1.1.  Аналіз дефініції міжособистісні стосунки. Особливості, види прояву у дошкільників.

Найбільш поширеним підходом до розуміння міжособистісних відносин дошкільнят є соціометричний. Міжособистісні відносини розглядаються при цьому як виборчі уподобання дітей у групі однолітків. У численних дослідженнях (Я. Л. Коломінскій, Т. А. Рєпіна, В. Р. Кисловський, А. В. Крівчук, В. С. Мухіна та інші) було показано, що протягом дошкільного віку (від 3 до 7 років) стрімко збільшується структурованість дитячого колективу - одні діти стають все більш популярними для більшості в групі, інші дедалі міцніше займають положення знедолених людей. Зміст і обґрунтування виборів, які роблять діти, змінюється від зовнішніх якостей до особистісних характеристик. Було встановлено також, що емоційне самопочуття дітей і загальне ставлення до дитячого саду багато в чому залежать від характеру відносин дитини з однолітками.

Основним предметом цих досліджень була група дітей, але не особистість окремої дитини. Міжособистісні відносини розглядалися і оцінювалися в основному кількісно (за кількістю виборів, їх стійкості та обгрунтованості). Одноліток виступав як предмет емоційної, усвідомленої або ділової оцінки (Т. А. Рєпіна). Суб'єктивний образ іншої людини, уявлення дитини про однолітків, якісні особливості інших людей залишалися за рамками даних досліджень.

Цю прогалину було частково заповнено у дослідженнях соціокогнітівного напрямку, де міжособистісні відносини трактувалися як розуміння якостей інших людей і здатність інтерпретувати і вирішувати конфліктні ситуації. У дослідженнях, виконаних на дітей дошкільного віку (Р. А. Максимова, Г. А. Золотнякова, В. М. Сенченко та ін), з'ясовувалися вікові особливості сприйняття дошкільниками інших людей, розуміння емоційного стану людини, способи вирішення проблемних ситуацій та інше. Головним предметом цих досліджень було сприйняття, розуміння і пізнання дитиною інших людей і відносин між ними, яке знайшло відображення в терміні «соціальний інтелект». Ставлення до іншого набувало явну когнітівістську орієнтацію: інша людина розглядалася як предмет пізнання. Характерно, що ці дослідження проводилися в лабораторних умовах поза реального контексту спілкування і відносин дітей. Аналізувалось переважно сприйняття дитиною зображень інших людей або конфліктних ситуацій, а не реальне, практично-дійове ставлення до них.

Значна кількість експериментальних досліджень була присвячена реальним контактам дітей та їх впливу на становлення дитячих відносин. Серед цих досліджень можна виділити два основних теоретичних підходи:

·  Концепція діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин (А. В. Петровський);

·  Концепція генезису спілкування, де взаємини дітей розглядалися як продукт діяльності спілкування (М. І. Лісіна).

У теорії діяльнісного опосередкування головним предметом розгляду є група, колектив. Спільна діяльність при цьому є системоутворюючою ознакою колективу. Група здійснює свою мету через конкретний предмет діяльності і тим самим змінює себе, свою структуру і систему міжособистісних відносин. Характер і спрямування цих змін залежать від змісту діяльності і цінностей, прийнятих групою. Спільна діяльність з точки зору цього підходу визначає міжособистісні відносини, оскільки вона породжує їх, впливає на їх утримання та опосередковує входження дитини в спільність. Саме в спільній діяльності і в спілкуванні міжособистісні відносини реалізуються і перетворюються.

Тут слід підкреслити, що вивчення міжособистісних відносин дітей у більшості досліджень (особливо зарубіжних) зводиться до дослідження особливостей їх спілкування і взаємодії. Поняття «спілкування» і «ставлення», як правило, не розлучаються, а самі терміни вживаються синонімічно.

У концепції М. І. Лісіної спілкування виступає як особлива комунікативна діяльність, спрямована на формування взаємин. Аналогічним чином розуміють співвідношення цих понять і інші автори (Г. М. Андрєєва, К. А. Абульханова-Славська, Т. А. Рєпіна, Я. Л. Коломінскій). У той же час відносини є не лише результатом спілкування, але і його вихідною передумовою, спонукачем, що викликає той чи інший вид взаємодії. Відносини не тільки формуються, але і реалізуються, виявляються у взаємодії людей. Разом з тим відношення до іншого, на відміну від спілкування, далеко не завжди має зовнішні прояви. Ставлення може виявлятися й у відсутності комунікативних актів; його можна відчувати і до відсутнього або навіть вигаданого, ідеального персонажу; воно може існувати і на рівні свідомості (у формі переживань, уявлень, образів та інш.) Якщо спілкування здійснюється в тих чи інших формах взаємодії за допомогою деяких зовнішніх засобів, то ставлення - це аспект внутрішнього, душевного життя, це характеристика свідомості, яка не припускає фіксованих засобів вираження. Але в реальному житті ставлення до іншої людини проявляється передусім у діях, спрямованих на нього, в тому числі і в спілкуванні. Таким чином, відносини можна розглядати як внутрішню психологічну основу спілкування і взаємодії людей.

Розвиток спілкування з однолітком в дошкільному віці проходить через ряд етапів. На першому з них (2-4 роки) одноліток є партнером з емоційно-практичної взаємодії, яка заснована на наслідуванні та емоційному зараженні дитини. Головною комунікативною потребою є потреба у співучасті однолітка, яка виражається в паралельних (одночасних та однакових) діях дітей. На другому етапі (4-6 років) виникає потреба в ситуативно-діловому співробітництві з ровесником. Співпраця, на відміну від співучасті, передбачає розподіл ігрових ролей і функцій, а отже, і облік дій і впливів партнера. Змістом спілкування стає спільна (головним чином, ігрова) діяльність. На цьому ж етапі виникає інша і багато в чому протилежна потреба в повазі та визнанні однолітка. На третьому етапі (у 6-7 років) спілкування з однолітком набуває рис внеситуативності - зміст спілкування відволікається від наочної ситуації, починають складатися стійкі виборчі уподобання між дітьми.

Як показали роботи Р. А. Смірнової і Р. І. Терещук, виконані в руслі даного напрямку, виборчі прихильності і переваги дітей виникають на основі спілкування. Діти віддають перевагу тим одноліткам, які адекватно задовольняють їхні потреби в спілкуванні. Причому головним з них залишається потреба в доброзичливій увазі та повазі однолітка.

Положення дітей в групі (ступінь їх популярності чи відкинутості) виявляється соціометричними методами, які дозволяють виявити взаємні (або не взаємні) виборчі уподобання дітей. У цих методиках дитина в уявних ситуаціях здійснює вибір бажаних і не бажаних членів своєї групи. В результаті даних процедур кожна дитина в групі отримує певну кількість позитивних і негативних виборів з боку своїх однолітків. Відповіді дітей (їх негативні і позитивні вибори) заносяться в спеціальний протокол (матрицю), яка наведена у табл. 1.1.1.

міжособистісні відносини дошкільник

Таблиця 1.1.1.

ПІБ Юра П Боря В Марія Л. Софія Р.
Юра П + -
Боря В + +
Марія Л. - - +
Софія Р. - +

Сума негативних і позитивних виборів, отриманих кожною дитиною, дозволяє виявити його положення в групі (соціометричний статус). Можливо кілька варіантів соціометричного статусу:

·  популярні («зірки») - діти, що отримали найбільшу кількість (більше чотирьох) позитивних виборів,

·  бажані - діти, що отримали один-два позитивних вибору,

·  ігноровані - діти, які не отримали ні позитивних, ні негативних виборів (вони залишаються ніби непоміченими своїми однолітками),

·  знедолені - діти, які отримали в основному негативні вибори.

При аналізі результатів методики важливим показником є також взаємність виборів дітей. Найбільш благополучними вважаються випадки взаємних виборів. На підставі відповідей дітей в кожній з методик складається соціограмма групи, де є яскраво виражені зірки і знедолені.


Информация о работе «Розвиток міжособистісних стосунків у дітей старшого дошкільного віку у процесі ігрової діяльності»
Раздел: Педагогика
Количество знаков с пробелами: 62452
Количество таблиц: 7
Количество изображений: 4

Похожие работы

Скачать
82418
24
1

... . 2.2 Кількісний і якісний аналіз експериментального дослідження Оцiнити ефективнiсть i результативнiсть розробленого комплесу діагностичних завдань для виявлення особливостей адаптації дітей старшого дошкільного віку з порушеннями мовлення до навчання у школі, можна тiльки через ґрунтовну психологічну дiагностику дитини. Тому по завершеннi констатуючого і формуючого експерименту нами був пі ...

Скачать
166387
4
2

... за умови регулярного відвідування батьками циклу щомісячних занять, починаючи з того моменту, коли дитині виповниться 5 років. Під час консультацій-практикумів розкриваються завдання і зміст підготовки дітей до шкільного навчання. Кожна наступна педагогічна консультація має будуватися з урахуванням "зони найближчого розвитку". Цикл консультацій передбачає інформування батьків про адаптаційний ...

Скачать
160323
7
13

... ів емпатійних тенденцій ЕГ і КГ Така ситуація стала приводом до створення нами програми розвитку почуття емпатії у дітей молодшого шкільного віку.   2.2 Програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку Емоції відіграють у житті людини надзвичайно важливу роль. Емоції це особливий клас психічних процесів і станів, пов’язаних з інстинктами, потребами, мотивами, які відображають у ...

Скачать
62005
0
0

... механізми самореалізації, саморозвитку, самозахисту, самовиховання, необхідні для становлення самобутньої особистості й діалогічної та безпечної взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією. Розділ 2. Методика діагностики особистості і міжособистісних відносин підлітків і юнаків Суттєвою особливістю діагностики є орієнтація на норму. Норма – кількісна межа, в якій знаходиться найбі ...

0 комментариев


Наверх