Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация


Уведення .............................................................................................................2 стор.

Ринок цінних паперів...........................................................................................3 стор.

Класифікація цінних паперів............................................................................4 стор.

Сертифікати............................................................................................4 стор.

Цінні папери грошового ринку...........................................................4 стор.

Капітальні цінні папери...................................................................5 стор.

Облігації................................................................................................6 стор.

Види облігацій...........................................................................7 стор.

Класифікація облігацій у залежності від забезпечення........7 стор.

Особливості деяких видів облігацій.................................8 стор.

Котирування і рейтинг облігацій.................................................9 стор.

Акції.......................................................................................................10 стор.

Вартість акцій..........................................................................14 стор.

Типи акцій...................................................................................14 стор.

Види привілейованих акцій.................................................15 стор.

Інші види цінних паперів.....................................................................16 стор.

Вексель..........................................................................................16 стор.

Передплатні сертифікати (варранты)...........................................16 стор.

Приватизаційні чеки (ваучери)..............................................16 стор.

Учасники ринків цінних паперів.......................................................................16 стор.

Список використовуваної літератури......................................................................18 стор.

    УВЕДЕННЯ

 

Нагромадження грошового капіталу відіграє важливу роль у ринковій економіці. Безпосередньо самому процесу нагромадження грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений чи зроблений, його необхідно розділити на частину яка знову направляється у виробництво, і ту частину, що тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і являє собою зведені кошти підприємств і корпорацій, аккумулируемые на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами і ринком цінних паперів.

Виникнення і звертання капіталу, представленого в цінних паперах, тісно пов'язано з функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається як би роздвоєння капіталу. З одного боку, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншого боку - його відображення в цінних паперах.

Поява цього різновиду капіталу зв'язано з розвитком потреби в залученні усе більшого обсягу кредитних ресурсів внаслідок ускладнення і розширення комерційної і виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, тому що покупка цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу в позичку.

Ключовою задачею, що повинний виконувати ринок цінних паперів є насамперед забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, у порівнянні з банківськими кредитами капіталу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ринок цінних паперів.

 

Фондовий ринок є чуйним барометром стану економіки. Нині основними цілями на російському ринку цінних паперів є мети становлення і закріплення відносин власності, а головними учасниками цього ринку - комерційні банки.

Учасники російського ринку цінних паперів мають загальну задачу - одержання прибутку. Саме під впливом джерел і умов, прикоторых вона утвориться, і складається структура вітчизняного фондового ринку, однієї з відмітних рис якої стала істотна перевага державних цінних паперів. Крім того, дуже характерно для вітчизняного фондового ринку і те, що основна частина цінних паперів проходить тільки стадію первинного розміщення, майже не звертаючи на вторинному ринку.

Оскільки керувати економікою може тільки той, хто володіє власністю, те і ринок цінних паперів здобуває особливу економічну й історичну значимість.

Як і будь-який інший ринок, РЦБ складається з попиту, пропозиції і їхньої ціни, що врівноважує. Попит створюється компаніями і з деяких пір державою, якою не вистачає власних доходів для фінансування інвестицій. Бізнес і уряди виступають на РЦБ чистими позичальниками (більше займають, чим позичають), а чистими кредитором є населення, особистий сектор, у якого по різних причинах доход перевищує суму витрат на поточне споживання й інвестиції в матеріальні активи (головним чином житло).

Роль фондового ринку як інструмента ринкового регулювання повинне розглядатися особливо, оскільки його закономірності дуже складні і неоднозначні і представвляют особливий комерційний інтерес. До того ж дотепер вважається, що виявити ці закономірності з прийнятною точністю практично нереально.

Перш ніж перейти власне до цінних паперів, варто пояснити таке поняття, як фіктивний капітал, оскільки саме рух фіктивного капіталу і є основою функціонування фондового ринку. Фіктивний капітал являє собою суспільні відносини, суть якого складається в його здатності уловлювати деяку частину прибавочної вартості. Историчеки основа виникнення фіктивного капіталу сосояла в обсоблении позичкового капіталу від виробничого й утворенні кредитної системи, а технічний відрив фіктивного капіталу від реального відбувся на базі позички капіталу, у результаті чого в руках власника позичкового капіталу залишається титул власності, а реально розпоряджається цим капіталом функціонуючий підприємець.Тим самим фіктивний капітал виявляється у формі титулу власності, здатного вступати в звертання, і більш того, здатного звертатися відносно незалежно від руху дійсного капіталу. Реально фіктивний капітал опосредует процеси концентрації і централізації капіталу, розподіли і перерозподіли прибули, а також перерозподілу национольного доходу через систему державних фінансів.

Класифікація цінних паперів.

Цінним папером є документ, що засвідчує з дотриманням установленої форми й обов'язкових реквізиторів майнові права, чи здійснення передача яких можливі тільки при його пред'явленні.

З передачею цінного папера переходять усі засвідчувані нею права в сукупності.

У випадках, передбачених чи законом у встановленому їм порядку, для здійснення і передачі прав, засвідчених цінним папером, досить доказів їхнього закріплення в спеціальному реєстрі (звичайному чи комп'ютеризованому). [ Цивільний кодекс РФ, стаття 142 ]

Таким чином, цінні папери виступають різновидом грошового капіталу, рух якого опосредует наступний розподіл матеріальних цінностей.

У минулому цінні папери існували винятково у фізично відчутній, паперовій формі і друкувалися типографическим способом на спеціальних паперових бланках. Цінні папери, як правило, виготовляються з досить високим ступенем захищеності від можливих підробок. Останнім часом у зв'язку зі значним збільшенням обороту цінних паперів багато хто з них стали оформлятися у виді записів у книгах обліку, а також на рахунках, що ведуться на різних носіях інформації, тобто перейшли у фізично невловиму (безпаперову) форму. Тому на ринку цінних паперів випускаються, звертаються і погашаються як власне цінні папери, , так і їхні замінники. Об'єкти угод на ринку цінних паперів також називають інструментами ринку цінних паперів, фондами (у значенні грошові фонди) чи фондовими цінностями.

Сертифікати

У випадку, якщо цінні папери не існують у фізично відчутній чи формі якщо їхні паперові бланки містяться в спеціальні сховища, власнику цінного папера видається документ, що засвідчує його право власності на ту чи іншу фондову цінність. Цей документ називається сертифікатом цінного папера. Сертифікати цінних паперів на пред'явника можуть випускатися для заміщення собою кілька однорідних цінних паперів (подібно грошовим купюрам різного достоїнства). В останньому випадку сертифікат не обов'язково містить інформацію про власника фондової цінності.

Економічну суть і ринкову форму кожного цінного папера можна одночасно розглядати з різних точок зору, у зв'язку з чим кожен цінний папір має цілий набір характеристик. Це визначає і можливість класифікації цінних паперів по різних ознаках, що звичайно диктується практичними потребами.

Можливо насамперед розділити всі цінні папери на дві великі групи: грошові і капітальні чи фондові цінні папери, тобто ті, котрі звертаються на ринку капіталів, що називають також фінансовим, чи фондовим, ринком.

 Цінні папери грошового ринку -оформляють запозичення грошей - це боргові ЦБ. До них відносяться векселі, депозитні й ощадні сертифікати й інші. Доход по этим ЦБ носить разовий характер і виходить або за рахунок покупки їхній за ціною нижче номінальної вартості, або за рахунок одержання відсотків при їхньому погашенні. Грошові ЦБ, як правило є короткостроковими (з терміном погашення менш одного року).

Грошовими цього папера називають по різних причинах: вони широко використовуються в рамках кредитно-банківської сфери, засобу, отримані від емісії цих цінних паперів, надалі використовуються переважно як традиційні гроші для виробництва поточних чи платежів погашення боргів; деякі з цих цінних паперів використовуються як замінники готівки як засіб платежу: наприклад, комерційні векселі використовують для оплати товару, а урядовими казначейськими векселями можна заплатити федеральні податки.

Грошові зобов'язання, що виражаються грошовими цінними паперами, здебільшого укладаються в термін до 1 року. Доход від покупки і тримання таких цінних паперів носить разовий характер. Форма їх не передбачає спеціальних атрибутів, що є підставою для одержання доходу, наприклад, процентних купонів. У процесі ринкової угоди доход реалізується як різниця між продажною (більш низкою) і загальною ціною грошового документа.

Економічна роль коштовних грошових паперів складається в забезпеченні безперервності кругообігу промислового, комерційного і банківського капіталу, безперебійності бюджетних витрат, у прискоренні процесу реалізації товарів і послуг, тобто в кінцевому рахунку в забезпеченні процесу кожного індивідуального відтворення, що припускає безперервність припливу грошового капіталу до вихідного пункту. Існування таких цінних паперів дозволяє банкам, реалізувати всі, що вивільняються на короткі терміни засобу як капітал. Банківська система, використовуючи перманентну купівлю-продаж казначейських векселів, балансує усі свої активи і пасиви на щоденній основі. Купуючи і продаючи визначену кількість цінних паперів.

У групу капітальних цінних паперів включають акції, облігації, паї кооперативів, інвестиційні сертифікати, заставні листи і їхні різновиди. Засобу, отримані шляхом емісії і продажу цих цінних паперів, призначені для чи утворення збільшення капіталу продуктивних підприємств, націлених на одержання прибутку, що вони потім поділяться з покупцями (власниками). Ринок капітальних цінних паперів є найважливішою частиною економіки, що функціонує на ринкових принципах: без нього немислиме формування капіталу великого виробництва.

Багато цінних паперів випускаються приватними компаніями і тому одержали назва часток (комерційних). Приватні інструменти фондового ринку є менш надійними в порівнянні з державними, по яких уряд гарантує виконання умов випуску.

Вкладення засобів у приватні фондові інструменти сполучені з багатьма видами рисков. при тім розрізняють наступні їхні види:

- ризик утрати капіталу, вкладеного в цінні папери, що виникає, наприклад, у зв'язку з банкрутством емітента;

- ризик утрати ліквідності, тобто того, що куплений цінний папір не можна буде продати на ринку, не уникнувши при цьому істотних втрат у ціні;

- ринковий ризик, тобто ризик падіння їхньої ціни внаслідок погіршення загальної конъюктуры ринку.

До приватних цінних паперів відносяться як боргові зобов'язання, так і часткові цінні папери (акції). Кожна з зазначених різновидів фондових цінностей має свої специфічні особливості.

Боргові обов'язки випускаються комерційними організаціями з метою запозичення на фінансовому ринку коштів, необхідних для рішення поточних і перспективних задач, що коштують перед ними. Найбільш розповсюдженою формою приватних боргових зобов'язань є облігації.

Облігації.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджуюча зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ній термін, зі сплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Облігації можуть випускатися державою, а також приватними компаніями з метою залучення позикового капіталу. Випускаються вони звичайно під заставу визначеного майна. Облігації, забезпечені заставної, дають їх власникам додаткову гарантію по утрати своїх засобів, оскільки заставна надає право власнику облігацій продавати закладене майно у випадку, якщо підприємство не в змозі здійснити належні платежі. Однак існують і беззаставні облігації, що представляють собою боргові зобов'язання, засновані лише на довірі до кредитоспроможності підприємства, але не забезпечені яким - або майном. Випускають такі облігації підприємства зі стійким фінансовим положенням.

Підприємство, що випускає облігації, приймає на себе зобов'язання виплатити відсотки на кожну облігацію, указати місця, у яких облігації і купонні аркуші будуть вручені їхнім власникам, визначити юридичний титул і заставну власність, застрахувати закладену власність проти пожежі й інших можливих утрат; заплатити податки, розкрити інформацію про підприємство і правові підстави його діяльності.

Якщо підприємство не виконує свої зобов'язання перед власниками облігацій, то останні, поряд з довіреним представником, можуть почати деякі дії для того, щоб відновити свої втрати. Так, в угоді про випуск звичайно передбачається можливість дострокового погашення облігацій за вимогою їхніх власників у випадку невиплати відсотків. У зазначеному випадку власники облігацій також можуть одержати право брати участь у виборах облич, керуючих компанією.

Підприємство виплачує відсотки по облігаціях у визначені періоди часу. Тому при продажі облігацій у дні, що не збігаються з днями виплати відсотків, покупець і продавець повинні розділити між собою суму відсотків. Більшість облігацій продається з наростаючими відсотками. При цьому покупці сплачують продавцям крім ринкової вартості облігацій відсотки, що приєднуються за період, що пройшов з моменту їхньої останньої виплати. Самі ж покупці при настанні терміну виплати відсотків одержують їх цілком. Таким чином, сума відсотків розподіляється між різними власниками.

 

 

Види облігацій.

1. Купонні чи облігації облігації на пред'явника.

До них додаються спеціальні купони, що повинні відколюватися два рази в рік і представлятися платіжному агенту для виплати відсотків. Фактично купон - своєрідний простий вексель на пред'явника. Ці облігації оборотні, а купон і сертифікат виступають як титул власності. Оскільки ці облігації оформляються на пред'явника, підприємство не реєструє, хто є їхнім власником.

2. Іменні облігації.

Більшість облігацій реєструються на ім'я їхнього власника, при цьому йому видається іменний сертифікат. Ці облігації не мають купонів, а платежі по відсотках здійснює платіжний агент відповідно до встановленого графіка. При чи продажі обміні іменних облігацій старий сертифікат анулюється і випускається новий - із указівкою нового власника облігацій.

3. "Балансові" облігації.

Цей вид облігацій здобуває усе більше поширення, оскільки їхньому випуску не сполучений з такими формальностями, як видача сертифікатів і тп. : просто всі необхідні дані про облигационеров вводяться в комп'ютер.

Класифікація облігацій у залежності від забезпечення

1. Забезпечення облігації. Ці облігації мають реальне забезпечення активами. Їх можна розбити на три підтипи:

а) облігації з заставою майна, що забезпечуються основним капіталом підприємства (її нерухомістю) і іншим речовим майном;

б) облігації заставою фондових паперів, що забезпечуються коштовними паперами, що находялись у власності компанії-емітента, який-небудь іншого підприємства (але не компанії-емітента) - як правило, її чи філії дочірньої компанії;

с) облігації з заставою устаткування. Такі облігації звичайно випускаються транспортними підприємствами, що як заставне забезпечення використовують, наприклад, транспортні засоби (літаки, локомотиви і тп.).

Зміст заставного забезпечення полягає в тім, що у випадку банкрутства чи компанії її неплатоспроможності власники забезпечених облігацій можуть претендувати на частину майна компанії.

2. Незабезпечені облігації. Ці облігації не забезпечуються якими-небудь матеріальними активами, вони підкріплюються "сумлінністю компанії-емітента, інакше кажучи - її обіцянкою. У випадку банкрутства компанії власники таких облігацій не можуть претендувати на частину нерухомості. Ці облігації менш надійні, але і на них поширюються переважні права при ліквідації компанії. У зв'язку з тим же ставка відсотка по них більш висока.

3. Інші види облігацій.

a) Облігації з доходом на прибуток, чи реорганізаційні облігації передбачають виплату відсотків тільки в тому випадку, якщо в підприємства маються істотні надходження, тобто у випадку випуску таких облігацій гарантується погашення її основної суми, а виплата відсотків залежить від рішення ради директорів. Випуск таких облігацій практикується при реорганізації підприємства - як правило, коли їй грозить банкрутство. Часто їх випускають для заміни раніше випущених облігацій зі схвалення облигационеров компанії, що воліють піти на визначений ризик, щоб уникнути небезпеки неотримання капітальної суми.

б) Гарантовані облігації: вони гарантуються не підприємством-емітентом, а іншими компаніями. Найчастіше вони використовуються: транспортними корпораціями, коли емітент надає якої-небудь компанії своє устаткування, а замість ця компанія виступає гарантом по облігаціях першої фірми, або дочірніми компаніями великих фірм, коли дочірня компанія випускає облігації, а гарантом виступає основне підприємство. Як видно з назви, у випадку неплатоспроможності емітента, усі претензії облигационеров задовольняються гарантом. Найчастіше гарантуються і капітальна сума і відсотки, але бувають випадки,коли гарантією покриваються тільки відсотки.

с) Бескупонные облігації. По них не виплачується регулярного відсотка, однак це не виходить, що вони не при носять доходу. Справа в тім, що при випуску ці облігації продаються з диконтом ( зі знижкою ), а погашаються за номінальною ціною при настанні терміну платежу, причому знижка тим більше, ніж длиннее термін, на який випущені облігації.

Особливості деяких видів облігацій.

1.Багато незабезпечених облігацій можуть бути конвертованими. Це значить, що при випуску облігацій такого роду передбачається право облигационера протягом усього терміну, на який випущені облігації, обміняти їх на звичайні чи привілейовані акції. Конвертованість має свої переваги як для емітента, так і для інвестора.

Важливе значення для власників конвертованих облігацій мають конверсійний коефіцієнт і конверсійна ціна. Конверсійний коефіцієнт показує, яке кількість акцій можна одержати в обмін на таку облігацію. На основі цього коефіцієнта обчислюється конверсійна ціна: номінал облігації поділяється на коефіцієнт і виходить конверсійна ціна.

2. Іноді підприємства, випускаючи облігації, передбачають право затребувати їх (відкликати) до терміну погашення. У цьому випадку встановлюються умови такого зажадання: по чи номіналі з невеликою надбавкою, що зменшується на встановлену процентну величину щороку після випуску. Коли підприємство відзиває облігації, облигационеры зобов'язані повернути свої облігації. Виключення бувають, коли корпорація при випуску облігацій передбачає "факультативне право зажадання" чи "відкличний опціон".

3. Іноді при випуску облігацій передбачається право облигационера на повернення облігацій до настання терміну платежу, при цьому емітент зобов'язаний погасити облігації по номіналі. Звичайно це право передбачається в тому випадку, якщо компанія-емітент залишає за собою право змінювати номінал облігації. Фактично це дає інвестору можливість вибору між новим номіналом і одержанням наявних.

4. В облігаційну угоду може бути включена вимога про те, щоб підприємство-емітент здійснювала регулярні відрахування на спеціальний рахунок, щоб гарантувати погашення облігацій після настання строку платежу. Такий спеціальний фонд одержав назву викупного фонду, чи фонду погашення. Його існування дає визначені гарантії інвесторам, а з іншого боку, рятує підприємство від надмірно великих одноразових витрат при настанні терміну погашення по серії облігацій.

Котирування і рейтинг облігацій.

Облігації мають властивість оборотності, тобто з ними можуть здійснюється операції по купівлі-продажу. Деякі облігації звертаються на біржі, але більшість угод здійснюється на позабіржовому ринку. Торгівля облігаціями звичайно менш інтенсивна, чим операції з акціями.

1. Ціна облігації. Як і акції, облігації мають номінальну вартість і ринкову ціну.Облігації можуть продаватися за ціною вище номіналу - з надбавкою, чи з премією, чи нижче номіналу - зі знижкою, чи з дисконтом. Ринкова ціна звичайно залежить від їхньої надійності (фінансової стабільності корпорації-емітента) і від ставки відсотка.

Важливою характеристикою облігації як фінансового інструмента є її прибутковість. Доход по облігації може бути номінальним (по купонній ставці) і поточним (заснований на поточній ціні облігації).

2. Рейтинг. Його мають більшість облігацій підприємств,установлювана незалежними фірмами. Облігації, що мають найбільш високий рейтинг,називаються облігаціями "інвестиційного класу". Облігації, що мають рейтинг нижче визначеного, вважаються спекулятивними, у тому числі так називані непридатні облігації. Чим нижче рейтинг, тим вище ризик неплатежу. У цілому, чим вище рейтинг, тим нижче доход по них.

Варто відзначити, що в сучасній практиці розходження між акціями й облігаціями підприємств поступово стираються. З одного боку, відбувається узаконювання випуску "не голосуючих" акцій, а з іншого боку - з'явилися "голосуючі" облігації. Стиранню цих розходжень також сприяє також емісія конвертованих облігацій і випуск так званих "гібридних фондових паперів". Це явище відбиває у визначеній мері тенденцію зрощування промислового і банківського капіталу.

 

 

 

 

Акції

Акція - цінний папір, щосвідчить про внесення паю в капітал акціонерного товариства. Дає її власнику право на присвоєння частини прибули у формі дивіденду.

У сучасному капіталістичному світі основною формою організації бізнесу є чи корпорації акціонерні товариства, що мають значні переваги в порівнянні з іншими формами. Два найбільш важливих з них це - обмежена відповідальність їхніх учасників , що несуть збитки лише в розмірі свого внеску, сильно спрощена процедура передачі прав власності (продаж акцій), а також (і це, напевно, основна перевага) величезні можливості по мобілізації капіталу через емісію акцій і облігацій, що, у свою чергу, складає основу швидкий і продуктивний рости компанії.

Акціонерні товариства є найбільш зручною формою ділової організації для суб'єктів, що не займаються дрібним бізнесом, у силу цілого ряду причин.

1) акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, у той час як період дії підприємств, заснованих на індивідуальній чи власності товариства за участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їхніх засновників.

2) акціонерні товариства завдяки випуску акцій одержують більш широкі можливості в залученні додаткових засобів у порівнянні з некорпорированным бізнесом.

3) оскільки акції, як правило, мають досить високу ліквідність, їхній набагато простіше перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, чим одержати назад частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Акції можна розглядати як одиниці виміру власницьких інтересів членів акціонерного товариства - акціонерів. Власницький інтерес - це обсяг правомочий, одержуваних акціонером в обмін на переданий ними акціонерному товариству капітал. Таким чином, акція як об'єкт права власності за своїм характером являє собою категорію прав, а не речей у їхньому тілесному виді. Право власності на акцію це право власності на права, що її власник має.

Акції мають вартість.

Розрізняють різні види вартості акцій:

1. Номінальна вартість (номінал) - довільна вартість, установлювана при емісії і відбивана в акціонерному сертифікаті.Номінал практично не зв'язаний з реальною вартістю , і тому останнім часом на заході перестали вказувати на акціях їхній номінал.


Информация о работе «Ринок цінних паперів»
Раздел: Биржевое дело
Количество знаков с пробелами: 43788
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
78535
12
6

... для інвестицій у виробничу і невиробничу сфери, структурній перебудові економіки, її реструктуризації, позитивній динаміці соціальної структури суспільства та підвищенню добробуту кожної людини шляхом вільного розпорядження цінними паперами. ІІ. Структура ринку цінних паперів та механізм його функціонування. Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку (інша його частина - ринок банкі ...

Скачать
151695
28
19

... ринку цінних паперів на біржах України у 2008 році 1.4 Стратегії діяльності Національного банку України та комерційних банків на ринку цінних паперів в Україні   1.4.1 Стратегія діяльності Національного банку України на ринку цінних паперів Стратегія діяльності Національного банку України на ринку цінних паперів України обумовлена вимогами Закона України „Про Національний банк України” [ ...

Скачать
49508
2
1

... певними рамками, з іншого - на принципах самоврядування, раціональності та моралі. Сучасний досвід ряду розвинених країн свідчить про те, що внаслідок розвитку комп’ютерних технологій і засобів зв’язку контакти поміж національними ринками цінних паперів стали більш інтенсивними, інтернаціоналізація ринків цінних паперів одночасно сприяє посиленню конкуренції між ними. Остання виявилась однією з ...

Скачать
25016
0
0

... у процес саморегулювання. Яскравий при­клад такої моделі - ринок цінних паперів Великобританії. У реальній практиці розвинутих зарубіжних країн ступінь центра­лізації та жорсткість державного регулювання ринку цінних паперів коливається між цими двома крайніми моделями. З числа більш ніж 30 країн з розвинутими ринками цінних паперів понад 50 відсотків мають самостійні відомства (комісії з ці ...

0 комментариев


Наверх