1.3 Характер нової держави

 

В XVI столітті багато чого змінилось в житті європейських народів. На континенті ще панував феодалізм, а в провідних західноєвропейських державах зароджувались буржуазні відносини. Великі географічні відкриття поклали початок світовій торгівлі і створенню колоніальної системи. На сході Європи виникає міцна країна – єдина Російська держава. Росія дещо відставала в економічному, соціальному, політичному розвитку. Національне самоусвідомлення переживало підйом. В усіх сферах культурного розвитку з’явились видатні майстри.

Політичний розвиток Росії слід назвати періодом гострих протиріч. Об’єднання руських земель в рамках єдиної держави не призвело до негайного зникнення багато чисельних пережитків феодалізму. Політична еліта другої половини XVI століття не сумнівалась в необхідності, що висіла над суспільством, спадкової монархічної влади, але вважала, що цар повинен ділитися своїми повноваженнями з верхівкою суспільства. Але Грозний не хотів ділитися владою, і «самовластие царя удивляло иноземцев, казалось им тиранией». [2.4.:533]

Деякі історики вважають, що така точка зору була характерна тільки для старої знаті, князів і бояр. Д. М. Альшиц говорить, що «боярский взгляд на государственное устройство опирался на представления о социальной иерархии» [2.1.:55], тобто між царем і холопами повинна була існувати певна кількість сходинок, котрі б визначали, хто стоїть ближче до царя, ніж до холопів.

«В XVI веке в армии главную силу составляла конница, так как пехота не могла с успехом действовать в степях против конных неприятелей». [2.2.:62] Зброєю слугували луки, кинджали, списи. Пушки, виплавлені італійськими майстрами, майже не використовувались.

Процвітала також і торгівля. Росія експортувала в Європу шкіру, віск, одяг, рядно. А імпортувала золото, мідь, дзеркала, ножі, вина. Росія вважалась країною з найсмачнішим медом. Не дивлячись на успіхи у торгівлі, Росія здавалась і була насправді малозаселеною, з густими лісами, степами, рідкими поселеннями. «Чем ближе к столице, тем более селений и людей встречалось по пути». [2.4.:560]

В цілому XVI століття – епоха економічного підйому. В економіці зберігається натуральне господарство, економіка має аграрний характер. Населення – 7 млн. чоловік. Посилилась спеціалізація районів: центр – землеробство, північ – ремесла, Поволжя – скотарство. В торгівлі відбулись деякі зміни: становлення обласних центрів, розподіл праці між областями, розширення торгівельних зв’язків. В XVI столітті посилюється монастирське землеволодіння, землі вже не були роздроблені. Селянство ділилось на три категорії: особисто залежні, дворові, державні. В цьому столітті відбувається посилення кабального холопства, кріпацької залежності.

Таким чином, XVI століття – час перетворень і зміцнення державної влади. Цей час і сформував особистість царя Івана Грозного, а потім вже відчув на собі її вплив. Скринніков вважає, що «Иван Грозный был порождением этого времени». [2.11.:7]

Виникає ще одне питання – про місце Росії серед європейських країн, співвідношення Сходу і Заходу. Особливістю Заходу було те, що вже в XIII-XIV століттях там склалась система влади, заснована на договірних відносинах. Ідеї договору для Росії не були чужі.

Поверхово розглянувши XVI століття в історії Росії, слід зробити висновок, що це століття було ерою розквіту торгівлі і ремесел, росту міст. Всі історики згодні в тому, що це століття економічного підйому. Я погоджуюсь з цією думкою, бо саме в цей період було зроблено чимало корисного, що згодом вплинуло на розвиток Росії у наступні століття.


1.4 Необхідність реформ

 

Важливою віхою політичного розвитку стало повстання в Москві, що відбулось одразу після коронації царя. В 1547 р. було на рідкість посушливе літо. В Москві почастішали пожежі. Найбільша з них пошкодила велику частину дерев’яного міста. В огні загинуло декілька тисяч міських жителів, десятки тисяч залишились без даху над головою, без їжі. Влада прийняла найбільш жорсткі заходи для подолання наслідків пожежі та проти «зажигальников»: їх катували і під час катувань вони самі зізнавались, після чого їх одразу страчували. На другий день після «великої пожежі» була сформована боярська комісія для покарання винних у ній. 26 червня бояри зібрали народ перед Успенським Собором і дізнались, хто підпалив Москву. Народ звинуватив у підпалі Ганну Глинську. Народ вчинив розправу над боярином Ю. В. Глинським. 29 червня народ пішов на Воробйово, вимагаючи видати на розправу бабусю царя Ганну Глинську. Але повстання було розігнано, а його організатори - страчені.

Сучасники вважали, що причиною безладдя в Москві стали, передусім, зловживання владою, які і викликали невдоволення серед населення. Розглядаючи повстання 1547 року як явище історії Росії, слід наголосити, що в ньому брали участь низи суспільства, холопи. «Что касается дворянства, из его среды в движении могли участвовать «обедневшие дети боярские», то есть деклассированные элементы». [2.13.:113]

Налякані такими подіями в столиці і вбивством одного з членів родини царя, Глинські спробували втекти в Литву. Наздоганяти їх відправлений був боярин П. І. Шуйський. В останній момент боярин М. В. Глинський втік від переслідувачів і прийшов до Москви з повинною. В результаті його було заарештовано і він назавжди позбувся свого титулу вищого конюшого. Які ж наслідки мало падіння Глинських?

О. О. Зимин вважає, що боротьба з Глинськими призвела до перемоги реакційного боярства в особі Шуйських і Ростовських, але «победа феодальной аристократии была временной и непрочной». [2.3.:310-312]

Головний наслідок повстання в тому, що рідня царя по матері – Глинські – вимушені були поступитися місцем рідні цариці – боярам Захар’їним, які займали високе місце при дворі Івана ІІІ і Василя ІІІ. Але вони втратили свій вплив після смерті опікуна М. Ю. Захар’їна. Шлюб царя з Анастасією повернув їм колишній вплив на царя.

В 1547-1550 рр. відбулись повстання і в інших містах. Становище народу все більше погіршилось через неврожай 1548-1549 р. «Народные выступления показали, что страна нуждается в реформах. Дальнейшее развитие страны требовало укрепления государственности, централизации власти». [2.1.:53]

Москва завершила об’єднання руських земель в кінці XV – на початку XVI століття. Правити великими територіями за допомогою архаїчних інститутів і установ, які склались в дрібних князівствах в період роздробленості, стало неможливо. Загальноруський «Судебник» 1497 р. безнадійно застарів. Джерелом постійного невдоволення дітей бояр був боярський суд, відомий своїми зловживаннями. Лише за допомогою дворянських загонів можна було погасити народні повстання. Ці факти переконливо свідчать про необхідність реформ.

Таким чином, в середині XVI століття Росії були необхідні реформи, які б посилили державну владу, сприяли б подальшій централізації приєднаних земель. Необхідність реформ в управлінні країною ставала все більш очевидною.


Информация о работе «Реформи Івана IV Грозного»
Раздел: История
Количество знаков с пробелами: 70215
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
128376
0
0

... войны. В целом преобразования 50-х годов отвечали инте­ресам дворянства и потребностям развития государства. Они способствовали централизации системы управления и привели ее в соответствие с новыми историческими условиями, сложившимися после ликвидации раздроблен­ности. В то же время реформы на всех этапах несли на себе печать половинчатости и компромисса. Устами сво­их идеологов дворяне ...

Скачать
151962
0
0

... в таємні зносини з ворогами Російської держави, з польськими й литовськими феодалами, лівонськими рицарями, підготовлюючи реакційні змови усередині країни. Але із цієї боротьби до кінця царювання Івана Грозного Російська держава вийшла економічно сильно ослабленою. Звичайно, Лівонська війна, що тяглася більше двадцяти років, вимагала величезних затрат і серйозно виснажила економічні, фінансові й ...

Скачать
10282
0
0

... пожертвованиями, были разосланы по крупнейшим монастырям России с распоряжением молиться за упокой их душ. Смерть ему предсказали волхвы. Именно в этот день 18 марта 1584 года Иван IV Васильевич Грозный скончался в возрасте 54-х лет. Итогом его царствования стали : три покоренных татарских царства –Казанское, Астраханское и Сибирское; новый свод законов – «Судебник» ; новые ...

Скачать
256883
0
0

... від 16 травня 1681 р. Наступні закони, які тією чи іншою мірою стосувалася християнізації неруських народностей Поволжя, не внесли нічого нового в методи й засоби місіонерства. 3.2 Діяльність українських місіонерів в Поволжі у XVIII столітті Призначивши митрополита Тихона Воїнова (1699—1724) на Казанську кафедру, Петро І поставив перед ним завдання почати місіонерську працю серед іновірців. ...

0 комментариев


Наверх