Значення планування у підвищенні ефективності виробництва на підприємстві

1.2 Значення планування у підвищенні ефективності виробництва на підприємстві

Усі системи планування результативності діяльності підприємства взаємопов'язані й реалізуються у певній послідовності. Початковим етапом планування є розробка політики регулювання результативності діяльності підприємства, яка покликана визначати завдання і параметри поточного її планування. Поточне планування результативності діяльності підприємства, у свою чергу, створює основу для розроблення й доведення до виконавців оперативних бюджетів з усіх головних питань її формування та використання.

Система прогнозування рівня результативності діяльності підприємства (перша із зазначених вище трьох систем планування) — найскладніша у загальному механізмі її регулювання, її реалізація полягає у розробленні політики регулювання результативності діяльності підприємства на наступні роки. Під такою політикою розуміють визначення системи довгострокових цілей формування рівня результативності діяльності підприємства у відповідності із завданнями розвитку підприємства та вибір найефективніших шляхів їх досягнення [1, 58].

Процесу розроблення політики регулювання результативності діяльності підприємства відповідають такі послідовні етапи:

— визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства;

— дослідження факторів зовнішнього середовища та ступеня їх впливу на результативність діяльності підприємства;

— визначення системи стратегічних цілей формування рівня результативності діяльності підприємства;

— конкретизація цільових показників формування рівня результативності діяльності підприємства за періодами їх реалізації;

— розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства;

— розроблення політики використання рівня результативності діяльності підприємства;

— розроблення системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації політики регулювання результативності діяльності підприємства;

— оцінка розробленої політики регулювання результативності діяльності підприємства [14].

Основною метою плану є реалізована дія. Основним завданням планування є вибір вольових відповідальних дій в умовах наявних ресурсних обмежень, збалансованих по виконавцях, часі, ресурсах.

Основні характеристики плану:

-  вольова і активна дія на майбутнє;

-  віддзеркалення суб'єктивного уявлення про майбутнє;

-  є різновидом управлінської діяльності;

-  є дешифратором цільових установок;

-  може використовуватися для досягнення будь-яких цілей, у тому числі неправих або справедливих в поняттях окремої групи людей;

-  є числовою моделлю майбутнього розвитку;

-  передбачає відповідальність за здійснення майбутнього;

-  відображає облік умов зовнішньої середи господарювання, у тому числі кон'юнктуру ринку;

-  враховує можливості внутрішньої середи господарювання, у тому числі наявні ресурси;

-  має бути реальним, тобто здійснимим;

-  визначає уявлення про раціональне співвідношення зовнішнього і внутрішнього для суб'єкта господарювання;

-  визначає порядок поведінки для досягнення кращих умов існування;

-  є мотивованою схемою дій на майбутнє;

-  є першопричиною мотивації персоналу і оцінки його роботи;

-  повинен мати резерви для форс-мажорних обставин;

-  може передбачати заходи відповідальності для виконавців;

-  повинен відображати інтереси всіх структурних підрозділів фірми;

-  оформляється документально у письмовій формі;

-  є внутрішнім документом фірми;

-  може використовуватися для встановлення контактів з партнерами і інвесторами, для чого зазвичай використовується скорочений варіант плану;

-  затверджується керівництвом підприємства;

-  має бути досить стабільним за часом;

-  повинен мати можливості коректувань і адаптації до нових умов роботи [1, 59].

Планування – це процес економічного обґрунтування раціональної поведінки суб'єкта господарювання для досягнення своїх цілей. Плануванням є процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів досягнення. Воно частенько розглядається як кінцевий етап прогнозування, в процесі якого приймаються вирішення на основі вибору тих або інших альтернатив розвитку.

Планування має як переваги, так і недоліки.

Переваги планування:

-  прагнення вирішити завдання раціонально і з меншими витратами;

-  обдумана підготовка до використання майбутніх переваг середи господарювання;

-  поліпшення координації дій виконавців;

-  посилення колективних можливостей додатка сил за рахунок спільних дій зацікавлених осіб;

-  раціональніше використання обмежених ресурсів;

-  можливість контролю над подіями і визначення проблем в діяльності.

Недоліки планування:

-  неможливість відобразити в плані все різноманіття життєвих умов, особливо в складно організованих системах;

-  стабільність прийнятого рішення, що може обернутися збитком при динамічних обставинах бізнесу;

-  необхідність ресурсів (часу і засобів) для розробки плану [14].

План не можна вважати панацеєю від всіх бід. Його вживання має ряд обмежень, які обумовлені:

-  невизначеністю, багатовимірністю і стохастичністю середи господарювання. Тому для виконавця такі важливі: по-перше, пошук додаткової достовірної (у тому числі новою) інформації і, по-друге, прогноз і визначення міри його вірогідності;

-  недосконалістю законодавчої бази країни;

-  обмеженнями по ресурсах;

-  проблемами етичної властивості, якщо в суспільстві не сформовані засади підприємницької етики і відсутня культура бізнесу [3].

Не можна створити раз і назавжди єдину раціональну систему планування, як не можна забути про реалії змінного миру. Тому якісний план вимагає періодичного уточнення. Воно залежатиме не лише від нової інформації, але і досвіду, підготовленості і інтуїції працівників: керівництва, економістів-менеджерів. Щоб план був дійсно корисним, він повинен виконувати роль помічника в управлінні, але ніяк не головної дійової особи в бізнесі.

Таким чином, план – не мета, а можливий засіб досягнення мети. Цей засіб допомагає поліпшити майбутнє. Його дієвість визначається об'єктивним розумінням життя і суб'єктивними управлінськими рішеннями, які повинні стати діями з саморегуляції об'єкту господарювання ради досягнення вибраних цілей життєдіяльності [16].

РОЗДІЛ ІІ Організаційно-економічна характеристика підприємства

 

Шахта імені Артема знаходиться в місті Артемівськ Перевальського району Луганської області України, адміністративно підпорядковується ДП «Луганськвугілля» Мінвугілляпрому України. Здана в експлуатацію у 1914 році, поновлена та вторично здана в експлуатацію у 1947 році. В 1975 році була поєднана гірничими роботами з наклонними шахтами «Кіровоградська-Комсомольська» та «Ворошиловградська-Комсомольська» в одну виробничу одиницю – шахту імені Артема. В подальшому північна дільниця шахтного поля, який знаходиться неподалік від стволів шахти ім.. Артема, вважається Артемівським блоком, а дільниця, що знаходиться на полях колишніх наклонних шахт – Комсомольським блоком.

Сусідніми шахтами є «Романівська» ДП «Луганськукрвугілляреструктуризація» та ДП «Шахта «Перевальська» ІІІ гр., які підлягають закриттю. На шахті «Романівська» роботи по добичі вугілля не ведуться, а на шахті «Перевальська» йде лише дороботка запасів однієї лави по пласту k5.

Шахта імені Артема після ліквідації цих шахт може забезпечити роботою визволені професійні кадри.

Промислові запаси шахти станом на 01.01.2008 складають 25361 тисяч тонн. Виробнича потужність шахти – 300 тисяч тонн в рік. Фактична добича за останні роки наведена у таблиці № 1.1.

Таблиця № 1.1. Видобуток вугілля на шахті

ім. Артема за останні 10 років

Роки	Фактична добича вугілля, тис. тонн
1999	286,4
2000	231,4
2001	219,0
2002	94,2
2003	75,5
2004	73,0
2005	21,0
2006	28,4
2007	40,0

У даний час шахта веде добичу вугілля на одному пласті k5 у Комсомольському блоці. Горні роботи ведуться на горизонті 612 м.. Готовиться до роботи 4 західна лава того самого пласту. Система розроботки – стовбурова. Управління горним тиском – повне повалення. Довжина лави – 210 м. Лава обладнана механізованим комплексом 1КД80 з комбайном К101.

Підготовчі роботи йдуть вузьким ходом. Спосіб проходки виробітки – буровибуховий. В якості засобів механізації горнопроходческих робіт застосовуються породозагрузочні машини 1ППН5, скреперні лебідки, колонкові та ручні електросвердла.

Головний технологічний комплекс поверхні шахти розміщується на центральній промисловій площадці шахти та площадці нового повітряподающего стовбуру.

На центральній промплощадці знаходяться об’єкти основного виробництва, а також об’єкти ремонтно-складського комплексу.

До об’єктів основного комплексу виробництва відносяться:

-  Комплекс головного стовбуру;

-  Завантажувально-складський вугільний комплекс;

-  Комплекс допоміжного стовбуру;

-  Породний комплекс;

-  Котельня з вугілляподачою та шлаковидалення;

-  Ремонтно-складський комплекс.

Вугілля, що подається на поверхню по скиповому стовбуру, поступає в два приймальні бункери загальною місткістю 250 т із яких двома качающимися живленниками та двома конвеєрами подається на два грохати, що знаходяться в будівлі сортировки. Тут відбувається первина обробка, яка складається у виборці крупногабаритної породи, металу та зайвих предметів із надрешіткових продуктів. Із будівлі сортировки вугілля системою стрічкових конвеєрів транспортується на залізничні погрузові бункери. У надбункерній частині встановлено два розподільних стрічкових конвеєра та плужкові розкидачі, за допомогою яких вугілля завантажується в комірки бункерів загальною місткістю 1600 т. Завантаження вугілля у залізничні вагони із бункерів відбувається підбункерними завантажувальними пристроями з секторними затворами на одному залізничному шляху. Пересування составу під час завантаження відбувається маневровими лебідками.

Комплекс обміну та залишок вагонеток, які знаходяться на другому поверсі надшахтної будівлі клетевого стовбуру, оснащен механізмами обміну вагонеток в клеті, самокатною відкаткою, компенсаторами висоти, лесопідйомником та опрокидувачами, а також іншими механізмами, що забезпечують безперебійне переміщення вагонеток у надшахтній будівлі та розвантаження в приймальний бункер породи, що видається по стовбуру.

Із бункеру качающимися живленниками порода завантажується на стрічковий конвеєр в бункер завантажувальної станції канатної дороги. Із цього бункеру порода завантажується в автотранспорт та транспортується на породний відвал.

Вугілля для котельної крупністю 0…25 мм виділяється у сортировальному відділенні. Транспортування його до надбункерного приміщення котельної забезпечується з допомогою плужкових розкидувачив та через барабан конвеєру.

Ремонтно-складський комплекс в складі: механічні майстерні, ВТК, гаражі, складські будівлі та споруди та ін., забезпечують експлуатаційні потреби шахти.

На майданчику нового повітряподающего стовбуру проектом вскриття і підготовки пластів каменської світи, що розроботан інститутом «Луганськгіпрошахт», введено в дію комплекс вертикального допоміжного стовбуру.

В останні роки шахта працює нестабільно. Навантаження на очистні забої дуже низьке, оскільки не вистачає коштів на своєчасну заміну очисного та транспортного обладнання. Низькі технічно-економічні показники (заробітна плата) обумовлюють на шахті «текучку» кадрів основних професій. На даний час в роботі на має лав.

По гірничому фактору в Комсомольському блоці в одночасній роботі можливо мати лише два забої. Стримувальним фактором в збільшенні об’ємів підготовчих виробіток для збільшення кількості очисних забоїв є великий фізичний ізнос проходческого обладнання, а також відсутність коштів на його заміну.

РОЗДІЛ ІІІ Аналіз ефективності виробництва за попередній період