Суспільно-політичний рух у наддніпрянській Україні наприкінці ХVІІІ - в першій половині ХІХ ст

История Украины
Племена скіфів. Античні держави у Північному Причорномор'ї Походження слов'ян та їх розселення на території України Культура Київської Русі Галицько-Волинське князівство Українські землі під владою іноземних держав (ХІV - XV ст.) Виникнення українського козацтва. Політико-соціальний та військовий устрій Січі Українські землі під владою Речі Посполитої Козацько-селянські рухи кінця ХVІ - першої половини ХVІІ ст Культура України ХVІ - першої половини ХVІІ ст Гетьманщина після Переяславської Ради. Руїна Україна в період гетьманування І.Мазепи Ліквідація автономного статусу України Входження Північного Причорномор'я та Правобережної України до складу Росії Визвольна боротьба українського народу в другій половині ХVІІ ст Українці у війні Росії з наполеонівською Францією Суспільно-політичний рух у наддніпрянській Україні наприкінці ХVІІІ - в першій половині ХІХ ст Польське повстання 1830-1831 рр. та його наслідки для України Західноукраїнські землі наприкінці ХVІІІ - в першій половині ХІХ ст Українська культура першої половини ХІХ ст Економічний розвиток українських земель у 60-90-ті роки ХІХ ст Національна політика російського царизму щодо України Розвиток народницького руху в Україні Національно-визвольний рух на Західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст Економічний розвиток і суспільно-політичний рух на початку ХХ ст Західноукраїнські землі на початку ХХ ст Україна в роки першої російської революції Україна напередодні першої світової війни. Реформа Столипіна Україна в першій світовій війні Українська культура початку ХХ ст Проголошення УНР Україна за Гетьманства П.Скоропадського Директорія Української народної республіки (грудень 1918 - листопад 1920) Західноукраїнська народна республіка Культура України в 1917-1920 рр Створення Української соціалістичної радянської республік Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр Культурне і духовне життя в роки НЕП Радянська модернізація України (1928-1939). Голодомор 1932-1933 рр Стан культури України в 30-ті роки Україна під час другої світової війни Україна на завершальному етапі другої світової війни (1943-1945) Повоєнна відбудова України (1945 - середина 50-х років) Культурне життя України (друга половина 40-х - початок 50-х років) Україна і загострення кризи радянської системи (1965-1985) Українська РСР на міжнародній арені (1985 - серпень 1991 р.) Україна в умовах незалежності
358417
знаков
0
таблиц
0
изображений

22. Суспільно-політичний рух у наддніпрянській Україні наприкінці ХVІІІ - в першій половині ХІХ ст.

Колишня козацька еліта в Наддніпрянщині була справжньою колискою багатьох провідних діячів першої хвилі українського національного відродження кінця XVIII — початку XIX ст. Як правило, майже всі вони вийшли з козацької старшини. Скасування автономії Гетьманщини викликало відповідну реакцію з боку найбільш патріотично налаштованих представників української громади. В. Капніст, полтавський дворянин, пише «Оду на рабство», в якій висловлює обурення запровадженням кріпацтва в Україні. На доручення козацької старшини він у 1791 р. їде з таємною місією до Німеччини, щоб викласти свій план відокремлення України від Росії та приєднання її до Пруссії.

Український суспільно-політичний рух опирався не тільки на внутрішні джерела, а й на зовнішні чинники. Йдеться, зокрема, про відчутний вплив на цей рух Французької революції, зокрема її концепції вільної нації. Одним із виявів цього стало виникнення в Україні таємних політичних товариств після перемоги над Наполеоном. Повернувшись із зарубіжних походів, багато їхніх учасників почали іншими очами дивитися на російську дійсність, на політичний режим самодержавства, які різко контрастували з ідеями свободи, рівності, братерства. Різновидом таких товариств були масонські ложі. У 1818 р. вони виникли в Києві («З'єднані слов'яни») та в Полтаві («Любов до істини»). Членами цих об'єднань були відомі українські діячі І. Котляревський, В. Капніст, В. Лукашевич, а також пізніші лідери декабристського руху П. Постель, М.Орлов, М. Бестужев-Рюмін.

Слід, однак, зазначити, що створені в Україні масонські ложі все ж не мали послідовно українського національного спрямування. Одним із завдань, які ставили перед собою їх організатори, було прилучення малоросійського дворянства до загальноросійського опозиційного руху. Чи не єдиним винятком був В. Лукашевич, який виступав за відокремлення України від Росії та приєднання її до Польщі. Члени масонських лож, що діяли на Правобережній Україні, були в основному польськими шляхтичами і своєю головною метою вважали відновлення незалежності Польської держави, яка включала б і Правобережну Україну.

До причин, що привели до виникнення декабристського руху, слід віднести дві: по-перше, це вплив прогресивних європейських ідей народовладдя, свободи та прав людини, які поширювалися після перемоги над наполеонівською Францією, усвідомлення значною частиною офіцерів, котрі побували на Заході, того, яка разюча відмінність існує між російським самодержавно-кріпосницьким ладом та розвиненими країнами Європи; по-друге, це посилення реакції царизму після війни 1812— 1814 рр.

Декабристи не лише висунули політичну програму, а й організували збройне повстання проти царського режиму. Ті з них, що діяли в Україні, відіграли важливу роль у загальноросійському рухові спротиву.

Ще до початку цього руху в Україні починають виникати перші таємні політичні гуртки, які ставили метою насамперед боротьбу за ліквідацію самодержавства та всіх його інститутів. Одним з них було «Малоросійське товариство», створене у 1819 р. з ініціативи В. Лукашевича. Загалом же можна сказати, що оформлення політичної опозиції царизмові було пов'язане з виникненням перших декабристських організацій в Росії. Хронологічно це відноситься до 1816 р., коли в Петербурзі був створений «Союз порятунку», а у 1818 р. в Москві — «Союз благоденства», їхні програми передбачали впровадження конституційного представницького правління, ліквідацію самодержавства, скасування кріпосного права шляхом військового перевороту. Членами цих організацій були брати Муравйови-Апостоли, П. Пестель, М. Орлов та ін.

В Україні, де були розквартировані російські війська, перебувало на службі багато опозиційне налаштованих офіцерів — членів таємних товариств. У 1818 р., після прибуття до Києва генерала М. Орлова, місто стає центром зустрічей членів «Союзу благоденства». Через три роки декабристи реорганізували свої об'єднання і створили два осередки — Північне товариство з центром у Петербурзі і Південне товариство з центром у Тульчині. Головою останнього було обрано полковника П. Пестеля, членами товариства стали офіцери полків, що дислокувалися в Україні. Крім Тульчинської, були створені ще дві управи: Кам'янська на чолі з В. Давидовим і С. Волконським та Васильківська на чолі з С. Муравйовим-Апостолом. Час від часу відбувалися конспіративні наради членів Південного та Північного товариств. Слід зазначити, що в питаннях тактики між ними були суттєві розходження: перше було налаштоване більш радикально, друге — більш помірковано. Члени Північного товариства обмежувалися в своїх планах поваленням самодержавства та встановленням конституційної монархії. Голова Південного товариства П. Пестель уклав політичний трактат «Руська правда», в якому докладно визначив програму дій після повалення царського режиму. Відповідно до неї всі народи Росії мають об'єднатися в централізовану республіку з однопалатним парламентом. Кріпосництво скасовується. Усі громадяни рівні перед законом. Зберігається приватна власність на землю, але половина землі вважається громадською, яку можна брати для обробітку. Встановлюється цілковита свобода торгівлі та промисловості.

У 1823 р. у Новограді-Волинському постає третя таємна організація — Товариство об'єднаних слов'ян, фундаторами якого були брати Борисови. У 1825 р. воно об'єдналося з Південним товариством.

Внутрішньополітичною ситуацією, пов'язаною зі смертю Олександра І, вирішило скористатися Північне товариство. 14 грудня 1825 р. воно підняло повстання в Петербурзі. Відсутність серйозної підготовки, чіткого розуміння мсти повстання з боку солдат і населення — все це призвело до його поразки. Почалися арешти. Південне товариство не змогло вчасно підтримати повстання в Петербурзі, оскільки ще 13 грудня було заарештовано П. Пестеля, а посланець із Петербурга прибув в Україну запізно. Однак навіть за цієї ситуації декабристи не склали зброю.

29 грудня 1825 р. Васильківська управа на чолі з С. Муравйовим-Апостолом підняла повстання в Чернігівському полку. Повсталі, однак, не рушили прямо на Київ і, шукаючи союзників, марно втратили три дні. Виступ почався в с. Трилісах, його підтримали близько 1000 солдатів та 19 офіцерів. Був складений «Православний катехізис» із закликом до народу повалити самодержавство, встановити демократичний лад, ліквідувати кріпацтво. 30 грудня повсталі зайняли Васильків і рушили на Білу Церкву, щоб приєднати до себе інші військові частини. Але назустріч їм уже прямували вірні цареві війська. У першій же сутичці було тяжко поранено С. Муравйова-Апостола. Управління повсталими було майже втрачено, 900 солдатів здалися без бою.

Суд над декабристами, що відбувся в Петербурзі, близько сотні з них засудив до заслання в Сибір і на Кавказ. Керівників повстання — К. Рилєєва, М. Каховського, М. Муравйова-Апостола, М. Бестужева-Рюміна та П. Пестеля — було страчено.

Причин невдачі повстання, крім уже згаданих, існувало багато. Головна ж полягала в тому, що його мета була незрозумілою для широких мас загалом та українського народу зокрема. І це не дивно, адже декабристський рух практично не виходив за межі російської державності, російського менталітету. Зокрема П. Пестель, як відомо, відносив українців до «корінного російського народу».

Говорячи про історичне значення виступу декабристів, слід підкреслити, що це була перша спроба повалення російського самодержавства, а мужність та героїзм його учасників стали високим моральним взірцем боротьби проти царизму. Безумовним є і те, що ідеї декабристського руху, особливо ті з них, які стосувалися прав народу на вільне життя, в поєднанні з ідеями Товариства об'єднаних слов'ян, інших політичних об'єднань в Україні тієї доби справляли свій вплив на формування та розвиток українського визвольного руху.


Информация о работе «История Украины»
Раздел: История
Количество знаков с пробелами: 358417
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
221472
0
0

... (1911 г. ), “Начала гражданства” (1921 г. ), “История украинской литературы” (т. 1—5, 1923-1927 гг. ) и др. Грушевский — один из редакторов многотомного издания документов “Источников к истории Украины”. Историческая концепция Грушевского складывалась под влиянием В. Антоновича, Н. Костомарова и М. Драгоманова. Идеи народничества и федерализма преобладали в его научной и общественной деятельности ...

Скачать
90132
1
0

... к анализу и объяснению изучаемых процессов. Особую эффективность эта схема приобретает при ознакомлении учащихся с законами развития общества. Вывод по первому разделу Таким образом, преподавание истории Украины в школе является актуальным методическим вопросом, поскольку помогает формировать нового, демократического гражданина нашей страны. В курсе истории Украины, изучаемого в VII-IX ...

Скачать
45841
0
0

... общему делу, что из всех самых ценных капиталов в мире, самым дорогим и самым решающим являются люди. В последующие годы положение в сельском хозяйстве Украины несколько улучшилось. Особенно в вопросе организаций жилищного строительства. За короткое время были подготовлены строители, введены о строй кирпично-черепичные заводы, налаживалась работа строительных предприятий. За годы четвертой ...

Скачать
15963
0
0

... земли по-прежнему будут составлять часть тех или иных мощных политических организмов - но не здесь будут биться сердца этих организмов. За исключением тех редких моментов во всей последующей истории Украины, когда ее жителям удавалось так или иначе самоутверждаться, их судьбы теперь решаются в далеких чужих столицах - Варшаве, Москве или Вене. Литовская экспансия Исторические события XIV в. ...

0 комментариев


Наверх