Формуючий експеримент спрямований на подолання тривожності молодших школярів

3. Формуючий експеримент спрямований на подолання тривожності молодших школярів

 

3.1 Обгрунтування корекційно – розвивальної програми

З метою зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку була зроблена спроба складання корекційно-розвивальної програми, спрямованої на подолання тривожності, розвиток конструктивних способів взаємодії тривожних дітей, їхніх міжособистісних стосунків, а також на розвиток комунікативних умінь.

Для досягнення поставленої мети, були поставлені наступні завдання:

·  скласти корекційно-розвивальну програму, спрямовану на відпрацювання з дітьми молодшого шкільного віку ситуацій, що дозволяють їм більш ефективно вступати у взаємодію й домагатися позитивних результатів;

·  провести контрольний зріз після проведення корекційної роботи для перевірки ефективності складеної програми.

Методологічною основою формуючого експерименту послужили методичні рекомендації таких науковців як: О.В. Скворчевська;

А. Гордєєва.

Так, О.В. Скворчевська пропонує проводити корекцію тривожності молодших школярів за допомогою бесід, ігор та малювання. В той же час,

А. Гордєєва вбачає корекцію в спеціальних вправах на саморозслаблення, самовираження, зняття емоційного напруження. На думку науковця, бажано використовувати малювання, писати розповіді про себе.

Спираючись на результати обстеження, до корекційних занять були залучені учні, в яких високий рівень тривожності – експериментальна група. Доцільність вибору полягає в тому, що за більшістю факторів тривожності в учасників експериментальної групи показники вищі ніж в учасників контрольної. Тому дуже важливо провести цикл корекційних занять, щоб подолати тривожність у дітей даної групи.

Мета програми: надати психолого-педагогічну допомогу дітям із високим рівнем тривожності й невпевненістю у спілкуванні й діяльності.

Завдання програми:

1.  Підвищувати особистісну самооцінку дитини через створення «зон успіху» в різних видах діяльності, формувати здатність до рефлексії.

2.  Підвищувати соціальний статус дитини в колективі однолітків через розвиток та удосконалення її комунікативних навичок.

3.  Розвивати рухову активність і психомоторну координацію, що сприяють зняттю й профілактиці психофізичного напруження й емоційної депривації.

Програма розрахована на роботу з дітьми 7—8 років та групову форму занять.

Оптимальна кількість учасників групи: 10—15 осіб.

При дотриманні режиму проведення — 3 заняття в тиждень — цикл розрахований на 3 тижні.

Форма проведення: тренінг.

Час проведення кожного заняття: 30—45 хв.

Загальна кількість занять: 10.

Методи проведення роботи : рухливі ігри, рольові ігри, бесіди, малювання на різну тематику, вправи на розслаблення, вправи на зняття

м’язового напруження, вправи на розвиток комунікації, емоційної сфери.

Обладнання : м’ячі, зошити, олівці, іграшки, програвач, диски із записами релаксаційної музики.

Організація і проведення розвивальних занять :

1  частина - розминка (1 вправа);

2  частина - основна (2-3 вправи) ;

3  частина – заключна (1 вправа).

Сценарій проведення занять.

Вітання. Вітання і прощання учнів мають ритуальний характер.

Розминка.

Мета розминки - створення позитивного настрою в групі, зняття напруження, одержання заряду енергії.

Основна частина. Основна частина включає в себе застосування методик, прийомів згідно з цілями та завданнями програми.

Кінцева мета - створення відчуття належності до групи, закріплення позитивних емоцій.

Прощання.

Послідовність проведення психокорекційних занять:

1 заняття – знайомство, зняття емоційного напруження у дітей;

2-10 заняття - корекційне.

Очікуваний результат: позитивна динаміка в розвитку особистісних рис, навичок і вмінь кожної дитини; активізація соціальної активності, упевненості в діяльності, зниження рівня тривожності. Цей факт мають підтвердити результати повторного діагностичного обстеження кожної дитини наприкінці циклу корекційно-розвивальних занять, див. додаток А.

3.2 Аналіз результатів повторного зрізу формуючого експерименту

Корекційно – розвивальна робота проводилась з дітьми експериментальної групи. До цього учні не були залучені до такого виду діяльності.

Доцільно було провести повторний діагностичний зріз на виявлення рівня тривожності, щоб перевірити ефективність проведеної роботи з учасниками експериментальної групи і проаналізувати, чи відбулися зміни в учасників контрольної групи без проведення корекційних занять.

Для діагностичного зрізу було використано методику «Вимірювання рівня тривожності Тейлора», «Оцінка рівня шкільної тривожності Філліпса».

З результатів нашого дослідження за методикою вимірювання рівня тривожності Тейлора, виявилось, що в учнів експериментальної групи середній рівень тривожності (з тенденцією до високого рівня)., див. табл.№5.

 

Таблиця 5 - Рівень тривожності досліджуваних експериментальної групи (Показники у %) n = 17

Рівень тривожності	Показники у %
Високий	23,50
Середній (з тенденцією до високого)	41,10
Середній (з тенденцією до низького)	29,40
Низький	5,80

Як видно з таблиці №5 , в досліджуваних переважає середній рівень тривожності (з тенденцією до високого рівня) – 41,10%. У 23,10% учнів виявлено високий рівень і ще в 29,40% – середній рівень (з тенденцією до низького). Дані показники характеризують загальну тривожність дітей. Тривожність дітей може стосуватися навчання і стосунків у школі, може бути як прояв рис особистості.

Порівнявши результати обох діагностичних зрізів, виявилось, що рівень тривожності учнів експериментальної групи зменшився, див. табл.№ 6.

 

Таблиця 6 - Порівняльна таблиця n=17

Рівень тривожності	І діагностичний зріз (показник у %)	ІІ діагностичний зріз (показник у %)	Зміни, що відбулися (показник у %)
Високий	47,00	23,50	Зменшився на 23,50
Середній (з тенденцією до високого)	47,00	41,10	Зменшився на 5,90
Середній (з тенденцією до низького)	5,80	29,40	Збільшився на 23,60
Низький	0,00	5,80	Збільшився на 5,80

Як видно з таблиці №6, після проведення корекційних занять рівень тривожності зменшився. Кількість дітей з високим рівнем тривожності суттєво зменшилась, а з середнім (з тенденцією до низького) – зросла.

З результатів дослідження виявилось, що в учасників контрольної групи високий рівень тривожності і схильність до високого, див. табл.№ 7.

 

Таблиця 7 - Рівень тривожності досліджуваних контрольної групи

(Показники у %) n=19

Рівень тривожності	Показники у %
Високий	73,60
Середній (з тенденцією до високого)	21,00
Середній (з тенденцією до низького)	5,20
Низький	0,00

 

Як видно з таблиці №7, в досліджуваних переважає високий рівень тривожності – 73,60%.

У 21,00% учнів виявлено середній рівень тривожності (з тенденцією до високого). Це означає, що більша частина дітей відчуває напругу, страх в школі (виконання завдань, оцінювання) і вдома (стосунки з батьками, однолітками). Такий високий рівень тривожності може негативно впливати на всі сфери діяльності дітей. Можливо, що більшість дітей у класі приховує свій страх, намагається бути спокійною.

Порівнявши результати обох діагностичних зрізів, виявилось, що рівень тривожності учасників контрольної групи не зменшився, див. табл.№ 8.

 

Таблиця 8 - Порівняльна таблиця

Рівень тривожності	І діагностичний зріз (показник у %)	ІІ діагностичний зріз (показник у %)	Зміни, що відбулися (показник у %)
Високий	68,40	73,60	Збільшився на 5,20
Середній (з тенденцією до високого)	26,30	21,00	Зменшився на 5,30
Середній (з тенденцією до низького)	0,00	5,20	Збільшився на 5,20
Низький	5,20	0,00	Зменшився на 5,20

Як видно з таблиці №8, без проведення корекційно – розвивальної роботи в контрольній групі, рівень тривожності майже не змінився. На 5,20% збільшилась кількість молодших школярів з високим рівнем тривожності.

В результаті дослідження за методикою оцінки рівня шкільної тривожності Філліпса, ми виявили, що в 61,50% учасників експериментальної групи середній рівень загальної тривожності. В 69,20% учнів підвищений рівень тривожності пов’язнаний із переживанням соціального стресу. У 46,10% обстежуваних підвищений страх самовираження, див. табл.№9.

Таблиця 9 Рівень шкільної тривожності та її прояви в різних сферах життєдіяльності досліджуваних експериментальної групи (Показники у %) n=13

Фактори	Низький рівень	Середній рівень	Підвищений рівень	Високий рівень
Загальна	7,60	61,50	30,70	0,00
Тривожність в школі	15,30	46,10	38,40	0,00
Переживання соціального стресу	7,60	23,00	69,20	0,00
Фрустрація потреби в досягненні успіху	30,70	46,10	23,00	0,00
Страх самовираження	30,70	7,60	46,10	15,30
Страх ситуації перевірки знань	30,70	7,60	46,10	15,30
Страх невідповідності очікуванням оточуючих	30,70	46,10	7,60	15,30
Низьке фізіологічне протистояння стресу	53,80	23,00	15,30	7,60
Проблеми і страхи в стосунках з вчителем	7,60	61,50	23,00	7,60

Як видно з таблиці № 9 , у 61,50% досліджуваних середній рівень загальної тривожності. У 46,10% учнів середній рівень шкільної тривожності. Це означає, що діти знаходяться в сприятливому емоційному кліматі, пов’язаним із включенням в життя школи. 69,20% молодших школярів проявляють підвищений рівень переживання соціального стресу. В колективі для більшості учнів немає сприятливих умов для соціальних контактів. У 46,10% дітей виявлено середній рівень фрустрації потреби в досягненні успіху. У46,10% обстежуваних проявляється підвищений рівень страху самовираження. Діти негативно ставляться до демонстрації своїх знань, можливостей, бояться їх показувати. У 46,10% дітей виявлено підвищений рівень страху ситуації перевірки знань. Діти відчувають тривожність з приводу перевірки їх знань. У 46,10% досліджуваних виявлено середній рівень страху невідповідності очікуванням оточуючих. Для дітей певною мірою є важлива оцінка інших. 53,80% обстежуваних виявили низький рівень тривожності з приводу низького фізіологічного протистояння стресу. Це значить, що діти нормально пристосовані до стресових ситуацій. У 61,50% дітей виявлено середній рівень страхів у стосунках з вчителями. Це означає, що діти не відчувають сильного емоційного напруження в спілкуванні з вчителем.

Порівнявши результати обох діагностичних зрізів, я виявила, що рівень тривожності по різним факторам учасників експериментальної групи зменшився, див. табл.№ 10.

Таблиця 10 Порівняльна таблиця n=13

Фактори	Рівні тривожності	До формуючого експерименту	Після формуючого експерименту
Загальна	високий	7,60	0,00
тривожність	підвищений	46,10	30,70
	середній	30,70	61,50
	низький	15,30	7,60
Тривожність	високий	7,60	0,00
в	підвищений	46,10	38,40
школі	середній	15,30	46,10
	низький	30,70	15,30
Переживання	високий	7,60	0,00
соціального	підвищений	69,20	69,20
стресу	середній	7,60	23,00
	низький	15,30	7,60
Фрустрація	високий	7,60	0,00
потреби в	підвищений	38,40	23,00
досягненні	середній	23,00	46,10
успіху	низький	30,70	30,70
Страх	високий	15,30	15,30
самовираження	підвищений	46,10	46,10
	середній	7,60	7,60
	низький	30,70	30,70
Страх	високий	15,30	15,30
ситуації	підвищений	23,00	46,10
перевірки	середній	7,60	7,60
знань	низький	53,80	30,70
Страх	високий	46,10	15,30
невідповідності	підвищений	23,00	7,60
очікуванням	середній	7,60	46,10
оточуючих	низький	23,00	30,70
Низьке	високий	23,00	7,60
фізіологічне	підвищений	23,00	15,30
протистояння	середній	7,60	23,00
стресу	низький	46,10	53,80
Проблеми і	високий	15,30	7,60
страхи в	підвищений	61,50	23,00
стосунках	середній	7,60	61,50
з вчителем	низький	15,30	7,60

Як видно з таблиці № 10, в учасників, які брали участь у корекційних заняттях, виявлено зниження рівня загальної тривожності, шкільної тривожності, фрустрації потреби в досягненні успіху, страху невідповідності очікуванням оточуючих, низького фізіологічного протистояння стресу, проблем і страхів у стосунках з вчителем.

Не змінився рівень переживання соціального стресу і страху самовираження – він залишився підвищеним.

Зріс страх ситуації перевірки знань.

В результаті дослідження за даною методикою, ми виявили, що в 42,00% учасників контрольної групи середній рівень загальної тривожності, див. табл.№ 11

Таблиця 11 - Рівень шкільної тривожності та її прояви в різних сферах життєдіяльності досліджуваних контрольної групи (Показники у %) n=19

Фактори	Низький рівень	Середній рівень	Підвищений рівень	Високий рівень
Загальна	5,20	47,40	42,00	5,20
Тривожність в школі	26,30	15,90	52,50	5,20
Переживання соціального стресу	10,50	52,60	31,50	5,20
Фрустрація потреби в досягненні успіху	26,30	42,00	26,30	5,20
Страх самовираження	26,10	21,10	31,50	31,50
Страх ситуації перевірки знань	15,70	21,10	26,20	36,80
Страх невідповідності очікуванням оточуючих	15,90	26,10	31,60	26,20
Низьке фізіологічне протистояння стресу	47,30	36,80	10,50	5,20
Проблеми і страхи в стосунках з вчителем	23,60	36,80	31,50	5,20

Як видно з таблиці № 11 , 47,40% учнів середній рівень загальної тривожності. У 52,50% обстежуваних виявлено підвищений рівень тривожності в школі. Ця частина дітей переживає негативний емоційний стан, що пов’язаний із включенням до життя школи. У 31,50% учасників виявлено підвищений рівень переживання соціального стресу. Ці учні переживають емоційний стан, який є несприятливим для розвитку соціальних контактів. У 26,30% досліджуваних виявлено підвищений рівень фрустрації потреби в досягненні успіху. Дана частина дітей перебуває на психічному тлі, яне на дозволяє розвивати свої потреби в досягненні успіху. У 31,50% дітей виявлено високий рівень і ще в 31,50% - підвищений рівень страху самовираження. Учні відчувають негативні емоційні переживання з приводу саморозкриття, демонстрації своїх здібностей. У 36,80% дітей виявлено високий страх ситуації перевірки знань. Ці діти переживають тривогу з приводу перевірки їх знань, досягнень, можливостей. Також більше ніж у третини учнів виявлено страх невідповідності очікуванням оточуючих. Діти орієнтуються на значимість інших в оцінці своїх вчинків і думок, очікують негативних оцінок. Низький рівень тривожності, пов’язаний з фізіологічним протистоянням стресу , виявлено у 36,80% обстежуваних. Це означає, що більшість учнів класу має пристосованість до ситуацій стресогенного характеру. У 31,50% учнів виявлено підвищений рівень тривожності, який стосується проблем і страхів у стосунках з вчителями. Більшість учнів класу з цього приводу не відчувають страхів.

Порівнявши результати обох діагностичних зрізів, ми виявили, що рівень тривожності по різним факторам в учасників контрольної групи майже не змінився, див. табл.№ 12.

Таблиця 12 - Порівняльна таблиця n=19

Фактори	Рівні тривожності	До формуючого експерименту	Після формуючого експерименту
Загальна	високий	0,00	5,20
тривожність	підвищений	36,80	42,00
	середній	52,60	47,40
	низький	10,50	5,20
Тривожність	високий	5,20	5,20
в	підвищений	42,10	52,50
школі	середній	26,30	15,90
	низький	26,30	26,30
Переживання	високий	5,20	5,20
соціального	підвищений	31,50	31,50
стресу	середній	52,60	52,60
	низький	10,50	10,50
Фрустрація	високий	5,20	5,20
потреби в	підвищений	31,50	26,30
досягненні	середній	36,80	42,00
успіху	низький	26,30	26,30
Страх	високий	31,50	31,50
самовираження	підвищений	31,50	31,50
	середній	26,30	21,10
	низький	15,70	26,10
Страх	високий	36,80	36,80
ситуації	підвищений	21,00	26,20
перевірки	середній	26,30	21,10
знань	низький	15,70	15,70
Страх	високий	21,00	26,20
невідповідності	підвищений	36,80	31,60
очікуванням	середній	15,70	26,10
оточуючих	низький	26,30	15,90
Низьке	високий	5,20	5,20
фізіологічне	підвищений	15,70	10,50
протистояння	середній	36,80	36,80
стресу	низький	42,10	47,30
Проблеми і	високий	5,20	5,20
страхи в	підвищений	31,50	31,50
стосунках з	середній	36,80	36,80
вчителем	низький	26,30	23,60

Як видно з таблиці № 12, в учасників контрольної групи виявлено незначні збільшення рівня загальної тривожності, шкільної тривожності, страху ситуації перевірки знань.

Не змінився рівень переживання соціального стресу і проблем та страхів у стосунках з вчителем.

Дані показники суттєво не змінюють рівень тривожності дітей і їхній стан.

Висновок до третього розділу

Формуючий експеримент, у завдання якого входила розробка та апробація психокорекційної програми, спрямованої на зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку, був проведений у формі корекційних занять, які містили в собі ігри, спеціальні вправи, завдання.

Після проведення корекційно – розвивальної роботи, простежила динаміку зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку експериментальної групи. На даному етапі підтвердилася ефективність складеної корекційно-розвиваючої програми.

Результати повторного діагностичного зрізу показали, що рівень тривожності в учнів експериментальної групи знизився в різних аспектах. В учасників контрольної групи, які були продіагностовані, але не брали участь в корекційно-розвивальній роботі, рівень тривожності не знизився і залишився приблизно на тому ж рівні, що спочатку.

Отже, можна зробити висновок, що розроблена нами корекційно – розвивальна програма є ефективною в подоланні високого рівня тривожності молодших школярів.

Висновок

Проаналізувавши теоретичні джерела по проблемі підвищеної тривожності молодших школярів, можна зробити висновок, що у психологічній літературі, можна зустріти різні визначення поняття тривожності, хоча більшість дослідників сходяться у визнанні необхідності розглядати його диференційовано - як ситуативне явище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідного стану і його динаміки.

Тривога сприймається як емоційний стан гострого внутрішнього болісного беззмістовного хвилювання, що пов'язується у свідомості індивіда із прогнозуванням невдачі, небезпеки або ж очікуванням чогось важливого, значущого для людини в умовах невизначеності. Це емоційний аспект тривожності.

Тривожність – це постійна або ситуативна властивість людини , яка призводить до стану підвищеного занепокоєння, відчуття страху і тривоги в специфічних соціальних ситуаціях [9, 81].

Науковці вважають, що тривога є складовою частиною стану сильної психічної напруги - «стресу». Можна зробити висновок про те, що такі форми поведінки як емоційне переживання, неспокій, невпевненість за своє благополуччя, може розглядатися як прояв тривожності.

Дослідивши особливості прояву тривожності в дітей молодшого шкільного віку, виявлено, що діти з високим рівнем тривожності схильні до яких-небудь страхів. Більшість дітей проходять в своєму психічному розвитку ряд вікових періодів підвищеної чутливості до страхів.

У психологічній сфері тривожність проявляється у зміні рівня домагань особистості, у заниженні самооцінки, рішучості, впевненості у собі. Тривожність впливає на мотивацію. Тривожність не обов'язково проявляється безпосередньо в поведінці, часом це — суб'єктивне неблагополуччя особистості, що створює специфічний фон її життєдіяльності, пригнічує психіку.

Головною причиною виникнення тривожності у дітей вважається неправильне виховання та несприятливі стосунки дитини з батьками, особливо з матір'ю.

За результатами аналізу нашого дослідження, частіше за все у дітей молодшого шкільного віку проявляється підвищений рівень загальної тривожності в школі – 88,20%, страху самовираження – 77,60%, страху невідповідності очікуванням оточуючих – 67,10%, страхів у стосунках з вчителями – 93,00%.

Визначивши вплив спеціально розробленої корекційно-розвивальної програми, спрямованої на зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку, ми дійшли до висновку, що вона є дієвою і приносить позитивні результати.

На основі досвіду проведення корекційних занять з тривожними дітьми експериментальної групи, ми переконалися, що вони дійсно впливають на зниження тривожності в поведінці дітей молодшого шкільного віку. Вони позитивно вплинули на емоційну сферу дітей, а також змінили прояви тривожності в поведінці на спокій, рівновагу, відсутність емоційного і фізіологічного напруження.

Результати повторного діагностичного зрізу показали, що рівень тривожності в учасників експериментальної групи знизився в різних аспектах: загальної тривожності, шкільної тривожності, фрустрації потреби в досягненні успіху, страху невідповідності очікуванням оточуючих, низького фізіологічного протистояння стресу, проблем і страхів у стосунках з вчителем. В учасників контрольної групи, які були продіагностовані, але не брали участь в корекційно-розвивальній роботі, рівень тривожності не знизився і залишився приблизно на тому ж рівні, що спочатку.

Отже, можна зробити висновок, що розроблена нами корекційно – розвивальна програма є ефективною в подоланні високого рівня тривожності молодших школярів.

Список літератури

1.  Аракелов Н.Е., Лысенко Е.Е. Психофизиологический метод оценки тревожности // Психологический журнал. – 1997. - №2. – 38с.

2.  Битякова М.Р. Организация психологической работы в школе – М.: Совершенство, 1997. – 298с.

3.  Гордєєва А. Тривожність молодших школярів у процесі адаптації до школи : шляхи та методи психокорекції // Психолог. – 2009. - №14.- квітень. – с. 1-24

4.  Захаров А.И. Дневные и ночные страхи у детей. – СПб, 2000

5.  Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. – М.: Педагогика, 1986. – 109с.

6.  КовальчукО. Виникнення тривожності у дітей та профілактика страхів // Психолог – 2009. - №11-12, березень. – с. 22-23

7.  Кученко Т.О. О детской тревожности. // Воспитание школьников. – 2002 - №5

8.  Неймарк М.З. Аффекты у детей и пути их преодоления // Советская педагогика. – 1963. - №5. – с. 38-40

9.  Обухова Л.Ф. Детская и возрастная психология. – М., 1996. – 169с.

10.  Петровская Л.А. Компетентность в общении. М.: МГУ, 1989. – 216с.

11.  Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков : Психологическая природа и возрастная динамика. Москва – Воронеж, 2000

12.  Практическая психодиагностика / Ред.-сост. Д.Я. Райгородский – Самара «Бахрах», 2000

13.  Психічне здоров’я дитини – К.: Ред. загальнопед. газет, 2003. – 112с.

14.  Психология. Словарь / Под. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494с.

15.  Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Кн.1 – М.: ВЛАДОС, 2003

16.  Рогов Е.И. Настольная книга психолога. Кн.2 – М.: ВЛАДОС пресс, 2001. – 529с.

17.  СкворчевськаО.В. Ігрові методики роботи з учнями1-4 класів. – Харків «Основа», 2007. – 207с.

18.  Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин – Минск.: Харвест, 1997. – 800с.

19.  Спиваковская А.С. Психотерапия : игра, детство, семья – ООО Апрель Пресс, ЗАО Изд-во ЭКСМО – Пресс, 2000

20.  Степанов С.С. Психологический словарь для родителей М. : Академия, 1996 – 152с.

21.  Славина Л.С. Дети с аффективным поведением. М.: Просвещение, 1966. – 149с.

22.  Тривожні діти 5-10 років. Корекційна програма // Психолог. – 24 (360). – червень. – 2009. – с. 3-15

23.  Фридман Л.Ф., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя // Практическая психология в образовании – М.: Изд-во «Совершенство», 1988.

24.  Шебанова В.І. Дослідження тривожності в дітей молодшого шкільного віку // Педагогіка і психологія. – 2001. - №2. – с. 108-119.

25.  Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция – М.: МГУ, 1990. – 197с.