнему будут составлять часть тех или иных мощных политических организмов - но не здесь будут биться сердца этих организмов. За исключением тех редких моментов во всей последующей истории Украины, когда ее жителям удавалось так или иначе самоутверждаться, их судьбы теперь решаются в далеких чужих столицах - Варшаве, Москве или Вене. Литовская экспансия Исторические события XIV в. ...

0 комментариев


Наверх