4. Дата видачі завдання 10 вересня 2008 року

 Керівник ___________ (підпис)

 Завдання прийняв до виконання ___________ (підпис)


КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ п/п Назви частин та етапи роботи Термін виконання етапів роботи

При

мітка

1. Пошук наукових джерел з теми дослідження, їх вивчення та аналіз; укладання бібліографії

Вересень

2008р.

2. Добір фактичного матеріалу жовтень 2008 р.
3. Написання вступу грудень 2008 р.
4.

Підготовка розділу 1. Еволюція іменникової словотвірної системи української мови як об’єкт лінгвістичних досліджень

січень 2009 р.
5.

 Написання розділу 2. Специфіка словотвору

 іменників чоловічого роду XV - к.XVII ст. (на базі

 «Матеріалів до Словника…» Євгена Тимченка)

лютий 2009 р.
7. Формулювання висновків березень 2009 р.
8. Оформлення роботи, одержання відгуку та рецензії квітень 2009 р.

Студент-дипломник ___________________ (підпис)

Керівник дипломної роботи ___________________ (підпис)


РЕФЕРАТ

Дипломна робота спеціаліста «Іменникові деривати чоловічого роду в «Матеріалах до Словника…» Є. Тимченка містить 78 сторінок.

Для виконання бакалаврської роботи опрацьовано 83 наукових джерела.

Об’єктом дослідження є одна з найважливіших підсистем деривації - словотвір іменників чоловічого роду.

Предметом дослідження виступають деривати, які утворені суфіксальним, конфіксальним, нульсуфіксним способами словотворення та основоскладанням. Вибір теми невипадковий: іменник – одна з найбільш багатих частин мови за своїми словотвірними можливостями, і її похідні становлять надзвичайно розгалужену й активну ділянку української словотвірної системи.

Мета бакалаврської роботи – опис дериваційної еволюції іменників чоловічого роду в середньоукраїнській мові XV – к.XVII ст.ст., що здійснюється на базі «Матеріалів до Словника …» Є.Тимченка.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1)  виявити склад похідних іменників чоловічого роду, що функціонували в пізній середньоукраїнській мові та зафіксовані у «Матеріалах до Словника…» Є.Тимченка;

2)  встановити шляхи розвитку й умови формування іменникових структур зазначеного типу;

3)  проаналізувати становлення семантики усіх лексико-словотвірних типів описуваних субстантивів;

4)  визначити рівень продуктивності словотворчих засобів, уживаних у процесі деривації аналізованих похідних.

Методи дослідження. Для характеристики лексико-словотвірних груп похідних, тлумачення значення слів тощо використовується описовий метод. При визначенні семантичної та словотвірної будови досліджуваних одиниць використовується метод компонентного аналізу. Застосовується також порівняльний, порівняльно – історичний та зіставний методи.

Наукова новизна бакалаврської роботи полягає в тому, що вперше досліджується словотвір іменників чоловічого роду в середньоукраїнській мові XV-XVIII ст. на базі «Матеріалів до Словника…» Євгена Тимченка, тобто з’ясовуються особливості основоскладання, суфіксального, конфіксального та нульсуфіксального словотвору та активності використання досліджуваних дериватів.

Сфера застосування. Результати дослідження можуть бути використані при укладанні посібників, розробці вишівських курсів зі словотвору лексикології, практикумів з морфеміки.

ДЕРИВАЦІЯ, СУФІКСАЦІЯ, КОНФІКСАЦІЯ, НУЛЬСУФІКСАЦІЯ, СЛОВОСКЛАДАННЯ, ОСНОВОСКЛАДАННЯ


ВСТУП

Незважаючи на одностайну думку лінгвістів про важливість дослідження питань словотвору в його сучасному та історичному аспектах, діахронічна система словотворення української мови залишається мало опрацьованим розділом українського мовознавства. Зокрема недостатньо вивчена словотвірна система середньоукраїнської мови, без з’ясування якої історія української мови не може претендувати на повноту.

На шляху до вивчення словотвору української мови як функціонуючої системи були здобутки і втрати. Так виклад словотворення в п’ятитомному академічному курсі граматики української мови критика оцінила як певний крок назад навіть у порівнянні з двотомним академічним «Курсом сучасної української літературної мови» 1951р. [4, с.109].Однак цей прорахунок був надолужений виданням цілого ряду праць з української словотвірної морфеміки і словотвору сучасної української літературної мови, а саме: Н.Ф.Клименко «Система афіксального словотвору сучасної української літературної мови» (1973); «Словотвір сучасної української літературної мови» (1979); «Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові» (1984), В.П.Олексенко «Словотвірні категорії суфіксального іменника» (2002), П.І.Білоусенко «Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду)» (1993), «Нариси з історії українського словотвору (суфіксація)» (2002) тощо. У названих працях та ряді інших робіт у цілому досліджена словотвірна будова української мови відповідно до висунутих теорією ідей з приводу принципів організації словотвірної системи мови [1, с.8]. Проте ця проблема потребує ще глибшого й детальнішого розгляду, й зумовлює актуальність обраної теми.

Мета бакалаврської роботи – опис дериваційної еволюції іменників чоловічого роду в середньоукраїнській мові XV – к.XVII ст.ст., що здійснюється на базі «Матеріалів до Словника …» Є.Тимченка.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1)  виявити склад похідних іменників чоловічого роду, що функціонували в пізній середньоукраїнській мові та зафіксовані у «Матеріалах до Словника…» Євгена Тимченка;

2)  встановити шляхи розвитку й умови формування іменникових структур зазначеного типу;

3)  проаналізувати становлення семантики усіх лексико-словотвірних типів описуваних субстантивів;

4)  визначити рівень продуктивності словотворчих засобів, уживаних у процесі деривації аналізованих похідних.

Однією з найважливіших підсистем деривації є словотвір іменників чоловічого роду, обраний об’єктом цього дослідження.

Предметом дослідження виступають деривати, які утворені основоскладанням та суфіксальним, конфіксальним, нульсуфіксним способами словотворення. Вибір теми невипадковий: іменник – одна з найбільш багатих частин мови за своїми словотвірними можливостями, і її похідні становлять надзвичайно розгалужену й активну ділянку української словотвірної системи.

Джерельною базою дослідження є: «Матеріали до Словника…» Євгена Тимченка, що відображають лексику окресленого періоду функціонування української мови.

Методи дослідження. Для характеристики лексико-словотвірних груп похідних, тлумачення значення слів тощо використовується описовий метод. При визначенні семантичної та словотвірної будови досліджуваних одиниць використовується метод компонентного аналізу. Застосовується також порівняльний, порівняльно – історичний та зіставний методи.

Наукова новизна бакалаврської роботи полягає в тому, що вперше досліджується словотвір іменників чоловічого роду в середньоукраїнській мові XV-XVIII ст. на базі «Матеріалів до Словника…» Євгена Тимченка, тобто з’ясовуються особливості суфіксального і конфіксального словотвору та активності використання досліджуваних дериватів.

Практичне значення дослідження. Результати дослідження можуть бути використані при укладанні посібників, розробці вишівських курсів зі словотвору, лексикології, практикумів з морфеміки.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (83 позиції). Загальний обсяг роботи – 78 сторінок.


РОЗДІЛ 1 ЕВОЛЮЦІЯ ІМЕННИКОВОЇ СЛОВОТВІРНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 


Информация о работе «Iменниковi деривати чоловiчого роду в "Матерiалах до словника..." Е. Тимченка»
Раздел: Иностранный язык
Количество знаков с пробелами: 132821
Количество таблиц: 2
Количество изображений: 0

0 комментариев


Наверх