Неповна сім'я і її соціально-педагогічні категорії
Психологічні особливості дитини з повної сім'ї
Психологічні особливості дитини з неповної сім'ї, трудності соціалізації
Методологія та методика дослідження
Результати дослідження і їх аналіз
Аналіз опитуваня
Результати дослідження по методиці Рене Жиля
Навигация
Результати дослідження по методиці Рене Жиля
Результати дослідження сімейних відносин
71374
знака
5
таблиц
0
изображений
2.1.3 Результати дослідження по методиці Рене Жиля
Досліджуючи міжособові відносини дітей з повних і неповних сімей, ми встановили: 1-7 шкал – конкретно-особове відношення дитини до оточення, 8-12 шкал – характеризують саму дитину.
Відношення до певної особи виражається кількістю виборів даної особи, виходячи з максимального числа завдань (наприклад, в 1 шкалі – 21 завдання, а в 9 – 4 завдання), направлених на виявлення відповідного відношення.
Відносно дитини до тих, що оточують в повних сім'ях домінують відносини до матери (61,9%), до батьківської чети (51%), а потім до батька (41%); у неповних сім'ях – відношення до матери (55,7%), до сиблингам (35%), а потім до батька (29,8%).
У обох групах дітей менш виражено відношення до бабусі і дідуся: у повних сім'ях – 25%, в неповних – 24,3%.
У характеристиці самої дитини в повних сім'ях переважає цікавість (83%), в неповних – соціальна адекватність поведінки (70,5%). Найменш виражена в обох групах закритість.
В цілому, в неповних сім'ях показники по одинадцяти шкалах нижче в порівнянні з показниками дітей з повних сімей, але показник за шкалою закритості, відгородженій в неповних сім'ях вище на 9%.
Дані приведені в таблиці №3.
Таблиця 3. Процентне співвідношення результатів дослідження по методиці Рене Жиля у дітей з повних і неповних сімей.
| № шкал | Назва шкал | Діти з повних сімей | Діти з неповних сімей |
| 1 | Відношення до матери | 61,9% | 55,7% |
| 2 | Відношення до батька | 41,0% | 29,8% |
| 3 | Відношення до матери і батька як до батьківської чети | 51,0% | 29,5% |
| 4 | Відношення до братів і сестер | 40,5% | 35,0% |
| 5 | Відношення до бабусі і дідуся | 25,0% | 24,3% |
| 6 | Відношення до друга | 33,3% | 29,5% |
| 7 | Відношення до вчителя (авторитетному дорослому) | 31,0% | 28,3% |
| 8 | Допитливість | 83,0% | 65,0% |
| 9 | Доминантность | 57,5% | 40,0% |
| 10 | Товариськість | 75,0% | 65,0% |
| 11 | Закритість, відгороджена | 15,0% | 24,1% |
| 12 | Соціальна адекватність поведінки | 73,0% | 70,5% |
Для порівняння вибіркових середніх величин, що належать до двох совокупностям даних, і для вирішення питання про те, чи відрізняються середні значення статистично достовірно один від одного, використовуємо t-критерий Стьюдента.
По таблиці критичних значень t-критерий Стьюдента для заданого числа мір свободи і вірогідності допустимих помилок знаходимо потрібне табличне значення t.
Отримуємо: 1) по відношенню до батьківської чети (t = 3,63) і допитливості (t = 3,83) ми забезпечуємо точність розрахунків, рівних 99,9% і вище, або помилку, меншу чим 0,01%;
2) по відношенню до батька (t = 2,74) – точність розрахунків складає 99%, або помилка, менша 0,1%;
3) по домінантності (t = 2) і закритості (t = 2,16) – точність розрахунків рівна 95% і припускаємося помилки, що не перевищує 5%.
По відношенню до матери (t = 1,59), братам і сестрам (t = 1,43) і товариськості (t = 1,48) є тенденція.
Отримані дані представлені в таблиці №4.
Таблиця 4. Результати дослідження міжособових відносин у дітей з повних і неповних сімей по методиці Рене Жиля.
| № шкал | Назва шкал | Діти з повних сімей | Діти з неповних сімей | t – критерій Стьюдента |
| 1 | Відношення до матери | 13,0±0,52 | 11,7±0,64 | 1,59 |
| 2 | Відношення до батька | 8,2±0,38 | 6,0±0,73 | 2,74* |
| 3 | Відношення до матери і батька як до батьківської чети | 5,1±0,3 | 3,0±0,56 | 3,36** |
| 4 | Відношення до братів і сестер | 8,1±0,19 | 7,0±0,74 | 1,43 |
| 5 | Відношення до бабусі і дідуся | 3,8±0,45 | 3,7±0,56 | 0,14 |
| 6 | Відношення до друга | 6,7±0,54 | 5,9±0,54 | 0,99 |
| 7 | Відношення до вчителя (авторитетному дорослому) | 4,7±0,18 | 4,3±0,47 | 0,80 |
| 8 | Допитливість | 8,3±0,27 | 6,5±0,38 | 3,83*** |
| 9 | Доминантность | 2,3±0,18 | 1,8±0,17 | 2,0* |
| 10 | Товариськість | 3,0±0,15 | 2,6±0,22 | 1,48 |
| 11 | Закритість, відгороджена | 2,4±0,34 | 3,9±0,58 | 2,16* |
| 12 | Соціальна адекватність поведінки | 7,3±0,43 | 7,1±0,44 | 0,4 |
Далі ми вирішили докладніше досліджувати відношення дітей до своїх батьків, використовуючи дані, отримані за допомогою методики Рене Шахраюючи.
Виявили, що у 70% дітей з повних сімей переважає відношення до матери, в неповних – у 35%. Тільки у 5% дітей з повних сімей переважає відношення до батька, в неповних – відсутній, більш того, у 20% - повне ігнорування батька. Однакове відношенні до обох батьків в неповних сім'ях виражено в 45%, в повних – цей показник нижчий (25%).
По відношенню до батьківської чети в повних сім'ях домінує середня оцінка (60%), в неповних – середня і низька оцінки (по 35%) і в 20% - ігнорування.
Результати приведені в таблиці №5.
Таблиця №5. Особливості відношення дітей до батьків.
| № шкал | Назва шкал | Діти з повних сімей | Діти з неповних сімей | t – критерій Стьюдента |
| 1 | Відношення до матери | 13,0±0,52 | 11,7±0,64 | 1,59 |
| 2 | Відношення до батька | 8,2±0,38 | 6,0±0,73 | 2,74* |
| 3 | Відношення до матери і батька як до батьківської чети | 5,1±0,3 | 3,0±0,56 | 3,36** |
| 4 | Відношення до братів і сестер | 8,1±0,19 | 7,0±0,74 | 1,43 |
| 5 | Відношення до бабусі і дідуся | 3,8±0,45 | 3,7±0,56 | 0,14 |
| 6 | Відношення до друга | 6,7±0,54 | 5,9±0,54 | 0,99 |
| 7 | Відношення до вчителя (авторитетному дорослому) | 4,7±0,18 | 4,3±0,47 | 0,80 |
| 8 | Допитливість | 8,3±0,27 | 6,5±0,38 | 3,83*** |
| 9 | Доминантность | 2,3±0,18 | 1,8±0,17 | 2,0* |
| 10 | Товариськість | 3,0±0,15 | 2,6±0,22 | 1,48 |
| 11 | Закритість, відгороджена | 2,4±0,34 | 3,9±0,58 | 2,16* |
| 12 | Соціальна адекватність поведінки | 7,3±0,43 | 7,1±0,44 | 0,4 |
Завдяки отриманим даним про відношення дітей до кожного члена сім'ї, можемо представити відношення дітей до всієї своєї сім'ї (Діаграма №1).
Відношення до матері у дітей з повних сімей вище на 6%, чим у їх однолітків з неповних сімей. Відмінні так само показники у відношенні до батька – різниця складає 11%.
Особливо велика відмінність між групами дітей у відношенні до матери і батька як батьківської чети – в повних сім'ях (51%) і в неповних сім'ях (30%). Деякі відмінності спостерігаються у дітей з повних і неповних сімей у відношенні до сиблингам – 41% і 35% відповідно. Однакове відношення до бабусь і дідусів в обох групах дітей – 25% і 24%.
Виявлені відмінності в ознаках, що характеризують саму дитину: допитливість, домінантність, товариськість.
Найбільші відмінності спостерігаються в групах дітей між ознаками допитливості (83% і 65%) і домінантності (57,5% і 40%) на користь дітей з повних сімей. На 10% діти з повних сімей більш товариські, ніж їх однокласники з неповних сімей.
Встановлені відмінності в показниках ознаки відношення до матери залежно від кількості дітей в сім'ї.
У повних сім'ях середній показник відношення до матери зменшується залежно від кількості дітей в сім'ї – з 13,7 до 11,3. У неповних сім'ях спостерігаються зміни цього показника: у сім'ях, де одна дитина відношення до матери вище (14,2), ніж в повних сім'ях з однією дитиною (13,7). У неповних сім'ях з 2 дітьми відношення до мами різко знижується до 10,4; потім значення матери збільшується в сім'ї, де 3-і дітей (13). Але в багатодітних сім'ях з 4 дітьми показник відношення до матери знову знижується до 10. Зменшення даного показника пояснюється тим, що крім відношення з матерью розвиваються і відносини з братами і сестрами, збільшується число контактів з тими, що оточують.
У обох групах дітей відношення до бабусі різне. Використовуючи отримані дані в результаті опиту і методики Рене Шахраюючи, можна стверджувати, що в неповних сім'ях бабуся живе з внуками в 50%, а в повних цей показник нижчий (35%), відповідно в 65% бабуся живе окремо. У зв'язку з цим виявлені відмінності за ознакою відношення до бабусі залежно від того, проживає вона спільно з дітьми або ж окремо.
У неповних сім'ях, де бабуся живе з внуками, відношення до неї вище (5,2), ніж в повних сім'ях (4,7) – в неповних сім'ях тісніше спілкування з бабусею. У випадку, якщо бабуся живе окремо в обох групах сімей спостерігається зниження показників: у повних сім'ях до 3,2; у неповних до 2,1.
2.3 Психокорекційна робота
Психодіагностична робота.
Цей напрям визначається орієнтацією психологічної служби на поглиблене психолого-педагогическое вивчення дитини па протязі всього періоду дошкільного і шкільного дитинства, виявлення індивідуальних особливостей, визначення причин порушень у вихованні і навчанні. Діагностична робота може проводитися з окремими дітьми і групами дітей.
У руслі психодіагностичного напряму працівники психологічної служби вирішують наступні конкретні завдання:
1. Проводять у разі потреби психологічне обстеження дитини з метою визначення ходу його психічного розвитку, відповідності розвитку віковим нормативам.
2. Проводять вивчення особливостей дітей, їх інтересів, здібностей і схильностей з метою забезпечення індивідуального підходу в процесі виховної роботи, допомоги в професійному і особовому самовизначенні.
3. Проводять діагностику спілкування дітей з дорослими і однолітками, виявляють психологічні причини порушень спілкування.
4. Спільно з фахівцями відповідного профілю здійснюють диференціальну діагностику різних відхилень в психічному розвитку:
а) для визначення порушень, що мають переважно медичну і дефектологічну природу
б) для визначення форм і причин явної асоціальної поведінки: бродяження, крадіжки, алкоголізму і токсикоманії, наркоманії, сексуальних порушень і ін.
Розвиваюча і психокоректувальна робота.
Даний напрям припускає активна дія психолога на процес формування особи і індивідуальності дитини. Його завдання визначаються орієнтацією психологічної служби на забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормативам, допомога педагогічним колективам в індивідуалізації навчання і виховання дітей, розвитку їх здібностей, схильностей, становлення особи. Особливе місце в даному напрямі займає робота по подоланню відхилень в розвитку, порушень в ученні і поведінці дітей.
Плани і програми розвиваючої і психокоректувальної роботи розробляються з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дитини, визначених в ході психодіагностики, і носять строго індивідуальний, конкретний характер.
В ході психокоректувальної роботи:
1. Психолог розробляє і здійснює програми, направлені на розвиток як окремих сторін психічного розвитку, так і особи в цілому, з урахуванням завдань розвитку дитини на кожному віковому етапі.
2. Психолог розробляє і здійснює програми корекції, направлені на усунення відхилень в психічному розвитку дитини.
3. Програми розвиваючої і психокоректувальної роботи включають психологічну і педагогічну частини. Психологічна частина планується і здійснюється психологом. Педагогічна частина розробляється психологом спільно з вчителем, вихователем, майстром, батьками і виконується останніми за допомогою психолога. До окремих форм роботи можуть бути привернуті старші діти, представники громадськості і ін.
4. Розвиваюча і психокоректувальна робота може проводитися:
в процесі спеціальної роботи психолога з окремими дітьми;
в процесі спеціальної роботи психолога з групами дітей;
у руслі виховних заходів;
у формах, що мають на увазі участь батьків і інших родичів дитини.
Психолого-педагогическая корекція здійснюється тільки в тих випадках, коли відхилення і порушення не є наслідком органічної поразки центральної нервової системи або психічного захворювання, а також не вимагають застосування строгіших мерів адміністративно-виховного характеру, що встановлюється в ході диференціальної діагностики. У випадках, коли виявлені відхилення мають переважно патопсихологічну, дефектологічну природу або носять характер відкритих правопорушень і тим самим виходять за межі компетенції психолога, він може бути привернутий фахівцями, у відповідних областях лише як експерт або консультант.
Консультативна робота.
У руслі консультативного напряму працівники психологічної служби вирішують наступні конкретні завдання:
1. Консультують адміністрацію учбово-виховної установи, вчителів, вихователів, батьків, майстрів по проблемах навчання і виховання дітей, педагогіки співпраці.
2. Проводять індивідуальне і групове консультування дітей по проблемах учення, розвитку, життєвого і професійного самовизначення, взаємин з дорослими і однолітками, самовиховання і тому подібне
3. Сприяють підвищенню психологічної культури педагогів, батьків, майстрів, представників громадськості шляхом проведення індивідуальних і групових консультацій, участю в педрадах, методобъединениях, загальношкільних і класних батьківських зборах, читанням лекцій і ін.
4. Виступають як експерти-консультанти при вирішенні питань про психічний стан, особливості психічного розвитку дитини по запитах народних судів, органів опіки і опікування і ін. з метою винесення відповідними інстанціями обгрунтованих ухвал, пов'язаних з визначенням можливих змін в долі дитини (напрям до спеціальних учбово-виховних установ, позбавлення батьківських прав, усиновлення і тому подібне).
5. Як консультанти беруть участь в плануванні учбово-виховних заходів на підставі психологічних особливостей дітей як вікових, так і обумовлених умовами виховання в конкретній дитячій установі, по питаннях організації самоврядування.
Висновки
Враховуючи всі отримані дані, можна підвести підсумки:
1) для дітей з неповних сімей характерні низька самооцінка, високий ступінь імпульсної, закритість, відчуття звіюй сім'ї недостатньою, збитковою, в деякій мірі виявляється агресія по відношенню до тих, що оточують;
2) для дітей з повних сімей характерні вища самооцінка, допитливість, прагнення до спілкування, лідерства;
3) у неповних сім'ях батьки проявляють надавторитет, пригнічують сексуальність і прагнуть прискорити розвиток своєї дитини;
4) у повних сім'ях батьки проявляють велику упевненість, стабільність у вихованні дітей, покладаючись не тільки на себе, але і на чоловіка.
Список літератури
1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.:Прогресс, 1995.
2. Александровская Э.М., Гильяшева И.Н. Адаптированный модифицированный вариант детского личностного вопросника Р. Кеттела. М.: Фолиум, 1995.
3. Алексеева В.Г. Молодой рабочий. - М., 1983.
4. Алмазов Б.Н. Психологическая средовая дезадаптация несовершеннолетних.— Свердловск, 1986.
5. Арнаутова Е.П. Педагогическая коррекция детско-родительских отношений в условиях повторного брака матери: Автореф. дис. … канд. пед. наук. М., 1995.
6. Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К.:А.Л.Д.,1996.
7. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М., 1982.
8. Бойко В.В. Малодетная семья (социально-психологический аспект). -М.: Мысль, 1988.
9. Буянов М. Й. Ребенок из неблагополучной семьи. Записки детскогопсихиатра.-М.: Просвещение, 1998.
10. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. М., 1998.
11. Голод С. Стабильность семьи: социологический и демографический аспекты. - Л., 1984.
12. Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи // Социальньїе исследования. - 1995. - №10.
13. Зайцева 3. Г. Неблагополучна сім'я та її вплив на формування особистості дитини // Соціальна підтримка молодої сім'ї. - К.:Академпрес, 1994.
14. Захаров А.И. Психологические факторы формирования неврозов у детей. Автореф. дис. Л., 1991.
15. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования. — М., 2004.
16. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. М.: Педагогика, 1987.
17. Косачева В.И. Проблема стабильности молодой семьи: философский и социально- психологический анализ: Дисс.... канд. филос. наук. - Минск, 1990.
18. Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. - М., 1963.
19. Леонгард К. Акцентуированные личности. Киев, 1981.
20. Личко А.Е.Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л.:Медицина,1983.
21. Ломов Б.Ф. Совместная (групповая) деятельность людей, формирование трудовых коллективов и психологические аспекты управления ими // Правовые и социально-психологические аспекты управления. - М., 1972.
22. Немов Р.С. Социально-психологический анализ эффективной деятельности коллектива. - М., 1984.
23. Обозов Н.Н. Межличностные отношения. - Л., 1979.
24. Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Диагностика супружеских затруднений // Психологический журнал. - Т. 3. - 1982. - № 2. - С. 147-151.
25. Обозов Н.Н.. Обозова А.Н. Три подходах исследованию психологической совместимости // Вопросы психологии. - 1981. - № 6. - С. 98-101.
26. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. — М., 2004.
27. Основы психологии семьи и семейного консультирования /Под общей ред. Н.Н. Посысоева. — М., 2004.
28. Парыгин Б.Д- Социальная психология и наука. - Л., 1967.
29. Поршнев Б.Ф. Социальная психология и история. - М., 1966.
30. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб.: Питер, 2000.
31. Романова Е.С., Потемкина О.Ф. Графические методы в психологической диагностике. М., 1992.
32. Россия: 10 лет реформ. Социально-демографическая ситуация. ИСЭПН РАН: XI ежегодный доклад. М., 2002.
33. Сатир В. Как строить себя и свою семью. М., 1997.
34. Сатир В. Как строить себя и свою семью. М.: Педагогика-Пресс, 1992.
35. Семья в психологической консультации. // Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. М.: Педагогика, 1989.
36. Семья и формирование личности. // Под ред. Бодалева А.А. М.: Мысль, 1987.
37. Смирнова Е.О., Собкин В.С., Асадулина О.Э., Новаковская А.А. Специфика эмоционально-личностной сферы дошкольников, живущих в неполной семье // М., Вопросы психологии. 1999. № 6.
38. Соколова Е.Т., Чеснова И.Г. Зависимость самооценки подростка от отношения к нему родителей. // Вопросы психологии, 1986, № 2.
39. Соловьев Н.Я. Брак и семья сегодня. - Вильнюс, 1977.
40. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник, Киїів – 2000 р, 259 с.
41. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів). -К.: Столиця, 1997.
42. Соціальна робота з молодою сім'єю. Збірник теоретичних і методичних матеріалів для працівників соціальних служб для молоді. Вип. 2. -К.: А.Л.Д., 1995.
43. Спиваковская А.С. Как быть родителями. М.: Педагогика, 1986.
44. Спиваковская А.С. Профилактика детских неврозов. М.: МГУ, 1988.
45. Спиркин А.Г. Основы философии. - М.: Политическая литература. - 1988. -С.233-235.
46. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К.: Твори в 5-ти томах. - Радянська школа, 1978.
47. Сухомлинський В. О. Мікроклімат вашого"дому // Твори. В 5-ти томах. - К.: Радянська школа, 1977.
48. Сысенко В.А. Устойчивость брака: проблемы, факторы и условия. - М., 1981.
49. Тарнавский Ю.Б. Срыва можно избежать: неврозы, их лечение и профилактика. М.: Медицина, 1990.
50. Терехин В.А. Аппаратурные модели исследования совместной деятельности // Совместная деятельность: методология, теория, практика. - М., 1989.
51. Терехин В.А. Семья и общество. - Ростов-на-Дону: Знание, 1989.
52. Урунтаева Г.А., Афонькина Ю.А. Практикум по детской психологии. М., 1995.
53. Фигдор Г. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой. М., 1995.
54. Харчев А.Г. О путях дальнейшего укрепления семьи в СССР: Социальные исследования. - М., 1965. - Вып. 1.
55. Харчев А.Г., Голод С.И. Молодежь и брак / Человек и общество. - ЛГУ, 1969. - Вып. 6.
56. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. М.: Прогресс, 1993.
57. Шепаньский Ян. Элементарные понятия социологии. - М., 1969.
58. Эйдемиллер Э.Г. Роль внутрисемейных отношений в развитии психопатий и психопатоподобных расстройств в подростковом возрасте. Автореф. дис., Л., 1976.
59. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В. Анализ семейных отношений у подростков при психопатиях, акцентуациях характера, неврозах и неврозоподобных состояниях.Обнинск, 1992.
60. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. М.: Медицина, 1990.
Похожие работы
... чоловіка і сім'ї, дає права людини, виводить з сімейного економічного егоїзму. На думку Ю.В. Волошковою, всі ці ознаки говорять про занепад сім'ї. Розділ 2. Взаєморозуміння в сімейних відносинах 2.1 Взаєморозуміння на ранньому етапі сімейних відносин Безумовно, кожен з нас в глибині душі упевнений, що його особисті відносини з протилежною підлогою будуть близькі до ідеальних для ...
... безпосередньо пов’язані з активністю підлітка, що виявляється в мікросередовищах його соціального буття. Об’єкт дослідження: правова свідомість підлітків. Предмет дослідження: вплив психолого-педагогічних чинників на розвиток правової свідомості підлітків. Метою наукової статті є аналіз підходів до вивчення закономірностей та чинників, що впливають на розвиток правової свідомості підлітків та ...
... . До теперішнього часу немає достатньо повних, вивчених на обширному матеріалі даних про патологічні психологічні реакції, що виникли у шахтарів після виробничих аварій. РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЇ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАКЦІЇ ШАХТАРІВ НА СТРЕСОВІ СИТУАЦІЇ Основу для розробки дійсно наукової теорії темпераменту створило навчання І.П. Павлова про типологічні властивості ...
... . Під впливом колективу формуються почуття відповідальності, самостійності та відвертості. Людина дорослішає не лише фізично, а й психологічно. Емпірично досліджено взаємозалежність розвитку міжособистісних стосунків в педагогічних колективах з типами акцентуацій особистості, стилем вибору стратегії поведінки та соціопсихологічним кліматом групи. За отриманими результатами ми отримали підстави ...
0 комментариев