Навигация
Практичні поради покращення емоційного стану
58865
знаков
1
таблица
3
изображения
2.2 Практичні поради покращення емоційного стану
Після розгляду труднощів спілкування природньо порушити питання про шляхи їхнього запобігання і засоби корекції.
Головною проблемою в цьому напрямку є створення продуманої системи формування і розвитку гуманістичного по своїм характеристиках комунікативного ядра в особистості на всіх ступенях її онтогенезу. А це припускає постійну увагу до розвитку в індивіда високого рівня здібностей до пізнання іншої людини і самопізнання, відношення до неї, як до вищої цінності, і вміння творчо будувати безпосереднє спілкування з нею. Щоб у людини дійсно не виникли нездоланні труднощі в спілкуванні, мало одного успішного засвоєння технології спілкування, про яку пише Д. Карнегі. Ще необхідно, щоб за цією технологією стояв дійсно глибокий гуманний зміст тієї особистості, що нею активно користується.
Тому зараз необхідна така корекція гуманітаризації навчання і виховання, яка б готувала учнів як суб'єктів і об'єктів спілкування, не викликаючи в них великих психологічних труднощів.
Вимагає розширення, а там, де її немає, організації спеціальної служби допомоги людям, що відчувають психологічні труднощі у спілкуванні на роботі, у навчальній групі, у гуртожитку і т.п.
Корекція спілкування повинна будуватися на основі одночасної діагностики труднощів його мотивації, тому що, змінюючи тільки зовнішній операційний бік спілкування і не розкриваючи глибинних причин проблем і їхнього усунення, неможливо гармонізувати людську взаємодію.
Підготовка до спілкування повинна розгортатися на основі індивідуально-групових програм навчання, що враховують центральну проблему спілкування не тільки для групи, але і для кожного з її учасників. Програма навчання повинна носити рухливий характер, змінюватися відповідно до розвитку особистості як суб'єкта спілкування і появи нових труднощів.
Створення диференційованих програм індивідуально-групової роботи припускає рішення ряда задач і, насамперед, визначення «поля» психологічних труднощів спілкування учасників навчання. Поряд з названою задачею необхідно вивчити особливості оцінки труднощів спілкування, принаймні, у двох аспектах: оцінка і визначення труднощів, що випробує сам суб'єкт, і оцінка труднощів, що виникають через партнера. І, нарешті, повинен бути виділений комплекс постійно повторюваних труднощів в ситуації зміни статусно-ролевих характеристик партнера.
Корекційну роботу, націлену на оптимізацію спілкування, варто будувати з врахуванням віку, виду праці, статі, індивідуальних особливостей і специфікації соціалізації. У шкільному віці буває достатньо вміння вислухати товариша або дорослого, адекватно зрозуміти переживання і мотиви вчинків людей, старанно стежачи за їх невербальною поведінкою. У відношенні ж дорослих необхідно використовувати прийоми зміни базових спеціальних установок їхньої особистості або ціннісних орієнтацією.
Робота повинна бути спрямована не стільки на відпрацьовування необхідних навичок спілкування, тренування експресивно-мовних умінь, скільки на корекцію відношення до інших людей і пов'язаної з ним самооцінки, подолання внутрішніх конфліктів, активізацію самосвідомості. Найбільш ефективним для таких людей є навчання самоаналізові як засобові, що сприяє саморозвиткові, а також груповий соціально-психологічний тренінг, що підвищує готовність до прийняття себе й інших у спілкування.
Психологічні прийоми інноваційних ігор дають у груповій динаміці стрибок емпатії учасників від виявлення рольових позицій кожного в перший день до самоорганізації групи до кінця роботи через розвиток діючого співпереживання партнерів в досягненні цілей спільної діяльності.
Несучи в собі загальну стратегію і тактику здійснення соціально-психологічного тренінгу, цей вид психокорекційної роботи з людьми повинний містити в собі й особливе, орієнтоване на вік, стать, професію, і інші відмінні риси учасників груп з тренінгу. Так, озброєння педагогів елементами і прийомами акторського і соціально-психологічного тренінгу прискорює їхній особистісний ріст, дозволяє їм усвідомлювати комунікативні властивості своєї особистості і грамотно користуватися ними в спілкуванні з вихованцями, гармонізує їхні взаємини з оточуючими людьми в цілому.
Як же жити в самотності?
Частіше всього реакцію на самотність можна визначити як "сумну пасивність". Що ж це за реакція? Поплакати, поспати, нічого не робити, поїсти, подивитися телевізор, напитися чи "відключитися", полежати на дивані і поміркувати, пофантазувати. Звичайно, такі способи лиш погіршать самотність.
Краще "активне усамітнення". Почати щось писати, зайнятися улюбленою справою, сходити в кіно або театр, почитати, зайнятися фізичними вправами, послухати музику і потанцювати, вивчити уроки або почати робити якусь роботу, піти в магазин і потратити зекономлені кошти.
Потрібно не бігти від самотності, а поміркувати, що можна зробити, щоб подолати самотність. Нагадайте собі, що у вас дійсно є хороші відношення з іншими людьми. Подумайте про те, що у вас є хороші якості (душевність, здатність завжди прийти на допомогу, глибина почуттів і таке інше). Скажіть собі, що самотність не вічна і що справи підуть краще. Подумайте про справи, в яких ви завжди випереджали інших (спорт, навчання, домашнє хазяйство, мистецтво і т.п.).скажіть собі що більшість людей буває самотніми в той чи інший момент їхнього життя. Забудьте про почуття самотності, серйозно задумавшись над чимось іншим. Подумайте про можливу користь використаної вами самотності (скажіть собі, що ви навчилися бути впевненими в собі, зрозуміли свої нові цілі відносин з суспільством, друзями, коханими — з тими, з ким відбувся розрив відносин).
Ще краще, якщо ви спробуєте змінити своє життя. Спробуєте бути більш товариським з іншими людьми (на приклад, прикладете зусилля до того, щоб почати розмову з батьками, однокласниками). Зробіть що-небудь корисне для когось (допоможіть однокласнику виконати домашнє завдання, добровільно візьміться виконувати суспільне доручення і т.п.). спробуйте знайти нові способи зустрічатися з людьми (вступіть в клуб, секцію, підіть на диспут, на дискусію, на вечір і т.п.). зробіть що-небудь, щоб стати більш привабливим для оточуючих (змініть зачіску, купіть або зшийте новий одяг, перейдіть на дієту, займіться фізкультурою). Зробіть що-небудь для покращення своїх соціальних навичок (навчіться танцювати, навчіться бути більш впевненими в собі, оволодійте психорегуляцією і т.п.).
Використовуючи ці методи, ви подолаєте одну з найнебезпечніших якостей — пошук негативної ідентичності ("хочу стати нічим", тенденція до самовбивства).
Висновки
Провівши дослідження та аналіз психолого-педагогічної літератури щодо порушеної проблеми можна зробити такі висновки:
Проблема самотності, відома у всі часи, особливо гостро постала в наш час, набувши психологічного забарвлення, ставши особистісною проблемою, що в певним момент життя постає перед кожною людиною.
Самотність дітей молодшого шкільного віку не є рідкісним явищем і являється для них тяжким випробуванням. Діти, як і дорослі можуть відчувати відчуження, нудьгу. Перед дітьми виникають проблема як задіяти інших в спілкування, як впоратися з фізичною розлукою і розривом зв'язків та як віднестись до потреб, інтересів і системи цінностей людини, що змінилася.
Перенесена в дитинстві самотність набуває особливу важливість через те значення, яке вона може мати в дорослому житті. Оскільки емоційна рана, отримана у дитинстві, може стати особистісною слабкістю дорослого і зберігатиметься протягом тривалого часу, інколи все життя, змушуючи таких людей гостріше, ніж інших, реагувати на розлучення і соціальну ізоляцію.
Самотність негативно впливає не тільки на психологічний стан здоров'я, а й на фізичний, може стати причиною алкоголізму та наркоманії. Нарешті, самотність негативно впливає на психічне здоров’я людей, стає причиною утворення системи комплексів, які перешкоджають самореалізації людини, як особистості.
Список використаної літератури
1. А.А. Бодалев, Психология общения, Избранные психологические труды, Москва-Воронеж, 1996.
2. Ж. Годфруа, Что такое психология, в 2-х томах, том 2, Под общей ред. доктора психологических наук Г.Г. Аракелова, М.: « Мир», 1992.
3. М.А. Государев, Треугольный человек, М.: «Молодая гвардия», 1991.
4. М. В. Зюзько, 5 шагов к себе, книга для учащихся, М.: «Просвещение», 1992.
5. Д. Карнеги, Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей/под общей ред. доктора психологических наук Зинченко В.П., М.: «Прогресс» - «Высшая школа», 1990
6. Ю. Крижанская, В. Третьяков, Грамматика общения 2-е издание, М.:, «Смысл», Академический проект, 1999.
7. Лабиринты одиночества/под ред. Н.Л.Шестернина, М.: «Прогресс»,1989.
8. Р.С. Немов, Психология: Учебник для студентов высших учебных заведений, в 3-х книгах, 3 издание, М.: «Владос», 1999.
9. Психология, словарь, издание 2-е, под общей ред. А.В. Петровского, М.: Издательство политической литературы, 1990.
10. Словарь-справочник по социальной работе/под редакцией доктора исторических наук, профессора Е.И. Хлолостовой, М.: «Юристъ», 2000.
11. Б. Спок, Ребенок и уход за ним, М.: «Знание», 1990.
12. М.И.Станкин, Психология общения, курс лекций, М.:, МГСУ, 1996.
13. Г.Т.Хоментаускас, Семья глазами ребенка, М.: «Педагогика», 1989.
Похожие работы
... дитяти і ваш. Брудний посуд або білизна можуть почекати, а ось якщо ви не виспалися, це набагато гірше. Висновок У даній роботі нами було розглянуто проблему психологічної готовності жінки до материнства. Завдяки узагальненню та систематизації теоретичних даних, отриманих при аналізі наукової літератури було визначено, психологія материнства - одна з найбільш складних і мало розроблених ...
... час є більш широке використання адаптованих для санаторно-курортних умов сучасних форм групової психотерапії, функціональних тренувань, поведінкових прийомів і ін. 3. Аналіз практичної роботи психолога в психоневрологічних закладах 3.1 Оцінка та анамнез проблем пацієнтів з депресивними станами Типовий зовнішній вигляд хворого. В одязі помітні недбалість, недоглянутість. Сповільненість ...
... об’єкті, у слабкому розподілі уваги, в її малій рухливості чи патологічній фіксації на певному об’єкті. Критерієм вихованості уваги є подолання всіх різновидів неуважності на основі формування мотивів учіння та праці. Розділ 2. Психологічні умови розвитку уваги в молодших школярів у процесі учбової діяльності 2.1 Психологічні особливості розвитку видів уваги у молодшому шкільному віці ...
... ій сугестії індивіда, невпевненості в собі тощо. За ознакою "усвідомлювання - неусвідомлювання" виокремлюють усвідомлювані (переконання, групові експектації, вплив авторитету) та неусвідомлювані механізми десоціалізації (вони проявляються здебільшого в ранньому дитинстві та виражаються через такі явища, як навіювання, наслідування, психологічне зараження, ідентифікація). Соціальне оточення діє на ...
0 комментариев