4. Типи соціальних організацій.

Ще кілька століть тому все соціальне життя, задоволення соціаль­них потреб, турбота про здоров'я, навчання, піклування про старих відбувалися в межах родини, сусідської групи, сільської спільноти. Формування сучасних індустріальних та постіндустріальних суспільств з їхньою складною соціальною структурою, розгалуженим поділом праці, диференціацією соціальних потреб та інтересів вимагало нових форм задоволення їх, нових способів встановлення і збереження со­ціального порядку. Виникла потреба у створенні великої кількості ор­ганізацій. Як зауважив Н. Смелзер, ми починаємо наше життя в орга­нізації і організовано залишаємо цей світ. Пологовий будинок, ди­тячий садок, школа, виробництво або установа, армія, міліція, банки, магазини, установи охорони здоров'я, соціального захисту і наприкінці бюро ритуальних послуг - всі ці та багато інших організацій регламен­тують все публічне життя. Спробуємо упорядкувати цей різноманітний світ організацій.

Організації, які регулюють соціальне життя, можна передусім поді­лити на такі, що сформовані свідомо, рефлексивно, немовби заздале­гідь сплановано, та організації, які створюються поступово в процесі спільного життя, нагромадження соціального досвіду, коли рефлексія відіграє не плануючу, а швидше коригуючу роль.

Перший тип організації виникає як результат узагальнення в нор­мах і санкціях більш або менш раціонального аналізу соціальної дійс­ності, умов вирішення життєво важливих для спільноти завдань.

Другий тип створюється поступово і немовби несвідомо. Він міс­тить у собі, як стрижень, такі норми і санкції, які певний час вже функ­ціонували і визнавалися індивідами, але не були зафіксовані у кодек­сах, правилах чи загальних регламентах. Взагалі більшість таких норм не формулюється однозначно, хоча на практиці реалізується в діях ін­дивідів - членів групи. Про це свідчать санкції, негативні для тих, хто відхиляється у своїй поведінці від визнаної більшістю норми. Межа між першим і другим типами організації досить плинна. Оби­два типи організації - граничні, ідеальні. Організації в архаїчних суспіль­ствах, групи типу сусідської общини, сільської громади складаються спонтанно, як умова відтворення спільного життя і не мають прикмет, заздалегідь спланованих. У свою чергу, профспілки, установи охорони здоров'я, наукові товариства, взагалі великі групи, створені для реалі­зації визначених соціальних завдань, - це спільності, майже цілком сконструйовані, в яких усі основні норми і санкції чітко сформульовані у статутах. Однак слід зазначити, що кожна свідомо створена органі­зація ґрунтується на організації або організаціях, сформованих посту­пово, з малою участю рефлексій. Наприклад, керівництво промисло­вим підприємством свідомо встановлює норми організації процесу виробництва і міжособових стосунків під час праці, спираючись на думку, що робітники підприємства засвоїли певні норми соціального спів­життя, які були обов'язковими в середовищі, до якого вони належать, або на підприємстві, де вони раніше працювали.

Часто буває так, що організаційні норми, які спочатку були встановлені свідомо й ефективність яких була контрольованою, з часом настільки глибоко засвоюються індивідами, що реалізуються ними автоматично, без урахування можливості застосування санкцій. Це свідчить про ви­сокий ступінь соціалізації суспільства. Можна навести аналогію: у добре вихованої дитини поведінка визначена не страхом покарання, а тим, що сама думка про «поганий» вчинок для неї неприємна, тому емоцій­но відкидається.

Існуючі соціальні організації можна поділити на формальні і нефор­мальні.

Формальна організація - це система формалі­зованих приписів, статусів, ролей, яка встановлює раціональний поділ праці, а також забезпечує координацію дій індивідів. Натомість не­формальна організація - це спонтанне утворення зразків поведінки, які передаються за допомогою традиції, звичаїв. Неформальна органі­зація упорядковує повсякденне життя поза межами формальних організацій або ж доповнює і компенсує кодифіковані зразки поведінки; в ній функціонують переважно моральні санкції. Наприклад, на промис­ловому підприємстві формальна організація - це комплекс приписів, чітко сформульованих керівництвом, які регулюють поведінку персо­налу в процесі виробництва. Неформальну організацію становлять усі засоби регуляції соціальних стосунків і процесів, які існують або ство­рюються на підприємстві поряд з формальною організацією, а іноді і всупереч їй.

Одним з критеріїв, за якими формальну організацію відрізняють від неформальної, є принцип легальності. Формальним є все, що легаль­не, встановлене розпорядженнями чи за допомогою демократичних процедур волевиявлення. Інший критерій - незалежність організацій­ної структури від конкретних індивідів, які виконують регулюючі функ­ції. Слід зазначити, що за допомогою цих критеріїв не можна ясно і виразно визначитися, де формальна організація, а де неформальна. На практиці вони взаємно проникають, взаємно доповнюють одна одну.

Формування організаційних структур відбувається різними шляха­ми. Зважаючи на їхню специфіку, можна навести два антиподи - доб­ровільну і тотальну (примусову) організації. Прикладом добровільних організацій є професійні і релігійні об'єднання, політичні партії (за умов демократії), різні асоціації типу наукових товариств, клуби за ін­тересами, самодіяльні колективи тощо. Смелзер наводить три головні ознаки добровільних організацій: 1) вони створені для захисту спіль­них інтересів їхніх членів; 2) членство в організації є добровільним - люди можуть вільно входити до них і вільно залишати їх; 3) організації цього типу не пов'язані з державними органами. Щодо останньої ознаки, то вона властива далеко не всім добровільним організаціям, тому модифікується залежно від специфіки тієї чи іншої країни.

Протилежний тип організації - організація тотальна, або примусо­ва. Це таке об'єднання, входити до якого людей примушують, навіть якщо вони цього не бажають. Смелзер підкреслює: «Якщо добровільні організації створюються для захисту певних інтересів своїх членів, то примусова організація формується для «загального» суспільного бла­га, сутність якого формулюється державою, церквою, іншими органі­заціями, що мають право уособлювати загальний інтерес» (3, ст. 172).

До них можна віднести такі організації, як шпиталі, будинки і сана­торії для немічних людей, тюрми, виправні табори, різні типи приму­сових робіт для людей, небезпечних для суспільства, обов'язкову (не професіональну) армію, обов'язкову школу тощо.


Информация о работе «Соціальні інститути, соціальні організації, їх роль у житті суспільства»
Раздел: Социология
Количество знаков с пробелами: 42347
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
74977
0
0

... основний зміст політичного життя суспільства: політичні відносини, політичні об’єднання, політичну систему. Формування й функціонування кожної з цих форм відбиває відповідний рівень розвитку суспільства. 2. ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА, ЇЇ КАТЕГОРІЇ, ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА МЕТОДИ   Процес становлення політології як наукової і навчальної дисципліни в нашому суспільстві дуже затримався. Проте це сталося не ...

Скачать
112726
0
0

... на зворотному зв'язку і ґрунтуються на взаємному визнанні суб'єктивності, формують внутрішню духовну спільність учасників можна визначити як спілкування. А необхідними складовими формування етосфери у політичному житті суспільства, і житті загалом, стають відповідальность, автентичність та глибинне спілкування. Принцип ненасилля має під собою міцний як теоретичний, так і практичний етичний і фі ...

Скачать
16279
0
0

... кінця 2004 р. стануть початком активного зростання громадської свідомості та самодіяльності, дадуть поштовх для формування громадянського суспільства. Однак цьому не судилосф статися. „Помаранчеві” вожді зосередилися на реалізації власних матеріальних та владних амбіцій. Необхідність проведення демократичних перетворень, які створили б підґрунтя для розвитку ринкових відносин, інституту приватної ...

Скачать
63452
0
5

... поняття способу виробництва, його складових та його методологічну роль у пізнанні суспільства як системи. У такому аспекті спосіб матеріального виробництва виражає суть суспільного виробництва і його роль у розвитку суспільства. Здійснюючи процес виробництва, люди змінюють навколишню природу і разом з тим змінюють свою власну природу, формуються як соціальні істоти. Виробляючи певним способом ...

0 комментариев


Наверх