Зовнішня форма мовлення включає наступні види: усну (діалогічну й монологічну) і письмову

1. Зовнішня форма мовлення включає наступні види: усну (діалогічну й монологічну) і письмову.

Усне мовлення.

a)  діалогічне мовлення, психологічно найбільш проста й природна форма мовлення, виникає при безпосередньому спілкуванні двох або декількох спів розмовників і складаються в основному в обміні репліками.

Репліка ― відповідь, заперечення, зауваження на слова співрозмовника ― відрізняється стислістю, наявністю питальних і спонукальних речень, синтаксично не розгорнутих конструкцій.

b)  монологічне мовлення ― ­­­­послідовний зв'язний виклад одною особою системи знань. Для монологічного мовлення характерні: послідовність і доказовість, які забезпечують зв’язність думки; граматично правильне оформлення; виразність голосових засобів.

Виділяються три основних види монологічного мовлення: оповідання, опис і міркування. При дефектах мовлення монологічне мовлення порушується більшою мірою, чим діалогічна.

Письмове мовлення ― це графічно оформлене мовлення, організоване на ос-нові буквених зображень. Вона позбавлена ситуативності й припускає поглиблені навички звукобуквеного аналізу, уміння логічно й граматично правильно передава-ти свої думки, аналізувати написане й удосконалювати форму вираження.

Повноцінне засвоєння письма й письмового мовлення тісно пов'язане з рівнем розвитку усного мовлення. При недорозвиненні мовлення, як правило, виникають порушення письма різної тяжкості.

2. Внутрішня форма мовлення (мовлення «про себе») ― це беззвучне мов-лення, що виникає, коли людина думає про що-небудь, подумки складає плани. Внутрішнє мовлення відрізняється по своїй структурі згорнутістю, відсутністю дру-горядних членів речення.

Внутрішнє мовлення формується в дитині на основі зовнішньої і являють со-бою один з основних механізмів мислення.

Переклад зовнішнього мовлення у внутрішню спостерігається в дитини у віці близько 3 років, коли вона починає міркувати вголос і планувати в мовленні свої дії. Поступово таке проказування редукується й починає протікати у внутрішнім мовленні.

За допомогою внутрішнього мовлення здійснюється процес перетворення думки в мовлення й підготовка мовного висловлення. Підготовка проходить кілька стадій. Вихідним є мотив або задум, що відомий мовцеві лише загалом. Потім у процесі перетворення думки у висловлення наступає стадія внутрішнього мовлення. Далі з більшого числа потенційних значеннєвих зв’язків виділяються самі необхідні й відбувається вибір відповідних синтаксичних структур.

Розвиток мовлення дитини може бути представлене в декількох аспектах, пов’язаних з поступовим оволодінням мовою.

Перший аспект ― розвиток фонематичного слуху й формування навичок проголошення фонем рідної мови.

Другий аспект ― оволодіння словниковим запасом і правилами синтаксису. Активне оволодіння лексичними й граматичними законо-мірностями починається у дитини в 2-3 р. і закінчується до 7 р. У шкільному віці відбувається вдосконалювання придбаних навичок на основі письмового мовлення.

Третій аспект, пов’язаний з оволодінням значеннєвою стороною мовлення. Найбільше яскраво він виражений у період шкільного нав-чання.

Основні завдання логопедії полягають у наступному:

2)  вивчення закономірностей спеціального навчання й виховання дітей з порушенням мовного розвитку;

3)  визначення поширеності й симптоматики порушень мовлення в дітей дошкільного й шкільного віку;

4)  дослідження структури мовних порушень і вплив мовних розладів на психічний розвиток дитини;

5)  розробка методів педагогічної діагностики мовних розладів і типології мовних розладів;

6)  розробка науково обґрунтованих методів усунення й попередження різних форм мовної недостатності;

7)  організація логопедичної допомоги.

Дефекти мовлення діляться на дві групи:

1-я група ― фонетичне недорозвинення; фонетико-фонематичне недо-розвинення; загальне недорозвинення мовлення.

2-я група ― заїкуватість, при якому основою дефекту є порушення кому-нікативної функції мовлення при збереженні язикових засобів спілкування.

Кожна група дефектів у свою чергу різниться за формою (природі) порушення й ступеня його виразності.

1.  Дисфонія

Дисфонія (афонія) (від грец. dis ― префікс, який означає розлад, і phone ― голос; а ― частка, яка означає заперечення) ― відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарата. (Синоніми ― порушення голосу, порушення фонації, фонаторні порушення, вокальні порушення). Виявляється або у відсутності фонації (афонія), або у порушенні сили, висоти і тембру голосу (дистонія). Може бути зумовлена органічними або функціональними розладами голосоутворюючого механізму центрального або периферичного характеру, виникає на будь-якому етапі розвитку дитини. Порушення може бути самостійним (ізольованим) або входити до ряду інших порушень мови.

Похожие работы

Педагогика - предмет, задачи, функции

Скачать

55676

3

1

... и использовании внешних факторов развития участников. Педагогический процесс – процесс обучения и воспитания человека как особая функция общества, реализуемая в условиях конкретной педагогической системы. Исследование педагогического процесса – основа педагогики. в соответствии с педагогическим процессом создаются методы, методики, приемы педагогической деятельности. Структура педагогического ...

Рефлексивность как профессионально значимое личностное качество учителя-логопеда

Скачать

86501

4

1

... проблеме. 2.         Анкетирование (см. прил. 1). 3.         Контент-анализ. Метод контент-анализа использовался для изучения степени сформированности рефлексии как профессионально значимого личностного качества учителей-логопедов. Метод контент-анализа служит для выявления и оценки специфических характеристик текстов путём регистрации определённых единиц содержания, а также систематического ...

Основные принципы логопедического воздействия

Скачать

97407

8

0

... или иных навыков. К специальным пособиям относится логопедическое зеркало, в котором занимающийся может видеть одновременно лицо логопеда и свое. 4          Логопедические занятия в начальной школе Основная форма организации логопедических занятий в начальной школе – это индивидуальная и подгрупповая работа. Такая организация коррекционно-развивающей работы является эффективной, т.к. ...

Особенности логопедической работы по преодолению темпо-ритмических нарушений у дошкольников с заиканием

Скачать

167646

5

2

... деятельности, достигнута. Определимся, достигнута ли гипотеза. В работе определены основные направления и содержание коррекционно-логопедической работы по преодолению темпо-ритмических нарушений у заикающихся дошкольников. К ним относятся: - первичное обследование заикающихся детей (по методике Г.А.Волковой); - анализ результатов первичного обследования и планирование дальнейшей работы, ...