Собаки

2. Собаки

Кращі друзі людини, завжди поруч з нами, в усьому допомагають, а ще й домашні лікарі. Навіть проста слина,яка так нам іноді заважає, вилікує будь-які порізи, рани,подряпини. Саме собаки віддають максимально всю свою енергетику хворому. Бувають випадки, що, очистивши біополе людини, тварина забирає на себе всі симптоми хвороби і вмирає. Наприклад, помирають від саркоми або інфаркту. Крім того, дуже популярні стали собаки - поводирі, які допомагають сліпим людям переходи дороги і вулиці, і навіть допомагають у побутових проблемах.

Собаки заспокоюють, послаблюють напругу, рятують від серцевих нападів, стрибків тиску, головного болю, печінкових кольок, знімають больові синдроми при невралгії, виліковують запальні процеси. Незамінні при різних захворюваннях шкіри: їм під силу навіть трофічні виразки. Собаки рятують своїх господарів під час епілептичних припадків: відчуваючи наближення нападу, вони підставляють себе під падаючого господаря, щоб він не вдарився об підлогу або об меблі. Присутність собаки значно зменшує тривалість нападу і вірогідність небезпечних наслідків. Психологи вважають, що собака, виражаючи відданість господареві, подає йому безумовну і неоціненну психологічну підтримку, яка навіть перевершує силу підтримки близької людини.

Завівши собаку і прокидаючись щоранку 0 6 аби в сніг, дощ, завірюху чи спеку вивести її на прогулянку, ми не раз замислюємось "а для чого"?І відразу ж знаходимо відповідь – такі щоденні прогулянки рятують нас від гіподинамії. Тому вислів про те, що людина собаці друг все – таки мав би бути навпаки – саме собака друг і лікар людини. Психологи кажуть, що в сім’ях де є собака, конфлікти вирішуються легше. Порода собаки – не а би який аспект,якщо вам потрібен і собака – друг, і собака – лікар. Психічно хворі люди мають надавати перевагу дружелюбним, спокійним породам – лабрадорам, золотавим ретриверам та шарпеям. Для відновлення координації рухів якнайкраще підійдуть німецька та середньоазіатська вівчарки. Але найбільш багато профільним лікарем вважається китайська хохлата собачка, адже вона не лише знімає напади астми, нормалізує тиск та серцевий ритм, але й позбавляє від алергії, деяких захворювання шкіри і навіть сповільнює протікання онкологічних захворювання. Результати досліджень показують, що розмови з улюбленим псом співвідноситься з великим задоволенням життям, сімейним благополуччям та кращим фізичним та психологічним здоров’ям. Кажуть, подружні пари, що мають собак живуть краще, ніж ті, у кого їх не має.

3. Птахи

Безумовно, за своїм лікувальним впливом птах не може скласти конкуренцію собаці або кішці. Проте якщо з тих чи інших причин, інших тварин ви завести не можете, зупиніть вибір на пернатого друга. Адже не так давно психологи встановили, що наприклад, пісні канарок прекрасно знімають напругу, заспокоюють нерви і підвищують настрій.

Найпоширенішим птахом є папуга. Папуги – це не просто веселі та доброзичливі пташки, які вміють гарно розмовляти, і всіх довкола веселити. Вони ще й маленькі лікарі, які допомагають нам виходити з депресії, відволікають від поганих думок, лікують неврастенію, мігрень і нейродерміт. Під час хвороби корисно багато знаходитись біля папуги, а також вони дуже добре впливають на дітей. Всіх домашніх пернатих можна розділити на дві групи – які говорять і співають. Є ще й третя група, представники якої не говорять і не співають, а лише час від часу неохоче цвірінькають. Любителям солов’їних пісень сподобається канарка або кенар. До речі, серед більшості співочих птахів співають лише самці, отже і ціна на них вище ніж на самок. Пернатим необхідна світла кімната, з постійною температурою близько 20 градусів, свіже повітря але не протяг. Хороший корм і вода, потрібна простора клітка, щоб пташка могла перелітати з жердинки на жердинку і розправляти крила.

4. Гризуни

Замкнутим і невпевненим у собі людям для подолання комплексів психологи рекомендують завести якого – не будь гризуна. Ці маленькі звірятка можуть допомогти людині: тактильний контакт з маленькими м’якими тваринками розслабляє дрібну мускулатуру, знижує тривогу, емоційне напруження і агресію. Дітей вони вчать дбайливому й охайному відношенню. Крім того, вони досить невибагливі у догляді, і доглядати за хом’яком або за мишкою під силу навіть маленькій дитині. Всупереч поширеній думці, домашні гризуни дуже охайні. Але випускати гризунів гуляти по квартирі досить небезпечно: вони легко можуть заповзти за меблі або через вентиляційні отвори перебратися до сусідів. Але й не забувайте, що з цими тваринами треба бути дуже обережними. Вони є носіями різних інфекційних захворювань, наприклад, сальмонельоз. Після спілкування з ними не забувайте вимити добре руки. Під час покупки такої живої іграшки не забувайте спитати у власника на них ветеринарні документи.

5. Акваріумні рибки

Споглядання акваріумних рибок знімає стрес, сприяє лікуванню нейродерміту. Вода, що випаровується з акваріуму, зволожує повітря і, відповідно, робить його більш корисним для здоров'я та легким для дихання, що дуже важливо при астмі та ГРЗ.

Історія дельфінотерапії

Зародження напрямку -1971 рік.

Можливо, перший прецедент використання дельфінів для лікування людей створили в 1971 р. антрополог Betsy Smith, що дослідила в цей час відносини дельфіна з людиною, і психолог David Nathanson, що працював з розумово відсталими дітьми у Флоридському Міжнародному Університеті. Вони спостерігали за поведінкою тварин у той період, коли діти із синдромом Дауна спілкувалися з дельфінами у воді. Афаліни, спеціально не підготовлені для контакту з людиною в море, вели себе таким чином, немов діти потребували їхньої допомоги. У результаті досліджень було розроблено спосіб навчання розумово відсталих дітей за участю дельфінів, що дозволяє в чотири рази підвищити ефективність соціальної адаптації таких дітей.

Приблизно в цей же час (1973-1978) тренер НДЦ Державний океанаріум ВМФ СРСР Г.А. Шурепова використовувала оздоровче плавання з дельфіном як спосіб зняття стресової напруги і поліпшення настрою. Дорослі люди після 3-5 хв перебування у воді з дельфіном були щасливі, відчували приплив сил, бажання жити і активно працювати.

Дельфінотерапія: історія: Севастополь, 1987

Через тридцять років, досвід утримання та використання чорноморських дельфінів-афалін в неволі дозволив групі вчених науково-дослідного центру "Державний океанаріум" м. Севастополя в 1987 р. розробити і успішно апробувати методику оздоровчої релаксації та психологічної реабілітації людей за участю дельфінів (Лукіна Л.М., 1994). Після спілкування з дельфінами люди, страждаючі різними недугами, відзначали поліпшення настрою, самопочуття, зникнення почуття втоми, апатії, напруги. Діти, які не вміють плавати, навчалися правилам поведінки на воді, вчилися не боятися глибини і в підсумку плавали самостійно, дотримуючись за плавець дельфіна.

Дельфінотерапія: історія: Англія

Член Королівського Медичного Товариства в Англії доктор Horace Doobs розробив методику лікування людей з важкими депресіями. Він вивозив пацієнтів на кораблі у відкрите море і пропонував спілкуватися з дикими дельфінами, які супроводжують корабель. Спостереження показали, що дельфіни безпомилково виділяли людей, які страждають депресивними психозами, і намагалися привернути їхню увагу ігровими вправами та акустичними сигналами. Випробуваний пацієнт багато часу проводив у воді з дельфіном, які обрали його серед інших людей, і це допомагало йому екстравертірованний в соціум і усвідомити свою значимість у реальному житті.

Дельфінотерапія: історія: США, Susan Lindeblad, 1994

Susan Lindeblad (1994) з Департаменту фізичної терапії Університету в Майамі вивчає взаємини між батьками і дітьми. В умовах акселерації терміни фізіологічного та психологічного зростання у дитини не завжди збігаються за часом, що призводить до конфліктних ситуацій в сім'ї, труднощі у спілкуванні з однолітками. Взаємодія з дельфіном, спільні обговорення унікальних особливостей цих дивних тварин, призводило до формування дружніх і більш тісних взаємин між членами сім'ї.

Дельфінотерапія: історія: Ізраїль, Sophie Donio, 1997

В Ізраїлі на узбережжі Червоного моря в центрі досліджень міста Ейлат фахівці під керівництвом Sophie Donio (1997) працюють з дітьми, що страждають посттравматичним синдромом, аутизмом, дізлексія, глухонімота. Дельфіни, привчені брати рибу з рук людини, вільно переміщаються в прибережній акваторії і плавають з пацієнтами у воді, отримуючи з рук рибу. Моменти подолання страху перед великою глибиною і великим тваринам, успіх в управлінні дельфіном, увагу і любов з боку дорослих і дельфіна допомагають хворій дитині правильно оцінити себе і повірити у свої можливості.

Дельфінотерапія: історія: Японія, 2000

У Японії було проаналізовано психологічний стан 90 чоловік до і після спілкування з дельфіном допомогою семантичної диференціальної оцінки ілюстрацій. Даний метод вважається хорошим визначником стресового стану хворого. Значне зниження стресу було зафіксовано в учасників безпосередньої взаємодії з дельфінами в порівнянні з контрольною групою, просто спостерігає за тваринами. Однак даний факт ніяк не позначилася на результатах обробки малюнків хворих по завершенню дослідження. Дослідники приписують зниження хвилювання і страху спілкуванням з дельфінами.

Дельфінотерапія: історія: Панама, 1997

У Панамі було зафіксовано поліпшення розумової діяльності і збільшення часу концентрації уваги дітей, що страждають на аутизм, з дефіцитом уваги синдромом хронічної втоми.

Дельфінотерапія: історія: Dave Nathanson, 1993 - 1997

Продовжує роботу з дослідження впливу процедур дельфінотерапії на дітей з труднощами комунікацій доктор Dave Nathanson. В основі його програми лежить принцип так званого індивідуального стартового стрибка, який пацієнт робить за допомогою дельфінів, доповнюючи і закріплюючи терапевтичний ефект іншими, більш традиційними методами і засобами. Дані програми змушують працювати ті зони організму, які у хворих дітей не розвинені.

У 1993 р. в дослідженні з вісьмома дітьми у віці від 3 до 8 років порівнювався вплив знаходження у водному середовищі без дельфінів з дельфінотерапією. Покращення спостерігалися при введенні в якості заохочення улюбленої іграшки, проте, прогрес не був вражаючим в порівнянні з участю дельфіна. Натансон припускав, що взаємодія з дельфінами може виявитися настільки сильним і приємним, що навряд чи інші умови можуть відповідати за значимістю для дітей. При лікуванні людей, з боку яких для досягнення позитивних реакцій потрібно максимальний ентузіазм, бажано використання високих мотиваційних рівнів. Такі рівні сильніше зачіпаються дельфінами, ніж улюбленими іграшками.

Натансон (1997) спробував порівняти ефект від 2 тижнів дельфінотерапії з 6 місяцями традиційної фізіотерапією і загальноприйнятими сеансами розвитку мовлення. Для визначення ступеня впливу дельфінотерапії в порівнянні з традиційною, було проведено дослідження за участю 47 дітей у віці від 2 до 13 років, які страждають різними серйозними нервово-психічними розладами. Дельфінотерапія дала кількісно кращий результат, що проявився швидше. Витрати на такий курс дельфінотерапії виявилися меншими, ніж на довгострокову фізіотерапію і логопед. Були проаналізовані результати 71 анкети, що складається з 15 питань. Батьки хворих дітей відзначали, що в 50% випадків поліпшення, отриманий в результаті дельфінотерапії, зберігалося протягом наступних 12 місяців після сеансів. Не було виявлено залежності збереження отриманих ефектів від характеру захворювань.

У дітей, що страждають на аутизм, в ході дельфінотерапії значно розвинулися соціальні взаємодії. До того ж поведінка, що свідчить про схильність до соціальної ізоляції, змінилося в кращу сторону в порівнянні з вихідним. Дослідник припустив, що час концентрації уваги у хворих збільшується в результаті бажання спілкування з дельфінами. На наступних стадіях дослідження ефект послабився, оскільки підтримку досягнутого на одному і тому ж рівні вкрай важко при лікуванні людей, що страждають на аутизм.

У рамках проведеного дослідження при аналізі інших аспектів якості життя хворих дітей було зафіксовано поліпшення взаємодії батьків з дітьми під час сеансів дельфінотерапії. Така поведінка як зоровий контакт, дотик і вербальне спілкування були проаналізовані під час взаємодії з дельфінами дітей від 3 до 9 років. За словами батьків пацієнтів, 3 сеанси дельфінотерапії є тим мінімальною кількістю, яка необхідна для встановлення і розвитку контакту, більш тривалого і рівного вербального спілкування, мотивації фізичного дотику і налагодження побутового спілкування будинку.

У вітчизняній психологічній практиці дельфінотерапія - новий напрямок, налічує не більше 4-5 років. Виникла необхідність теоретичної і практичної розробки цього методу. Хоча за кордоном цей напрям розвивається з 70-х років 20-го століття, знайдена інформація дає уявлення лише про приблизний напрямку роботи в цій області.

Виконана робота по обгрунтуванню та розробці дельфінотерапії як методу психотерапії дала результати, які лягли в основу доповіді.

1. Що таке дельфінотерапія?

Дельфінотерапія є альтернативним, нетрадиційним методом психотерапії, де в центрі психотерапевтичного процесу лежить спілкування людини і дельфіна. Це спеціально організований процес, що протікає під наглядом ряду фахівців: Лікаря, ветеринара, тренера, психолога (психотерапевта, дефектолога, педагога). У психотерапії беруть участь спеціально навчені тварини, які мають "хорошим характером". Дельфіни грають з пацієнтами, плавають, катаються на спині, погладжують, просять у відповідь ласки.

Дельфінотерапія ділиться на два напрямки:

1. Вільне взаємодія з твариною з мінімальною участю фахівців (лікаря, тренера, психолога, психотерапевта, педагога і т.д.) У даному напрямку клієнт (пацієнт) сам вибудовує свої відносини з дельфіном, вибирає способи взаємодії в рамках припустимих можливостей. Роль фахівців обмежується забезпеченням безпеки клієнтів і дельфінів.

2. Спеціально організоване спілкування. Спілкування із твариною здійснюється через фахівця (лікаря, психотерапевта, психолога і т.д.), Де спілкування з фахівцем для клієнта несе психотерапевтичне значення, а спілкування з дельфіном виступає як тло, середовище. Тут характер і тип дельфінотерапії підпорядковується наміченої мети. У цьому напрямку дельфінотерапія може вирішувати різні завдання: Психотерапевтичні, психокорекційні, психопрофілактичні, фізіотерапевтичні, педагогічні - це залежить від запиту клієнта й фахівця, який буде замикати терапевтичну ланцюг.

Дельфінотерапію можна віднести до натуропсіхотерапіі, т. до. вплив природного об'єкта (дельфіна), що володіє лікувальним ефектом, виступає в якості самостійного методу. Вона може бути індивідуальною, груповий, сімейної.