1.2 Види безготівкових розрахунків у сфері грошового обігу

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємопов'язані, оскільки постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми і готівкову, і навпаки. Проте державні структури і НБУ завжди намагаються чітко окреслювати двосферну систему грошового обороту, яка б виключала вільне переливання безготівкових грошей у готівкові. Надмірне перетворення безготівкових грошей у готівку може спровокувати розвиток "тіньової економіки". У розвинутих країнах світу готівка становить незначну-частку грошової маси: 5-7%. В Україні ж питома вага готівки в грошовому обороті у 2007 р. становила 47%.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: класифікацію розрахунків; організацію розрахунків; форми відповідних документів; взаємовідносини платників з банками. У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти: розрахунки за товарними і нетоварними операціями. Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконання робіт і надання послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі і обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями.

Правові форми організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими (закон України "Про банки та банківську діяльність", інструктивними документами (інструкція "про безготівкові грошові розрахунки в господарському обігу України". Національний банк України виступає як методичний центр розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообігу, організації банківського контролю за проведенням розрахунків. За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

1. удосконалення комерційного розрахунку па підприємстві;

2. підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

3. зміцнення договірної дисципліни;

4. прискорення обороту оборотних коштів.

Отже, безготівкові розрахунки мають вагоме значення у грошовому обігу країни. Кількість грошей повинна бути достатньою для нормального ходу кругообігу продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошових засобів створюють значні проблеми й ускладнення для здійснення грошового обороту.

 

1.3 Методика наукового дослідження

Важливою проблемою на сьогоднішній день є розробка науково обґрунтованих методів дослідження. Метод науки включає сукупність засобів, способів і прийомів вивчення природних і суспільних явищ. Наукове дослідження - це вивчення з допомогою різних методів і прийомів аналізу і синтезу суті явищ і процесів, тобто суті поставленої проблеми. Сукупність різних методів пізнання: економічних, статистичних, математичних і інших явищ з врахуванням принципів діалектичного матеріалізму і складає зміст методики економічних досліджень .

В економічних науках за останні роки названо до 105 методів дослідження. Основними з них є:

Статистичний метод - використовується при дослідженні масових явищ з метою встановлення кількісного впливу окремих чинників на кінцевий результат виробництва визначення середніх і відносних показників, побудові рядів динаміки тощо.

Монографічний метод - при вивченні окремих явищ характерних для визначеної сукупності дії чинників з метою розкриття закономірностей.

При вивченні економічних явищ і процесів необхідно вивчити не тільки їх сучасний стан, закономірності формування, але й розроблені перспективи рішення про шляхи їх розвитку з метою підвищення ефективності матеріального виробництва. Для цього використовують розрахунково-конструктивний метод, з допомогою якого проводять науково обґрунтовані розрахунки і враховуючи умови матеріального виробництва і закономірності руху вибирають найбільш економічно доцільне і обґрунтовані шляхи розвитку явищ і процесів.

Балансовий метод - використовується при зіставленнях, коли загальна величина показника повинна дорівнювати сумі окремих його частин. Використання балансового методу дає можливість вивчити і забезпечити виконання вимог закону розвитку сільського господарства шляхом збалансування динамічного розвитку всіх його галузей.

При проведенні економічних досліджень необхідно забезпечити не лише єдність кількісного і якісного аналізу але й оптимальне рішення подальшого розвитку процесу, що вивчається. Якісний аналіз передбачає вивчення змісту явищ, а кількісний виявлення його зовнішньої прикмети і кількісного вимірювання. Коли основні положення єдності кількості і якості одержують математичну формулу, тоді наукові положення отримують особливу теоретичну і практичну значимість.

Глибоке і об'єктивне пізнання економічних явищ і процесів вимагає використання і інших наукових методів і прийомів.


 


Информация о работе «Вдосконалення організації безготівкових розрахунків у приватному підприємстві агрофірма "Нива"»
Раздел: Финансовые науки
Количество знаков с пробелами: 50132
Количество таблиц: 4
Количество изображений: 0

0 комментариев


Наверх