План

1.    Суть спостереження як методу.

2.    Види спостережень у педагогічних дослідженнях, їх загальна характеристика.

3.    Організація спостереження. Поняття методики і техніки спостережень.

4.    Проведення досліджень.

5.    Оформлення наслідків спостережень.


1.   Суть спостереження як методу

Які б не були цілі, завдання та організація педагогічного дослідження (крім досліджень історичного характеру), вони можуть бути реалізовані, опираючись на метод спостереження. Метод спостереження за правом посідає у дослідницькій роботі центральне місце як головне джерело отримання фактів. Навіть високоабстрактні теорії у кінцевому результаті виходять із положень, сформульованих на основі спостережень.

Розглядаючи поняття "спостереження", ми не беремо до уваги буденне спостереження, тобто мимовільну дію людини, пов'язану з одержанням інформації про навколишній світ. Наукове спостереження, на відміну від буденного, характеризується, в першу чергу, спрямованістю на досягнення певної мети - навмисного одержання специфічної інформації, необхідної для того чи іншого дослідження, а також систематичністю, планомірністю та наявністю елементів контролю.

Ще й досі термін "спостереження" не вживається однозначно. Так, наприклад з філософських міркувань, цей спосіб пізнання трактується як будь-яка процедура - опитування, збирання письмових даних, візуальне спостереження, на відміну від непрямого одержання фактичного матеріалу із літературних джерел. Спостереження визначають також як "... один із способів пізнання об’єктивного світу, що грунтується на безпосередньому сприйнятті речей і явищ за допомогою органів чуття" (енциклопедичний словник) Його розглядають і як "відносно довготривале цілеспрямоване та планомірне сприйняття предметів і явищ оточуючої дійсності; метод пізнання дійсності на основі безпосереднього сприйняття" (Велика радянська енциклопедія).

Теоретичні основи педагогіки також неоднозначні в підходах до визначення методу спостереження. Але, і вітчизняні, і зарубіжні педагоги у його суть включають цілеспрямоване сприйняття оточуючої дійсності. Так, наприклад, К.Айдукевич характеризує спостереження як "сприйняття, націлене на виконання певного завдання". Н.Болдирєв трактує спостереження як "метод пізнання педагогічних явищ на основі їх безпосереднього сприйняття". Г.Щукіна визначає умови, в яких проходить спостереження, - "організоване цілеспрямоване сприйняття цілісного педагогічного процесу".

Слід зазначити, що спостереження та сприйняття - поняття не тотожні, оскільки сприйняття - це психічний акт, дія, а спостереження - метод пізнання педагогічного процесу як явища, і воно не може бути звичайним сприйняттям чогось тому, що безпосередньо націлене на пошук, та виявлення фактів відповідно до поставленої мети й завдань дослідження. У цьому полягає його основна функція. У педагогічному пізнанні спостереження має свої особливості. Головною з них є неперервний зв'язок спостерігача з об'єктом вивчення, що накладає відбиток і на сприйняття, і на інтерпретацію педагогічних процесів. А тому вищим проявом наукової етики буде не тільки точне дотримання програми дослідження і наукової процедури збирання емпіричних даних, але, перш за все, відповідність кінцевої мети та завдань дослідження критеріям наукового пізнання.

Наступна особливість спостереження, яка випливає із першої, полягає в тому, що спостерігач (взагалі дослідник) не може бути позбавленим чисто людських рис, емоційного забарвлення сприйняття. Навіть використовуючи технічні засоби для фіксування даних недоцільно забувати, що, наприклад, кінокамеру - без стороннього спостерігача - скеровувала людина, яка вибирала у педагогічному процесі об'єкт і ракурс зйомки. Це необхідно пам'ятати й враховувати цю особливість як можливе джерело спотворення первинних емпіричних даних, одержаних у результаті спостереження.

Третя особливість цього методу пізнання полягає у складності (а часом й неможливості) проведення його повторно. Провести повторне спостереження навіть повсякденного факту, стандартної педагогічної ситуації надзвичайно важко, бо дидактичні процеси у своєму розвитку піддаються дії великої кількості різноманітних чинників і тому ніколи не бувають ідентичними. Тільки багаторазове і ретельне спостереження певного педагогічного явища дозволить вважати інформацію достовірною.

2. Види спостережень у педагогічних дослідженнях, їх загальна характеристика

Спостереження дуже багатогранне, тому неможливо охопити всю різноманітність видів цього методу. За програмою, організацією, цілями та іншими чинниками число їх може збільшуватись практично до безконечності. Виділити різновиди педагогічного спостереження можна дише до окремих типових випадків.

З одного боку, зручно класифікувати спостереження за типом зв'язку дослідника з об'єктом вивчення і виділити пряме (безпосереднє) і непряме (опосередковане), відкрите і приховане (скрите), а також включене і невключене.

З іншого боку, характерними ознаками можуть бути час, простір та інші об'єктивні чи суб'єктивні чинники, як: спостереження безперервне і дискретне; контрольоване і неконтрольоване; структуроване і неструктуроване; статистичне, вузьке, вузькоспеціальне, монографічне та ін.

Особливим видом цього наукового методу можна вважати самоспостереження, при якому дослідник користується не лише даними спостереження про поведінку та діяльність індивідів, але і їх судженнями та оцінкою тих чи інших фактів. Різновидами самоспостереження можуть бути відповіді на запитання пропонованої анкети або інтерв'ю. Відповіді на запитання потрібно розглядати не як об'єктивні дані, а як гіпотетичні дії опитуваних. Так, наприклад, самооцінка іспитниками інтенсивності своїх емоцій може бути необ'єктивною, бо дуже суб'єктивною є шкала оцінок кожного індивіда. Тут доцільно навести думку французьких психологів П.Фреса та Ж.Піаже, які вважали, що "між спостереженням та самоспостереженням існують перехідні ступені. Коли іспитник відповідає на анкету письмово, у себе вдома, чи в якому-небудь колективі, мова йде лише про самоспостереження. Коли запитання ставиться усно і є лише приводом для діалогу з іспитником, воно, навпаки, дуже близьке до спостереження" (7,154).

Запропоноване групування спостережень є неповним, бо вони дуже динамічні і вкласти їх у певну схему нелегко і неможливо. Слід зауважити, що деякі види спостережень, які використовуються окремими педагогами, психологами, соціологами та іншими науковцями, не включені як самостійні (наприклад, одномоментне і панельне, польове і лабораторне та інші), але найбільш важливі чинники класифікації та різновидів спостережень подані вище.

Як показує аналіз наукових джерел, однією із головних обставин, що зумовлюють перевагу певного різновиду спостереження, є позиція дослідника. Можна виділити три основні позиції:

1) дослідник - особа нейтральна;

2) дослідник - керівник навчальних і виховних дій;

3) дослідник - співучасник спостережуваного процесу чи явища. Для кращого орієнтування у великій кількості та різновидах спостережень розглянемо їх характеристики.

Пряме (безпосереднє) спостереження. Прямим або безпосереднім вважають таке спостереження, коли між об'єктом та спостерігачем є прямі відношення, зв'язки, встановлені без проміжних ланок, і дослідник вивчає живий процес чи явище, а не їх відображення, опис, репродукцію тощо. Пряме спостереження дає матеріал із першоджерела, і тому його дані є найбільш достовірними для осмислення. У свідомості спостерігача процес відображається не спокійно і чисто фотографічно, а сприймається емоційно, з елементами оцінки та коректувальних дій. При безпосередньому спостереженні сприймається не малюнок педагогічного явища, а цілісна картина процесу, у який спостережуване вписується в його природних зв'язках.

Достовірність одержаної інформації у багатьох випадках залежить від позиції самого дослідника при безпосередньому спостереженні. Багато науковців віддають перевагу нейтральному спостереженню, коли спостерігач виступає у ролі свідка досліджуваного процесу.

Дослідник - спостерігач (свідок). У цьому випадку можуть бути два варіанти. Перший варіант - коли спостерігач знаходиться ніби збоку від досліджуваної ситуації і зовсім не бере участі у діяльності спостережуваних людей. Це так зване невключене спостереження. Характерним прикладом невключеного спостереження можна вважати спостереження за масовими формами позакласної та позашкільної роботи, конкурсами фахової майстерності, іншими масовими заходами в школі і позашкільних закладах, коли дослідник повинен знаходитись на значній віддалі від об'єкта спостереження, щоб бачити весь хід навчально-виховного процесу чи спостерігати за атмосферою, у якій проходить подія. Невключене спостереження, яке здебільшого спрямоване на опис характеру психологічної атмосфери, часто використовується у монографічному дослідженні (на початковому етапі) і дуже рідко у статистичних роботах (у дослідженнях аналітичного чи комплексного характеру), тому що його результати практично не піддаються кількісному виявленню.

Другий варіант - це спостереження, при якому спостерігач хоч і займає нейтральну позицію до досліджуваних явищ, але його участь у дослідженнях відома іспитникам; спостерігач присутній при проходженні педагогічного процесу і може вносити певні корективи у його здійснення (елементи експериментування). Це так зване включене спостереження. Практика показує, що присутність спостерігача спотворює хід досліджуваного процесу. Стеження за реакцією учнів при відвідуванні уроків підтверджує, що існують навмисні і ненавмисні демонстрації. Перші пояснюються повністю природнім бажанням показати сторонньому все найкраще. Другі - результат підтягнутості та загостреного почуття самоконтролю у присутності сторонніх людей. Але це буває у випадку нечастого відвідування занять сторонніми. Часті відвідування стають для школярів звичною справою, і вони проявляють все меншу реакцію на присутність спостерігачів. Тому виникає необхідність встановлювати певний період у спостереженні, який називається "приручення до себе", після якого дослідник має можливість спостерігати навчально-виховний процес у більш природних умовах. Вчитель або класний керівник реагують на присутність стороннього по-різному. Все залежить від того, з якою метою присутній спостерігач. Велике значення має також і психологічний аспект, тобто як дослідник зуміє здобути прихильність педагога.

Дослідник - керівник навчальних і виховних дій. Ця позиція дослідника створює найсприятливіші можливості для спостережень. Педагог чи науковий працівник, пов'язаний зі школою чи іншим навчально-виховним закладом, має значні переваги над особами, що не працюють безпосередньо у цій сфері. Становище керівника дозволяє науковому працівникові, педагогові керувати розвитком педагогічного явища чи процесу; регулювати хід діяльності, скеровувати її за наміченим планом (програмою); навмисно створювати необхідну ситуацію.

Але цей вид спостереження має свої як позитивні, так і негативні аспекти. Спостерігачеві, коли одночасно він є і керівником навчально-виховного процесу, важко, а інколи і неможливо тримати в полі зору власні зовнішні дії одночасно із спостережуваними діями учнів. У даному випадку об'єктами спостереження є:

а) система власних внутрішніх дій, які визначені установками і коректовані об'єктивно створюваними обставинами;

б) система власних зовнішніх дій, які здійснюються автоматично під впливом установки та реально складеної ситуації;

в) система зовнішніх та внутрішніх дій учнів, які здійснюються за завданнями та індивідуальними установками.

Слід зазначити, що в подібній ситуації, яким би не був вимогливим до себе організатор дослідження, його зовнішні дії (голос, мова, вираз обличчя, поза та ін.) не фіксуються спостереженням у всіх деталях.

Досить цікавою, на думку багатьох дослідників, є позиція, коли дослідник - співучасник досліджуваного процесу чи явища. У цьому випадку ні справжнє обличчя, ні завдання і цілі дослідника не відомі іспитникам. Він вступає у досліджувану групу і бере участь у її діяльності нарівні з іншими її членами. Таке інтенсивне спостереження "зсередини" допомагає інколи одержати дані, які неможливо виявити шляхом зовнішнього спостереження. Тобто дослідження застосовується здебільшого при вивченні "закритих" груп, які не піддаються спостереженню ззовні. Такі дослідження, крім педагогіки, часто використовуються у психології, і особливо у соціології. Вони висвітлені у працях В.Васильєва, А.Кулагіна, В.Чупрова, К.Платонова, В.Ольшанського, В.Уайта і багатьох інших вчених.

Дослідження "зсередини" мають свої позитивні і негативні аспекти. Позитивним, наприклад, може бути те, що дослідник повністю включається у навчальний процес, "розчиняється" серед його учасників і випробовує на собі все те, що відбувається із школярами чи студентами: засвоює теоретичний матеріал, виконує практичні завдання та ін. Тут відкриваються такі сторони процесу, які при зовнішньому спостереженні часто приховані.

Одним із основних недоліків спостереження "зсередини" (його часто також називають включеним) є небезпека того, що спостерігач може настільки ввійти у роль учасника подій і члена колективу, що це впливатиме на об'єктивність зібраного матеріалу і його інтерпретацію. Крім того, цей спосіб складний для реалізації, адже важко дослідникові укоренитися в студентський колектив, не кажучи вже про школярів.

Непряме (опосередковане) спостереження. Часто виникає необхідність у доповненні матеріалів безпосереднього спостере-ження, у їх коректуванні опосередкованим спостереженням, яке проводиться через уповноважених осіб. Це може бути один або група спостерігачів, які працюють за завданнями і програмою дослідника. Так, наприклад, викладачам педінституту, керівникам-методистам педагогічної практики доцільно залучати до опосередкованого спостереження студентів. Це дозволить проводити комплексні дослідження з певної проблеми або вивчати проблеми з галузей наук, суміжних з педагогікою.

Через опосередковане (стосовно викладача) і пряме (з боку студентів) спостереження кілька дослідників мають змогу одночасно вивчати певні сторони педагогічного процесу. Одні студенти можуть спостерігати за діями вчителя при проведенні конкретних етапів уроку, інші - за діями учнів класу на уроці, ще інші - слідкують за поведінкою окремих учнів при виконанні певних дій. Опосередковане спостереження дає можливість використовувати результати досліджень, що проводяться окремими спостерігачами, оцінювати педагогічні явища, процеси з різних боків, зіставляти оцінки спостережень.

Описані вище види (прямого і непрямого) спостереження можуть мати як відкритий, так і прихований (скритий) зміст.

Відкрите спостереження відбувається в умовах усвідомленого вчителем та учнями факту присутності сторонніх осіб. Необхідно зазначити, що педагогічна ситуація у присутності стороннього дещо змінюється, ніж у звичних умовах без спостерігача. Спостережувані явища, процеси будуть дещо спотворені, і в результатах дослідження матимуть місце елементи суб'єктивізму.

Приховане спостереження має певні переваги в плані наукового підходу до вивчення явищ і процесів, бо іспитники не сковані усвідомленням підконтрольності, і дослідження дає більш реалістичну картину процесу. Приховане спостереження за навчальним процесом (як аудіативне, так і аудіовізуальне) використовується у практиці роботи шкіл, вищих навчальних закладів, а також на виробництві, у медицині, у дослідженнях із психології, соціології та в інших галузях. Є думка, що приховане (окрите) спостереження за діяльністю вчителя - неетичне. До певної міри це так. Але, заперечуючи абсолютизм такої думки, слід зауважити, що за поведінкою і діями вчителя постійно стежать діти. Тому відчуття підконтрольності - звичайний стан педагога.

Результати відкритого і прихованого спостереження дають додаткову інформацію про реакцію учнів на контроль із ззовні.

Об'єктивність результатів досліджуваного явища залежить і від інших чинників, наприклад, тривалості проведеного спостереження. За тривалістю спостереження ділять на неперервне і дискретне (перервне).

Неперервне спостереження проводиться у тому випадку, коли потрібно відобразити явище у завершеному вигляді. При цьому спостерігається його початок, розвиток і завершення, тобто збігається тривалість неперервного педагогічного процесу з тривалістю його спостерігання. Цей вид спостереження можливий у тому випадку, коли досліджуване явище неперервне і проходить у відносно короткі проміжки часу. Так, наприклад, при вивченні побудови уроку завершений період спостереження вміщується у відповідний 45-хвилинний період. Тому подальше спостереження за іншими уроками протягом певного дня, місяця та ін. розглядається як повторення операції, де кожного разу відображається картина нового педагогічного явища у його завершеному вигляді.

Але неперервне спостереження не завжди можливо провести, особливо тоді, коли його предметом є процес, межі початку і завершення якого віддалені в часі. У цьому випадку використовують дискретне спостереження.

Дискретне (перервне) спостереження використовують не лише тоді, коли об'єкт спостереження дуже тривалий, але й тоді, коли педагогічний процес прихований, і спостерігачеві відкриваються явища, викликані певною ситуацією. Слід зазначити, що у дискретному дослідженні спостерігач часто не визначає відразу, які саме елементи виучуваного процесу (ситуації) він буде спостерігати. Таке спостереження ще називають неструктурованим. Неструктуровані спостереження часто використовують також у психології і соціології.

Як показує аналіз досліджень, у неструктурованому спостереженні необхідно зазначити основні (приблизні) елементи об'єкта спостережень. Сюди повинні входити: іспитники, обстановка, мета, поведінка, частота і тривалість та ін.

Раніше зазначалось, що виділити всі види спостережень, а тим більше їх охарактеризувати практично неможливо. Тому ми лише звертаємо увагу на ті види, які можуть використовуватись у педагогічних дослідженнях.

Монографічне дослідження охоплює певну кількість педагогічних явищ, які певним чином взаємопов'язані, стежить за їх розвитком, взаємостосунками, характером взаємного впливу, дією на основний досліджуваний процес. "Особливістю монографічного дослідження є широта і повнота охоплення якого-небудь питання, великої кількості взаємопов'язаних явищ" (3,77).

Прикладами монографічних досліджень можуть бути спостереження за процесом формування духовних потреб школярів, виявлення причин неуспішності учнів та шляхів її подолання, вивчення закономірностей та механізму функціонування шкільного колективу та ін.

Статистичне спостереження є процесом збирання даних про педагогічні явища для їх кількісно-якісного висвітлення.

Спостереження можна також характеризувати за ознаками впливу на досліджуваний процес: контрольовані і неконтрольовані.

Контрольоване спостереження ставить за мету збирання первинної інформації для створення більш точної картини та перевірки тих чи інших гіпотез дослідження. Контроль здійснюється збільшенням числа спостерігачів та порівнянням результатів їх спостережень, а також через інтенсифікацію спостереження - проведення його за одним і тим же об'єктом багаторазово.

При неконтрольованому спостереженні досліджуються реальні життєві ситуації, коли ставиться мета загального опису того чи іншого явища або процесу, і, що головне, - опис тієї атмосфери, у якій відбувається спостережувана подія. Тут спостереження, як правило, не має чіткого плану, і лише головний об'єкт його визначений заздалегідь. Успіх неконтрольованого спостереження дуже залежить від кваліфікації спостерігача.

Завершуючи характеристику спостереження, можна зазначити його певну обмеженість. Йому властиво охоплювати лише зовнішні прояви педагогічного процесу. Спостерігати можна лише те, що здатні сприйняти наші органи чуття.

 


Информация о работе «Спостереження як один з основних шляхів вивчення проблеми трудової підготовки»
Раздел: Социология
Количество знаков с пробелами: 32933
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
31778
0
0

... досліджень, що дозволяє називати методику конкретною дидактикою. А приклади, факти, результати досліджень, що накопичуються методикою, служать джерелом для дидактичних узагальнень. Таким чином, зв'язок методики трудового навчання з дидактикою є взаємним. МТН також тісно пов'язана з психологією. Цей зв'язок полягає у тому, що вдосконалення процесу навчання з ручної та механічної праці спирається ...

Скачать
40039
1
6

... і групи і проведення з ними навчально-виховної роботи вчителем у рамках певного заняття створює проблему організації навчального процесу. Проблема може виникнути і в плані розуміння суті експерименту. Дуже часто вчителі трудового навчання (як і окремі теоретики дослідження проблем трудової підготовки) ототожнюють поняття експерименту з дослідною практичною роботою. Наукові факти можуть бути зі ...

Скачать
65751
3
2

... майстрування). Така технологія є ефективною, тому що повторюючи за вчителем дітям легше засвоювати новий матеріал та техніки виконання тих чи інших видів діяльності на уроках праці [6, c.49]. Свою думку з проблеми формування позитивної мотивації навчання висловив Юрій Рева (кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного уні ...

Скачать
319434
8
6

... і відношення в класі виникають на основі другорядних, часто педагогічне небезпечних форм спілкування. Отже оптимальна організація педагогічного спілкування в навчальному процесі - актуальна проблема сучасної школи. За визначенням О.О. Леонтьєва "... оптимальне педагогічне спілкування - це таке спілкування вчителя із школярами в процесі навчання, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації ...

0 комментариев


Наверх