Методики аналізу парку і вибору об'єктів підвищення ефективності виробництва

2. Методики аналізу парку і вибору об'єктів підвищення ефективності виробництва

2.1 Аналіз продукції і парку виробничого устаткування

Аналіз що випускається й альтернативної продукції варто робити на основі визначеної стратегії маркетингу, що найбільше повно відповідає вимогам ринку з урахуванням довгострокових прогнозів його стану. Для підприємств машинобудування, значна частка продукції якого має виробниче призначення, найбільш прийнятним методом вибору стратегії є побудова матриці можливостей по товарах / ринкам. Матриця передбачає використання чотирьох альтернативних стратегій чи маркетингу їхніх сполучень: проникнення на ринок, розвиток ринку, розробка товару і диверсифікованість [18]. Вибір стратегії даним методом може бути уточнений з використанням матриці БКГ, що дозволить зробити попередній добір номенклатурних груп продукції, що вимагають більш глибокого аналізу на предмет необхідності їхньої подальшої маркетингової чи підтримки зняття з виробництва. Загальний підхід до вибору загальної стратегії розвитку, стратегії маркетингу, а отже і до формування життєвого циклу номенклатурних груп продукції з наступним ухваленням рішення про його чи просування знятті з виробництва може бути представлений блок – схемою (рис. 2.1).

На першому етапі аналізу (блок 1) розглядаються зовнішні фактори, формуючих ринки профільної продукції підприємства (фірми). До них відносяться:

коливання стану світової і національної економіки [12] (у процесі аналізу дається прогнозна оцінка тенденції зниження, чи підвищення застою на найближчі 10 – 15 років);

рівень і характер зв'язку обсягів продажів і цін конкретної продукції на конкретному ринку з коливаннями ринку більш високого порядку (наприклад, загальний спад світового виробництва може проходити на тлі росту попиту на чи нафту зброю);

поява і розвиток потенційний конкуруючих галузей (як приклад можна привести поява і розвиток сугубо технічної галузі – виробництво персональних комп'ютерів, що роблять усе велику конкуренцію індустрії традиційних видів організації дозвілля);

рівень загальної стабільності обстановки і ступінь ризику в процесах інвестування в національній економіці (імовірність прямого збройного конфлікту, участі країни в регіональних конфліктах, напруженість політичної обстановки у відносинах із країнами, що є імпортерами профільної продукції чи фірми експортерами сировини). Слід зазначити, що навіть якщо саме в ці країни фірма не поставляє продукцію, ринок для неї може звузитися. У той же час аналогічні відносини з експортерами конкуруючої продукції можуть дати розширення ринку (ризик вкладень при цьому росте).

Очевидно, що загальне зниження купівельної спроможності споживачів не однаково відіб'ється на цінах і обсягах продажів різних товарів. Однак, у дійсній роботі нам досить загальної оцінки тенденції, що буде враховуватися в процесі вибору стратегії маркетингу. В елементах 2, 3.4, 5 і 6 блок-схеми (рис. 2.1) виробляється оцінка тенденцій розвитку світових ринків, що роблять прямий чи непрямий вплив на обсяги реалізації продукції підприємства (фірми). Якщо заключний висновок аналізу – «ринок розширюється» (коефіцієнт розширення ринку ДО>0), то в цьому випадку можливі довгострокові інвестиції, глибина упевненого прогнозу – 15 –20 років, ризик мінімальний. У випадку стабілізації ринку (ДО=0) глибина прогнозу – 10 років, можливі середньострокові інвестиції зі звичайним ступенем ризику, а також довгострокові проекти з підвищеним ступенем ризику. Звуження ринку в перспективі (ДО<0) означає ріст ступеня ризику будь-яких вкладень і вимагає ухвалення рішення про чи стабілізацію зниженні обсягів, чи диверсифікованості згортанні виробництва, пошуку нових ринків, нових технологій, нового застосування традиційних товарів.

Для цілей визначення загальної стратегії планування розвитку технічної бази фірми ми використовуємо найбільш раціональну, на наш погляд, модель вибору стратегії маркетингу («матриця можливостей» з урахуванням елементів матриці БКГ) як елемент спільного процесу впливу попиту і розвитку техніки і технології.

Для формалізації процедури вибору, приводяться в елементах 9, 10 і 11 блок-схеми (рис. 2.1) групи умов вибору найбільш раціональної для даного періоду часу (t) стратегії поводження фірми, що робить товари в діапазоні (1,2.3……i…m) позицій номенклатури для діапазону (1,2.3……j…n) ринків збуту. Більш докладно процедура розрахунку цих показників буде показана в пункті 3.1 даної роботи на прикладі розглянутого підприємства.

Обрана методика передбачає оцінку об'єкта (фірми, підприємства, стратегічного підрозділу) у цілому, сумарно по всій номенклатурі і у всіх ринках. При цьому мається на увазі, що більш «слабкі» товари будуть просуватися на ринку і міцніти за рахунок товарів ввійшли в «силу», що мають визначену репутацію і стійкий ринок. Така узагальнена оцінка, дозволяючи прийняти визначену загальну стратегію поводження об'єкта в цілому, вимагає конкретизації при переході до оцінки перспектив окремого виробу на конкретних ринках. Ніж більш стабільна обстановка на ринку, тим більше глибина упевненого прогнозу. Період 2 – 3 роки характерний саме для кризового стану економіки і неміцності виробничих зв'язків, для низького рівня відповідальності постачальників за виконання умов постачань, для бартерної системи взаєморозрахунків і митних бар'єрів на шляху товарних потоків.

У ринковій економіці життєвий цикл виробів формується під впливом системи факторів, важливе значення, серед яких має фактор маркетингової підтримки. Чим вище рівень конкуренції, тим більший вплив робить маркетингова підтримка.

Планування життєвих циклів по номенклатурних групах виробів (рис. 2.1, блок 16) проводиться з урахуванням впливу загальних тенденцій ринку й обраної стратегії поводження підприємства (фірми) на ринку.

Ніж більш стабільна обстановка на ринку, тим більше глибина упевненого прогнозу. Зазначений нами період 2 –3 роки характерний саме для кризового стану економіки і неміцності виробничих зв'язків, для низького рівня відповідальності постачальників за виконання умов постачань, для бартерної системи взаєморозрахунків і митних бар'єрів на шляху товарних потоків.

У ринковій економіці життєвий цикл виробів формується під впливом системи факторів, важливе значення, серед яких має фактор маркетингової підтримки. Чим вище рівень конкуренції, тим більший вплив робить маркетингова підтримка.

У даному блоці враховується зміна співвідношення попиту та пропозиції, виробляється облік співвідношення виробничих потужностей і прогнозованого попиту. Необхідно відзначити важливу особливість: тут (рис. 2.2) плановані зміни чи технології конструкції виробів, маркетингова підтримка приймаються в розрахунок по кожнім конкретному виробі, а не сумарно, як передбачено для вибору стратегії поводження фірми в цілому.

На основі цих розрахунків виробляється побудова уточнених графіків життєвих циклів кожного виробу з докладним проробленням ділянки графіка, що відбиває тенденцію зміни обсягів випуску даної продукції на найближчі 5 років, з яких до подальшого розрахунку (блок 17) будуть прийняті найближчі 2 – 3 роки планового періоду (в умовах стабільної економіки – 5 –10 років).

Для формалізації процесу прийняття рішень по кожній позиції номенклатури пропонується друга група умов вибору, розрахунок якої більш детально буде розглядатися в пункті 3.1 цієї роботи.

Процедура блоку 23 «заміна у виробництві» включає: оформлення повідомлень на зняття i-й продукції з виробництва; проведення маркетингових досліджень по виявленню на світових ринках продукції, що відповідає загальному профілю фірми і має значну перевагу попиту над пропозиціями (тобто прийнятної в якості альтернативної, що йде на заміну продукції фірми, що випускається,); виконання конструкторсько – технологічних робіт зі створення принципово нових виробів по профілі фірми і запуску їхній у виробництво замість застарілої продукції; підготовка варіантів заміни для проведення оптимізаційних розрахунків вибору кращого; розробка заходів плану маркетингової підтримки альтернативного виробу, та ін.

Процедура блоку 24 «модернізація у виробництві» включає: оформлення повідомлень на зміну ТУ по виробництву i-й продукції; проведення маркетингових досліджень по виробленню технічного завдання на модернізацію відповідно до вимог ринку; виконання конструкторсько – технологічних робіт з модернізації виробу і внесення змін у технологію виготовлення застарілої продукції; підготовка варіантів модернізації для проведення оптимізаційних розрахунків вибору кращого; розробка заходів плану маркетингової підтримки модернізованого виробу, ін.

Процедура блоку 25 «розширення виробництва» включає:

проведення маркетингових досліджень по визначенню сегментів ринку, що товар фірми по i-й позиції номенклатури має можливість зайняти в силу визначеного рівня своєї конкурентноздатності;

розрахунок граничних термінів, протягом яких ця продукція буде відповідати вимогам ринку (виходячи з динаміки вимог ринку до основних параметрів виробу і його внутрішніх резервів конкурентноздатності);

виконання конструкторсько – технологічних робіт зі збільшення обсягів виробництва за рахунок інтенсивних і екстенсивних факторів розвитку виробництва;

підготовка варіантів розширення виробництва для проведення оптимізаційних розрахунків вибору кращого; розробка заходів плану маркетингової підтримки виробу на знову освоюваних ринках, ін.

Процедура блоку 26 «здешевлення стабільного випуску» включає:

проведення маркетингових досліджень по визначенню сегментів ринку, що товар фірми по i-й позиції номенклатури має можливість зайняти в результаті зниження собівартості замість ринкам, що втрачається з – за загального зниження купівельної спроможності споживачів;

розрахунок граничних термінів, протягом яких ця продукція буде відповідати вимогам ринку (виходячи з динаміки вимог ринку до основних параметрів даної продукції);

виконання конструкторсько – технологічних робіт зі зниження собівартості за рахунок удосконалювання технології і здешевлення в результаті змін конструкції виробу;

підготовка варіантів здешевлення виробництва для проведення оптимізаційних розрахунків вибору кращого варіанта;

розробка заходів плану маркетингової підтримки здешевленого виробу, ін.

Блоки 27 і 28 виконуються на основі використання результатів аналізу парку устаткування, методика проведення якого розглядається далі.

Обраний підхід заснований на угрупованні устаткування по приналежності до масового і серійного виробництва продукції (знімається з виробництва, замінної, розширюваним випуском) і на зіставленні типорозмірів рядів операцій, що може забезпечити існуючий парк універсального устаткування, з потребою в них (поточної і на перспективу). Такий підхід вимагає глибокого аналізу застосовуваних технологій, особливо в дрібносерійному й одиничному виробництві. Очевидно, що підхід до аналізу парку універсального устаткування в дрібносерійному й одиничному виробництві і спеціальному устаткуванні в масовому виробництві повинний бути різний, так само, як повинні враховуватися особливості аналізу парку машин, зайнятих виробництвом продукції з попитом, що розширюється, і продукції, що знімається з виробництва. Ми пропонуємо наступну послідовність аналізу парку устаткування масового і крупносерійного виробництва підприємства (фірми), представлену на блок – схемі (рис. 2.3) «Аналіз стану і рівня використання діючого парку устаткування підприємства»:

На підставі аналізу, проведеного відповідно до методики, викладеної в попередньому розділі, по кожній позиції номенклатури продукції, що випускається, приймається рішення про зняття з виробництва, модернізації продукції в процесі її виробництва, заміні випуску продукцію на альтернативну (тобто пред’являються до устаткування ті ж чи близькі вимоги, що і замінна продукція, але облачаючи більш високими показниками конкурентноздатності), розширенні виробництва даної продукції.

Кожна одиниця основного технологічного устаткування розподіляється по зазначеним вище групах. Якщо це устаткування зв'язане з випуском декількох видів продукції, воно закріплюється за групою, по якій устаткування має найбільше завантаження. Для кожної одиниці устаткування аналіз її стану і можливостей використання повинний проводитися у визначеному порядку відповідно до вимог до обсягів, якості, вартості, конкурентноздатності продукції, у виробництві якої зайнята дана одиниця устаткування (блоки 1; 10; 22; 23; 24, рис. 2.3).

У першу групу (блок 1) включається устаткування, зв'язане з виробництвом продукції, що знімається з виробництва для визначення можливості його подальшого використання на даному підприємстві при виробництві іншої продукції. Угруповання робить відділ головного технолога шляхом індексації єдиної бази даних основного технологічного устаткування відповідно до приналежності до визначеного техпроцесу виробництва по всій номенклатурі продукції.

У блоці 2 виробляється класифікація устаткування на вузькоспеціалізоване, подальше використання якого при виробництві іншої продукції (чи іншого типорозміру продукції) на даному підприємстві неможливо, і на переналагоджуване на інші чи операції типорозміри. Якщо устаткування є вузькоспеціалізованим (так), воно підлягає реалізації і включається у відповідний перелік. Перелік складається відділом головного технолога і передається у відділ головного механіка для виключення цього устаткування з подальшого аналізу стану і можливості використання парку машин. Відділ головного механіка доповнює даний перелік за результатами аналізу рівня фізичного і морального зносу устаткування. Для автоматизації роботи з визначення можливості подальшого використання спеціалізованого устаткування на даному підприємстві рекомендується створити масив даних про типорозміри рядів операцій по видах обробки, виконуваних на підприємстві. Цей масив необхідний також для рішення задачі довантаження устаткування, розрахунків необхідного і достатнього рівня підвищення продуктивності в процесі модернізації і заміни устаткування на більш продуктивне. Структура бази даних приведена в третьому розділі дійсного дослідження.

По першій групі устаткування, зайнятого у виготовленні продукції, що знімається з виробництва, проводиться (блок 3) аналіз рівня фізичного зносу. Оскільки, відповідно до змін, внесеними в механізм амортизації законом про оподаткування прибутку, норми амортизації не зв'язані безпосередньо з термінами служби по групах устаткування, рівень фізичного зносу доцільно визначати співвідношенням нормативного терміну служби і фактично відпрацьованого календарного часу по кожній одиниці устаткування. Основним недоліком такого підходу є складність визначення нормативного терміну служби машини. Базою для розрахунків у цьому випадку є паспортні дані заводу – виготовлювача, однак при цьому не враховуються дві групи факторів: конкретні умови експлуатації, що відрізняються від нормативних і ефективність ремонтної бази, що визначає економічну доцільність проведення капітальних ремонтів, як умови подальшого використання устаткування. Таким чином, немає можливості грузнути нормативний термін служби й умови експлуатації машини. У той же час, методика, що враховує вплив умов експлуатації на нормативний термін служби, не відбиває обмежень, що накладаються рівнем ефективності ремонтної бази на доцільність проведення чергового капітального ремонту. Більш докладно методика розрахунку фактичного терміну роботи устаткування буде описано у розділі 3.2.

Оцінка морального зносу устаткування (блок 4) може бути виконана за існуючою методикою [19], однак для даної групи устаткування (зайнятої у виробництві продукції, що знімається з виробництва) важливо визначити моральний знос не як застарілість моделі машини (суспільний моральний знос), а як повна невідповідність техніко – економічних показників устаткування вимогам техпроцесу на операціях, машина, що вивільняється, могла бути використана на досліджуваному підприємстві (індивідуальний моральний знос). Тільки в цьому випадку вона включається в перелік устаткування, призначеного до реалізації (у тому числі на металобрухт).

Для формалізації оцінки рівня морального зносу можливо використовувати як основу класифікацію морального зносу 2-го роду представлену нижче на рис. 2.4. У вихідній класифікації як напрямки морального зносу зазначені: «по ергономічності», «по собівартості», «по точності», «по продуктивності». Але у вихідному варіанті даної моделі, класифікація була неповної і неточний, оскільки цілком упускала експлуатаційні характеристики (такі, як довговічність, надійність, ремонтоздатність, автоматичність, екологічність, експлуатаційні витрати), деякі показники призначення (такі, як універсальність, гнучкість операцій) і на індивідуальний моральний знос поширювала таке поняття, що характеризує модель машини в її виробництві, як собівартість. Для сфери експлуатації, у якій появляється індивідуальний моральний знос, варто використовувати поняття повної первісної балансової вартості.

Крім того, для цілей визначення рівня зносу, не грає ролі ступінь охоплення напрямків морального зносу, оскільки оцінка виробляється по кожному з них і значення має тільки оцінка рівня одиничних показників, використовуваних при визначенні інтегрального показника морального зносу 2-го роду.

Принцип оцінки рівня морального зносу 2-го роду складається, по визначенню, у зіставленні основних характеристик застарілої машини і більш прогресивної аналогічного призначення. У більш точному формулюванні варто виділити суспільний моральний знос (як моральний знос не конкретної машини, а моделі, при цьому порівнюються характеристики моделей машин, що зіставляються,) і індивідуальний моральний знос, при визначенні якого зіставляються характеристики конкретної машини і вимог, що пред'являються до цієї машини умовами виконання конкретної операції на діючому підприємстві. Якщо на даному підприємстві параметри машини (навіть якщо її модель не застаріла) не відповідають вимогам жодного робочого місця (операції), значить має місце повний індивідуальний моральний знос машини і вона підлягає реалізації на інші підприємства чи в металобрухт. Така ситуація характерна для випадків зняття з виробництва продукції масового виробництва (наприклад, при переході радіоелектроніки на напівпровідникові планарні технології) і відповідає, по блок-схемі 2.4, групі устаткування 1. У цьому випадку нас цікавить не рівень морального зносу, а тільки граничний результат – чи є знос (у даному випадку – індивідуальний) повним. Виходячи з даної класифікації, індивідуальний моральний знос є повним, якщо на всіх операціях, виконуваних на досліджуваному підприємстві в основному виробництві, характеристики верстата не задовольняють мінімальним вимогам хоча б по одному параметрі. Це значить, що знос може бути чи частково цілком усунутий тільки шляхом переміщення в інше (наприклад допоміжне) виробництво, на інше чи підприємство шляхом модернізації. Ефективність таких заходів як правило низка, тому, після перевірочного розрахунку, таке устаткування включається в перелік для реалізації.

У блоці 7 блок-схеми визначається рівень фізичного зносу другої, третьої і четвертої груп устаткування. Процедура розрахунку відрізняється від процедури блоку 3 тим, що устаткування зазначених груп забезпечує випуск продукції знімається не з виробництва, тому мова йде не тільки про те, як використовувати фізично зношене устаткування, але і про те, яке устаткування повинне бути спрямоване на заміну. Блоком 9 починається розробка заходів заміни, виконувана відділом головного технолога. У результаті першого етапу виробляється узгодження з заходами заміни по технологічних причинах (блок 16) і складається доповнення до переліку устаткування, призначеного до реалізації (блок 6).

На наступному етапі аналізу парку ми пропонуємо провести визначення границі повного суспільного морального зносу парку устаткування, зайнятого на випуску продукції, знімається не з виробництва. Параметри моделі устаткування, прийняті до розрахунків, відповідають параметрам верстата у формулі (13) за винятком параметра собівартості заводу – виготовлювача (може використовуватися ціна з урахуванням доставки і монтажу), що враховується в даному випадку в обов'язковому порядку з причин, зазначеним у пункті 7 цього розділу. Зіставлення параметрів моделі виробляється не з конкретними вимогами на даній операції техпроцеса, а з відповідними характеристиками кращих з існуючих зразків аналогічного призначення (типовий підхід до визначення порівняльної ефективності стосовно базового устаткування). Проведення цих розрахунків повинне виконуватися заводом – виготовлювачем устаткування, тому аналізоване підприємство, що експлуатує машину даної моделі повинне орієнтуватися на її життєвий цикл. Так, наприклад, зняття з виробництва останньої модифікації даної моделі і перехід на випуск принципово нових машин означає повний суспільний моральний знос моделі в її виробництві. Для користувача, на наш погляд, повний суспільний моральний знос, як причина заміни устаткування, настає в тому випадку, коли зняті з виробництва всі моделі устаткування, сполучені з даною машиною в техпроцесу виробництва визначеної чи продукції виробу – представника визначеного типорозмірного ряду. Слід зазначити, що для чіткої організації процесів відновлення парку основного технологічного устаткування необхідно створити і постійно обновляти базу даних не тільки по типорозмірних рядах операцій, виконуваних на підприємстві, але і карти даних.

Устаткування, використовуване у виробництві продукції, що підлягає заміні (блок 10, рис. 2.4), досліджується на можливість і достатність використання у виробництві нової продукції послідовно: у блоці 11 на можливість і достатність довантаження для операцій нового техпроцеса; на можливість і достатність проведення модернізації по параметрах, що не відповідають нової технології, з можливим довантаженням (блок 13); можливість і достатність заміни на рівноцінне чи більш прогресивне устаткування (блок 15); можливість (по ресурсах, енергозабезпеченості, площам наявним і споруджуваної, ін.) і достатність додаткового введення з можливою заміною застарілого устаткування (блок 17); у випадку чи неможливості недостатності перерахованих вище заходів приймається рішення (блок 19) про передачу незабезпечених устаткуванням операцій по випуску нової продукції стороннім організаціям для виконання під чи замовлення постійно по договорах надання послуг промислового характеру. Послідовність вибору заходів відновлення обумовлена наростанням витрат при переході від заходів довантаження (не потребуючих капітальних вкладень) до заходів заміни і замовленням на стороні. Для випадків, що вимагають чи заміни модернізації цілих комплексів устаткування можуть бути окремо виконані розрахунки порівняльної економічної ефективності заходів для підвищення точності прийняття відповідальних рішень з обліком конкретної виробничої обстановки.

Для устаткування, зайнятого у виробництві продукції, по якій прийняте рішення про її модернізацію для подальшого просування на ринку (блок 22) звичайні заходи довантаження не є характерними і застосовуються тільки для випадків, коли модернізація продукції вимагає перерозподілу станкоємності по окремих операціях. У той же час, довантаження устаткування по цій групі устаткування (3-й) не відрізняються по своєму чи змісті організації від довантаження по будь-якій іншій групі, у зв'язку з чим нами показана епізодичний зв'язок блоку 22 і блоку 11 (довантаження устаткування). Модернізація, заміна і додаткове введення устаткування по цій групі має свою специфіку. Так модернізація () носить характер технологічної модернізації. Технологічна модернізація є вузькоскерованим процесом, вона спрямована на відшкодування індивідуального функціонального морального зносу (див. рис. 2.5). Якщо індивідуальний функціональний моральний знос являє собою втрату частини споживчої вартості устаткування, у результаті зміни вимог до параметрів машини на конкретному робочому місці (операції), у результаті конструктивних змін продукції, що випускається, то модернізація верстата в напрямку її усунення може навіть погіршити параметри верстата по ряду важливих показників по ходу усунення їхньої невідповідності з вимогами нового техпроцеса. Заміна () у даному випадку теж має свої особливості і спрямована не на підвищення загального технічного рівня парку чи машин одиничної машини, а на приведення параметрів машини на конкретній операції у відповідність з новим техпроцесом. Додаткове введення () як і довантаження по даній групі устаткування застосовуються тільки для випадків, коли модернізація продукції вимагає перерозподілу станкоємності по окремих операціях.

Устаткування 4-й групи, зайнятої у виготовленні продукції, виробництво якої планується розширювати, може модернізуватися, замінятися, уводитися додатково в порядку убування пріоритетності заходів. Довантаження в даному випадку не рекомендуються до проведення додаткового введення, тому що після введення і заміни проведених у великому масштабі неминуче проведення вирівнювання завантаження групи устаткування. Модернізація 4-й групи устаткування носить характер загальнотехнічної. У процесі цього виду модернізації () охоплюється широке коло параметрів і обов'язково основні – продуктивність, експлуатаційні витрати. Оскільки обсяг виробництва продукції, що випускається на даному устаткуванні, буде рости, цикл його життя повинний бути продовжений шляхом підвищення загального технічного рівня конкретної машини і 4-й групи устаткування в цілому. Рівноцінна заміна для устаткування даної групи виробляється тільки по аварійному виході з чи ладу повному фізичному зносу, тобто за результатами аналізу в блоці 7. Основні заходи заміни () по блоці 23 виробляються на більш прогресивне устаткування одного призначення з замінним чи заміна виробляється комплекс на комплекс (наприклад – ділянка токарських напівавтоматів на роторну лінію для масового виробництва протягом тривалого періоду часу). Особливістю відновлення даної групи ми вважаємо те, що додаткове введення устаткування тут небажане. За результатами досліджень, проведених на Холдинговій компанії «Луганськтепловоз» у механоскладальному виробництві кафедрою економіки промисловості СНУ, додатково введене нове обладнання погане стикується з іншим технологічним ланцюжком.

Устаткування, що неможливо віднести до першого чотирьох групам (тобто воно не закріплено за визначеною продукцією в силу її частої чи зміни незначної частки участі у виробництві усіх видів продукції, що випускається підприємством,), формується в масив (блок 24) універсального устаткування, для якого необхідно проводити аналіз по його розподілі відповідно до типорозмірних рядів операцій, необхідних для виробництва груп виробів що часто змінюються однорідних. Більш докладно методика проведення даного аналізу буде розглянута нами в наступному підрозділі даної роботи.

Похожие работы

Економіко-статистичний аналіз і шляхи підвищення ефективності виробництва соняшника в СООО ім. "Суворова" Луганської області

Скачать

69575

18

0

... з базисним роком збільшився на 76,73%, у тому числі в результаті зростання фізичного обсягу продукції на 17,41% при збільшенні цін реалізації на 50,52%. 8. Шляхи підвищення ефективності виробництва зернових культур В період переходу до ринкової економіки перед аграрним сектором коштує загальнодержавного завдання - розвиток виробництва і підвищення його ефективності, поліпшення соціально- ...

Планування підвищення ефективності виробництва на підприємстві

Скачать

43637

2

0

... і персоналу і відданість працівників фірмі); 3) преміювання працівників з метою матеріального заохочення до праці [14]. 1.2 Значення планування у підвищенні ефективності виробництва на підприємстві Усі системи планування результативності діяльності підприємства взаємопов'язані й реалізуються у певній послідовності. Початковим етапом планування є розробка політики регулювання результативності ...

Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

Скачать

86556

14

0

... позитивною. Підприємство повинне постійно намагатися знижувати затрати праці, що у свою чергу призведе до зростання продуктивності праці та зменшення трудомісткості продукції Таблиця 2.13. Економічна ефективність виробництва зерна на СВК “Пинчуки” Васильківського району Київської області Показники 2004 2005 2006 2006/2004, % Вхідні дані: Кількість реалізованої ...

Шляхи підвищення ефективного використання персоналу

Скачать

108319

8

1

... єво необхідні для успішної роботи на високих посадах і вкрай корисні для керівників низової ланки управління великих підприємств. 1.4 Зарубіжний досвід формування та ефективного використання персоналу Зарубіжна практика доводить, що система управління має бути достатньо жорсткою і здатною здійснювати належний контроль відповідно до ієрархії. Впровадження центрального управління, як правило, ...