ПЛАНУВАННЯ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ

2. ПЛАНУВАННЯ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ

Головна форма планування економічного і соціального розвитку та основа організації господарчої діяльності підприємства - це план. Планування трудових показників займає у плані особливе місце, і вони представлені у ряді розділів плану підприємства.

Важливе місце у плані з праці займає скорочення використання ручної праці, пов'язаної з прискоренням темпів механізації ручних робіт, скорочення обсягу використання тяжкої фізичної праці.

В нових умовах господарювання на перше місце висувається питання, якими (найкращими) засобами та з якими (найменшими) затратами живої праці виконати план.

Головним чинником розвитку усього виробництва та підвищення його ефективності є підвищення продуктивності праці.

2.1 Планування зростання продуктивності праці

Планово-економічне обґрунтування можливого підвищення продуктивності праці полягає у тому, що по базовому рівню продуктивності праці та плануємому обсягу виробництва продукції спочатку визначається вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства, а потім визначається можливе трудозберігання під впливом використання того чи іншого чинника росту продуктивності праці.

Показники можливого працезбереження виражаються сумою людино-років праці, збереженої під впливом використання одного або кількох чинників. Таке трудозберігання має назву відносної економії робочої сили.

Вплив відносної економії робочої сили на обсяг виробництва продукції можна облікувати за допомогою показників росту ПП та існуючої єдиної класифікації чинників зростання продуктивності праці. Із усіх існуючих класифікацій чинників росту продуктивності праці можна виділити основні три групи чинників [1,2,3].

1) структурні зміни у виробництві;

2) підвищення технічного рівня виробництва;

3) удосконалення управління, організації виробництва і праці.

Таблиця 2.1 - Вихідні дані для розрахунку відносної економії чисельності працюючих

Показники	Визначення	Од. вим.	Кіль- кість
Приріст обсягу виробництва		%	3
Приріст чисельності ПВП		%	2,2
Загальна кількість обладнання		Од.	1450
Кількість одиниць обладнання, яке не підлягає технічному удосконаленню		Од.	870
Кількість одиниць нового обладнання для заміни діючого		Од.	400
Кількість одиниць обладнання , яке підлягає модернізації		Од.	180
Питома вага робітників у загальній чисельності ПВП		%	0,15
Зростання ПП при впровадженні нового обладнання		%	85
Зростання ПП на модернізованому обладнанні		%	45
Термін впровадження нового обладнання		дата	01,07,
Термін впровадження модернізованого обладнання		дата	01,09,
Зменшення втрат робочого часу		Дн.	1,9
Зміна питомої ваги покупних виробів та напівфабрикатів у собівартості продукції  - базис - план		% %	14 15

Визначаємо вихідну (планову) чисельність працюючих на підприємстві:

Ч_вих = Ч_рб ּ J_Q, (2.1)

де Ч_рб - чисельність працюючих у базовому періоді;

J_Q = (100 +ΔQ)/100 - індекс зростання обсягу виробництва у плановому періоді відносно базового.

JQ=1,03

Ч_вих=9820 ·1,003 = 10115 чол

Відносна економія чисельності працюючих за рахунок підвищення обсягів виробництва:

(2.2)

де Ч_пвп - чисельність працюючих ПВП за виключенням основних робітників.

чол.

Відносна економія чисельності працюючих за рахунок змін питомої ваги кооперованих постачань:

(2.3)

Е_чпр2чол.

Відносна економія чисельності за рахунок підвищення технічного рівня виробництва - впровадження нового та модернізації діючого обладнання:

(2.4)

де К_в.н.о. та К_в.м.о – відповідно коефіцієнти тривалості впроваджених нового та модернізованого обладнання.

 чол.

Відносна економія чисельності працюючих за рахунок поліпшення використання робочого часу:

(2.5)

де К_р - коефіцієнт основних (технологічних) робітників у загальній кількості ПВП;

Ф_рч^(б)та Ф_р.ч.^(пл.) - відповідно фонди робочого часу у базисному та плановому періодах.

Е_чпр4 чол..

Приріст обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці:

(2.6)

ΔQ_пп% %

Плановане зростання ПП:

(2.7)

ΔПП% %

Таким чином, приріст обсягів виробництва склав 26,67%, за рахунок приросту продуктивності праці на 3,94%.

2.2 Прогнозування рівня продуктивності праці за допомогою кореляційного-регресійного аналізу

Моделі прогнозування та аналізу змінення економічних показників поділяють на неказуальні та казуальні.

Неказуальні - це суто статистичні моделі, які не базуються на будь-якій економічній теорії, а лише намагаються передбачити значення показників, припускаючи збереження в майбутньому тенденції минулого. Ці моделі одержали загальну назву "моделі часових рядів", оскільки вони застосовуються при наявності спостережень за значний період часу. Головна перевага таких моделей полягає в їх дешевизні та відносній простоті.

Найбільш відомими та й найпростішими методами екстраполяції (трендами) одновимірних рядів є: прогнози за середніми характеристиками ряду, метод рухомого середнього, деком позиційний аналіз, регресійний аналіз, методи згладжування.

Як правило, більшість взаємозв'язків у економіці носять стохастичний характер, за яким кожному значенню ознаки X відповідає певна множина ознаки Y, які варіюють і утворюють ряд розподілу. При. дослідженні залежності результативної ознаки (наприклад, продуктивності праці) від умов і причин її зміни, званих факторами, або чинниками, за деякий час створюється так зване кореляційне поле. Для виявлення залежності між результативною ознакою та якимось фактором (або факторами) за таких умов і застосовується кореляційно-регресійний аналіз.

Головною характеристикою кореляційного зв'язку є лінія регресії. Лінія регресії X на Y - це функція, яка зв'язує середні значення ознаки Y зі значенням ознаки X. Залежно від форми лінії регресії розрізняють лінійний і нелінійний зв'язки. Лінія регресії може бути представлена таблично, графічно, аналітичне. У кореляційно-регресійному аналізі (КРА) оцінка лінії регресії здійснюється не в окремих точках, як в аналітичному угрупуванні, а в кожній точці інтервалу зміни фактичної ознаки X. Лінія регресії безперервна і зображується у вигляді певної функції Y=f(x), яка зветься рівнянням результативної ознаки.

Найбільш поширеними у статистичному аналізі є функції (у порядку зниження питомої ваги із усіх):

Лінійна функція Y=a+bx

Степенева функція Y=ax^b

Гіперболічна Y=a+b/x

Параметр а - це значення Y при Х=0.

Параметр b називають коефіцієнтом регресії.

В якості регресійної функції зв’язку продуктивності праці з коефіцієнтом механізації робіт приймаємо лінійну.

Визначення параметрів рівняння регресії проводиться методом найменших квадратів, основною умовою якого є мінімізація суми квадратів відхилень емпіричних значень від теоретичних, це дає можливість отримати найкращі оцінки параметрів а і в:

(2.8)

Для їх обчислення складають і розв'язують систему нормальних рівнянь: для лінійної функції (найбільш поширеної):

(2.9)

За допомогою використання методу детермінантів визначаємо коефіцієнти регресії:

(2.10)

(2.11)

де n - загальний обсяг сукупності.

Для розрахунку коефіцієнтів регресії скористаємося допоміжною таблицею 2.2

Таблиця 2.2 - Вихідні та розрахункові дані для визначення коефіцієнту кореляції

Роки	Коефіцієнт механізації Км, %(х)	Виробіток 1-го робітника В, грн (у)	ху	х2	у2	У	Σ(У-уср)2	Σ(у-У)2	Σ(у-уср)2
1	31	1,77	54,87	961	3,13	1,76	1,00	0,00	0,99
2	37	1,92	71,04	1369	3,69	2,03	0,54	0,01	0,71
3	43	2,35	101,05	1849	5,52	2,29	0,22	0,00	0,17
4	45	2,52	113,4	2025	6,35	2,38	0,15	0,02	0,06
5	52	2,71	140,92	2704	7,34	2,69	0,01	0,00	0,00
6	58	2,77	160,66	3364	7,67	2,95	0,04	0,03	0,00
7	61	3,02	184,22	3721	9,12	3,09	0,10	0,00	0,07
8	65	3,41	221,65	4225	11,63	3,26	0,25	0,02	0,42
9	71	3,46	245,66	5041	11,97	3,53	0,58	0,00	0,48
10	74	3,71	274,54	5476	13,76	3,66	0,80	0,00	0,89
Сума	537	27,64	1568,01	30735	80,1934	27,64	3,69	0,10	3,80
Середнє значення	53,70	2,76	156,80	3073,50	8,02

a

b

Дисперсія теоретичних значень називається факторною, яка обчислюється за формулою:

(2.12)

σ_Y²

Наступним кроком обчислюється залишкова випадкова дисперсія:

(2.13)

σε²

Тоді загальна дисперсія розраховується за формулою:

 (2.14)

Або

де у – фактичне значення результативної ознаки;

Вона пов'язує варіацію результативної ознаки, не пов'язану з варіацією факторної ознаки. Мірою тісноти зв’язку в КРА є коефіцієнт детермінації, аналогічний кореляційному відношенню:

(2.15)

R²

Де R² - коефіцієнт детермінації.

Він приймає значення від 0 (при відсутності лінійного зв'язку) до 1 (зв'язок між ознаками функціональний).

Тісноту зв'язку характеризує також індекс кореляції:

(2.16)

=0,9865

Коли зв'язок між ознаками лінійний, використовують лінійний коефіцієнт кореляції, який, приймаючи значення від-1 до +1, характеризує не тільки тісноту зв'язку, а і його напрям, його абсолютна величина збігається з індексом кореляції.

Його розраховують за формулою:

(2.17)

r

Перевірку істотності зв'язку в КРА здійснюють за допомогою критерію Фішера (F - критерію):

(2.18)

де m - число параметрів рівняння регресії;

F_t, - теоретичне значення F-критерію при існуючих значеннях n і m.

F_R =

Тобто розраховані коефіцієнти регресії є досить істотними і можуть бути використанні для розробки прогнозу.

За даних умов отримана функція:

Y_i= 0,395+0,044x (2.19)

може бути використаною для прогнозування рівня значення у_n+1 (у даному разі продуктивності праці) за межами інтервалу [1, n]. Для цього треба отримати крок значення  після чого підставити в отримане рівняння регресії. Отримане значення у_n+1 = а + b(х_n + Δх_n+1) і буде прогнозним значенням продуктивності праці. Тобто значення виробітку на наступний одинадцятий рік (В₁₁) буде становити згідно з отриманою залежністю:

В₁₁ = a + b(K_M10 + ΔK_M), (2.20)

Де ΔК_М (Δх_n+1) - крок зміни функції;

К_М10 – значення коефіцієнту механізації за десятий рік (передуючий наступному), %.

ΔX_n+1 =

В_{11 =}

Це значення можна отримати не тільки за допомогою математичного методу, але й за допомогою графічного методу, для чого креслимо графік отриманої функції, приклад якого зображуємо на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 – Графік залежності продуктивності праці від коефіцієнту механізації

ВИСНОВОК

Таким чином, проаналізував трудові показники економіко-господарчої діяльності підприємства, можна зробити деякі висновки щодо тенденцій, що склалися на підприємстві.

Відбуваються зміни в значеннях трудових показників, та зокрема у зміні чисельності. Так, середньоспискова чисельність ПВП у звітному періоді у порівнянні із базовим зменшилось на 20 , а з плановим зменшилася на 120 чоловік . Це відбувається за рахунок того, що відбувають зміни і по функціональним групам працюючих. Так середньоспискова чисельність службовців у звітному періоді у порівнянні із базовим зменшилась на 28 чоловік, середньоспискова чисельність керівників та спеціалістів у порівнянні з базовим на 18 ,а з плановим періодом зменшилася на 9 чоловік. Середньоспискова чисельність іншого персоналу збільшилася у порівнянні з базисом на49,а з планом на 51 людину. Чисельність робітників збільшилась у порівнянні з базовим на 17, а упорівнянні з плановим на 102 людини. Також відбувається зростання обсягів виробництва в порівнянні з базовим періодом на 2615тис.грн.(на 5,95%), та у порівнянні з планом на 2165 тис.грн. (на 4,92%). Відбуваються також зміни у показнику річного ефективного робочого часу, він зменшується у порівнянні з базисом на 4,81годин, тобто на 0,29%, та зменшується у порівнянні з планом на 8 годин, тобто на 0,48%.

Але незважаючи на те, що майже не відбувається ніяких змін по чисельності робітників взагалі, відбуваються внутрішні зміни їх функціональних груп. Так, чисельність технологічних робітників в звітному періоді порівняно із базисним збільшилася на 493 чоловік (9,85%), транспортно-складських робітників зменшилася на 290 чоловіка (31,59%), ремонтно-налагоджувальних робітників збільшилася на 728 чоловік (45,79%) та обслуговуючих зменшилася на 914 робітника (109,46%).

Середній тарифний розряд в цілому по підприємству збільшився у звітному періоді на 0,006 (за рахунок неоднорідності зміни цього показника по функціональним групам персоналу) та зменшився середній атестаційний бал на 0,043 ( також за рахунок неоднорідності зміни цього показника по функціональним групам персоналу).

Реальний фонд робочого часу у звітному періоді зменшився у порівнянні з плановим на 0,09% та у плановому у порівнянні з базовим на 0,18 %. За рахунок цього обсяг виробництва у звітному в порівнянні з плановим зменшився на 1711,57грн. та у порівнянні з базовим збільшився на 205936,2 грн.

За рахунок змін продуктивності праці робітників у звітному періоді у порівнянні з базовим відбулася відносна економія працюючих на 8 чоловік та збільшилась продуктивність праці на 0,096% та у порівнянні з плановим додалась кількість робітників та збільшилась продуктивність праці на 0,096%.

Відбувається як перевитрата ФЗП по усім функціональним групам так і відносна економія ФЗП за рахунок збільшення об’ємів виробництва.

Треба відмітити, що за рахунок економії чисельності робітників на 383 чоловік, приріст обсягів виробництва склав 26,67%, за рахунок приросту продуктивності праці на 3,94 %.

За допомогою кореляційно-регресійного аналізу було визначено рівняння регресії для прогнозування майбутнього рівня виробітку при заданому рівні коефіцієнту механізації. Отримавши функцію: Y_i= 0,395+0,044x та визначивши ,що крок зміни функції дорівнює 4,78, знайшли прогнозоване значення виробітку на одинадцятий рік, який буде дорівнювати 3,87.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Методичні вказівки та завдання до виконання курсового проекту з дисципліни “Економіка праці”/ Укл.: Щеглов К.Я., Полуянов В.П., Деречинский Ю.Н., Муромець Н.Є., - Горлівка: АДІ ДонНТУ, 2002, - 37 с.

2. Экономика труда: Учебник для вузов/ Л.И. Жуков, Г.Р. Погосян, В.И. Севцов и др.; Под ред. Г.Р. Погосяна, Л.И. Жукова. – М.: Экономика, 1991, - 304 с.

3. Ремизов К.С. Основы экономики труда. – М.: Изд-во МГУ, 1990

4. Поляков Н.С., Ремизов К.С. Справочник экономиста по труду – М.: Экономика, 1988 – 239 с.

5. Ковтун Н.В., Столяров Г.С. Загальна теорія статистики: Курс лекцій – К.: Четверта хвиля, 1996 – 144 с.

6. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. —

К.: МАУП, 2004. — 272 с.: іл. — Бібліогр.: с. 262–265.