Сутність інвестиційного проекту та етапи його реалізації

1.1 Сутність інвестиційного проекту та етапи його реалізації

В системі відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.

Саме поняття інвестиції (від лат. Іnvestіo - одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні так і за її межами [41].

Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

- власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

- бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Основний зміст діяльності інвестора в галузі реальних інвестицій можна охарактеризувати поняттям – “інвестиційний процес”, що складається з [22]:

а) Формування інвестиційної стратегії на основі цілей і обмежень діяльності організації, а також тих можливостей, що надаються ринком.

б) Аналізу інвестицій, що припускає аналіз ринку в цілому, його сегментів, окремих виробництв та товарів.

в) Формування інвестиційного портфеля.

г) Керування інвестиційним портфелем.

д) Оцінки ефективності інвестиційної діяльності.

Основними цілями інвестиційної діяльності є [41]:

- безпека чи надійність вкладень;

- прибутковість вкладень;

- збільшення ринкової вартості вкладень;

ліквідність вкладень.

Часто виділяються наступні стратегії інвестування:

- консервативна стратегія, що акцентує основну увагу на забезпечені безпеки вкладень;

- помірковано агресивна, при якій баланс "прибутковість - ризик" зміщений убік забезпечення визначеної, заданої безпеки вкладень;

- агресивні стратегії, цілі забезпечення деякої заданої мінімальної припустимої прибутковості вкладень. Різновидом цього виду стратегій є витончена стратегія, що ставить метою максимізувати одержання доходу на шкоду можливому ризику.

Обрана стратегія інвестування багато в чому визначає і совокупність конкретних засобів і методів, якими інвестор керується .

Інвестиційна стратегія – це система довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів досягнення цих цілей. Інвестиційна стратегія підприємства повинна бути орієнтована на стратегічні інтереси організації та реалізовуватись шляхом відбору відповідних проектів та програм. Формування інвестиційної стратегії являє собою складний процес, який грунтується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльност, вивченні кон’юнктури ринку та складанні стратегічного плану організації.

Інвестиційний проект – це засіб, організаційна форма досягнення цілей інвестиційної стратегії підприємства. Зазвичай, проекти ініціюються усередині компаній, але можуть припускати участь декількох зацікавлених організацій.

Проект – це спільність дій і задач, що внаслідок їх унікальности і неповторності мають наступні відмітні ознаки [15]:

- чіткі цілі, що досягаються одночасним виконанням визначених технічних, економічних і інших вимог;

- внутрішні і зовнішні взаємозв'язки задач, робіт, операцій і ресурсів, що вимагають чіткої координації в процесі реалізації проекту;

- визначені терміни початку і завершення проекту, а також обмеження ресурсів;

- визначений ступінь унікальності проекту й умов його здійснення;

В основі будь-якого проекту лежить необхідність задоволення потреб, тому на стадії ідентифікації формуються ідеї, котрі скеровані на розв'язання виниклих проблем незадоволеності. Після відсіву гірших варіантів ідей треба уточнити деталі, відібрати найкращі ідеї проекту, зробити їх попередній аналіз.

Цикл проекту (ЦП) є базовим елементом концепції проектного аналізу. Життєвий цикл проекту — це час від першої затрати до останньої вигоди проекту. Він відображає розвиток проекту, роботи, які провадяться на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту. До поняття ЦП входить визначення різних стадій розробки й реалізації проекту.

ЦП являє собою певну схему або алгоритм, за допомогою якого відбувається встановлення певної послідовності дій при розробці та впровадженні проекту. Ступінь деталізації і термінологія опису відповідних процедур залежать від характеру проекту, предметної культури, поставлених завдань, наявних ресурсів і, можливо, уподобань та смаків проектного аналітика.

Головне в процесі виділення фаз, стадій та етапів проекту полягає у позначенні деяких контрольних точок, під час проходження яких використовується додаткова (зовнішня) інформація і визначаються або оцінюються можливі напрями розвитку проекту. В будь-якому разі, прийнятий поділ відображає взаємодію проекту з середовищем (діючий механізм регулювання економіки країни, політика держави, існуюче становище в економіці тощо).

У загальному вигляді проект повинен представляти синтез трьох самостійних структур: організації процесу створення проекту, процесу розробки й реалізації, результату.

У проекті можна відокремити два великих блоки робіт [55]:

основна діяльність по проекту;

забезпечення проекту.

Основна діяльність по проекті містить :

доінвестиційні дослідження;

планування проекту;

розробка технічної, проектної і бюджетної документації;

проведення торгів і заключення контрактів;

матеріалізація проекту (будівельно-монтажні роботи);

виконання пуско-налагоджувальних робіт;

здача проекту;

експлуатація проекту;

випуск продукції;

ремонт устаткування;

розвиток виробництва;

демонтаж устаткування(закриття проекту);

Забезпечення проекту містить :

організаційну діяльність;

правове забезпечення;

фінансове забезпечення;

матеріально-технічне забезпечення;

комерційну(маркетингову) діяльність;

кадрове забезпечення;

інформаційне забезпечення.

До основних стадій проектів відносяться :

доінвестиційна стадія;

стадія реалізації;

стадія експлуатації;

Доінвестиційна фаза проекту поєднує :

вивчення прогнозів і напрямків розвитку фірми, регіону,країни;

аналіз умов для впровадження початкового задуму;

розробка концепцій проекту; розробка бізнес-плану проекту і попереднє обґрунтування інвестицій – оцінка життєздатності проекту;

вибір і обґрунтування місця розміщення проекту;

екологічне обґрунтування;

аналіз і перспективу;

попереднє інвестиційне рішення;

розробка попереднього плану реалізації проекту;

На доінвестиційній фазі проекту випускаються 4 основні документи :

- аналіз інвестиційних можливостей;

бізнес-план з попереднім техніко-економічним обґрунтуванням;

уточнене техніко-економічне обґрунтування;

доповідь з питань інвестиційних можливостей;

Інвестиційна стадія проекту містить чотири великих блоки робіт:

1) розробка проектної документації і підготовка проекту до матеріальної реалізації (будівництво);

2) проведення торгів, заключення контрактів, організація закупівель і постачань;

3) матеріалізація проекту(будівельно-монтажні роботи);

4) завершення реалізації проектних рішень;

До 1-го блоку відносяться :

розробка плану проектно-дослідницьких робіт;

підготовка завдання на розробку техніко-економічного обґрунтування;

розробка ТЕО;

узгодження, експертиза і твердження ТЕО, а також завдання на проектування;

ухвалення остаточного рішення про інвестування;

відведення земельної ділянки під будівництво;

підготовка завдання на розробку проекту виконання робіт;

розробка плану реалізації проекту;

До 2-го блоку відносяться наступні роботи :

проведення тендерів і заключення контрактів на проведення проектно- дослідницьких робіт;

планування постачання устаткування і виконання підрядних робіт;

розробка планів (графіків) постачання устаткування;

До 3-го блоку відносяться наступні роботи:

розробка оперативних планів матеріалізації проекту (будівництва);

складання різних графіків використання робочої сили, машин і устаткування;

постачання ресурсів і матеріалів;

матеріалізація проекту (виконання будівельно-монтажних робіт);

моніторинг і контроль;

До 4-го блоку відносяться наступні роботи :

пуско-налагоджувальні роботи;

здача об'єкта замовнику;

мобілізація ресурсів і аналіз результатів реалізації проекту;

Стадія експлуатації містить наступні етапи проекту :

експлуатація;

ремонт і розвиток виробництва;

закриття проекту ( демонтаж, ліквідація);

У більшості проектів важливу роль відіграють шість стадій - це ідентифікація, розробка, експертиза, переговори, реалізація та завершальна оцінка. Ці стадії об'єднані в дві фази: фаза проектування — перші три стадії; фаза впровадження — останні три стадії.

Перша стадія циклу — ідентифікація — стосується вибору або генерування таких ґрунтовних ідей, які можуть забезпечити виконання важливих завдань розвитку. На цій стадії слід скласти перелік усіх можливих ідей, придатних для досягнення цілей економічного розвитку. На подальших стадіях циклу проекту ці та інші ідеї буде уточнено і піддано дедалі ретельнішому аналізові в міру просування по стадіях проекту з метою остаточного визначення тієї комбінації заходів, що найкращим чином забезпечить досягнення цілей проекту. Ідеї, відображені на першій стадії, повинні відповідати деяким широким критеріям здорового глузду, а саме умовам, що прибуток від реалізації проекту перевищить витрати на його здійснення.

Таким чином, перша стадія циклу проекту виходить з чіткого формулювання цілей і тим самим утворює місток поміж аналізом економічної політики держави та аналізом здійснимості проекту. Завдання аналізу економічної політики полягає у встановленні пріоритетних цілей економічного розвитку та дослідженні тих змін у політиці й керівництві, які потрібні для виконання цих завдань. Аналіз можливості здійснення проекту передбачає оцінку цих завдань шляхом порівняння альтернативних засобів їх виконання та вибір найвигідніших варіантів.

Після того, як проект пройшов першу стадію циклу (ідентифікацію), необхідно прийняти рішення, чи варто продовжувати розгляд ідеї. Розпочинається стадія розробки. Для цього потрібне послідовне уточнення проекту за всіма його параметрами, а саме за його технічними характеристиками, врахування його впливу на довколишнє середовище, ефективності та фінансової здійснимості, прийнятності з соціальних і культурних міркувань, а також масштабності організаційних заходів.

Розробка проекту включає звуження кола запропонованих на першій стадії циклу ідей шляхом детальнішого їх вивчення. Можливе проведення кількох типів досліджень, у тому числі попереднє інженерне проектування, аналіз економічної та фінансової здійснимості, розгляд систем адміністративного управління, які необхідні для успішного здійснення проекту та подальшої його експлуатації, оцінка альтернативних варіантів під поглядом захисту навколишнього середовища, оцінка впливу проекту на місцеве населення та його найвразливіші групи тощо. Чим більше ми знаємо про різні підходи до управління проектом, тим більше можливості маємо забракувати невдалі варіанти й приступити до детального вивчення обраного проекту.

Експертиза забезпечує остаточну оцінку всіх аспектів проекту перед запитом чи рішенням про його фінансування. На заключному етапі розробки проекту готується детальне обґрунтування його доцільності та здійснимості із зазначенням тих компонентів проекту, які дадуть максимальний прибуток. На стадії експертизи увага, як правило, зосереджується на оптимальному варіанті. Провадиться докладне вивчення фінансово-економічної ефективності, факторів невизначеності й ризиків, а також окремих змін у керівництві або політиці, які можуть вплинути на успіх здійснення проекту.

На стадії переговорів інвестор і замовник, який хоче одержати фінансування під проект, докладають зусиль для того, щоб дійти згоди щодо заходів, необхідних для забезпечення успіху проекту. Досягнуті домовленості потім оформлюються як документально застережені юридичні зобов'язання. Після проведення переговорів складається протокол намірів, меморандум або інші документи, що відображають досягнуті домовленості.

Під реалізацією проекту розуміють виконання необхідних робіт для досягнення його цілей. На стадії реалізації провадиться контроль і нагляд за всіма видами робіт чи діяльності в міру розвитку проекту. Порядок проведення контролю та інспекції має бути погоджено на стадії переговорів.

На стадії завершальної оцінки визначається ступінь досягнення цілей проекту, із набутого досвіду робляться висновки для його використання в подальших проектах. У перебігу цієї стадії треба порівняти фактичні результати проекту із запланованими.

Управління проектом припускає його розбивку на окремі блоки, які є самостійними об'єктами планування, обліку, організації й координування, тобто побудову структури проекту.

Структура проекту – це сукупність взаємопов’язаних елементів і процесів проекту, які представлені з різним ступенем деталізації. В термінах управління проектами структура проекту являє собою “дерево” орієнтованих на продукт компонентів, представлених обладнанням, роботами, послугами й інформацією, отриманими в результаті реалізації проекту.

Структура проекту повинна відповідати наступним вимогам:

- кожний рівень ієрархії повинен мати закінчений вигляд або охоплювати всю суму частин проекту, що представлені на даному рівні деталізації;

- сума характеристик елементів проекту на кожному рівні ієрархії структури повинна бути рівною;

- нижній рівень декомпозиції проекту повинен містити елементи (модулі), на основі яких можуть бути чітко визначені всі дані, що необхідні та достатні для управління проектами (функціональні характеристики, обсяги робіт, вартість, необхідні ресурси, виконавці, зв'язки з іншими елементами і т.д.).

Декомпозиція проекту означає поділ проекту на окремі компоненти, елементи, модулі, тобто виокремлення окремих рівнів ієрархії. Прийнята структура проекту з виділеною ієрархією постійних елементів утворить основу інформаційної мови проекту, на якій будуть спілкуватись всі учасники проекту і буде вестись документація.

Найбільш важливими сферами використання структурних моделей проекту є:

- пошук, визначення та аналіз цілей проекту;

- побудова та вибір альтернативних рішень щодо реалізації проекту;

- попереднє планування проекту за укрупненими моделями (фазовими, сітьовими і т.д.);

- визначення ресурсів, термінів, вартості робіт;

- проектний аналіз (визначення життєздатності проекту);

- фінансовий план проекту;

- організація проекту;

- проектні роботи і система документації проекту;

- детальне планування робіт (календарні плани робіт, графіки постачання, бюджетування);

- підписання й управління контрактами;

- оперативне планування робіт;

- моніторинг проекту;

- регулювання ходу робіт;

- управління забезпеченням проекту;

- складання виконавчих (фактичних) моделей і графіків, аналіз результатів та накопичення досвіду.

Такий перелік використання структурних моделей неповний, але яскраво відображає важливість ролі структурних моделей і методології управління проектами.

Структуризація проекту дозволяє більш конкретно сформувати для всіх учасників проекту перелік виконуваних ними робіт, проміжні і кінцеві результати, які повинні бути отримані ними на визначених стадіях створення проекту, а також встановити між роботами раціональні інформаційні зв'язки.

Вона передбачає розробку робочої структури (Work Breakdown Structure – WBS), організаційної структури проекту (Organіzatіon Breakdown Structure OBS) та затратної структури (Cost Breakdown Structure – CBS) [23].

Структуризація проекту — досить складний процес, оскільки він повинний враховувати всі елементи і параметри проекту: результати проекту; стадії й етапи життєвого циклу; організаційну структуру управління; ресурси на розробку й реалізацію; умови зовнішнього й внутрішнього середовищ, у яких здійснюється розробка і реалізація проекту й багато інших факторів. Тобто структуризація проекту є одним з інструментів організації проекту, основою створення системи управління проектом в цілому (через запровадьження схеми тотальної інтеграції), інструментом управління персоналом проекту.

Виробнича структура (WBS) – це ієрархічна структура, побудована з метою логічного розподілу усіх робіт з виконання проекту і подана у графічному вигляді. Це сукупність декількох рівнів, кожний з яких формується в результаті розподілу роботи попереднього рівня на її складові.

Основні етапи розробки виробничої структури:

1. Визначення ступеня деталізації проектних робіт;

2. Визначення кількості рівнів;

3. Розробка структури кожного рівня;

4. Підготовка опису елементів виробничої структури;

5. Формування системи кодування;

6. Проведення зворотних обчислень (затрати знизу доверху за принципом: відділ локалізації - субпідрядник).

На сьогодні використовується два основних підходи при застосуванні цього методу:

1. Створення тільки виробничої структури (структуризація в одному розрізі);

2. Створення виробничої і організаційної структур (у розрізі – проект і організаційні підрозділи).

На основі цих підходів використовують структуру витрат CBS та багаторівневий підхід для мультинаціональних проектів.

У загальному вигляді проект повинний представляти синтез трьох самостійних структур: організації процесу створення проекту, процесу розробки й реалізації, результату.

Для структуризації проекту використовується ряд спеціальних моделей [21]:

1. “Дерево цілей” — схеми цілей, підцілей по рівнях. Основне правило розбиття — повнота: кожна мета верхнього рівня повинна бути представлена повним набором підцілей.

2. “Дерево рішень” — схеми задач оптимізації багатокрокового процесу реалізації проекту. “Гілки дерева” відображають події, які можуть мати місце, а вузли (вершини) точки, в яких виникає необхідність вибору.

3. “Дерево робіт” (структура поділу робіт або WBS/СПР) — включає дві ієрархічні схеми, які між собою пов'язані певним чином: ієрархія виробів та ієрархія робіт. Нижній рівень ієрархії робіт відповідає пакетам робіт, які необхідні при розробці сітьового графіка. Пакет робіт може бути самостійною фінансовою одиницею і повинен мати окремий кошторис та звіт про витрати. СПР — основа для розробки структурної схеми адміністративного управління проекту.

4. Організаційна структура виконавців (ОСВ/OBS ) — в цій схемі керівник — нульовий рівень. На більш низьких рівнях — відділи, необхідні для функціонального управління роботами. Ці рівні іноді відповідають рівням СПР. Мета ОСВ — визначити виконавців, відповідальних за виконання робіт.

5. Матриця відповідальності — пов'язує пакети робіт з організаціями-виконавцями. Складається на основі СПР і ОСВ. Використовується для контролю відповідності розподілу ролей цілям проекту. На верхньому рівні розподіляються ролі та відповідальність по елементах ІСР. На нижньому – по операціях проекту.

6. Сітьова модель — на основі СПР і ОСВ, дерева цілей і робіт складають Сітьовий графік вузлових подій. Доцільно складати, крім загального (повного), сіткові графіки окремих пакетів робіт, які називаються сітьовими блоками або підсітями. Це забезпечує можливість проведення ефективного контролю, дозволяє більше уваги приділяти управлінню найбільш важливими (критичними) підсітями, замінивши процедуру постійного контролю всього сітьового графіку та значно економлячи час.

7. Структура споживання ресурсів — ієрархічно побудований графік, який фіксує необхідні на кожному рівні ресурси. Використовується для аналізу коштів, необхідних для досягнення цілей та підцілей проекту.

Наприклад:

1-й рівень – фінансові ресурси;

2-й рівень — матеріально-технічні та трудові ресурси;

3-й рівень – будівельні матеріали, машини, обладнання;

4-й рівень — складуємі та нескладуємі витратні ресурси.

Похожие работы

Аналіз та розроблення стратегій ЗЕД для підприємства харчової промисловості

Скачать

121038

22

3

... сля замороження торгових відносин з Росією деякі колишні країни СНД, зокрема Естонія, активніше виявляють інтерес до ринку України. Сьогодні деякі Естонські підприємства харчової промисловості зацікавлені у створені дистрибутивної мережі в Україні й активно шукають партнерів для співробітництва. Так, наприклад, в Естонії зареєстровано 119 підприємств з українським капіталом. За останніми даними ...

Рейтингова оцінка кредитних можливостей позичальника - ДП АТ "Київхліб" Хлібокомбінат № 6"

Скачать

75212

7

16

... ідеального позичальника). Отримані оцінки повністю відповідають результатам детального аналізу фінансового стану підприємства ДП АТ «Киівхліб» Хлібокомбінат № 6, проведеного в розділ 2 курсової роботи. Таким чином, оперативна методологія рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника, досліджена в курсовій роботі, дає оперативні результати, які можуть бути використані на початковій стадії ...

Проблеми ефективності виробництва та формування ринку зерна

Скачать

260484

29

8

... яльність щодо зберігання зерна, міститься інформація про обсяги і рух зерна протягом місяця. Наступним заходом для створення організаційних умов конкурентоспроможного виробництва, формування рівноважного ринку зерна та налагодження діяльності зернопродуктового підкомплексу повинно відбутися врегулювання цін на зерно в післяжнивний період, що характеризується найбільшою диспропорційністю між міні ...

Розвиток теорії непрямого оподаткування

Скачать

228347

85

29

... значно залежав від зміни цін. Сьогодні в більшості країн у підакцизні групи товарів включені: алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин, легкові автомобілі, коштовності, інші предмети розкошу. Розвиток непрямого оподаткування призвів до появи податку з обороту (своєрідного універсального акцизу), який у деяких країнах трансформувався в податок з продаж або податок на додану вартість. Відповідно ...