Реферат на тему

Нормативна база соціальної роботи в Україні



ПЛАН

 

1.  Вступ.

2.  Законодавство України, дотичне до надання соці­альних послуг.

3.  Регламентація відносин соцроботи в Україні.

4.  Соціальні стандарти.

5.  Використана література.

 


1.Вступ.

Українське законодавство перебуває на етапі свого становлення, а тому воно постійно змінюється, допов­нюється: ухвалюються не завжди узгоджені між собою нові законодавчі акти, нормативно-правові документи, які покликані забезпечити юридичне підґрунтя для розв'язання різнопланових соціальних проблем.

Україна ратифікувала чимало міжнародних та євро­пейських конвенцій і декларацій, які поки що здебіль­шого не знайшли свого відображення в нормах україн­ського законодавства. Хоча Конституція України про­голосила принцип пріоритету міжнародного права над національним, але у практиці соціальної роботи зреалі­зувати це складно. Наприклад, у Конвенції про права дитини стверджується, що кожна дитина має право на виховання в сім'ї, однак в Україні сотні тисяч дітей по­збавлені батьківського піклування і перебувають у ста­ціонарних закладах.

Немало українських законів ухвалювали без належ­ного фінансового обґрунтування, внаслідок чого цілком прийнятні, гуманні норми законів не працюють. Іноді законодавство не передбачає реального механізму впро­вадження, інструментів реалізації системи допомоги чи контролю, як це сталося, наприклад, із Законом «Про попередження насильства в сім'ї».

Багато українських законів є рамковими або закона­ми непрямої дії, які часто містять формулювання: «Ви­моги (стандарти, порядок тощо — авт.)... розробляє Ка­бінет Міністрів України в установленому порядку». Ін­коли клієнтам соціальних служб, представникам їхніх інтересів непросто знайти ці підзаконні акти, або вони не розроблені взагалі, і тому норма закону не діє.

За такої нестабільності законодавчої бази соціаль­ним працівникам доводиться постійно стежити за змі­нами до законодавства, ухваленням інших нормативно-правових актів. Найкраще це робити за допомогою Ін-тернету, в якому кілька веб-сайтів, що ознайомлюють з новим законодавством. Наприклад, безкоштовний сервер Верховної Ради України (http://www. rada. gov. ua) містить не тільки всі повні тексти законів, а й укази і розпорядження Президента України, постанови Кабіне­ту Міністрів, деякі укази міністерств і відомств Украї­ни. Можна скористатися системою пошуку і переліком найновішої інформації, яка дає змогу оперативно озна­йомлюватися з останніми політичними рішеннями.Загалом в Україні тривають пошуки моделі соціаль­ного захисту населення, відбувається формування мере­жі соціальних служб, які б відповідали сучасним уяв­ленням про соціальні послуги, визначаються правові можливості для партнерства між державними й недер­жавними організаціями. Одночасно з ідеологічним на­повненням соціальної політики держави триває процес формування законодавчого поля соціальної роботи, яке охоплює законодавство, дотичне до надання соціальних послуг, і законодавство, що опосередковано впливає на розвиток соціальної роботи.


2.Законодавство України, дотичне до надання соці­альних послуг.

 

Відносини у соціальній сфері регулюють закони України «Про основи соціальної захищеності ін­валідів в Україні», «Про статус і соціальний захист гро­мадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Ук­раїні», «Про зайнятість населення», «Про сприяння со­ціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населен­ня», «Про психіатричну допомогу», Кодекс законів про працю та ін. Вони визначають права представників со­ціально вразливих груп на отримання соціальної допо­моги, зокрема на соціальне обслуговування.

Для практичної соціальної роботи важливими є зако­ни «Про попередження насильства в сім'ї», «Про охорону дитинства», «Про державну соціальну допомогу малоза­безпеченим сім'ям», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», Кодекс про шлюб та сім'ю та ін. Ці акти регулюють питання, пов'яза­ні із соціальним захистом дітей (визначають порядок ви­лучення дитини з родини і позбавлення батьків їхніх прав на виховання дітей, здійснення опіки над дитиною, яка не має батьківського піклування, порядок оформлення у різ­ні дошкільні й шкільні заклади тощо).

Нормативно-правову базу також утворюють різно­манітні положення, затверджені указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів, які визна­чають порядок діяльності певних соціальних установ: Типове положення про центри соціальних служб для молоді, Типове положення про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.

Важлива роль у документальному забезпеченні соці­альної політики і соціальної роботи належить держав­ним програмам, покликаним визначити пріоритети в розв'язанні соціальних проблем певних груп суспільс­тва. Такими є Національна програма профілактики СНІДу, програма «Діти України» таін.

Одним із перших нормативно-правових документів, які регулюють питання соціальної роботи, був Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (2001 p.), який у загальних рисах окреслив принципи і форми роботи з цими соціальними групами. У ньому витлумачено поняття «обслуговування», «супровід», «реабілітація», уточнено поняття «профілактика» з погляду теорії соціальної роботи, упроваджено в обіг по­няття «соціальне інспектування». Усі вони розгляда­ються як види соціальної роботи. Отже, цей закон пе­редбачив такі види соціальної роботи:

1)  соціальне обслуговування — робота, спрямована на задоволення потреб, які виникають у процесі життє­діяльності, що забезпечує гармонійний і всебічний роз­виток дітей та молоді шляхом надання соціальної допо­моги і різноманітних соціальних послуг;

2)соціальний супровід — робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги і патронажу со­ціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підви­щення їх соціального статусу;

3)соціальна профілактика — робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоці­альної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді, запобігання такому впливу;

4)соціальна реабілітація — робота, спрямована на відновлення морального, психічного і фізичного стану ді­тей та молоді, їхніх соціальних функцій, приведення ін­дивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами і нормами;

5)соціальне інспектування — система заходів, спря­мованих на здійснення нагляду, аналізу, експертизи, контролю за виконанням соціальних програм і проек­тів, а також за умовами життєдіяльності, моральним, психічним і фізичним станом дітей та молоді, забезпе­ченням захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів.

Закон України «Про соціальні послуги» (2003 р.) регламентує права та обов'язки клієнтів соціальних служб і працівників, які надають соціальні послуги, визначає структуру сфери надання соціальних послуг та управління нею. Відповідно до Закону в Україні мо­жуть надаватися такі види послуг:

а)соціально-побутові — забезпечення продуктамихарчування, м'яким і твердим інвентарем, гарячимхарчуванням, транспортними послугами, засобами ма­лої механізації; соціально-побутовий патронаж, викликлікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

б)психологічні — надання консультацій з питаньпсихічного здоров'я та поліпшення взаємин із соціаль­ним середовищем, застосування психодіагностики, спря­мованої на вивчення соціально-психологічних характе­ристик особистості з метою її психологічної корекції абопсихологічної реабілітації, надання методичних порад;

в)соціально-педагогічні — виявлення та сприяннярозвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебу­вають у складних життєвих обставинах; організація ін­дивідуального навчання і виховання, дозвілля, спор-тивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності;залучення до роботи різноманітних культурно-освітніхзакладів, громадських організацій, забезпечення ко­рекції психічного розвитку;

г)соціально-медичні — консультації щодо запобі­гання виникненню та розвитку можливих органічнихрозладів особи, збереження, підтримка та охорона їїздоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оз­доровчих заходів, працетерапія;

ґ) соціально-економічні — задоволення матеріаль­них інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах (надання натуральної, грошової допомоги, одноразових компенсацій);

д)юридичні — надання консультацій з питань чин­ного законодавства; захист прав та інтересів осіб, які пе­ребувають у складних життєвих обставинах; сприяннязастосуванню державного примусу і реалізації юридич­ної відповідальності тих, хто протиправно діє стосовноцієї особи (оформлення правових документів, адвокат­ська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);

є) послуги з працевлаштування — сприяння у пра­цевлаштуванні та соціальний супровід працевлаштова­ної особи;

є) допомога в професійній реабілітації осіб з обмеже­ними фізичними можливостями — медичні, психоло­гічні, інформаційні заходи, спрямовані на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

ж) інформаційні послуги — надання інформації, не­обхідної для вирішення складної життєвої ситуації (до­відкові послуги); поширення просвітницьких і культур­но-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг (рекламно-пропагандистські послуги).

Відповідно до Закону послуги можуть надавати різ­номанітні соціальні заклади (за місцем проживання особи; стаціонарні інтернатні установи і заклади; реабі­літаційні установи і заклади; установи та заклади ден­ного перебування; установи і заклади тимчасового або постійного перебування; територіальні центри соціаль­ного обслуговування; інші заклади соціальної підтрим­ки), які можуть бути державними, муніципальними, громадськими, благодійними, релігійними. У недер­жавній сфері соціальні послуги можуть надавати і фі­зичні особи. Діяльність недержавних організацій може здійснюватися на підставі ліцензій, довірливих відно­син з державними організаціями унаслідок перемоги у конкурсах на соціальне замовлення.

 


Информация о работе «Нормативна база соціальної роботи в Україні»
Раздел: Социология
Количество знаков с пробелами: 27364
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
173638
2
0

... яльності мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Запровадження в Україні інституту влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав у прийомні сім’ї зумовило потребу розробки відповідних технологій соціальної роботи. На сьогодні, функціонування цього інституту закріплено законодавчо, а практика влаштування цих дітей у формах ПС в країні щорічно поширюється. Соц ...

Скачать
168119
8
8

... стовне формування послуг державної підтримки повинне мати чітке формулювання критеріїв допомоги та швидку дію у досягненні поставлених цілей протидії насильству. РОДІЛ 3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА АПРОБАЦІЯ ФОРМ І МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї   3.1 Проект Кризовий Центр для жертв насильства в сім'ї «Родина» В даний час популярним і ефективним є метод проектів. У ...

Скачать
64319
0
0

... етнічні та інші соціальні групи, існуючі в історично конкретному суспільстві. Завдяки цьому вона завершує етап первинної і проходить етап вторинної соціалізації. Метою дослідження є розглядання молоді як об’єкта соціальної роботи. Відповідно до визначеної мети, в курсовій роботі вирішувалися наступні завдання: -     розглядання молоді, як соціально-демографічної категорії; -     розглядання ...

Скачать
50915
0
0

... середовищем. Місія соціальної роботи - надавати змогу людям якомога повніше розвивати власний потенціал, збагачувати своє життя і попереджувати виникнення дисфункцій. Професійна соціальна робота спрямована на вирішення проблем і зміни, а соціальні працівники є "агентами" змін у суспільстві, житті людей, сімей та громад, яким вони прислуговуються. Соціальна робота має систему цінностей, теорій і ...

0 комментариев


Наверх