5 ВІД ПОЛІТИКИ «СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ» ДО ПОЛІТИКИ «ЕФЕКТИВНОЇ ДЕРЖАВИ»

Головна особливість останнього етапу – поступовий перехід від політики «соціальної держави» до політики «ефективної держави». Сутність політики «ефективної держави» знайшла своє вираження у двох основних положеннях.

По-перше, держава в силу неймовірно роздутих витрат, що потягли за собою збільшення дефіциту державного бюджету, повинна істотно скоротити коло своїх обов’язків, переклавши вирішення ряду задач, які вона ще недавно виконувала, на інші господарюючі суб’єкти.

По-друге, витрати по пенсійному забезпеченню, медичному страхуванню, страхуванню від безробіття та інші соціальні виплати не повинні забезпечуватися лише за рахунок коштів державного бюджету. Ці витрати повинні бути рівномірно розподілені між всіма суб’єктами.

В кінцевому рахунку держава повинна виступати не як джерело економічного росту, а як партнер, каталізатор та помічник – такий був головний зміст політики, яка проводилася державами більшості розвинутих країн у 80 – 90-і рр. XX ст.

Серед причин такого повороту розглядаються такі, як крах адміністративно-командної економіки в СРСР та в країнах Східної Європи, фінансова криза політики держави загального благополуччя, дефіцит державного бюджету, що збільшувався з кожним роком, а також події, що відбувалися останнім часом в країнах Південно-Східної Азії, що показали світу приклади «економічного дива».

Більшість західних вчених вважають, що крах адміністративно-командної системи в СРСР та країнах Східної Європи – це приклад того, як надмірні видатки держави на вирішення соціальних проблем неминуче обертаються низькою економічною ефективністю, призводять до розвитку застійних явищ в економіці. У розвинутих же країнах надмірні соціальні виплати призвели до роздування штату соціальних робітників, збільшенню невиробничих видатків, що потягнуло за собою збільшення дефіциту державного бюджету.

В західній науці своєрідно тлумачився й так званий феномен «економічного дива» країн Південно-Східної Азії. Як відомо, в цих країнах у 70 – 80-і рр. держава не проводила активної соціальної політики. І тим не менш цим країнам вдалося за гранично короткі терміни досягти вражаючих економічних результатів. Таким чином, ставилося під сумнів теоретичне посилання, яке протягом багатьох років лежало в основі політики держави загального благополуччя і яке виходило з особливої ролі особистого (людського) фактору в розвитку сучасного виробництва.

Ще в 60-і рр. в зв’язку з переходом розвинутих країн від індустріальної до постіндустріальної стадії розвитку в економічній науці заговорили про те, що вирішальним джерелом на індустріальній та тим більше на інформаційній стадії розвитку є не речовий, а особистий фактор. Саме від знань, освіченості, вміння швидко орієнтуватися в стані, що постійно змінюється, особистої відповідальності та свідомості людини залежить не лише безпека сучасного виробництва, а й можливість його подальшого удосконалення. Тому робився висновок: держава повинна постійно піклуватися про розвиток своїх громадян, виділяючи значні кошти на освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення, тому що ці на перший погляд невиробничі витрати насправді – головне джерело економічного росту.

Зараз же, посилаючись на досвід країн Південно-Східної Азії, пропонується інша схема. Держава не повинна нести тягар матеріальної відповідальності за розвиток соціальної сфери. Вона повинна скоротити соціальні витрати та використовувати вивільнені таким чином кошти на стимулювання економічної активності, тобто головна мета політики держави – економічний ріст, по досягненні якого можна подумати й про вирішення соціальних проблем.

Основними причинами еволюції економічної ролі держави стали зміни, що відбувалися перш за все у матеріальному виробництві, серед яких не лише збільшення об’ємів виробництва та ускладнення економічних зв’язків, але й посилення ролі особистого фактора в розвитку сучасного виробництва. Ці зміни потребували втручання держави в регулювання макроекономічних пропорцій та вирішення соціальних задач, її допомоги в боротьбі з монополістичними тенденціями.

Зміни в матеріальному виробництві, ускладнення економічних зв’язків, посилення державного втручання в економіку – такий причинно-наслідковий зв'язок дійсно достатньо виразно проявляється протягом усіх описаних вище етапів еволюції економічних функцій держави. Складніше прослідкувати такий взаємозв’язок при переході до політики «ефективної держави».

Неможна сказати, що у 80 – 90-і рр. XX ст. економічні зв’язки значно спростилися. Навпаки, економічні взаємозв’язки стали сьогодні ще більш складними, ніж були 20 – 30 років тому. Суспільне виробництво навряд чи може залишатися сьогодні стабільним і тим більше розвиватися поза активної грошово-кредитної, бюджетно-податкової та інвестиційної політики держави. Сучасному виробництву потрібен висококваліфікований та освічений робітник, що володіє не лише вузькопрофесійними знаннями, але й широким кругоглядом, який дозволяв би йому вільно орієнтуватися в обстановці, що постійно змінюється, приймати самостійні рішення. Але при цьому чутно заклики до зменшення втручання держави в економічний розвиток, що виглядає неочікуваним у світлі тієї еволюції економічних функцій держави, про яку говорилося вище, та тих причин, якими вона була викликана.

Зменшення державного втручання в економічний розвиток, поривання перекласти частину функцій, які ще нещодавно виконувала держава, на плечі інших економічних суб’єктів дуже важко пояснити з позиції змін, що відбулися в системі матеріального виробництва. Навпаки, ці зміни свідчать про необхідність посилення державного регулювання економіки. Однак висновки робляться прямо протилежні, що й примушує казати про наявність інших, ніж зміни в матеріальному виробництві, причин еволюції економічних функцій держави. Що це за причини?

Ті зміни, про які йшлося вище та які пов’язані переходом у 80 – 90-і рр. XX ст. від політики «соціальної держави» до політики «ефективної держави», багато в чому пов’язані з руйнуванням інститутів громадянського суспільства. І причина цього – процес глобалізації.

 


Информация о работе «Основні етапи та причини еволюції ролі держави у ринковій економіці»
Раздел: Экономика
Количество знаков с пробелами: 29513
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
97411
3
3

... державного регулювання. Взаємодія цих двох сторін економічного механізму і нестійкий баланс їх відносин свідчать про посилення в окремі періоди або економічної ролі держави, або дії стихійно-ринкових сил. [18] 1.3 Місце держави в ринковій економіці   Сучасна ринкова економіка не може існувати без державної господарської діяльності. Дискутуються тільки масштаби втручання держави в економіку. ...

Скачать
205459
0
0

... усю країну. Незважаючи на те, що твори соціалістів-утопістів не мали серйозної теоретичної основи, вони відобразили пошуки ідеального справедливого суспільства та справили значний вплив на еволюцію економічної думки. Видатні мислителі-утопісти: започаткували глибоку критику існуючого суспільного ладу, його суперечностей і спонукали до роздумів над проблемами еволюції людського суспільства; ...

Скачать
39911
0
4

... наведені вище. Вчений Ф.Хайєк каже про це так: «Конкурентний лад – єдиний, де людина залежить лише від самої себе, а не від милості сильних світу цього» {13, с.22]. Ця цитата підкреслює важливу роль держави у ринковій економіці, тому що саме вона виконує ті обов’язки, які спрямовані на розвиток та гідне існування народу країни. Отже, ринок та ринкова економіка – продукт тривалої еволюції товарно ...

Скачать
92425
2
1

... , зупинити руйнівні процеси в економіці держави. Процес трансфор­мації від командно-адміністративних методів регулювання до рин­кових складний і тривалий, вимагає докорінної зміни власності, створення ринкової інфраструктури, зміни психології людей. II. Моделі переходу до ринкової економіки.   Трансформування планової економіки в ринкову включає страте­гію і тактику. Стратегія — визначення ...

0 комментариев


Наверх