Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация


Стан і перспективи розвитку страхового ринку України у регіональному аспекті. Страховий ринок у Львівській області

43673
знака
1
таблица
0
изображений

МІІНСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський державний інститут новітніх технологій та управління

ім. В.Чорновола

кафедра фінансів


НАУКОВА РОБОТА

із дисципліни «Страхування» на тему:

«Стан і перспективи розвитку страхового ринку України у регіональному аспекті. Страховий ринок у Львівській області»


Підготували студенти групи ФК – 41

Гузій О.В., Міщук О.О., Сріщак Г.С

Талайло С.І


ЛЬВІВ - 2008


ЗМІСТ

Вступ

1.  Проблеми розвитку страхового ринку в Україні

2.  Оцінка діяльності страхових компаній Львівщини

3.  Перспективи розвитку ринку страхових послуг у Львівській області

Висновок

Список використаних джерел

 


ВСТУП

Досвід показує, що розвиток вітчизняного страхового ринку перебуває під дедалі наростаючим тиском процесів глобалізації та міжнародної інтеграції. За оцінками фахівців уже у теперішній час не існує у чистому вигляді національних страхових ринків, усі вони через експансію іноземного капіталу, через систему перестрахування ризиків на зарубіжних страхових ринках, створення спільних страхових компаній злилися в єдиний страховий простір та зазнали суттєвих змін. При цьому загострилися проблеми, пов’язані із забезпеченням економічної конкурентоспроможності в новому економічному середовищі. Розв’язання таких проблем в Україні, а особливо в областях (у Львівській області) потребує поглиблених досліджень у напрямках визначення позитивних і негативних факторів, які приносять в український страховий ринок зарубіжні страхові компанії, а також причин, що гальмують розвиток вітчизняного страхового ринку.

Одним із основних показників розвитку страхового ринку будь-якої країни є зібрані страхові премії з розрахунку на одного громадянина. Цей показник дає можливість побачити, яке місце займає страхування в економіці країни.

Дослідження показали [3], що лідером за цим показником є Швейцарія(5484,7 дол. США). Це свідчить про високий рівень розвитку ринку страхування в цій країні, що не дивно, адже Швейцарія є однією з найбільш стабільних країн світу. Далі ідуть Великобританія(4967,5 дол. США), США(3864,7 дол. США) і Японія(3734,5 дол. США) – ці країни мають дуже високий показник страхових премій на одного громадянина. Середньосвітовий рівень цього показника становить лише 615 дол.

Якщо взяти країни Центральної та Східної Європи, де цей показник на порядок менший, то і серед цих країн Україна посідає одне з останніх місць: обсяг страхових премій на одного громадянина в ній становить лише 55 дол. США. Це свідчить про наявність проблем, пов’язаних із забезпеченням ефективного розвитку вітчизняного страхового ринку, та актуальність дослідження питань, спрямованих на їх розв’язання.


1. Проблеми розвитку страхового ринку в Україні

Проблеми становлення і розвитку страхового ринку в Україні досліджують провідні вчені С.С.Осадець, Т.А.Ротова, В.Д.Базилевич, К.С.Базилевич, О.М.Зальотов, Н.І.Машина та ін.

Тим не менш саме проблемні питання розвитку страхового ринку України, а також причини, що гальмують його розвиток, ще вивчені недостатньо і потребують поглибленого дослідження та аналізу.

Мета даної роботи полягає в систематизації проблемних питань, що гальмують розвиток вітчизняного страхового ринку, та обґрунтуванні напрямів їх розв’язання.

Дослідження показали, що одним із негативних явищ, принесених у практику страхування процесами глобалізації, є наростання різних видів шахрайств та тіньових економічних операцій, кримінальних протиправних дій. Ці негативні процеси набули у теперішній ситуації світового масштабу. Однак форми і методи їх прояву є різними в розвинених державах світу і в країнах, які лише розбудовують ринкову систему господарювання, до яких належить Україна.

За оцінками спеціалістів на страховому ринку України лише фальшивих «зелених карт» продається від 10 до 30%. У результаті тільки від цього страхові компанії зазнають збитків на 2 млн. грн. у рік[9].

Крім негативів пов’язаних із шахрайством, в Україні існує ціла низка інших причин, які гальмують розвиток страхової діяльності та знижують її ефективність. В цілому і причини можна класифікувати наступним чином(табл.1).


Таблиця 1

Класифікація причин, які гальмують розвиток страхової справи в Україні

1.  Проблеми, які лежать у площині тіньової економіки

1.1.  Шахрайства страхувальників.

1.2.  «Схемне страхування».

1.3.  Фіктивне перестрахування.

1.4.  Легалізація доходів отриманих злочинним шляхом.

2.  Недоліки законодавчої бази

2.1.  Недоліки податкового законодавства.

2.2.  Слабість і недосконалість державного нагляду за страховою діяльністю

2.3.  Відсутність дієвих гарантій для страхувальників у разі банкрутства

страхових компаній.

2.4.  Недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг.

2.5.  Монополізація окремих секторів страхового ринку.

2.6.  Недостатнє регулювання страхового посередництва.

3.  Недорозвиненість економіки в цілому

3.1.  Низький рівень платоспроможності населення.

3.2.  Збитковість більшості підприємств.

3.3.  Високий рівень інфляції.

3.4.  Відсутність привабливих для страховиків інвестиційних інструментів.

3.5.  Експансія «зайвого» іноземного капіталу в страховий сектор.

4.  Проблеми власне страхового ринку

4.1.  Недостатня капіталізація страхових компаній.

4.2.  Низький рівень національного перестрахового ринку і залежність від світових лідерів перестрахування.

4.3.  Вузька клієнтська база страховиків, зосередження страхового ринку в основному на майновому страхуванні.

4.4.  Нерозвиненість довгострокового страхування, недержавного пенсійного забезпечення та неадекватна конкуренція в цьому сегменті ринку.

4.5.  Некваліфіковані актуарні розрахунки або неправильні статистичні дані.

4.6.  Недосконалість правил страхування.

4.7.  Значна інформаційна закритість страхового ринку.

4.8.  Недостатній рівень кадрового і наукового забезпечення.

І це далеко не повний перелік причин та проблем, які гальмують розвиток страхової справи в Україні.

Однією з вагомих проблем є низький рівень страхової культури більшості населення, котрий, своєю чергою, зумовлений його незнанням страхування взагалі і зокрема про діяльність вітчизняних страхових компаній. За інформацією GPK Ukraine (8) в першому півріччі 2007 року послугами страхових компаній скористувались лише 12% українців, причому 51% наших громадян не знають жодної страхової послуги, а 15% не можуть назвати жодної страхової компанії. Страховий ринок усе ще лишається закритим сегментом фінансового ринку України. Оприлюднення інформації відстає в часі, використовуються недосконалі форми обліку, досі ще не існує загальноприйнятої методики аналізу страхової діяльності. За такої ситуації досить складно визначити споживачам, за якими фінансовими показниками слід вибирати страхову компанію.

Гальмуючим фактором розвитку страхового ринку в Україні є те, що капіталізація і стан фінансових ресурсів переважної більшості страхових компаній є незадовільними і не забезпечує їх конкурентоспроможність навіть на внутрішньому ринку. Обмежені обсяги та недосконала структура фінансових накопичень більшості страховиків заважають перетворенню їх на дієвий інститут соціального захисту населення та інвестування української економіки.

Найбільшу частку у структурі активів, якими можуть бути представлені страхові резерви вітчизняних страховиків, за станом на 1 січня 2008 року становлять банківські вклади(депозити) – 46,0%, цінні папери – 20,13%, права вимоги до перестрахувальників – 19, 2%, грошові кошти на поточних рахунках та в касі – 7,9%, а інвестиції в економіку України за напрямами Кабінету Міністрів України – всього 0,1%.

Перехід економіки на ринкові відносини, розвиток підприємницької діяльності, розширення кола товарних і обмінних операцій, взаємних договірних зобов’язань між суб`єктами господарювання об’єктивно вимагає надійної системи гарантій, тобто страхування ризиків.

Страхова діяльність - один з найприбутковіших видів бізнесу. У розвинутих країнах вона займає один з важливих секторів національної економіки і забезпечує 8-12 процентів ВВП. Акумульовані через страхування кошти є джерелом інвестицій в національну економіку цих країн, причому в багатьох із них відповідними законами закріплені принципи використання страхових ресурсів переважно для інвестування економіки.

Український ринок страхування ще тільки набирає силу. В той же час, це чи не єдина галузь нашої економіки, в якій вже кілька років є стабільний ріст основних показників.

Якщо говорити про страховий ринок Львівської області, то він, в основному, є конкурентним і характеризується великою кількістю учасників. На регіональному рівні працює близько 50-ти страхових компаній (враховуючи філії).

Основними елементами страхового ринку є страхування життя, інші види особистого страхування (медичне, від нещасних випадків), майнове страхування (наземного транспорту, вантажів та багажу, майна), страхування відповідальності (цивільної - власників наземного транспорту, відповідальності перед третіми особами тощо).

На сьогодні, пройшовши період бурхливого стрибкоподібного розвитку, досяг фази зрілості ринок добровільного медичного страхування. Цей сегмент ще не можна назвати повністю сформованим - він, як і раніше, демонструє стабільно високе зростання. За оцінками експертів, обсяг платежів з добровільного медичного страхування зростає щороку у 1,5 - 1,6 разу.

Дедалі більший інтерес до добровільного медичного страхування починають виявляти вітчизняні підприємства. Це пояснюється тим, що при страхуванні колективів підприємств часто застосовуються схеми, за яких частина страхової суми сплачується шляхом щомісячних відрахувань із заробітної плати працівників, що укладають договори зі страховиком, а решту - вносить підприємство. Саме тому основною категорією страхувальників тут залишаються юридичні особи.

Реальна частка фізичних осіб у цьому сегменті страхування ще дуже невелика. Крім того, розвитку ринку добровільного медичного страхування перешкоджає і дуже висока ціна поліса, а також обмеження, передбачені компаніями для фізичних осіб. Наприклад, у разі страхування окремих громадян страховик має право зажадати результатів медичного огляду, які свідчили б, що потенційний клієнт на момент укладення договору здоровий або майже здоровий. Таким чином страховики захищають себе від можливої ситуації, коли до страхової компанії приходять хворі люди, метою яких є отримання якісного лікування за рахунок страхової компанії. Необхідно підкреслити, що останнім часом вартість медичного страхування поступово зменшується. Це, практично, основний інструмент у руках страховиків у боротьбі за клієнта. Мабуть, саме з цієї ж причини і компанії часто укладають договори з недорогими медичними закладами, навіть незважаючи на те, що їхній рівень послуг не найкращий. Проте ціна поліса на медичне страхування залишається ще досить високою.

Протягом трьох останніх років відбулись значні зміни в структурі ринку страхування. Поряд із значним зменшенням обсягу страхування життя і майже незмінним обсягом державного обов'язкового страхування, надзвичайно високими темпами росту характеризуються добровільне страхування майна та відповідальності, а також недержавне обов'язкове страхування. Саме на цих сегментах страхового ринку спостерігається найбільш жорстка конкурентна боротьба.

Незважаючи на те, що страховий ринок області розвивається високими темпами, існує ряд проблем, які гальмують розвиток страхової галузі, заважають повному розкриттю її потенціалу.

Так, на рівень конкуренції на ринку страхування значною мірою впливає галузева та функціональна спеціалізація українських страховиків. Дуже часто обов'язкові види страхування пов'язані з окремими спеціалізованими галузями (атомна енергетична, транспортні перевезення тощо). Це дозволяє підприємствам при підтримці органів управління відповідних галузей створювати страхові компанії під конкретні види страхових послуг, що призводить до обмеження конкуренції. В результаті того, що ряд страхових компаній створено під конкретні види страхових послуг, сьогодні більшість ризиків щодо обов’язкових видів страхування страхують на рівні юридичних осіб, міністерств. Це вкрай негативно впливає на роботу на місцях. Відповідно до інформації, отриманої від страхових компаній, немає доступу для нових операторів на страховий ринок залізничного, авіаційного транспорту, обов’язкового страхування відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин. Ця категорія споживачів застрахована в галузевих та відомчих страхових компаніях, таких, як "Інтер-поліс", "Авіоніка", "Гарант-Авто" та інших. Конкуренція тут практично відсутня, що вказує на необхідність обмеження діяльності вузькогалузевих страхових компаній.

Влітку 2007 року “Укрзалізниця” намагалася виступити регулятором страхового ринку на залізниці, зокрема на ринку страхування відповідальності за перевезення небезпечних вантажів. Було проведено тендер серед страхових компаній, однак представники Ліги страховиків зазначають, що переважна більшість страховиків не знали про його проведення. П'ятнадцятого жовтня 2007 року Мінтранс видав наказ, який зобов’язує “Укрзалізницю” здійснювати контроль за наявністю страховок у вантажовідправників, вантажоотримувачів та експедиторів небезпечних вантажів.

У червні цього року до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України звернулася комерційна фірма, якій на залізничних станціях Луцька та Дрогобича не відправляли вагони, оскільки вони не застраховані у АСК "Дністер". З'ясувалося, що 28.05.08 Львівська державна залізниця видала наказ № 402, згідно з яким, вагони, що виділяються понад план під завантаження всіх вантажів, підлягають страхуванню у АСК "Дністер". В таких діях Львівської державної залізниці містилися ознаки порушення абз. 5 част. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку в частині повної відмови від реалізації послуг за відсутності альтернативних джерел.

Відповідно до наданих територіальним відділенням усних рекомендацій Львівська державна залізниця зазначений наказ скасувала.

На сьогодні є проблемою і те, що існує пряме або приховане сприяння органів місцевої влади окремим страховим компаніям (надання пільг чи інших переваг). Так, Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради видав наказ "Про забезпечення страхування орендованого майна комунальної власності м. Львова", в якому делегував управлінню комунального майна "...припинити у встановленому порядку укладені раніше договори про співпрацю зі страховиками..." та розробити умови конкурсу страховиків. Такі дії Департаменту економічної політики та ресурсів містили ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції та Закону України "Про страхування". Відповідно до рекомендацій відділення Комітету зазначений наказ відмінено.

Мають місце у страховій практиці випадки використання іншими страховими компаніями з подібною назвою іміджу самої компанії (відбувається посилка на те, що страхування здійснюється від імені компанії, за її дорученням, або замість неї), чим завдають їй чималих збитків.

Оскільки Львівщина розташована поблизу кордонів з країнами Європи, одним з розповсюджених видів страхування є "Зелена картка". Саме з цього приводу до територіального відділення надходять звернення щодо діяльності окремих страхових компаній, які для заохочення клієнтів при видачі страхового полісу по "Зеленій картці" видають в подарунок миючі засоби, каву, пально-мастильні матеріали та інше, що суперечить Закону України "Про страхування".

Однією з проблем розвитку українського страхового ринку є створення оптимального механізму участі в ньому іноземного капіталу. Шістнадцятого червня минулого року набрала чинності Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Союзом. У зв’язку з цим можна чекати напливу іноземних страхових компаній в Україну. Зокрема, вже дві польські страхові компанії (PZU і Warta) заявили про свою зацікавленість у виході на український ринок страхування. Така зацікавленість західних сусідів пояснюється перспективністю цього бізнесу, а також перенасиченістю ринку страхових послуг у самій Польщі.

Експерти оцінюють можливий прихід польських страховиків в Україну неоднозначно. З однієї сторони, іноземні компанії зацікавлені у виході на нові перспективні ринки, оскільки ринки багатьох європейських держав перенасичені. З іншої - вітчизняні страхові компанії самі шукають інвесторів для розширення бізнесу. Звичайно важко спрогнозувати "наплив" іноземних компаній в Україну, але така ситуація може мати суттєві позитивні наслідки:

зменшаться обсяги перестрахування за межами України, оскільки на її ринку будуть працювати компанії, які мають більші фінансові можливості;

- зросте обсяг страхових резервів, який повинен працювати на внутрішньому ринку інвестицій;

- разом з іноземними компаніями в Україну прийдуть і нові страхові технології;

- значно зменшаться можливості роботи в Україні страхових посередників, які нелегально збирають з населення України немалі кошти.

Багато невирішених проблем залишається і в законодавстві.

Насамперед - це система оподаткування. Відповідно до чинного законодавства тільки по окремих видах страхування страхові платежі можна відносити на собівартість продукції. Аналогічна ситуація і з платежами громадян: страхові платежі, які отримують громадяни, оподатковуються.

Чинне законодавство також не сприяє скеровуванню страхових резервів на інвестування економіки. Згідно із Законом України "Про страхування" всім страховикам, крім тих, які займаються страхуванням життя, забороняється здійснення інвестиційної діяльності. Резерви із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників. Інші види кредитної діяльності страховикам здійснювати заборонено.

Для вирішення всіх цих проблем необхідно забезпечити проведення активної державної політики, спрямованої на подальший розвиток системи регулювання страхового ринку та нагляду за діяльністю страхових організацій, приведення страхового законодавства України у відповідність до європейських правових документів.

Проект стратегії розвитку фінансового сектору України до 2015 року, який внесено на обговорення учасників фінансового форуму містить практично всі основні напрями розвитку страхового ринку України, а тому може бути прийнятий за основу.

Проте, у цьому документі немає відповідей на питання: «Як реалізувати поставлені цілі?» і «Коли, звичайно дуже укрупнено, мають бути здійснені ті чи інші заходи?». Тому цей документ може спіткати доля «Концепції розвитку страхового ринку», прийнятої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 369-р від 23 серпня 2005 року на 2010 р. Якщо ми співставимо ці два документи, то побачимо їх спільні риси в частині страхового ринку.

Водночас упродовж трьох років дії Концепції не реалізовано жодного з передбачуваних нею, принаймні з числа основних і дійсно системоутворюючих, положень, наприклад:

-  закон «Про страхування» у новій редакції не прийнято, робота над узгодженням позицій держави і страховиків практично припинена;

-  закон «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» запроваджено далеко не в повному обсязі внаслідок не здійснення державою контролю за наявністю полісів у водіїв;

-  аграрне страхування за державної підтримки все більше формалізується і нас не повинні вводити в оману показники «бурхливого розвитку»;

-  у питанні оподаткування максимум, що нам вдалося досягти - це запобігти прийняттю хибних рішень. Однак конструктивна робота над розв'язанням цього питання заморожена.

Цей перелік можна було б продовжувати проблемами покриття страхових резервів неліквідними активами, перестрахування за межами України у зв'язку зі вступом України в СОТ.

Безумовно, що всі ми перебуваємо у значній залежності від загальної політичної та економічної ситуації. З одного боку ця ситуація сприяє динамічному розвитку страхового ринку: зростає ВВП, реальна заробітна плата, деструктивне втручання у функціонування страхового сектору не виходить за припустимі межі. Динаміці зростання страхового ринку України може позаздрити будь-яка інша галузь.

Однак, ми повинні усвідомлювати, що сьогодні цей ріст зумовлений, передусім, зовнішніми факторам, головним з яких є зростання обсягів кредитування, перш за все авто та іпотечного.

Саме завдяки такій ситуації, серйозні проблеми непрозорості, неплатоспроможності, не конкурентоспроможності значної кількості страхових компаній, непрозорого, неефективного державного регулювання страхових компаній, залишаються прихованими.

Це дозволяє до певного часу усім робити вигляд, що все добре, що так буде завжди. Насправді, сприятливий вплив зовнішніх факторів не може довго зберігатися. Події останніх місяців це тільки підтверджують.

Тому надзвичайно важливо розставити в стратегії розвитку фінансового сектору відповідні акценти, виділити, зокрема, у загальному переліку напрямків розвитку страхового ринку, ті напрямки та заходи, реалізацію яких необхідно здійснити уже цього року, не очікуючи на реанімацію роботи Верховної Ради та прийняття необхідних законів.

Ці напрямки та заходи повинні забезпечувати оздоровлення страхового ринку України на основі тих повноважень органів виконавчої влади, які уже сьогодні передбачені законами України, зокрема: поетапне скорочення термінів звітного періоду від 1-го кварталу до 1-го місяця, а далі до 1-го тижня та до 1 -го дня; відновлення вимог щодо диференціації активів, якими покриваються страхові резерви; впровадження нормативів достатності капіталу у спосіб, що утруднює псевдострахування; створення режиму найбільшого сприяння для страховиків, які добровільно дотримуються стандартів прозорості та підвищених вимог до платоспроможності; запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності.

Однак, невідкладне вжиття цих заходів не означає, що відповідні нормативно-правові акти повинні прийматися і вводитися в дію одразу. Очевидно, що необхідно передбачити перехідний період, після закінчення якого протягом певного часу можна зберегти принцип надання індивідуальних дозволів за наявності певних обставин.

Головне - це запровадження постійно діючого механізму оздоровлення ринку, який спонукатиме і керівників страхових компаній, і їх власників до постійної роботи з визначених напрямків.

Перший етап міг би тривати близько 2-3 років; на другому етапі, тривалістю також 2-3 роки цілком реальним вважається реалізація більшості з заходів, запропонованих проектом стратегії, зокрема, прийняття нового закону «Про страхування», запровадження у повному обсязі обов'язкового медичного страхування (далі - ОМС), аграрного страхування за державної підтримки тощо. І, нарешті, на третьому етапі, теж тривалістю 2-3 роки, забезпечується впровадження закону «Про страхування» в повному обсязі та досягнення усіх цілей, задекларованих проектом стратегії.

Проте, навіть з урахуванням цих пропозицій існують суттєві ризики того, що чудові цілі і плани залишаться нереалізованими.

Тому, надзвичайно важливо спробувати визначити ті ключові фактори, врахування яких могло б допомогти виробленню заходів, реалізація яких реально забезпечила б досягнення задекларованих цілей.

Серед таких факторів можна виділити:

•  неоднорідність страхового ринку;

•  низький рівень спроможності та незалежності регулятора.

В сукупності з низькою ефективністю функціонування інститутів влади, які переважно зайняті підготовкою до чергових виборів, ці фактори призводять до гальмування всіх процесів розвитку страхового ринку України.

Спробуємо підрахувати, які втрати у вигляді недоотриманих страхових премій ми маємо:

•  відсутність контролю за наявністю полісів ОСЦПВВНТЗ - 1,2 млрд. грн.;

•  не впровадження ОМС за участю страховиків - щонайменше 15 млрд. грн.;

•  аграрне страхування за державної підтримки -1 млрд. грн.

За таких умов частка страхування у ВВП уже сьогодні досягла б 4,5% як у країнах Центральної і Східної Європи, навіть без псевдострахування.

Що ж необхідно зробити для того, щоб усунути негативний вплив усіх цих факторів?

По-перше, всі здорові сили страхового ринку України повинні об'єднатися і заявити про свою позицію. Не важлива форма такого об'єднання - важливо щоб було припинено практику огульних звинувачень усіх страховиків у псевдострахуванні, затягуванні виплат, непрозорості.

По-друге, необхідно за будь-яких умов підвищити кадрову, фінансову та матеріально-технічну спроможність регулятора, без чого неможливим буде реалізувати жоден із запропонованих стратегією заходів.

По-третє, необхідно звільнити регулятор від політичного впливу, надавши йому можливість працювати виключно за професійними принципами, забезпечити стабільність роботи регулятора, наступність і плановість ротації складу, у порядку, передбаченому законом, а не шляхом масових чисток і реорганізацій, у зв'язку зі змінами на політичному полі. Безумовно, будь-яка політична сила, яка отримала відповідну підтримку на виборах, повинна мати змогу реалізувати свої програми, в т.ч. шляхом делегування своїх представників до складу регулятора, але тільки у дозованих законом межах.

Відповідаючи на питання «Як?» стосовно шляхів розвитку страхового ринку України, не можна не оминути питання ОМС та агрострахування за державної підтримки.

Як це не парадоксально, але сьогодні ми як ніколи наблизилися до консенсусу з Міністерством охорони здоров'я (далі - МОЗ) щодо концепції ОМС. Сталося це завдяки тому, що саме зараз як з боку МОЗ, так і з боку страховиків була проведена системна робота щодо усіх аспектів цієї проблеми.

Не дивлячись на те, що на початку позиції були ледве не діаметрально протилежні, сьогодні вдалося сформувати основу для компромісу, не пос-тупаючись принципам, а саме:

1)  ОМС здійснюватиметься виключно професійними страховими організаціями, які на рівних конкурують між собою. Застраховані мають право вибору сімейного лікаря, медичного закладу, страховика;

2)  агенція, що створюється при МОЗ, акумулює через спеціальний фонд державного бюджету кошти та здійснює фінансування закладів охорони здоров'я (60% від їх загальної потреби у коштах) з метою забезпечення безперервності надання медичними закладами послуг, а також виконує обов'язки страхувальника стосовно незастрахованих та непрацюючих.

Всі інші положення концепції МОЗ та страховиків, за невеликими виключеннями, є тотожними по суті і гарантують:

•  збереження принципів соціальності у фінансуванні та державних гарантій при наданні медичних послуг усім громадянам України з дотриманням положень Конституції України щодо безоплатності таких послуг для громадян України;

•  ефективність механізму ОМС, який ґрунтується на засадах конкуренції сімейних лікарів, закладів охорони здоров'я, страховиків та створенні умов для інвестування в галузь охорони здоров'я.

Розвиток аграрного страхування за державної підтримки потребує прийняття спеціального закону, створення саморегулюючої організації страховиків, розроблення спеціального механізму перестрахування за участю українських страховиків, держави та міжнародних перестраховиків. Лише внаслідок якнайширшого розподілу ризиків, в т.ч. катастрофічних, можна вибудувати стабільну і ефективну модель аграрного страхування за державної підтримки. Ця модель має передбачати також диференціацію програм підтримки за ризиками, регіонами та способами страхування і повинна ґрунтуватися на тісній взаємодії страховиків і держави, залишаючи простір для конкуренції страховиків.

Головна ідея такої моделі - знайти баланс між вільною конкуренцією і узгодженими діями страховиків і держави з метою покриття ризиків, які не можуть бути покриті в інший спосіб на звичайних ринкових засадах.

Виходячи з викладеного, покращенню Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2015 року в частині страхування, забезпеченню належного суспільного контролю за її впровадженням слугуватиме:

•  більш чітка структуризація напрямків та заходів з виділенням 3-х етапів;

•  зазначення цілей Стратегії, які підлягають кількісному вимірюванню, наприклад: обсяг зібраних премій, виплат та перестрахування, рівень виплат, частка страхування у ВВП, наприкінці кожного етапу;

•  визначення способів досягнення задекларованих цілей.


Информация о работе «Стан і перспективи розвитку страхового ринку України у регіональному аспекті. Страховий ринок у Львівській області»
Раздел: Банковское дело
Количество знаков с пробелами: 43673
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
43407
2
3

... Андрушків І.П. Державне регулювання та проблеми розвитку ринку інновацій / Ірина Петрівна Андрушків // Вісник ЛКА. - Сер. екон. – Вип.27. – Л., 2007. –– С.333 - 336 8.         АНОТАЦІЯ 9.         Андрушків І.П. Інвестування регіональної економіки та її ефективність в Україні – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – Розвиток ...

Скачать
229304
7
1

... населення — потенціал живої праці, який мають регіони на певний момент часу. Їх відтворення і раціональне використання є одним з найважливіших напрямів регіональної економічної політики, дотримання якого націлює управління на вирішення таких завдань: —створення умов для повного здійснення громадянами конституційного права на працю; —забезпечення рівних можливостей у виборі професії та роду ...

Скачать
83876
1
1

... ів товарами; — інформаційний бум; — прискорений розвиток нових видів транспорту; — нові наукові відкриття; — нові форми розвитку економічних процесів. Що стосується структури світового ринку послуг, то її роз­глядають по-різному. У Міжнародному валютному фонді, наприклад, усі послуги зводять до чотирьох груп: — фрахт; — решта транспортних послуг; — туризм; —   інші ...

Скачать
124630
0
0

... НАТО Я.Схеффера. А в грудні 2005 р. за підсумками засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ було прийнято спільну заяву, в якій вперше у документах Україна-НАТО йде мова не лише про відкритість “дверей НАТО”, а й про конкретні перспективи залучення України до Плану дій щодо членства. Під час засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ 28 квітня 2006 р. в Софії (Болгарія) держави- ...

0 комментариев


Наверх