Міжнародна економіка

5.  Міжнародна економіка.

Світове господарство, його закономірності розвитку, міжнародний розподіл праці.

Експериментальна програма «Основи економіки» за редакцією Л. П. Крупської є найпростішим варіантом. Її доцільно використовувати у 10 класах гуманітарного профілю. Нею можна скористатися у загальноосвітніх навчальних закладах, учні яких не планують у подальшому навчатися у вищих навчальних закладах економічного напряму.

Основна мета програми – формування економічного мислення, що дозволить учням свідомо розв’язувати проблеми, які постають перед ними у житті.

Завдання програми полягають у тому, щоб:

1)  надати учням знання про типові економічні явища, з якими вони зустрічаються у своєму житті;

2)  на елементарному рівні пояснити їх причини;

3)  навчити користуватися економічними законами у власних інтересах.

Мінімальна кількість годин на вивчення цього курсу становить 35 (рівень А) або 70 (рівень В) годин. До програми додано відповідне тематичне планування.

У даній курсовій роботі ми розглянемо розділ 7 «Чому змінюється багатство держави», а саме тему «Як створюється та вимірюється багатство держави». За програмою встановлені такі вимоги:

Учні повинні знати:

1.Поняття та явища, які характеризують економіку як ціле.

2.Як оцінюють діяльність економіки в цілому протягом року.

Учні спостерігають і характеризують:

1.Поняття ВВП (ВНП) та ВВП (ВНП) на душу населення.

2.Шляхи економічного зростання.

Учні встановлюють, рахують, обґрунтовують:

1.Відмінності ВВП і ВНП.

2.Реальні і номінальні показники ВВП і ВНП.

3.Дефлятор ВВП (ВНП).

Учні аналізують і роблять висновки:

1. Які фактори змінюють ВВП країни.

ІІ.2 Методичні рекомендації до підготовки та проведення комбінованого уроку з теми «Економічне зростання. Шляхи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Циклічність розвитку економіки»

У педагогічній літературі пропонуються різні класифікації типів уроків, але загальновизнаної класифікації немає. Більшість вважає, що класифікувати типи уроків потрібно за ознакою основної дидактичної мети уроку. Виходячи з основної дидактичної мети уроку, можна вказати такі типи уроків: об'єднаний, або комбінований, урок; урок вивчення нового; урок закріплення; урок повторення, або повторювально-узагальнюючий урок; урок перевірки знань, умінь, навичок – контрольний урок.

Об'єднаний, або комбінований урок. На уроках даного типу розв’язується такі дидактичні завдання: повторення пройденого й перевірка домашнього завдання, вивчення й закріплення нових знань. Структура уроку комбінованого типу може бути такою:

1)  Організаційний момент:

-  психологічна і практична підготовка учнів до навчальної роботи.

2)  Перевірка домашніх завдань:

-  фронтальна бесіда;

-  письмові контрольні завдання і практичні роботи;

-  індивідуальне опитування учнів.

3)  Вивчення нового матеріалу:

-  методи словесного навчання;

-  методи наочного навчання;

-  методи практичного навчання;

-  методи дослідження.

4)  Закріплення нового матеріалу:

-  бесіда;

-  творчі роботи;

-  робота з підручником;

-  вправи;

-  повторення, демонстрація дослідів.

5)  Домашні завдання:

-  вивчення змісту підручника чи навчального посібника;

-  вправи, письмові роботи;

-  роботи зі словником;

-  проведення дослідів;

-  читання творів, перегляд фільмів.

Розробка комбінованого уроку за навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів гуманітарного і загальноосвітнього напрямів навчання «Основи економіки» 10 клас під редакцією Л. П. Крупської.

Тема уроку: «Економічне зростання. Шляхи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Циклічність розвитку економіки».

Тип уроку: комбінований.

Мета уроку:

1)  Освітня:

-  забезпечити засвоєння учнями основних знань з теми «Економічне зростання. Шляхи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Циклічність розвитку економіки».

2) Розвиваюча:

-  розвивати інтерес в учнів до предмету;

-  активізація розумової діяльності учнів;

-  розвиток економічного мислення.

2)  Виховна:

-  формування в учнів певних рис, якостей необхідних для участі в ефективній практичній економічній діяльності.

Учні повинні знати: показники системи національних рахунків «валовий внутрішній продукт», «чистий національний продукт», «національний прибуток». Різниця між ВВП та ВНП. Методи розрахунку ВВП.

Учні повинні вміти: аналізувати статистичні дані за основними макроекономічними показниками. Обчислювати ВВП різними методами на прикладах. Розраховувати реальний і номінальний ВВП, дефлятор ВНП, чистий національний продукт, національний дохід, на прикладах.

Обладнання й матеріали: дошка, кольорова крейда, лінійки, підручник з економіки для 10 класу (Моя економіка: Підручник для уч. 8-9 кл. загальноосвіт. навч. закладів з поглиб. вивч. Економіки та для уч. 10-ч кл. загальноосвіт. і гуманіт. профілів./ Л. М. Кириленко, Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко, І. Є. Тимченко. - К.: А.П.Н.,2002.-320с.).

Структура уроку:

1.  Організаційний момент.

2.  Перевірка домашнього завдання.

3.  Вивчення нового матеріалу.

4.  Закріплення нового матеріалу.

5.  Домашнє завдання.

6.  Підсумок уроку.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

Привітання вчителя з учнями, перевірка присутніх на уроці, перевірка готовності учнів до уроку.

2. Перевірка домашнього завдання.

На домашнє завдання учням було задано вивчити конспект з попередньої теми, прочитати параграф з теми та розглянути задачу подану у вигляді талиці.

Таблиця 1

Рік Товар	2000 рік		2009 рік
	Кількість	Ціна за 1 кг (ум.од)	Кількість	Ціна за 1 кг (ум.од)
1.Хліб	10	5	12	7
2.М'ясо	14	40	16	50

За даними таблиці проаналізувати як збільшилися показники ВВП та ВНП; чи стали люди жити краще у 2009 році?

Перевірка домашнього завдання проводиться у вигляді економічного диктанту для всього класу.

Питання економічного диктанту:

1.  Що таке Валовий внутрішній продукт?

2.  Що таке Валовий національний продукт?

3.  Назвіть відмінності між ВВП та ВНП.

4.  Дайте означення – Номінальний ВНП.

5.  Дайте означення – Реальний ВНП.

6.  Назвіть методи розрахунку ВВП.

7.  Запишіть формулу Дефлятор ВВП.

На диктант відводиться 10 хвилин.

3. Вивчення нового матеріалу.

Мотивація навчання: економічні знання необхідні всім: і тим, хто має власну справу, і тим, хто наймається на роботу, і тим, хто продає, і тим, хто купує. Без них не обійтись у сім'ї, у відносинах між людьми. Тому економічна освіта стала потребою сьогодення. Воно покликано сформувати у громадян України економічні знання, економічну культуру, діловитість, заповзятливість, вміння аналізувати економічну ситуацію та приймати обґрунтовані рішення. На попередньому уроці ми розглянули макроекономічні показники розвитку країни і тепер взявши дані з таблиць розвитку ми можемо провести не складні математичні дії та зробити висновок про розвиток держави, якими темпами проходить розвиток, а якщо знати ВВП за декілька років то ми можемо сказати як змінюється рівень життя населення.

Сьогодні ж на уроці ми розглянемо шляхи економічного зростання, та дамо відповідь на запитання: чи дійсно економіка розвивається циклічно?

Теоретичний матеріал

Ви вже знаєте, що головне економічне завдання кожного суспільства — це якомога повніше задоволення безмежних людських потреб. Звісно, розв'язання цього завдання зумовлює постійне нарощування виробництва благ і послуг, тобто змушує людство прагнути до економічного зростання.

Якщо поділити всі товари та послуги в суспільстві на засоби виробництва (інвестиційні товари) та предмети споживання, то крива виробничих можливостей КВМ суспільства матиме вигляд:

Якщо крива виробничих можливостей А1В1 пересунеться у положення А2В2, це засвідчує такий стан економіки у країні, за якого почали виробляти більше продукції. В такому разі можна стверджувати, що в країні наявне економічне зростання.

Якими способами можна досягти економічного зростання? Таких способів два.

Перший спосіб макроекономічного зростання — екстенсивний (від лат. extensivus — такий, що розширюється). За такого способу економічного зростання досягають шляхом кількісного збільшення чинників виробництва: залученням у виробництво нових земель, збільшенням кількості зайнятих робітників, будівництвом нових фабрик і заводів, розробленням нових родовищ корисних копалин.

Екстенсивне зростання виробництва — найпростіший й історично первинний шлях розширеного відтворення. Йому властиві певні переваги. За його допомогою, наприклад, відбувається швидке освоєння природних ресурсів, можна доволі швидко скоротити або й подолати безробіття, забезпечити більшу зайнятість робочої сили.

Втім, такий шлях має також серйозні недоліки. Екстенсивний розвиток виробництва передбачає наявність у країні великої кількості природних ресурсів (нафти, газу, залізної руди тощо), значного числа працюючого населення, вільного земельного простору для розташування нових фабрик, заводів, сільськогосподарських угідь. Вам відомо, що кожного року дедалі швидше виснажуються родовища корисних копалин, їх видобуток постійно ускладнюється й дорожчає, на виробництво одиниці товарів і послуг витрачається дедалі більше праці людей різних професій. Ясна річ, що це шлях у глухий кут.

Тому державам потрібний інший шлях досягнення економічного зростання. Такий шлях називають інтенсивним (від фр. intensif — напруження).

У масштабах країни інтенсифікація також ґрунтується на застосуванні ефективніших засобів виробництва. Це досягається завдяки застосуванню більш прогресивної технології, економічної і продуктивної техніки, досягнень науки, навчання працівників сучасним методам виробництва і ведення господарства. Стрімке економічне зростання Японії, Сінгапуру, Тайваню і деяких інших країн свідчить, що в такий спосіб дуже швидко можна суттєво підвищити ВНП країни.

Інтенсифікація зумовлює й негативні явища. Застосування верстатів-автоматів, більш продуктивної сільськогосподарської техніки, роботів неодмінно спричинює зростання безробіття, змушує людей дедалі частіше переучуватись і підвищувати свою кваліфікацію. Інтенсифікація потребує ініціативних, освічених і високопрофесійних працівників.

В індустріально розвинених країнах в економіці застосовують і екстенсивний, і інтенсивний шляхи економічного зростання.

Як порівнюють економічне зростання держав? Відомі два способи. А) Перший — за змінами ВНП або ВВП (з урахуванням інфляції). Б) Другий — за розміром ВНП на душу населення.

Циклічність економічного зростання

Усі країни намагаються господарювати в такий спосіб, аби добиратися найбільшого економічного зростання. Втім, процес економічного розвитку нагадує шлях альпініста: спочатку вгору, потім вниз, і знову — до вершини. Аналогічні коливання відбуваються і з величиною ВНП. Вона може зростати, потім зменшуватися, і знову зростати. Такі коливання ВНП називають економічними циклами.

Економічний цикл можна розділити на чотири фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення (бум).

Розглянемо економічний цикл (його ще нерідко називають діловий цикл) у його класичному варіанті. Він чітко розпадається на Чотири фази. У кожній з цих фаз спостерігається різна динаміка обсягу виробництва, рівня цін, зайнятості працівників, норми відсотка.

Вихідною фазою циклу є криза (інша назва: рецесія — від лат. — відступ).

У момент рецесії спостерігається скорочення масштабів випуску продукції. Такі явища пов'язані з перевиробництвом товарів. У цей час різко збільшуються запаси нереалізованої продукції. Відбуваються масові банкрутства промислових і торговельних підприємств, які не можуть розпродати нагромаджені в них товари. Внаслідок призупинення виробництва відчутно зростає безробіття, скорочується заробітна плата. Всі підприємці відчувають гостру потребу у грошах для сплати миттєво створюваних боргів і тому ставка банківського відсотка суттєво збільшується.

Услід за кризою настає друга фаза — депресія (від лат. - зниження, придушення). Уповільнюється спад виробництва, а разом з ним і зниження цін. Поступово зменшуються запаси товарів Внаслідок незначного попиту зростає маса вільного грошового капіталу і ставка банківського відсотка знижується до мінімуму.

У період депресії пропозиція товарів вже не випереджає попит тому між ними встановлюється рівновага (припинення випуску товарів зменшує пропозицію їх до рівня попиту). Водночас створюються природні умови виходу з кризи. Зниження цін на засоби виробництва й здешевлення кредиту сприяє новому нагромадженню капіталу, поновленню розширеного виробництва на новому технічному ґрунті.

Наступна фаза — пожвавлення — засвідчує розширення виробництва до його передкризового рівня. Розміри товарних запасів усталюються на рівні. Починається незначне підвищення цін, спричинене пожвавленням споживчого попиту. Скорочуються масштаби безробіття, настає попит на грошовий капітал, і ставка відсотка збільшується. Зрештою, починається фаза піднесення. У цей час випуск продукції перевищує передкризовий рівень. З погляду на це, природно, скорочується і навіть зникає безробіття. Водночас із розширенням споживчого попиту зростають ціни на товари. Зростає попит на кредитні кошти і відповідно збільшується ставка банківського відсотка.

Аналізом циклічного розвитку займався видатний російський економіст М.Д.Кондратьєв (1892-1938 рр.). Його теорія здобула всесвітнього визнання. Згідно з цією теорією, країни з ринковою економікою у своєму розвиткові регулярно мають проходити стадії економічного піднесення й спаду. Ці стадії утворюють цикли тривалістю в 40-60 років.

Такі великі цикли ("хвилі Кондратьєва"), на думку вченого, зароджуються разом із серйозними новаціями в економічному житті суспільства, якими є: значні винаходи і відкриття; розробка нових великих родовищ корисних копалин; поява на світовому ринку нової групи країн.

Висновки російського вченого викликали неабиякий інтерес у всьому світі й прислужилися поштовхом до зародження цілого напряму в економічній науці. Втім, на батьківщині автора його теорія заперечувала підвалини командної економіки. Кондратьєва було заарештовано на підставі неправдивого обвинувачення у створенні підпільної "Трудової селянської партії". У 46 років видатного економіста було розстріляно.

Якими ж є причини циклічного розвитку виробництва? Всі теоретики-економісти згодні, мабуть, в одному: кризи перевиробництва безпосередньо зумовлені глибоким порушенням необхідного співвідношення між споживчим попитом і пропозицією товарів, або між потребами і споживанням суспільства, з одного боку, і виробництвом — з іншого.

За сучасних умов суспільство усвідомлює об'єктивність циклічного розвитку. Але яким чином можна згладжувати кризові коливання? Чи можна передбачувати їх? Головне полягає в тому, щоб підтримувати автоматичний метод регулювання — конкурентоспроможність. Якщо ж ринкова рівновага, досягнута на конкурентному ринку, порушується, тоді держава має доцільно застосовувати інструменти фіскальної (податково-бюджетної) та монетарної (грошово-кредитної) політики.