Конкурентоспроможність продукції
Заповнюємо карту ідей та вибираємо пріоритетну позицію
Оцінювання комерційної ідеї на предмет можливості її реалізації
Розробка установчих документів
Розрахунок статутного фонду та кількості акцій для акціонерного товариства
Розрахунок потреби в стартовому капіталі підприємства
Тис. грн./81(тис. грн./міс.) = 17,7≈ 18міс
Визначаємо ціну вільну ринкову товару, дату та суму податкових забов’язань для кожної операції. Результати розрахунку наведені в таблиці 6.3
За ставками, які встановлені у процентах до обороту з ціни реалізації
Збори Учасників на основі одноголосно прийнятого рішення вправі передбачати внесення Учасниками додаткових внесків до статутного фонду
Відомості про юридичну особу
Навигация
Конкурентоспроможність продукції
Вимірювання та забезпечення підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції
92945
знаков
16
таблиц
3
изображения
1.2 Конкурентоспроможність продукції
Поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об’єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об’єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об’єктів: проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми, галузі, регіону, країни в цілому.
Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства – це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.
Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.
Конкурентоспроможність продукції закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу на відповідному ринку.
Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обовязково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Томі формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих потреб покупців, за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації.
Для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:
1) Конкретні вимоги потенційних покупців до пропонованого на ринку товару;
2) Можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;
3) Розрахунковий рівень ринкової ціни товару;
4) Очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;
5) Визначальні параметри продукції основних конкурентів;
6) Найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;
7) Термін окупності сукупних витрат, зв’язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.
Конкурентоспроможність конкретного об’єкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об’єкта та об’єктів-конкурентів за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати протягом життєвого циклу об’єктів.
Корисний ефект – це віддача об’єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об’єктивних показників якості об’єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях , грошовому виразі та або в умовних балах.
Сукупні витрати протягом життєвого циклу – це ті витрати, які обов’язково потрібно зробити, щоб одержати від об’єкта відповідний корисний ефект.
Конкурентоспроможність об’єктів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити з результатів експериментальної перевірки за конкретних умов споживання, за результатами пробного продажу, експертних та інших методів[4].
1.3 Способи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції
Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції полягає в тім, що заходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системи господарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає в наступному:
1) високоякісна і конкурентноспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;
2) підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна форма витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої звязане з додатковими витратами, істотно зменшується;
3) конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;
4) багатоаспективний вплив підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції не тільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспроможність підприємства в цілому.
На рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових чинників. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізованих на відповідних ринках товарів можна різними способами, скоординованими в часі й просторі. За змістом і спрямуванням способи підвищення якості і конкурентоспроможності продукції можна обєднати в чотири взаємозвязані групи: технічні, організаційні, економічні та соціальні.
З-поміж технічних способів підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробів формуються в процесі їхнього проектування. Саме в цьому циклі здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості свідчить хоча б той фaкт, що 50% [4] відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.
До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному ринках цілком підставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки.
Ринкові умови господарювання передбачають активне й широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах. До пріоритетних належать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної технології; удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.
Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами економічного впливу на ці процеси є узгоджена система прогнозування й планування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприємства, а формами впливу соціального – всебічна активізація людського чинника, проведення активної кадрової політики, створення належних умов праці та життєдіяльності.
До найважливіших методів забезпечення належної якості та конкурентоспроможності продукції належать державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль.
В Україні створено державну систему стандартизації та сертифікації. Національним органом, що проводить і координує роботу із забезпечення її функціонування, є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) [4]. У межах державної системи стандартизації та сертифікації в Україні функціонує державний нагляд за якістю, який здійснюють відповідні органи. Він передбачає конкретно визначену відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм і правил. Державний нагляд проводиться за планами його органів у формі періодичної перевірки додержання вимог нормативних документів чи проведення вибіркового контролю стабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів. Обєктами державного нагляду є: 1) продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та продукти харчування – щодо відповідності стандартам, нормам і правилам; 2) експортна продукція – щодо стандартів або окремих вимог, обумовлених договором; 3) імпортна продукція – щодо чинних в Україні стандартів щодо безпеки для життя, здоровя, майна людей і навколишнього середовища; 4) атестовані виробництва – щодо відповідності встановленим вимогам до сертифікації продукції.
Суб’єкти господарювання за порушення вимог стандартів несуть матеріальну відповідальність – штраф. Сплата штрафів у відповідних розмірах не звільняє підприємців від обов’язку відшкодування збитків споживачам продукції, котрі виникли внаслідок порушення стандартів або внаслідок невиконання умов договору на поставку продукції.
З-поміж існуючих і широковживаних методів забезпечення виробництва продукції високої якості чільне місце належить внутрішньовиробничому технічному контролю. Головне завдання технічного контролю – постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у нормативних документах, через безпосередню перевірку кожного виробу й цілеспрямований вплив на умови й чинники, що забезпечують таку якість. Успішно розв’язати це завдання можна за правильного вибору об’єктів і методів контролю. Об’єктами контролю мають бути всі компоненти виробничої системи та взаємозв’язаних з нею елементів.
Якість продукції визначальною мірою формується протягом власне виробничого процесу. Це спричиняє необхідність ретельного контролювання перебігу технології її виготовлення. Об’єктами контролю тут стає ретельне дотримування виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки та складання виробів. Рівень витрат на контролювання якості істотно залежить від добре обґрунтованого вибору тих або тих методів контролю. З них найбільш ефективними вважають: за впливом на перебіг технологічного процесу – активний; за засобами, що використовуються, - автоматизований; за організаційними формами – статистичний.
Активним є контроль якості безпосередньо в ході технологічного процесу виготовлення виробу та режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних технічних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування. Застосування активного контролю дає змогу запобігти появі та виходу з технологічного процесу напівфабрикатів і готових видів продукції незадовільної якості.
За автоматизованого контролю перевірка якості здійснюється через застосування автоматичних пристроїв без участі людини як під час технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу. Такий контроль є одним з головних способів зменшення витрат на контрольні операції та підвищення їхньої ефективності особливо в безперервних та масових типах виробництва, де часто трудомісткість контролю якості перевищує витрати на виготовлення продукції в автоматичному режимі.
Статистичний – це особливий вид вибіркового контролю, що ґрунтується на застосування теорії ймовірностей та математичної статистики. Він уможливлює не тільки фіксацію фактичного рівня якості масової продукції, а й активний вплив на перебіг технологічного процесу. Основна його ідея полягає в тім, що в будь-якому сталому процесі, коли відсутні непередбачені збурення, фактичні показники якості окремих видів продукції завжди матимуть лише незначні відхилення від середніх величин. Перевагою статистичного контролю є можливість керувати рівнем якості продукції за принципом саморегулювання кібернетичної системи зі зворотним зв’язком. Проте йому властиві й недоліки, яких не можна ігнорувати: по-перше, він має відносно вузьку сферу застосування; по-друге, потребує порівняно великих коштів на збирання та обробку інформації. Здешевити ці процеси можна автоматизацією збирання, обробки й аналізу необхідної для контролю інформації, створенням гнучких автоматизованих виробництв.
Отже питання конкурентоспроможності і якості є актуальними і взаємопов’язаними. Якість розглядається не тільки як необхідна умова продажу товару в умовах конкуренції. Якість стала показником національного багатства і, що особливо важливо, фактором виходу із соціальної та економічної кризи. В свою чергу підвищення конкурентоспроможності є не лише умовою підвищення продажу, а й умовою підвищення загального рівня життя населення [4].
2. Розробка комерційної ідеї та оцінка її на предмет можливості реалізації
Одним із важливих завдань при започаткуванні підприємства є вибір виду діяльності та розробка комерційної ідеї, з якою майбутній підприємець планує вийти на ринок. Комерційна ідея – це конкретне цілісне знання про доцільність, можливість та ефективність розробки і впровадження певного технічного або іншого рішення. Це те, що може бути реально зроблено та поставлено на ринок.
Життєздатні комерційні ідеї потрібні не лише для того, щоб розпочати власну справу, але для успішного функціонування бізнесу на всіх його етапах.
Нові комерційні ідеї потрібні для:
- розробки нових видів продукції, послуг;
- захоплення нових ринків та залучення нових клієнтів;
- зменшення рівня витрат виробництва;
- підвищення прибутковості бізнесу тощо;
При розробці комерційної ідеї потрібно пам’ятати про три обставини:
1. Нові ідеї генерувати важко.
2. Існують традиційні висловлювання, які можуть “знищити” розроблену ідею
“на пні”. До таких висловлювань належать: “Це не буде працювати”, “Це вже використовували чи випробували”, “Хто за це буде платити”, “Це дурниця” тощо.
3. Є такі основні підходи до розробки комерційної ідеї:
- запозичити чужу ідею.
- використати якійсь унікальний фактор.
- запропонувати абсолютно нову ідею, якої до цього ще не було.
Наука і практика розробили чимало методів творчого пошуку комерційної ідеї [2].
В даній курсовій роботі комерційна ідея розробляється методом, який базується на використанні так званої карти ідей. Даний метод полягає в передбачає виконання низки дій, які можна об’єднати в певні етапи розробки.
Ключове слово: дитяче взуття.
Похожие работы
... ійного підвищення цін над зростанням її фізичного обсягу свідчить про підвищення попиту на неї); 2) відношення прибутку від реалізації продукції на зовнішньому ринку до обсягу її експорту (збільшення такого показника вказує на підвищення конкурентоспроможності продукції); 3) відношення обсягів реалізації експортної продукції до вартості матеріально-виробничих запасів (зменшення цього показника ...
... шнього використання) та дослідницькими установами, які займаються галузевими проблемами. Можна зробити загальний висновок, що існують можливості для просування вітчизняної сільськогосподарської та харчової продукції. В звіті використовуються наступні терміни та скорочення: Стандартизація – система управління стандартами Метрологія – система управління і контролю вимірювальних процесів Сертифі ...
... , чим вище рівень концентрації виробництва, його спеціалізації і кооперування, тим вище рівень системи якості, а, отже, складніше механізм, що забезпечує її функціонування. 1.4 Категорії управління якістю продукції. Органи управління якістю продукції на підприємстві Для ефективної організації управління якістю продукції необхідно, щоб був не тільки ясно виділений об'єкт управління, але й ...
... того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям відповідають встановленим законодавством вимогам. [6] Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію» сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації – підприємствами, ...
0 комментариев