3.2 Сучасні підходи до методики навчання рухливих ігор в початкових класах

Наступним етапом нашого дослідження було:

q  визначити стан рухової активності учнів початкових класів в сімейно-суспільному вихованні;

q  проаналізувати вибір дітей молодшого шкільного віку улюблених занять;

q  виділити ті рухливі ігри, яким вони віддають перевагу;

q  означити сучасні підходи до методика навчання рухливих ігор дітей 6-9років.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної та фізкультурно-спортивної літератури засвідчує, що рухливі ігри застосовують в системі фізичного виховання, враховуючи соціально-культурні та психофізіологічні можливості дітей молодшого шкільного віку.

Зміст нашої пошукової роботи передбачав вивчення характеру ставлення дітей до чинників впливу на гармонійний розвиток людини, зокрема, рухливих ігор.

Проведене нами соціологічне дослідження (анкетування) показало, що у більшості респондентів (батьків) сформоване бажання залучати своїх дітей до рухливих ігор, але вони не в повній мірі освічені щодо правильності в організації та методиці їх проведення, місця застосування в режимі дня.

Основне навантаження фізичними вправами, тобто оптимальну рухову активність отримують діти у школі, а в позашкільній діяльності їх приваблюють самостійні заняття рухливими іграми.

Серед опитаних дітей, 90% – із задоволенням граються, 5% – віддають перевагу навчанню, і лише 5% – не займаються зовсім або частково. Серед таких дітей – діти, які звільнені за станом здоров’я, і ті, які не мають вільного часу. Опитування цих дітей засвідчило, що їх відповіді часто співпадають з відповідями батьків, у відповідях яких чітко звучить бажання займатися рухливими іграми і залучати до цього дітей, але з багатьох вищезазначених причин такі заняття не проводяться.

У більшості сімей створені відповідні умови для занять фізичною культурою, зокрема, рухливими іграми. Значна увага приділяється дотримуванню рухового режиму дня, придбаний необхідний спортивний інвентар. Результати опитування респондентів занесені до таблиць.

Таблиця 1

Діагностика умов для занять руховою діяльністю дітей в сім’ї

Показники умов та стану фізичного розвитку в сім’ї

К-сть

батьків

(n=60)

%
Наявність умов: 30 50
спортивний куточок 6 10
мають місце для занять 24 40
немає умов 3 5
залучають дітей до занять 36 60
люблять рухливі ігри 57 95

Результати, занесені до табл.1. показали, що майже сто відсоток сімей та їх діти мають бажання займатися рухливими іграми, лише з певних об’єктивних причин 3 % випадають з нашої уваги.

Умови для занять фізичними вправами в сім’ї, на жаль, вимагають кращого. Якість таких занять не дає відповідно позитивного результату.

Тому перед нами постало ще одне завдання, а саме: яка ж участь у цьому дійстві батьків та членів сім’ї? Для цього ми поставили ряд запитань батькам та близьким. Результати відповідей були занесені до таблиці.

Таблиця 2

Участь сім’ї у залученні дітей до рухової активності (%) (n=60)

Члени сім’ї

Розподіл відповідей

щодня

у вихідні і

у вільний час

рідко

(1 раз в тиждень)

майже ніколи

Мама 18 44 32 6
Батько 12 43 26 5
Дід 2 22 36 40
Баба 3 19 28 50
Брат 25 23 38 4
Сестра 18 39 36 7

З таблиці 2. видно, що найбільшої уваги фізичному вихованні дітей, зокрема руховим іграм, надають батьки. На 2 місці – брат чи сестра. Бабуся і дідусь займають останню позицію. Отже, рухливим іграм в сім’ї приділяється недостатня увага, що негативно впливає на руховий режим дітей.

Не менш важливе значення має вільний вибір дітьми тих занять, якими вони люблять займатися і яким віддають перевагу.

Таблиця 3

Організація дозвілля дітей 7-9 років
№ п/п Види улюблених занять Кількість відповідей дітей (n=120) %
1. Комп’ютерні ігри 42 35
2. Рухливі ігри та спортивні ігри 36 30
3. Прогулянки, екскурсії в ліс, до річки, в парк 24 20
4. Читання художньої літератури 12 10
5. Музичні заняття (танці) 6 5

Найулюбленіші заняття молодших школярів – комп’ютерні ігри, які займають майже половину відсоток пропонованих видів дозвілля, що у наш час не є несподіваним. На ІІ – рухливі ігри (катання на лижах, санчатах, ковзанах, з м’ячем (хлопці)), різні хороводні, “доганялки” (дівчатка). ІІІ місце займають екскурсії та прогулянки в парк, ліс, до річки із застосуванням рухливих ігор. ІV місце – читання художньої літератури (окремий контингент дітей).Серед респондентів (6 дітей) – 5 % опитаних – люблять займатися, художньою самодіяльністю, музикою, малюванням і займають останнє місце.

Прикро те, що рухливим іграм приділяється мало уваги. Основна причина це відсутність вільного часу. Особливо у першокласників, які ще не адаптувалися до шкільної системи навчання. Діти не встигають виконувати домашнє завдання і саме рухливі ігри залишаються поза увагою дорослих.

Це спонукало нас провести експериментальне дослідження у початкових класах на базі ЗОШ с. Снігурівка, метою якого було: визначити, ігри, які найбільш подобаються дітям; за якими критеріями їх слід підбирати; а також за якою методикою працюють вчителі під час навчання рухливим іграм.

Для того, щоб визначити найбільш цікаві та доступні ігри для дітей початкових класів ми проаналізували досвід роботи учителів нашої школи.

З цією метою було проведено анкетування вчителів та опитування учнів 1-2 класів (Додаток). Досвід роботи педагогів школи показує, що учні віддають пріоритет саме тим іграм, які відповідають їхнім психофізичним потребам.

Результати опитування молодших школярів були занесені до табл. 4.


Таблиця 4

Вибір рухливих ігор учнями початкових класів (у %)

Клас К-сть учнів Драматизовані ігри Сюжетні ігри з нескладними правилами Ігри з правилами без сюжетів Ігри-вправи з орієнтацією на досягнення результату Спортивні ігри
1кл. 25ч. 5 21 45 26 3
2 кл 22 ч. 3 14 55 12 16

На основі констатації фактів можна зробити такий висновок, що найбільший інтерес викликають у дітей 1-2 класів ігри з правилами без сюжетів. Драматизовані ігри займають останню позицію серед вище перерахованих, які цікавлять молодших школярів. Слід відмітити, що в учнів другого класу (як дівчаток так і хлопчиків) викликають менший інтерес сюжетні ігри з нескладними правилами ніж в учнів першого класу. На відміну від цього факту спортивні ігри цікавлять більше учнів другого класу, а ігри-вправи з орієнтацією на досягнення результатів – учнів першого класу.

Дослідження Н. Михайленко і Н. Пантіної виявили, що вибір дитиною тієї чи іншої гри служить індикатором рівня її розвитку. Причому свідомий вибір, групування і класифікація ігор за дозволяють дитині реалізувати ігровий задум, що є свідченням сформованості прагнення і потреб займатися ігровою діяльністю.

Трансформація виявлених рівнів щодо завдань нашого дослідження дозволили нам визначити такі критерії добору ігор:

q  врахування вікових закономірностей розвитку ігрової діяльності дітей, індивідуально-типологічних особливостей кожної дитини;

q  сформованість інтересів, яка виражається у безпосередньому емоційно-пізнавальному відношенні дитини, прагненні і потребі. займатися грою.

Досвід роботи вчителів показав, що у своїй щоденній педагогічній діяльності вони керуються такими основними принципами підбору ігор та ігрових матеріалів для школярів: доступність, гігієнічність, естетичність, динамічність, віковий (врахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини) та принцип розвиваючого навчання (Додаток № 1, 2, 3). Критеріїв підбору ігор, то вони майже адекватні принципам.

Щодо методики навчання рухливих ігор результати анкетування показали, що більшість вчителів працюють за розробками і чекають від науковців детальних методичних рекомендацій (описів правил, дозування, вимоги щодо проведення та підбору і т. п.). Але наявність такого матеріалу, як показує досвід, знижує інтерес до вивчення наукових публікацій, виявленню педагогічної творчості. Це формує певні штампи та шаблони в роботі педагога та одноманітність в проектуванні. Тому, на наш погляд, щоб відкрити шлях до творчості вихователя методична література має окреслити головні шляхи розв’язання даної проблеми, які знайдені в процесі психолого-педагогічних досліджень і перевірені практикою роботи у школі та поза нею. Не можна заперечувати інших шляхів вирішення означеного аспекту.

Кожен учитель має можливість самостійно добирати ігровий репертуар, доповнювати його оригінальним авторським матеріалом, що за змістом, формою і способом проведення відповідав би бажанням дітей певного віку, стимулював би їхню життєдіяльність. При цьому слід уникати систематичності занять комп’ютерними іграми.

Отже, в методичній літературі важливим є ідея, а не детально розписана методика навчання, що і показано в попередньому підрозділі.

Не зважаючи на мізерне науково-методичне забезпечення з питань організації та проведення рухливих ігор у молодшому шкільному віці 50% опитуваних вважають достатнім рівень своїх знань про методичні особливості їх навчання. Це свідчить про недооцінку вчителями педагогічної значимості рухливих ігор, консервативність системи підготовки та методики проведення.

Щодо вирішення цієї проблеми, то ми пропонуємо розширити можливості отримання інформації про сучасні підходи та новітні технології за рахунок обміну досвіду роботи з різними школами, проведення методичних об’єднань та семінарів.

В нашій анкеті звучало питання про місце народних рухливих ігор в суспільно-сімейному вихованні молодших школярів, і які ігри найбільш популярні. На що ми отримали позитивні відгуки, як зі сторони вчителів, так і зі сторони учнів. Враховуючи думку педагогів, інтерес і бажання дітей, анатомо-фізіологічні можливості їх організму та психологічне сприймання, науковцями галузі фізичного виховання та спорту розроблена класифікація національних ігор за характером рухової діяльності.

С.Б. Мудрик пропонує такий варіант:

Ігри з елементами загально розвиваючих вправ. „Батько і діти”, „Мак”, „Дрова”, „Адам і Єва”, „Розбите яєчко”, „Шевчик”, „Ой вийтеся, огірочки”,

„Мокрий кіт”, „Пузир”, „Боцюн і криниця”.

Ігри з ходьбою. ”Петре, де ти?” „Панас”, „Жмурки”, „Підхід вартових”, „Звідки ти?”, „Гарбуз”, „Огірочки”, „Міст”, „Нічний марш”, „Дуб чи береза”.

Ігри з бігом. „Іду на Ви!”, „Гуси”, „Пень”, „День та ніч”, „Хатина”, „Сірий кіт”, „Кавуни”, „Мур”, „Ковбаса”.

Ігри із стрибками. „Вовк і кози”, „У довгі лози”, „Шагавай”, „Переправа через річку”, „Струмочок”, „Гречка”, „Тинок”, „У річку гоп”, „Спутані коні”.

Ігри з метанням. „Бабу перевозити”, „Хто далі кине”, „Влучний стрілець”, „Захисник кріпості”, „Пошивай”, „квач з м’ячем», «Штандер», «Мисливець і качки», «Квочка».

Ігри з рівновагою. „Гойдалки”, „Журавель”, „Ластівка”, „Навпереваги”,

„Метелиця”, „Круть-верть””, „Млин”.

Ігри з елементами акробатики. „Краб”, „Каракатиця”, „Перекоти-поле”, „Розпечене колесо”, „Павук”, „Жабка”, „Качалка”, „Дзвін”.

Ігри з елементами боротьби. „Буряк”, „Тягти бука”, „Ріпка”,

і татари”, „Перетягування по линві”.

Ігри з елементами танцю. „Сива шапка”, „Женчичок”, „Гоп-скок”, „Метелиця”, „Трійки”.

Ігри на воді. „Морський бій”, „Мисливці і качки”, „Швидкий краб”, „Коловорот”, „Крокодил”, „Щупаки”, „Невід”, „Квачі”, „Морж”.

Ігри на лижах. „Наздожени втікаючи”, „Буксировка”, „Квач на лижах”, „Лижник без палиць”, „Мисливець на полюванні”.

Аналізуючи розподіл національних ігор за характером рухової діяльності, можна констатувати, що вони активно впливають на моторику дитини, комплексно вирішуючи оздоровчі, освітні та виховні завдання.

Національна специфіка рухливих ігор за народним календарем проявляється: у відтворені психологічних особливостей народу, його світобаченні, моральних нормах; у національній мові; у відображенні історії нації, в її культурі, у громадському житті та побуті, в традиціях, релігійних віруваннях, звичаях; у зв’язках рухливих ігор з національним фольклором; у національній специфіці вираження загальнолюдських ідей добра і справедливості, естетичних поглядах, суспільних інтересах; у любові до природи, до рідного краю, де живе нація. Усе це разом являє собою могутню рушійну силу естетичного, морально-етичного, культурного, фізичного виховання молодших школярів.

Методика проведення українських народних ігор нескладна і характеризується самостійністю та ініціативністю. Для вибору гри слід чітко знати завдання, що вирішуватимуться, рівень розвитку дітей, місце і час проведення.

Підбираючи гру для уроку фізичної культури слід враховувати основні його завдання. Зміст гри повинен відповідати віковим особливостям фізичного і психофізичного розвитку. Для дітей молодшого шкільного віку, руховий досвід яких дуже малий, рекомендуються ігри сюжетного характеру з елементарними правилами і простою структурою („Мак”, „Іди, іди дощику”, ”Ой вийтеся огірочки” та ін). Поступово від простих ігор слід переходити до більш складних, підвищувати вимоги до швидкості та координації рухів.

Традиційно склалося так, що більшість українських ігор не ділиться за статтю. Проте існують ігри для дівчат („Мак”, „Горішок”, „Коза”) та хлопців („Тягти бука”, „Дзвіниця”).

Для народних ігор, як правило не потрібно спеціальних майданчиків. У них грали на вулиці, на вигоні, на лузі, у полі, серед пасовищ і навіть за працею, коли наступав короткий перепочинок. Під час проведення ігор у приміщенні слід передбачити, щоб не було зайвих, особливо гострих, предметів.

Слід зауважити, що рухливим іграм, як розділу програми фізичного виховання в початкових класах, рекомендовано виділяти приблизно 30% - 35%часу уроку. В нашому випадку приділялося більше половини уроку. Метою нашого дослідження було визначення впливу рухливих ігор на фізичну підготовленість учнів початкових класів.

Для цього була складена картотека рухливих ігор та естафет, проведена класифікація за фізичними якостями (за рекомендаціями Мудрика Б.).

Картотека дозволяє швидко відбирати ігри і застосовувати їх на конкретному уроці для більш ефективного досягнення бажаного результату в розвитку фізичних якостей.

Були складені плани графіки на чверть, де поряд із засвоєнням основних рухових вмінь та навиків. На кожному уроці включені ігри на розвиток фізичних якостей.

При визначенні місця рухливих ігор в структурі уроку враховувалась їх інтенсивність. Ігри з низькою інтенсивністю (ЧСС 130 уд./хв.) проводилися у вступній та заключній частині уроку; ігри середньої, вище середньої та високої інтенсивності (ЧСС 130-170 уд./хв.) були включені в основну частину.

Щоб говорити про ефективність дослідження, був проведений формуючий експеримент, який проходив на протязі 2 років з учнями молодших класів.

Для порівняння були задіяні 2 класи - експериментальний та контрольний. В контрольному уроки проводилися за стандартною програмою, а в експериментальному за тематично спланованою, де рухливим іграм відводилось 50-60% часу уроку.

З метою визначення рівня фізичної підготовленості проводилось тестування на початку та вкінці навчального року. Використовувалися такі тести: біг на 30 м., стрибки в довжину з місця, метання м’яча на дальність.

Для визначення середніх показників фізичної підготовленості учнів молодших класів були проведені експериментальні випробування зі школярами загальноосвітньої школи с. Снігурівка, Лановецького району.

На основі тестування проведені порівняльні характеристики рівня рухових здібностей контрольного та експериментального класів за середнім результатом. Результати досліджень занесені до таблиці.

Таблиця 5.

Середні показники фізичної підготовленості дітей 7 років (Х + Sх)

Вправи

Група

Стать

 

До експерименту

n = 60

Після експерименту

n = 59

Достовір-ність різниці

(Р)

Стрибки в довжину з місця, см Контр. Х. 110,45±1,20 112,15±1,25 > 0,05
Д. 98,65±0,79 123,25±0,10 < 0,05
Стрибки в довжину з місця, см Експ. Х. 110,25±1,20 117,15±1,15 < 0,05
Д. 98,10±0,79 120,20±0,25 < 0,05
Метання м’яча на дальність, м Контр. Х. 7,30±0,25 7,45±0,50 < 0,05
Д. 4,86±0,10 4,95±0,10 > 0,05
Метання м’яча на дальність, м Експ. Х. 7,25±0,23 8,00±0,30 < 0,05
Д. 4,85±0,09 5,20±0,05 < 0,05
Біг на 30 м, с Контр. Х. 8,35±0,09 8,00±0,15 > 0,05
Д. 8,20±0,10 8,15±0,15 > 0,05
Біг на 30 м, с Експ. Х. 8,32±0,05 7,45±0,20 < 0,05
Д. 8,20±0,12 7,50±0,10 < 0,05

Результати дослідження, наведені у таблиці, стверджують, що всі показники фізичної підготовленості після експерименту значно зросли. Так, у хлопчиків експериментальної групи показники стрибків у довжину з місця зросли на 16,90 см, а у дівчаток – на 22,10 см; метання м’яча на дальність у хлопчиків зросли на 0,75 м, а у дівчаток – на 0,35 м. Порівняльний аналіз результатів бігу на 30 м показав, що час, затрачений на подолання дистанції, у хлопчиків зменшився на 1,17 с, а у дівчаток – на 1,10 с.

На рисунках (3.5 (Б), 3.6 (Б), 3.7 (Б) показано позитивну вікову динаміку, де чітко видно вірогідне зростання усіх показників фізичної підготовленості дітей 7 і 8 років, особливо це відмічено у дітей 7 років (стрибки в довжину з місця та метання м’яча на дальність).

Умовні позначки:

1 – стрибки в довжину з місця до експерименту,

2 – стрибки в довжину з місця після експерименту;

3 – метання м’яча на дальність до експерименту;

4 – метання м’яча на дальність після експерименту;

5 – біг на 30 м до експерименту;

6 – біг на 30 м після експерименту.

Зіставлення результатів дітей 1 класу експериментальної групи на кінець року показує вагому перевагу над показниками контрольної групи.

Звідси можна зробити висновок, що результат фізичної підготовленості учнів початкових класів залежить від багатьох засобів та форм роботи, зокрема від правильності організації та проведення гри. В свою чергу педагогічна ефективність гри залежить від підбору, методики навчання та проведення рухливих ігор, організаторських здібностей керівника, його вміння доступно і цікаво пояснити гру та керувати її процесом, бути об’єктивним та уважним в оцінці ігрових дій дітей, підведенні підсумків.

На основі вищезазначеного слід зробити висновок, що головне завдання педагога – навчити дітей грати активно і самостійно, з дотриманням необхідних вимог. Тільки в такому випадку рухливі ігри будуть мати ефективний вплив на всебічний розвиток особистості.

 


Висновки

1. Аналіз наукових джерел щодо обраного аспекту дослідження дає підставу узагальнити: проблема багатоаспектна, різнопланова, оскільки досліджується науковцями різних галузей (фізіологи, психологи, педагоги, спортсмени, лікарі, вчителі-практики). Теорія і практика переконливо доводять, що молодший шкільний вік – відповідальний етап у забезпеченні здорового способу життя, всебічного розвитку особистості. Використання всіх дійових чинників системи фізичного виховання, в тому числі і рухливих ігор, є важливою умовою реалізації основних завдань сьогодення. Основні напрямки цих завдань визначені у нормативно-правових документах щодо освіти, фізичної культури (Закони України “Про освіту” (1991), “Про фізичну культуру і спорт” (1996), Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації» (1998).

2. Теоретичний аналіз і практика переконують, що рухливі ігри мають оздоровче, освітнє та виховне значення. Головними компонентами фізичного виховання є оздоровчий, при реалізації котрого оптимізуються форми і функції організму людини, та розливальний, що сприяє підвищенню рівня фізичних (рухових) здібностей та якостей. Дотримання в цілому рухового режиму в умовах сімейно-суспільного виховання при правильному педагогічному керівництві є важливою запорукою ефективного фізичного розвитку організму дитини. Означені форми роботи з дітьми молодшого шкільного віку та засоби фізичного виховання сприяють реалізації соціально-педагогічних вимог та завдань гармонійного розвитку особистості.

3. На основі вивчення науково-методичної літератури, досвіду роботи вчителів початкових класів, нами були визначені основні педагогічні умови, що сприяють ефективності засвоєння рухливих ігор, а також поставлені вимоги щодо їх організації та проведення.

4. В процесі нашого експериментального дослідження (учні 1кл. та 2кл.) ми визначили улюблені ігри та розваги дітей, теоретично обґрунтували та практично перевірили традиційну методику навчання рухливих ігор в даному віці, проаналізували класифікацію українських народних ігор, їх характерні особливості (Мудрик С.Б.). Це дало змогу визначили основні напрямки роботи, які передбачають чітку систематизацію у відповідності з віковими анатомо-фізіологічними, психологічними особливостями, оздоровчою та освітньо-виховною спрямованістю.

Слід зазначити, що пошуки найефективніших шляхів удосконалення методики навчання рухливих ігор сприяють розвитку новітніх технологій, форм взаємодії суспільних, громадських інституцій з сім’єю.

5. Проведене нами дослідження не вичерпує розкриття всіх питань даної проблеми, тому подальше вивчення її буде сприяти покращенню системи фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.

 


Список використаної літератури

 

1.  Андрощук Н.В., Лесів А.Д., Механошин С.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. – Тернопіль: ”Підручники та посібники”, 1998р.

2.  Апансенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. – К.: Здоровье, 1985. – 80 с.

3.  Артемова Л.В. Динамика содержательности общения детей 7 лет в игровых группах/ Новое исследование в психологии. – 1986. – Вып.2. – С.49-55.

4.  Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. – К.: здоровье, 1987. – С.34-40.

5.  Бальсевич В.К. Фізична культура для всіх і для кожного. – М.: Фізкультура і спорт, 1988. – С.8-26.

6.  Батурина Е.Г. Сборник игр к «программе воспитания в детском саду». – М.: Просвещение, 1974. – 120 с.

7.  Боберський І. Рухові забави та ігри (упоряд. Приступа Є.Н.) – Львів, 1992. –

64 с.

8.  Буне Р.С. Место приёмов в процессе обучения на занятиях в детском саду// Педагогические и психологические проблемы руководства игрой дошкольника. – М., 1979. – С.9-14.

9.  Виготський Л.С. Вибрані психологічні дослідження. – М.: Учпедгаз, 1987. – С. 230-237.

10.  Вільчковський Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку. – К.: Радянська школа, 1989. – С.12-60.

11.  Вільчковський Е.С. теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. –Львів.ВАТЛ., 1998р.

12.  Войтенко В.П. Здоровье здоровых: Введение в санологию. – К.: Здоровье, 1991. – 245 с.

13.  Вольчинський А.Я. Педагогічні умови застосування національних рухливих ігор у системі фізичного виховання дітей 5-6 років. Луцьк, 1998. – 16 с.

14.  Воробей Г.В. Народні ігри та забави у фізичному загартуванні молодших школярів різних етнографічних груп Прикарпатського краю. К., 1997. – 16 с.

15.  Гориневский В.В. Игры и развлечения. – М.-Ленинград, 1924. – С.66-67.

16.  Демчишин А.А., Мухін В.Н., Мозола Р.С. Спортивные и подвижные игры в физическом воспитании детей и подростков, -К.: Здоров’я, 1989р.

17.  Денисенко Н.Ф. Педагогические условия активизации двигательного режима детей 5-6 лет в детских учреждениях:– К., 1994. – 152 с.

18.  Державна національна програма “Освіта (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994. – С.61.

19.  Дитяча розвага: українські народні пісні, забави та ігри. – К.: Музична Україна, 1993. – 104 с.

20.  Дубогай А.Д., Мовчан Л.М. Физкультура: мы и дети. –К.: Здоров’я,1989.–140 с.

21.  Дубогай А.Д. Психолого-педагогические основы формирования здорового образа жизни у младших школьников: Дисс… докт.пед.наук: 13.00.01. – К., 1991. – 350 с.

22.  Єфімова Н.Г. Методика проведення рухливих ігор – К.: ”Рад школа”, 1979р.

23.  Жевага С. Руховий режим школяра // Рідна школа. – 1995. - № 6. –С.57-58.

24.  Закон України „Про освіту”// Освіта. – 1991. – 25 червня.

25.  Закон України "Про фізичну культуру і спорт". – К.: б.в., 1996 – 22 с.

26.  Запорожец А.В. Психология игры в дошкольном возрасте // Психология личности и деятельности дошкольника. – М.: Просвещен. 1965. – С.108-157.

27.  Кенеман А.В., Кистяковский М.Ю., Осокина Т.И. Физическая подготовка детей 5-6 лет к занятиям в школе. – М.: Просвещение, 1980. – 138 с.

28.  Киричук О.В. Основні принципи і структура організацій виховного процесу в школі // Рідна школа. – 1991. - № 12. – С.3-4.

29.  Кожевникова Н.Г. Спортивные развлечения и игры. – М.: Учпедгиз, 1961. – 108 с.

30.  Козленко Н.А., Мацулевич В.П. Физическое воспитание учащихся первых классов шестилетнего возраста: Пособие для учителя. – К.: Рад. школа, 1988. – 144 с.

31.  Кожевникова Н.Г. Спортивные развлечения и игры. – М.: Учпедгиз, 1961. – 108 с.

32.  Коротков І.М. Рухливі ігри, -К.: Здоров’я, 1980р.

33.  Концепція "Національна система фізичного виховання". – К.: б.в., 1998. – 38 с.

34.  Лесгафт П.Ф. Руководство по физическому образованию детей школьного возраста. Собр.пед.соч. – М., 1953. – Т.1. – 442 с.

35.  Макаренко А.С. Игра / Собр.соч. – М., 1940. – Т.IV. – С.54-56.

36.  Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. – М., 1947. – 55 с.

37.  Мартинюк І.В. Національна система виховання: шляхи реалізації // Рідна школа. – 1994. - № 34. – С.17.

38.  Мудрик С.Б. Ефективність застосування національних рухливих ігор на уроках фізичної культури у початковій школі.- Харків:ХХПІ №9, 1999. 18 с.

39.  Народні ігри та забави: Методичні рекомендації / Укл. Г.В.Воробей. – К.: ІСДО, 1995. – 176 с.

40.  Олійник І.О., Єрусалимець К. Г. Рухливі ігри. Навчальний посібник. Кременець. КОГПІ, 2005. – 104 ст.

41.  Покровский Е.А. Значение детских игр в отношении воспитания и здоровья. – М., 1984. – 384 с.

42.  Поташнюк Р.З. Закономірності змін стану здоров’я, працездатності та успішності навчання школярів залежно від рівня їх гігієнічного виховання, сформованого у сім’ї та школи / Здоров’я, фізична культура і спорт: Науковий вісник ВДУ. – Луцьк, 1997. - № 6. – С.47-49.

43.  Поташнюк Р.З. Соціал-екологічна сутність здоров’я. – Луцьк, 1995. – 92с.

44.  Програма з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів (1-11 кл.) // Фізичне виховання в школе. – 1999. - № 1. – С.2-24.

45.  Приступа Є., Слимаковський О., Лук’янченко М., Українські народні рухливі ігри, розваги та забави: Методологія, теорія і практика. – Дрогобич: Вимір, 1999. – 448 с.

46.  Русова С. Теорія і практика дошкільного виховання. – Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993. – 127 с.

47.  Руссо Ж.Ж. Избранные сочинения. В 3-х т. / Пер. с франц. – М.: Политиздат, 1961. – Т.1. 851 с. – Т.2 – 768 с. – Т.3. – 727 с.

48.  Сухомлинський В.О. Роки дитинства: У 6 т.- К.,1977.- т.3.- 424 с.

49.  Сухомлинський О.В. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п’яти томах. – К.: Радянська школа, 1976. – Т.4. – 620 с.

50.  Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков. – М.: Медицина, 1991. – С.28-65.

51.  Усова А.П. Русское народное творчество в детском саду. -М., 1972. – 140 с.

52.  Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания. Собрание сочинений. – Т.8. – М. – Ленинград, 1950. – С.132-440.

53.  А.І. Фоміна Фізкультурні заняття та спортивні і рухливі ігри –К.: Фіс, 1980р.

54.  Цільова комплексна програма "Фізичне виховання – здоров’я нації" 1999-2005 рр. – К.: б.в., 1998. – 41 с.

55.  Цьось А.В. Українські народні ігри та забави. - Луцьк: Надстир’я, 1994р.

56.  Шейко М.К. Рухливі ігри дошкільників, –К.: ”Рад школа”, 1972р.

57.  Шиян Б.М., Папуша В.Г., Приступа Е.Н. Теорія фізичного виховання. _ Львів: ЛОНМІО, 1996. – 220 с.

58.  Шиян Б.М.Теорія і методика фізичного виховання школярів. – Тернопіль: Богдан, 2002.

59.  Яковлєв В. Рухливі ігри, Фіс 1982р.


Додаток № 1

 

Анкетування батьків

 

1.  Як часто ви займаєтесь фізичною культурою зі своїми дітьми?

2.  Якими видами рухової діяльності займається ваша дитина?

·  ранкова гімнастика;

·  рухлива гра;

·  інші.

3.  Як часто займаються ваші діти рухливими іграми?

·  систематично;

·  інколи;

·  не займаються зовсім.

4.  Наявність необхідних умов для рухової активності в квартирі, в будинку:

·  місце для занять;

·  спортивний куточок;

·  немає умов.

5.  Чи є поблизу місця проживання умови для занять руховими діями на вулиці? Якщо є, то які?

·  спортивний майданчик;

·  вільна територія;

·  немає місця;

6.  Які фактори впливають на підвищення інтересу до занять рухливими іграми у ваших дітей?

·  батьки (члени сім’ї);

·  друзі;

·  телебачення (радіо);

·  особистий приклад

7.  З якою метою ви проводите рухливі ігри з вашими дітьми?

·  з оздоровчою, виховною, освітньою;

·  для загального розвитку організму;

·  інші відповіді.

8.  Як ставиться ваша дитина до виконання фізичних вправ, рухливих ігор?

·  із задоволенням;

·  без особливого бажання;


Додаток № 2   Анкетування вчителів

Опитування проводиться з метою визначення ефективних методів навчання рухливих ігор.

Кількість вчителів – 9 ч., з них: вчителі фізичної культури – 3 ч., вчителі початкових класів – 6 ч.

1.  Які форми рухової активності ви застосовуєте на роботі?

·  ранкова гімнастика;

·  фізкультурні хвилинки;

·  фізкультурні паузи;

·  рухливі ігри;

·  веселі перерви;

2.  Хто і що найбільш дієвим є для залучення дітей до занять фізичною культурою?

·  батьки;

·  телебачення;

·  вчитель;

·  друзі.

3.  Який, на Вашу думку, основний принцип підбору ігор та ігрового матеріалів для дітей?

4.  Які вимоги ставляться до організації і методики проведення рухливих ігор?

5.  З дітьми якого віку доцільно організовувати предметно-ігрові ситуації? Чому?

6.  За яких умов, на Вашу думку, можливе оптимальне використання ігор у навчально-виховному процесі?

7.  Яке місце, на вашу думку, займають рухливі ігри у режимі дня?

8.  Хто повинен брати участь в організації рухливих ігор?

9.  Яке значення рухливих ігор? З якою метою вони проводяться? Яка їх роль у навчально-виховному процесі?

10.  Коли найдоцільніше проводити рухливі ігри?

11.  Чи люблять діти народні рухливі ігри.

12.  Яке місце займають народні ігри у навчально-виховному процесі молодших школярів?


Додаток № 3 Програма опитування дітей

1.  Чи любите ви проводити рухливі ігри? Як часто?

·  систематично;

·  рідко;

·  ігри, які люблю;

·  ні.

2.  З якої причини рідко займаєтеся руховою діяльністю?

·  нема часу;

·  немає умов;

·  не бажаю;

·  не можу через стан здоров’я;

·  займаюсь іншими цікавими справами.

3.  Якими видами діяльності ви любите займатись?

·  рухливими іграми;

·  ігри з м’ячем (які);

·  велосипед;

·  комп’ютерні ігри;

4.  Чи маєте ігровий куточок вдома?

·  так;

·  місце для занять;

·  не маю.

5.  Чи дотримуєтесь рухового режиму дня та особистої гігієни?

·  систематично;

·  рідко (вказівки батьків);

·  не дотримуюсь.

6.  Хто займається фізкультурою з тобою вдома?

·  Мама, тато;

·  Бабуся, дідусь;

·  Сестра, брат;

·  ще хто?.

7.  Що чи хто викликає у тебе інтерес до занять рухливими іграми?

·  приклад брата чи сестри;

·  телебачення (радіо);

·  журнали;

·  друзі;

·  наявність умов, необхідного інвентарю.


Додаток № 3

 

Анкета на творче мислення дітей

 

1.  Які види дозвілля вам подобаються?

2.  Ваше відношення до рухливих ігор?

3.  Чи любите ви проводити рухливі ігри на свіжому повітрі?

4.  Як Ви ставитеся до художньої літератури?

5.  Чи подобаються вам музичні заняття?

6.  Чи любите ви ігри. Які найбільш улюблені рухливі ігри? Чому?

7.  Які ігри ви граєте в сім’ї?

8.  Чи подобаються вам народні рухливі ігри та забави? Які?

9.  Що вас приваблює в іграх?

10.  Чи допомагають батьки у проведені ігор?

11.  Коли вам найбільше хочеться займатися іграми?


Додаток № 4

 

Рухливі ігри для учнів молодших класів

 

Боротьба за м'яч

Мета: вдосконалення спритності, швидкості реакції, бігу зі зміною напрямку.

Гравці поділяються на дві команди (щонайменша кількість учасників - 4, в кожній команді - по 2) і розташовуються на майданчику в довільному порядку.

Вийшовши на середину майданчика, ведучий підкидає вгору волейбольний м'яч. Гравці кожної команди намагаються заволодіти ним, а заволодівши, перекидають його один одному. Кожний гравець команди суперників, який перехопив м'яч, дістає 1 очко. Команда, яка набере більше очок, виграє. Залежно від кількості учасників, гра триває 8-12 хв.

Правила:

•  не дозволяється затримувати м'яч у руках понад 3 сек. і робити з ним більше 3 років;

•  не дозволяється виривати м'яч із рук, але вибивати його (ударом по м'ячу) можна;

•  штовхати гравців, вибігати за майданчик забороняється;

•  при порушенні правил гри керівник свистком або голосом зупиняє гру, починає її команда, яка не порушувала правил;

• за кожне порушення правил команда втрачає одне очко. Тактика. Гравці розташовуються по всьому майданчику, пересуваючись у межах своєї зони, причому кожний обирає собі одного з суперників, стає до нього ближче і стежить за його діями, не даючи цьому гравцеві зловити й передати м'яч, а сам намагається перехопити його і перекинути гравцям своєї команди.

М'яч у повітрі

Мета: вдосконалення спритності й точності передач м'яча. Учасники стають у коло на невеликій відстані один від одного.

У центрі — ведучий.

Гравці, які розташувалися по колу, перекидають волейбольний м'яч один одному в різних напрямах. Ведучий намагається торкнутись або спіймати його. Торкатись м'яча можна незалежно від того, де він знаходиться — у повітрі чи в руках гравця. Якщо ведучому вдається це зробити, він міняється місцем з тим, хто невдало передав м'яч. Гра триває 10-15хв.

Правила:

• якщо м'яч кинуто за межі кола, ведучим стає гравець, який останнім торкнувся м'яча;

• затримувати м'яч у руках понад 3 секунди не дозволяється;

• замість м'яча в грі можна використати торбинку з тирсою.

Два м'яча

Мета: вдосконалення спритності, орієнтування в просторі, стрибучості.

На майданчику між стояками натягують волейбольну сітку або мотузку на висоті 1,5-2м. Гравці поділяються на дві команди (щонайменше по 2 учасники в кожній) й розташовуються з обох боків сітки. В кожної команди по волейбольному м яму.

Завдання: за сигналом перекинути м'яч на поле суперника. Кожна команда намагається зробити так, щоб обидва м'ячі були на стороні суперника.

Штрафні очки нараховуються в таких випадках:

•  обидва м'ячі по один бік на землі або в руках;

•  м'яч перекинуто за межі майданчика суперника;

паралельні лінії, відстань від яких до "мосту" — 10-15м. На одній з них вишиковуються всі гравці в одну шеренгу. За сигналом вони перебігають на протилежний бік майданчика через "міст", де їх намагається спіймати ведучий. Ті, кого він спіймав, разом із ним виловлюють решту. Гра триває доти, доки залишиться один не спійманий гравець. Він і буде переможцем. У грі беруть участь не менше 3 чоловік. Повторити 2-3 рази.

Квач з перешкодами

Мета: вдосконалення швидкості, спритності, стрибучості, кмітливості.

Усі гравці вільно розміщуються на майданчику. Призначається ведучий. За сигналом він намагається заквачити одного з гравців. Той, кого він заквачив, стає на коліна, утворюючи «лаву», через яку мусить перестрибувати решта гравців. Ведучий, квацає доти, доки не залишиться один гравець. Він і є переможцем. Коли учасників багато, вибирають 2-3 ведучих. Щонайменша кількість учасників — 3. Повторити 3-4 рази.

Естафета з переодяганням

Мета: вдосконалення швидкості, спритності, винахідливості.

Гравці поділяються на дві команди (в кожній — не менше 2 учасників) і шикуються в колону, по одному за лінією. На відстані 20-25 м від лінії старту відмічають місце повороту (кладуть м'яч, городок тощо). На цій дистанції на відмічених крейдою місцях розкладають штани і куртку тренувального костюма. За сигналом перші номери команд біжать, надягають тренувальний костюм, а повертаючись, знімають і розкладають на відмічені місця. Коли перший номер перетне лінію, бігти має право другий (4-5 раз).

Правила:

• учасник, що не розклав штани й куртку на місця, карається штрафним очком;

• так само штрафують гравця, якщо він не оббіжить позначку повороту

Ігри, основним змістом яких є біг, стрибки, метання

Догнати суперника!

Дві команди шикуються на спортивному майданчику, кожна біля своєї стартової лінії (мал. 4).

За сигналом учні переміщуються кроком уздовж ліній майданчика. Коли доходять до лінії, з якої починали рух, переходять на біг.

Так повторюють 5-6 кругів (коло ходьби, коло бігу). За чергуванням ходьби й бігу слідкує вчитель залежно від завдань уроку та підготовленості учнів. Наприклад: пробігають повне коло, а кроком — половину або навпаки. Спокійна ходьба поступово стає швидкою, а біг інтенсивнішим, команди намагаються наздогнати одна одну. Та, якій це вдається, перемагає.

Варіант. Переміщення кроком і бігом виконується за часом: ЗО с —кроком, 30 с — бігом (характер руху змінюється за звуковим сигналом). Повторюють 5-6 раз.

Формується вміння долати дистанцію в різному темпі, розвивається витривалість.

Мал. 4

 

Хто точніше?

Дві команди юнаків шикуються кожна біля своєї стартової лінії на протилежних кінцях сторін майданчика (мал. 5). За сигналом учні стартують на 1000м, намагаються бігти в рівномірному темпі, кожні 200м за 48с, щоб подолати дистанцію за 4хв. Після закінчення бігу останній учасник кожної команди фіксує час. Відпочивши 30-35 с, команди знову стартують з фіксацією часу. Так повторюють двічі. Переможець — команда, яка точніше виконає рівномірний біг і за сумою часу буде ближча до 4 хв.

Варіант. Дистанція бігу 200м поділяється на дві частини по 100м. Перший відрізок треба подолати швидко — за 18 с, а другий — за 30 с і спокійно. Так повторюється 5 раз. Перемагає команда, яка точніше виконає завдання. Виробляється різний темп бігу.


Мал. 5

Боротьба за прапорці

Грають дві команди на великому майданчику, футбольному полі (Мал. 13). Місце для гри обмежується двома лицьовими лініями довжиною 50-60м і двома бічними лініями довжиною 100-110м. Через середину майданчика, паралельно лицьовим лініям, проходить середня лінія, яка поділяє його на дві частини — для однієї і другої команд. Прапорці команд різняться кольором і мають певні номери. Команди розташовуються біля середньої лінії. Кожний ставить свій прапорець за лицьовою лінією своєї частини поля, а сам повертається на своє місце. Гра полягає в тому, що кожний учасник намагається забігти в зону суперника, захопити його прапорець і повернутися з ним у свою зону. Перед початком гри члени кожної команди домовляються, кому захищати свої прапорці.

Після сигналу керівника про початок змагання гравець однієї команди хапає прапорець іншої, пробігає через поле і ставить прапорець поруч із своїм. Керівник виводить з поля гравця, прапорець якого заквачений. Він може повернутися в гру, але для цього треба, щоб будь-хто з його партнерів заволодів одним з прапорців команди-суперника.

Гравець може брати лише один прапорець. Квачити можна як гравців нападу, так і гравців захисту. Гравець, якого заквачать, повинен залишитися на тому місці, де це сталося.

Перемагає команда, яка захопила всі прапорці.


 

Боротьба за тенісний м'яч

Гру проводять на спортивному майданчику. Групу поділяють на дві рівні команди. У центрі майданчика підкидають тенісний м'яч і дають сигнал початку гри. Заволодівши м'ячем, гравці однієї з команд перекидають його один одному. Гравці другої команди намагаються перехопити м'яч, щоб перекидати його між своїми гравцями. Гра триває 10-12 хв.

Головне в грі полягає в тому, щоб своєчасно стати на шляху польоту м'яча.

Не дозволяється вдаряти по м'ячу ногою.

Бій півнів

Мета: вдосконалення спритності, рівноваги, орієнтування в просторі.

Два гравці стають у накреслене на землі або підлозі коло

діаметром 4м, на відстані 1,5м один від одного. Трохи нахилившись уперед, згинають одну ногу в колінному суглобі і беруть її ззаду однойменною рукою за гомілковостопний суглоб, а другу — закладають за спину. Завдання: стрибаючи на одній нозі, поштовхом плеча вивести суперника з рівноваги, примусивши його опустити руку або виштовхнути з кола. Вказівки до гри:

1. Гру можна проводити як між двома гравцями, так і між командами;

2. Дозволяється обманювати суперника.

Гра повторюється між двома учасниками 4-5 раз; між командами залежно від кількості пар (хто програв, вибуває).


Стрибки через мотузок

Мета: вдосконалення орієнтування в просторі, спритності стрибучості.

Двоє, тримаючи товстий мотузок з обох кінців, починають обертати його повільно, але рівномірно. Третій або група, вишикувавшись у ряд, стрибають по одному, намагаючись не торкнутись мотузка. Хто його торкнеться ногою, заміняє одного з тих, що обертає мотузок.

Якщо в грі беруть участь троє гравців, вона триває 8-10 хв.; при більшій кількості учасників — 10-15 хв.

Не дай м'яча ведучому

Мета: вдосконалення швидкості бігу, орієнтування в просторі, спритності, точності метання в ціль.

Гравці (їх може бути щонайменше 3) розміщуються на майданчику довільно. Один з них — ведучий з м'ячем у руках (м'яч надувний). Він намагається влучити м'ячем у товаришів, які втікають. Якщо м'яч влучить у кого-небудь, а ведучий не встигне його взяти в руки, гравці перекидають його один одному доти, доки ведучий не піймає його. Гравець, який кинув м'яч останнім, стає ведучим. Гра триває 10-15 хв.

Естафета з лижною палицею

Мета: вдосконалення техніки пересування ковзним кроком, швидкості пересування і спритності.

Гравці поділяються на дві команди і шикуються за лінією в колону по одному (грати можуть і двоє учасників). На відстані 20-25 м V сніг встромлено по лижній палиці. За сигналом перші номери обох команд біжать до палиць, беруть їх і, повертаючись, передають своїм другим номерам, які біжать з палицями до місця, де вони стояли, встромляють їх у.сніг і повертаються, стаючи в кінці своєї колони. Наступний гравець має право починати біг, коли тулуб

повертається, перетне лінію старту. І так далі. Перемагає команда, яка першою закінчить гру. Повторити 3-4 рази. Правила:

1. упустивши палицю, треба її підняти й передати гравцеві;

2. якщо гравець передчасно вийде зі старту, команді зараховується штрафне очко.

Зустрічна естафета на лижах

Мста: вдосконалення техніки і швидкості пересування на лижах,

Гравці поділяються на дві команди й шикуються в колони по одному (половина команди — з одного боку майданчика, друга — з другого) обличчям одна до одної на відстані 25-ЗОм (в одній команді може бути щонайменше два гравці). За сигналом перші номери кожної команди починають бігти на лижах до партнерів, що стоять напроти. Тільки-но гравець перетне лінію, у зворотному напрямі починає бігти його партнер, що стоїть першим у колоні з протилежного боку.

Перемагає команда, гравці якої швидше поміняються місцями. Повторити 4-5 раз. Правило: починати біг у протилежному напрямі дозволяється тільки тоді, коли тулуб гравця, що фінішує, перетне лінію старту другого гравця.


Информация о работе «Методика навчання рухливим іграм в початкових класах»
Раздел: Педагогика
Количество знаков с пробелами: 113569
Количество таблиц: 7
Количество изображений: 4

Похожие работы

Скачать
116321
9
8

... 2 А клас (експериментальний клас) Правильно виконали (у %) № завдання Діаграма 2. 2 Б клас (контрольний клас) Правильно виконали (у %) № завдання Аналізуючи одержані результати експериментального дослідження можна зробити висновок, що дидактична гра – це ефективний метод навчання математики молодших школярів. Ігри та ігрові ситуації допомагають учням у навчанні, органі ...

Скачать
92791
0
0

... цех». Статті такого типу завдяки образній передачі подій полегшують розуміння і запам'ятання змісту. Розділ 2. Методичне забезпечення формування уваги на уроках читання у початкових класах   2.1 Засоби формування уваги на уроках читання у початкових класах   Урок читання для розвитку творчих здатностей учнів має особливе значення. У центрі уроку читання знаходиться художній твір. Робота з ...

Скачать
100910
11
0

... вправ, які використовуються у методиці навчання метання в спорті і методиці навчання метанням, яка традиційно використовується у школах. 2. Методика навчання молодших школярів метанню малого м'яча на основі цілісності техніка метального руху 2.1 Теоретичне обґрунтування експериментальної методики навчання метанню молодших школярів Процес фізичного виховання школярів характеризується ...

Скачать
116518
3
4

... , активізує їх, озброює вмінням передавати знання, активно сприяє створенню атмосфери доброзичливості, взаємодопомоги, вихованню колективістських почуттів учнів. РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження особливостей формування колективізму на уроках трудового навчання в початкових класах   2.1 Методика експериментального дослідження Для успішного засвоєння знань учні повинні наполегливо ...

0 комментариев


Наверх