Зміст

Вступ

1. Дослідження міжособистісних стосунків в роботах психологів

2.  Особливості міжособистісних стосунків підлітків

3.  Організація і методика дослідження. Інтерпретація результатів дослідження:

3.1  Виявлення соціального статусу кожного учня і рівня міжособистісних стосунків в класі

3.2  Виявлення стилю керівництва класного керівника

3.3  Психологічний мікроклімат в класі

3.4  Виводи і рекомендації

Висновок

Список літератури


Введение

Актуальність теми дослідження.

В даний час вже не доводиться доводити, що міжособове спілкування - абсолютно необхідна умова буття людей, що без нього неможливе повноцінне формування у людини жодної психічної функції або психічного процесу, жодного блоку психічних властивостей, особи в цілому.

Спілкування – це взаємодія людей, в якій завжди розгортається взаєморозуміння між ними, встановлюються ті або інші взаємини, має місце певне взаимообращение людей, що беруть участь в спілкуванні, по відношенню один до одного.

Міжособове спілкування виявляється таким процесом, який за умови, якщо ми хочемо осягнути його суть, повинен розглядуватися як система «чоловік - людина» у всій багатоаспектній динаміці її функціонування. Це повною мірою має відношення до дітей різних віків.

Потреба в спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає у дитяти вже в 4-5 років і з віком неухильно посилюється. До 13-14 років відбувається переорієнтація підлітка і хлопця з дорослих (батьків, вчителів і взагалі старших) на ровесників, більш менш рівних собі по положенню. Ця переорієнтація може відбуватися повільно і поступово або стрибкоподібно і швидко, але така переорієнтація відбувається обов'язково (дослідження Г.С. Абрамової, Н.А. Амрекулова, Л.Д. Столяренко, Е.І. Рогова, Дж. Моренно і ін.)

У казахстанській і російській психологічній літературі тема міжособистісних стосунків підлітків і хлопців досліджена недостатньо, не розкриті особливості міжособистісних взаємин дітей даного віку, в цілому досліджувана тема викладена не систематично і коротко. Враховуючи це, тема «Розвиток міжособистісних стосунків підлітків» є актуальним для дослідження.

Мета курсової роботи: зміряти ступінь сплоченности-разобщенности в групі, виявити статус членів групи і виявити його відповідність виборній посаді; виявити відповідність рівня міжособистісних стосунків в групі стилю керівництва нею з боку класного керівника, а також психологічному клімату, створеному в ній.

Об'єктом дослідження є міжособові стосунки і спілкування.

Предмет дослідження – діти підліткового віку (6 «Б» клас, сш №7, р. Астана).

Гіпотеза: Високий рівень міжособистісних стосунків між учнями формується за умови створення сприятливого психологічного клімату в колективі.

Завданнями дослідження є:

1.  Розкрити вміст досліджень міжособистісних стосунків в роботах психологів;

2.  Освітити практичне дослідження міжособистісних стосунків дітей підліткового віку;

3.  Проаналізувати практичні питання міжособистісних стосунків дітей на прикладі конкретної групи дітей підліткового віку

4.  Виявити залежність рівня міжособистісних стосунків від психологічного клімату в колективі.


1.  Дослідження міжособистісних стосунків в роботах психологів

Тема міжособистісних стосунків розглядується в роботах Абрамової Г.С., Амрекулова Н.А., Бодальова а.а., Коломінського, Столяренко Л.Д., Рогова Е.І., Дж. Моренно і ін.

У переважному числі випадків міжособова взаємодія людей, що позначається як спілкування, майже завжди виявляється вплетеною в діяльність і виступає умовою її виконання. Так, без спілкування людей один з одним не може бути колективної праці, учення мистецтва, гри, функціонування засобів масової інформації. При цьому вид діяльності, яку спілкування обслуговує, незмінно накладає свій друк на зміст, форму, перебіг всього процесу спілкування, між виконавцями цієї діяльності.

Міжособове спілкування не лише необхідний компонент діяльності, здійснення якої припускає взаємодія людей, але одночасна обов'язкова умова нормального функціонування спільності людей.

При порівнянні характеру міжособового спілкування в різних об'єднаннях людей впадає в очі наявність схожості і відмінності. Схожість виступає в тому, що спілкування виявляється необхідною умовою їх буття, чинником, від якого залежить успішне вирішення завдань, що стоять перед ним, їх рух вперед. Разом з тим, кожна спільність характеризується переважаючим в ній видом діяльності. Так, для учбової групи такою діяльністю буде оволодіння знаннями, уміннями і навиками, спортивної команди – виступ, розрахований на досягнення запланованого результату в змаганнях, для сім'ї – виховання дітей, забезпечення побутових умов життя, організація дозвілля і ін. Тому в кожному типові общностей чітко є видимим переважаючий вид міжособового спілкування, що забезпечує головну для цієї спільності діяльність.

Разом з тим зрозуміло, що на те, як спілкуються люди в спільності, робить вплив не лише головна для цієї спільності діяльність, але і обов'язкове те, що вдає із себе сама ця спільність.

Спільності, до яких належить людина, формують еталони спілкування, яким людина звикається слідувати. Маючи на увазі стійкий вплив виду діяльності і особливостей спільності людей, в якій розгортається міжособове спілкування, необхідно при аналізі робити поправку на постійну мінливість процесу діяльності і спільності людей. Всі ці зміни, разом узяті, обов'язково позначаються і на міжособовому спілкуванні виконавців даної діяльності.

У взаємодії людей кожна людина постійно виявляється в ролі об'єкту і суб'єкта спілкування. Як суб'єкт він пізнає інших учасників спілкування, виявляє до них цікавість, а може бути, байдужість або неприязнь. Як суб'єкт, вирішальний по відношенню до ним певне завдання, він на них впливає. Одночасно він виявляється об'єктом пізнання для всіх, з ким він спілкується. Він виявляється об'єктом, якому вони адресують свої відчуття, на який прагнуть вплинути, більш менш сильно впливати. При цьому слід спеціально підкреслити, що це перебування кожного учасника спілкування одночасне в ролі об'єкту і суб'єкта характерний для будь-якого виду безпосереднього спілкування людей.

Перебуваючи в положенні об'єкту (суб'єкта) спілкування, люди сильно відрізняються один від одного характером виконання ними ролі. По-перше, «виконання» може бути більш менш усвідомлюваним. Як об'єкт людина може виявляти іншим людям свою фізичну зовнішність, виразну поведінку, оформлення зовнішності, свої дії, природно абсолютно не замислюючись над тим, який відгук вони викликають в тих, з ким він спілкується. Але він може намагатися визначати, яке враження викликає в тих, що оточують на всьому протязі спілкування з ними або в якийсь окремий момент, цілеспрямовано робити все від нього залежне, щоб сформувати у інших про себе саме те враження, яке він хотів би, щоб у них було. По-друге, розрізняючись по ступеню складності їх особової структури, що характеризує їх індивідуальну своєрідність, люди представляють неоднакові можливості для успішної взаємодії з ними.

В той же час, будучи суб'єктами спілкування, люди відрізняються один від одного властивою кожному з них здатністю проникати в згадану своєрідність іншої особи, визначати своє відношення до неї, вибирати що найбільш відповідають, по з думці, цілям здійснюваного ними спілкування способи дії на цю особу.

В даний час в психології широко досліджується явище так званій сумісності або несумісності людей. Зібрані при цьому факти показують, що названа велика або менша сумісність найсильніше дає себе знати саме в спілкуванні людей, прямо визначаючи, як вони проявляють себе як об'єкти і суб'єкти спілкування.

Зараз для психологічної науки дуже актуально, використовуючи порівняння, розробити типологію спілкування осіб, схожих один на одного по певних параметрах або що відрізняються один від одного також по певних параметрах. Стосунки людей представляють реальність особливого роду, яка не зводима ні до спільної діяльності, ні до комунікації, ні до взаємодії. Суб'єктивна і фундаментальна значущість цієї реальності для життя людини і розвитку його особи не викликає сумнівів.

Надзвичайна суб'єктивна значущість стосунків з іншими людьми привертала до цієї діяльності увагу багатьох психологів і психотерапевтів самих різних напрямів. Ці стосунки описувалися і досліджувалися в психоаналізі, біхевіоризмі, когнітивній і гуманістичній психології, транзактном аналізі і так далі

У роботах Л.С. Виготського і його послідовників відношення дитяти з іншими людьми виступають як загальний пояснювальний принцип, як засіб освоєння миру (де сам дорослий виконує роль посередника), але не як смислова тканина життя. При цьому вони, природно, втрачають своє суб'єктивно-емоційне і енергетичне наповнення.

Виняток становлять роботи М.І. Лисиччиною, в яких предметом дослідження було спілкування дитяти з іншими людьми, що розуміється як діяльність, а як продукт цієї діяльності виступають стосунки з іншими і образ себе і іншого.

Слід підкреслити, що в центрі уваги М.І. Лисиччиною і її співробітників була не лише і не стільки зовнішня, поведінкова картина спілкування, скільки його внутрішній, психологічний пласт, тобто потреби і мотиви спілкування, які по суті справи і є відношення до інших. Перш за все, слід співвіднести поняття «спілкування» і «відношення». Спілкування достатнє широко використовувалося в контексті діяльнісного підходу і само розглядувалося як особливий вид діяльності. Міжособові стосунки при цьому виявилися включеними в проблематику спілкування. В той же час міжособові стосунки інтенсивно вивчалися в руслі психології стосунків, заснованому А.Л. Лазурським і В.Н. Мясищевим. В центрі цього напряму лежить уявлення про особу, ядром якої є індивідуально-цілісна система суб'єктивно-оцінних стосунків до дійсності. Характерний, що діяльнісний підхід розвивався переважно в рамках теоретичної і експериментальної психології, а психологія стосунків складалася, в основному, у сфері психологічної практики.

На відміну від дії відношення:

1) не має мети і не може бути довільним;

2) не є процесом і, отже, не має просторово-часової розгортки; воно швидше є стан, чим процес;

3) не має культурно-нормованих зовнішніх засобів здійснення і, отже, не може бути представлене і засвоєне в узагальненій формі; воно завжди граничне індивідуально і конкретно.

Разом з тим, відношення нерозривно пов'язане з дією. Воно породжує дію, міняється і перетвориться у дії і само формується і виникає у дії. Особовий сенс є і створюючою свідомості (яке, як відомо, передує дії) і головною характеристикою дії, і його результатом. Отримуване відношення може бути і джерелом дії, і його продуктом, але може і не бути, оскільки далеко не завжди відношення виражає себе в зовнішній активності.

У психології відношення однієї людини до іншого як особливий предмет досліджувалися досить широко. У цих дослідженнях можна виділити три основні контексти:

1.  Пізнавальні стосунки – інший як предмет пізнання. Найбільш яскравий цей напрям представлено в роботах А.А. Бодальова і його послідовників, в цьому контексті інша людина виступає як предмет сприйняття, розуміння або пізнання. На основі інтерпретації зовнішніх характеристик складається образ іншого, що включає сукупність властивостей і якостей. Пізнання цих властивостей і якостей складає основу міжособового пізнання і розуміння.

2.  Емоційні стосунки (або аттракции) – інший як предмет симпатії. Головним завданням робіт цього напряму є вивчення детерміації емоційних стосунків між двома людьми на різних етапах розвитку цих стосунків. Прихильність однієї людини до іншого розглядується залежно від властивостей об'єкту симпатії, залежно від співвідношення цих властивостей, залежно від етапу розвитку стосунків і інших детерминант. При цьому під властивостями об'єкту або суб'єкта симпатії маються на увазі або чисто зовнішні характеристики (привабливість, товариськість і так далі), або соціально-ролеві (статус, професія, освіта, компетентність).

3.  Практичні стосунки – інший як предмет дії. Цей напрям найбільш наближений до практики людських відносин і розвивається, в основному, в руслі психотерапії. Г.А. Ковальов виділяє три моделі дії однієї людини на іншого:

1) об'єктна (або імперативна);

2) суб'єктна (маніпулятивна);

3) суб'єкт - суб'єктна (діалогічна або розвиваюча).



Информация о работе «Міжособистісні стосунки учнів у класі»
Раздел: Психология
Количество знаков с пробелами: 50954
Количество таблиц: 2
Количество изображений: 1

Похожие работы

Скачать
142041
17
35

... та їх аналізу ми можемо стверджувати, що наша гіпотеза підтвердилася та сформувати слідуючи висновки: 1. проведені дослідження дозволяють виявити психологічні причини дезадаптації молодших підлітків у між особистісних стосунках. 2. формуванню та розвитку міжособистісних стосунків молодших підлітків сприяє сукупність факторів середовища, серед яких стиль та система сімейного виховання, умови мі ...

Скачать
24246
0
0

... , найбільшу — дружба і кохання. Як зазначають українські психологи, у середньому індивід знайомий зі 150—500, приятелює із 70—150, дружить із 2 - 3 особами. 3 Методи вивчення міжособистісних стосунків Міжособистісні стосунки в групах вивчають за допомогою методів спостереження, експерименту, бесіди, анкет і соціометрії. Вибір і застосування методу залежить від конкретних завдань і умов. Останн ...

Скачать
116518
3
4

... , активізує їх, озброює вмінням передавати знання, активно сприяє створенню атмосфери доброзичливості, взаємодопомоги, вихованню колективістських почуттів учнів. РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження особливостей формування колективізму на уроках трудового навчання в початкових класах   2.1 Методика експериментального дослідження Для успішного засвоєння знань учні повинні наполегливо ...

Скачать
62005
0
0

... механізми самореалізації, саморозвитку, самозахисту, самовиховання, необхідні для становлення самобутньої особистості й діалогічної та безпечної взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією. Розділ 2. Методика діагностики особистості і міжособистісних відносин підлітків і юнаків Суттєвою особливістю діагностики є орієнтація на норму. Норма – кількісна межа, в якій знаходиться найбі ...

0 комментариев


Наверх