Розходжень у загальній групі та групі одружених за рівнем готовності до шлюбу по біологічно статевим ознакам немає

1. Розходжень у загальній групі та групі одружених за рівнем готовності до шлюбу по біологічно статевим ознакам немає.

2. Розходження у групі чоловіків і жінок-холостяків за рівнем готовності до шлюбу по біологічно статевим ознакам є.

Цікавим, на наш погляд, є і таке спостереження. Коли ми за ознакою „вік” розділили загальну вибірку (n=50) на дві групи - від 18 до 23 років та від 24 до 34 років то за розрахунками по t-критерію Стьюдента t=3,126, р<0,01 ми виявили достовірну різницю в тому, що люди за віком до 24 років значно менше психологічно готові до шлюбу ніж люди після 24 років. Така ж тенденція, навіть більш яскраво, була виявлена нами і в групі одружених - t=5,52; p<0,001. Знову ж цікавим є той факт, що такої різниці достовірних розходжень за ознакою „вік” ми не знайшли в неодруженій групі (n=26)

t= - 0,274 p<0,787.

Слідуючи логіці наших міркувань і виявляючи гіпотезу про зв'язки або залежність „готовності - неготовності” до шлюбу в людей не по біологічній статі, а по гендерної ідентичності, ми перегрупували загальну вибірку, а також групу одруженій і неодружених по ознаці макулінності-фемінінності.

Для цього були використані дані отримані в респондентів за методикою виявлення маскулінності-фемінінності - шкала "Маскулінность-фемінінность" із Фрайбурського особистісного опитувальника (FPI) і методики "Маскулінності-фемінінності" С. Бем. Первинні дані приведені в додатку.

В аналізі використовувався і такий тип гендерної ідентичності, як андрогінность. Під андрогінністю розуміють стан, при якому деякі чоловічі і деякі жіночі ознаки присутні в того самого індивіда [словник]. Зведені разом дані виглядають у такий спосіб.

Таблиця 1

Кількість маскулінних-фімінінних та андрогінних типів серед одруженої та неодруженої молоді

Статеві типи	Загальна вибірка (n=50)	Одружені (n=24)	Неодружені (n=26)
Чоловіки:
маскулінні	16 (64,0%)	9 (75,0%)	7 (53,8%)
фемінінні	5 (20,0%)	2 (16,7%)	3 (23,1%)
андрогінні	4 (16,0%)	1 (8,3%)	3 (23,1%)
Жінки:
маскулінні	8 (32,0%)	6 (50,0%)	2 (15,4%)
фемінінні	6 (24,0%)	2 (16,7%)	4 (30,8%)
андрогінні	11 (44,0%)	4 (33,3%)	7 (53,8%)

Діаграма 2

Графічне представлення маскулінних, фемінінних і андрогінних типів у загальній вибірці (n=50)

 

Примітка: Загальна вибірка (n=50): чоловіки; жінки.

1. маскулінні;

2. фемінінні;

3. андрогінні

Діаграма 3

Графічне представлення маскулінних, фемінінних і антрогінних типів в одруженій вибірці (n=24)

 

Примітка: Одружена вибірка (n=24): чоловіки; жінки.

1. маскулінні;

2. фемінінні;

3. андрогінні

Діаграма 4

Графічне представлення маскулінних, фемінінних і андрогінних типів у неодруженій вибірці (n=26)

 

Примітка: Неодружена вибірка (n=26): чоловіки; жінки.

1. маскулінні;

2. фемінінні;

3. андрогінні

Аналіз наведених таблиці і графіків показує, що просте порівняння чоловічих і жіночих груп, що ми зробили на початку нашого дослідження, багато в чому безперспективне, тому що насправді виявлення статевих розходжень повинне ґрунтуватися не стільки на морфологічних ознаках (з урахуванням генетичної статі), скільки з урахуванням гормональної статі, що обумовлюється маскулінностю, фемінінностю й андрогінностю.

Цікаво, що в нашому випадку серед чоловіків у загальній групі - 20% (кожен п'ятий) має риси фемінінності, тобто жіночності. У групі неодружених їх трохи більше - 23,1%, чим у групі одружених - 16,7%. Андрогінность у групі чоловіків склала в цілому - 16%, що значно менше, ніж у групі жінок - 44%.

У цілому ж жіноча група демонструє маскулінні риси значно виразніше ніж чоловіки демонструють - фемінінні риси. У загальній групі маскулінних жінок - 32%. Серед одружених їх 50%, серед неодружених - 15,4%. Особливо високий показник у жінок по андрогінному типі: в загальній групі - 44%, серед одружених - 33,3%, неодружених - 53,8%. Можна зробити проміжний висновок, що неодруженим жінкам характерна андрогінна гендерна ідентифікація.

Таким чином, малюється картина вираженої маскулінності серед жінок усіх груп і трохи нижче показник фемінінності у чоловіків. Ми ще раз переконуємося в не тотожності поняття стать - як генетична стать (визначений набір генів) і психологічна стать, що зв'язано з феноменом гендерної ідентичності - усвідомлення своєї приналежності до чоловічої або жіночої статі.

3.3 Взаємозв'язок типів гендерної ідентичності з рівнем готовності до шлюбу

Основною задачею нашого дослідження було з'ясування присутності або відсутності зв'язку між типами гендерної ідентичності з рівнем готовності до шлюбу.

Одержавши на попередніх етапах аналізу узагальнені і групові дані по готовності досліджуваних нами респондентів до шлюбу, а також визначив типи їх гендерної ідентичності і розділивши їх на маскулінний, фемінінний і андрогіній типи ми одержали можливість досліджувати наявність зв'язків між ними. Ми вважаємо, що найбільш адекватним методом перевірки нашої гіпотези буде використання лінійної кореляції Пірсона. Крім того, в попередньому аналізі нами були використані статистичні методи вторинної обробки даних - t - критерій Стьюдента та критерій U-Манна-Уитни. Наведемо їх більш детальніше.

Ми використовували для розрахунків коефіцієнт кореляції Пірсона:

r = ∑ (x-x) ∑ (у-у) / √∑ (x-x) ² ∑ (у-у) ² (1)

де х, у - приватні значення перемінних;

∑ - (сігма) - позначені суми;

х, у - середні значення тих же самих перемінних.

t - критерій Стьюдента

t = М₁ - М_2/√m²₁ + m²_{2 (}2)

де М₁ - М₂ - порівнювані середні арифметичні величини вибірок N₁ і N₂; m²₁ + m²₂ - квадрати помилок середніх величин.

U - критерій Манна-Уитни

U = (n₁ n₂) + n_х (n_х + 1) - T_х (3)

2

де n₁ - кількість випробуваних у вибірці 1;

n₂ - кількість випробуваних у вибірці 2;

Т_х - більша з двох рангових сум;

n_х - кількість випробуваних у групі з більшою сумою рангів.

Перевірка гіпотези проводилася в кілька етапів на всіх трьох групах (загальній, одружених і неодружених). Для більш повної картини кореляційних зв’язків ми провели множинну кореляцію.

1 етап. Використовуючи отримані дані по рівням готовності до шлюбу в загальній групі (n=50) (додаток), а також розділив основну групу на три підгрупи по критерію гендерної ідентичності (додаток) ми отримали наступні дані. Методом множинної кореляції (Пірсона), що дозволяє виявити загальну структуру кореляційних залежностей, що існують усередині багатомірного експериментального матеріалу, який включає більш двох перемінних, і представити ці кореляційні залежності у виді деякої системи.

Таблиця 2

Співвідношення маскулінно-фемінінно-андрогінних типів гендерної ідентичності з готовністю до шлюбу в ЗАГАЛЬНІЙ вибірці респондентів (n=50)

Група	Маскулінность	Андрогінность	Фемінінность	Готовність до шлюбу (серед маскулінних)	Готовність до шлюбу (серед андрогінних)	Готовність до шлюбу (серед фемінінних)
Загальна маскулінность (n=21)	1	- 0,137	0,015	0,376	- 0,492	0,076
Загальна андрогінность (n=6)	-0,137	1	0,274	0,440	0,732	0,647
Загальна фемінінность (n=23)	0,015	0,274	1	- 0,104	- 0,062	0,113
Готовність до шлюбу (серед маскулінних) (n=21)	0,376	0,440	- 0,104	1	0,302	0,318
Готовність до шлюбу (серед андрогінних) (n=6)	- 0,492	0,732	- 0,062	0,302	1	0,095
Готовність до шлюбу (серед фемінінних) (n=23)	0,076	0,647	0,113	0,318	0,095	1

Примітка: - (p < 0,05).

Аналіз:

1. Готовність до шлюбу має високу кореляцію з маскулінностю як типом гендерної ідентичності. Середній бал маскулінності в загальній групі складає - 10,86. Серед тих, хто показав високу готовність до шлюбу маскулінность складала в середньому - 42,3 бали. Таким чином можна зробити висновок по загальній виборці - чим вище маскулінность, тим вище рівень готовності до шлюбу. Статистична вірогідність такого твердження склала (r = 0,376; p < 0,05).

2. Так само високий рівень готовності до шлюбу показали люди з андрогінним типом гендерної ідентичності. Середній бал андрогінності склав у загальній групі 6,7 балів. Середній бал андрогінності у групі, де досліджувалася готовність до шлюбу склала 33,3 бали. Висновок: андрогінность в загальній групі і готовність до шлюбу в андрогінів склала (r = 0,732; p < 0,05).