Навигация
Зміна форм організації навчальної діяльності як одна з причин прояву тривожності
49812
знаков
0
таблиц
0
изображений
1.2 Зміна форм організації навчальної діяльності як одна з причин прояву тривожності
На кожному етапі розвитку людина освоює нове коло спілкування і, разом з тим, як би завойовує незалежність від нього: коли коло спілкування освоєно, у людей більше не виникає тривоги. Однією тільки своєю належністю до цього кола, людина відчуває себе рівним серед рівних.
Але чому найважливіші на якомусь етапі для нас люди викликають тривогу? Можна гадати, що підвищена увага, висока чутливість у новій області спілкування, бажання досягти в ній хорошої позиції примушують людину гостро переживати найменші невдачі, Потреба в успіху наскільки велика, що будь-які, навіть незначні відхилення, переживаються як невдача. Людина, спілкуючись, чекає і боїться нових неприємностей.
Все це схоже на почуття страху, коли щось загрожує нашому життю, здоров’ю. Це, в сутності також страх, але на відміну від біологічного, він приходить до нас тоді, коли щось загрожує нам як особистості.
Почуття страху, як відомо, необхідне для нормального пристосування організму до навколишнього середовища – воно сигналізує про небезпеку, про необхідність змінити поведінку, щоб запобігти її. [8, 135с.]
Однією із суттєвих причин усвідомлення педагогічною наукою і шкільною практикою необхідності здоров’я-зберігаючого підходу до вивчення і розвитку сучасного школяра є неухильна тенденція збільшення рівня тривожності. Це пов’язано зі змінами навчальної діяльності, наприклад перехід з однієї школи до іншої. Педагогам та психологам важливо знати причини, вікові і індивідуальні форми прояву тривожності. [2, 26с.]
Так, при переході дітей із початкової школи в середню перед психологом постає широке й різнобічне коло завдань. Психологічні проблеми цього періоду можуть бути пов’язані як з об’єктивними змінами в організації навчально-виховної діяльності у старших класах, так і з особистісними процесами, характерними для підліткового віку, а підлітковий вік, як нам відомо, це найбільш складний та бурхливий період у формування особистості дитини, який характеризується глибокими змінами зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку. [7, 432с.]
Дитина, навіть та, яка ходила в дитячий сад, опиняється в цілком новому для неї оточенні, їй потрібно звикати до нового порядку, розкладу,учителів. Звідси в школі виникає почуття загальної тривожності. Учителю молодших класів потрібно зблизити учнів, створити єдиний колектив. Якщо у дитини з’являться друзі, якщо він буде знати, що його там ніколи не образять, він кожного разу буде ходити туди з радістю.
Тихій і тривожній дитині після дитячого садка, де завжди можна було знайти захист у доброго вихователя, нерідко важко буває влитися у компанію рухливих, жвавих дітей. [2, 30с.]
Навчання для молодшого школяра – нова діяльність, у дитини рідко коли виникають труднощі в перші ж дні тижня навчання, а до їх виникнення він почуває себе впевнено. В школі вчителі лякають поганими оцінками і у дитини складається стереотип, що їх “двійка” – це справжня біда, які ніяк не можна виправити. Учитель повинен руйнувати цей стереотип, щоб учень, відповідаючи, відчував себе впевнено. [2, 313с.]
Основним фактором виникнення тривожності у дітей є страх перед перевіркою знань. Саме це може стати для тривожної дитини справжнім випробовуванням. Тривожному учню передусім потрібно допомогти повірити в себе, в свої сили. Тривожна дитина повинна завжди пам’ятати, що школа – місце, куди вона прийшла вчитися і від зробленої помилки нічого поганого з ним не відбудеться.
Багато дітей бояться відповідати біля дошки, боючись, що не правильно щось скажуть і будуть засміяні однокласниками. На уроках тривожна дитина завжди напружена. Незначне завдання, з яким би справився навіть слабкий учень, уже викликає почуття тривоги. Дуже важливо підвищувати у тривожних дітей самооцінку. [2, 32с.]
В основному, перейшовши до 5 класу середньої школи, більшість діток з легкістю адаптуються до нових умов навчання. Але…Але є й діти, які сприймають школу зовсім не так. Їм тривожно, страшно, назатишно. Добре, що таких діток менше, ніж радісних і бадьорих. Але вони є. І це зрозуміло: діти перейшли до середньої школи, і їхнє шкільне життя кардинально змінилося. Треба звикнути до нових учителів, з’явилося багато нових предметів, замість затишного “свого” класу – безліч кабінетів. Деякі дітки перелякані, почуваються маленькими, беззахисними й безпорадними. [17, 48с.]
Перехід дітей до середньої школи в цілому можна охарактеризувати як кризу шкільного розвитку дитини. По-перше, цей перехід збігається з кінцем дитинства – досить стабільним періодом розвитку, по-друге, як говорилося вище, – у п’ятому класі значно змінюються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи “класний керівник – вчителі-предметники”. Більшість дітей переживає цей період як важливий крок у житті. У цей час у школярів виражене емоційне ставлення до навчального предмета, що зумовлено домінуванням емоційної сфери в цьому віці. Тобто ці предмети, що викликають у дитини позитивні емоції, сприймаються нею як “улюблені”, вона виявляє інтерес до них, у неї з’являється бажання поповнювати свій багаж знань. Зниження інтересу до навчання пов’язане із так званою переоцінкою значущості навчання та життєвих цілей загалом. У дітей з’являється своєрідний “вакуум мотиву” навчання, коли ті уявлення про навчання, які існували, вже не влаштовують, а нові ще не створені.
Якщо середовище ставить до учня ті вимоги, адаптація до яких важка через його особистісні або вікові особливості, може розвинутися стан соціальної, соматичної, психологічної напруженості – загроза дезадаптації, а звідси – розвивається підвищена тривожність, знижується комунікабельність, емоційна стійкість, з’являється почуття неповноцінності, занижується успішність і т.д. [11, 69с.]
Почуття тривоги у школяра, який щойно змінив місце навчання, виникають у ситуації невизначеності, Отже перед дитиною з першого дня перебування в школі постають типові ситуації, що викликають страхи: напружене очікування початку уроку та його кінця, невизначеність свого стану, невідомі стосунки, нові рівні спілкування, постійне напруження в новому колективі.
Під час уроку в учнів з’являються нові страхи: страх задачі, страх загрози як неможливості змінити очікувану негативну ситуацію: страх наслідків дій, що можуть не збігтися з тим, чого очікує вчитель. Може статися так, що нові страхи накладуться на вже існуючі, і тоді життя для дитини в перші дні навчання стане справжнім жахом. [14, 2с.]
Але відомо, що страх має подвійну природу, так як одночасно приваблює і відштовхує нас. Людина або завмирає на місці, або тікає геть, але не залишається байдужою до джерела такої сильної емоції. Не секретом є, що людина часто випробовує екстремальні види спорту, намагаючись пережити почуття страху з метою самоствердження. Є таке поняття як “марний страх”, це страх, який не несе сигнального значення й не приносить користі, а лише заважає індивіду повноцінно жити та діяти. І страх поступово переходить у тривожність, як рису. [10, 35с.]
Особистість з високим рівнем тривожності схильна сприймати оточуючий світ як такий, який несе в собі загрозу і небезпеку в значно більшій мірі, чим особистість з низьким рівнем тривожності. Тривожність як переживання емоційного дискомфорту, передчуття небезпеки є вираженням незадовільності найбільш значних для людини потреби, особливо при ситуативному переживанні тривоги.
Високий рівень тривожності негативно впливає на результат діяльності та призводе до відсутності у людини впевненості у своїх можливостях в спілкуванні, пов’язана з негативним соціальним статусом, формує конфліктні відносини.
Рішення проблеми тривожності є непростою справою для педагогів і шкільного психолога.
Шкільне навчання, пізнання нового, перевірка ЗУН, завжди супроводжується підвищенням тривожності. [2, 26-27 с.]
За оптимального, нормального рівня – тривожність мобілізує – це ознака готовності людини діяти. Наприклад, якщо тривожність буде надто низькою, при переході проїжджої частини, людина може потрапити під машину. Але мобілізуюча функція тривоги діє в досить вузьких межах при сильних стабільних переживаннях.
Стійкий, високий рівень тривожності має негативний, дезорганізуючий вплив на діяльність і розвиток особистості дітей і підлітків, незалежно від того, у якій формі та в якому вигляді вона виявляється. При високому рівні тривожність додає діяльності пристосовницький характер, негативно позначається на результативності діяльності й насамперед в оцінних ситуаціях (формується низький рівень домагань).
При пристосувальному характері діяльності діяльність і спілкування здійснюється не за внутрішніми, властивими самій діяльності мотивами, а визначаються тривожністю, тобто зовнішнім стосовно діяльності, далеким мотивом. [15, 16-17с.]
Окрім школи, ще одним джерелом тривожності можна вважати і сім’ю, стосунки в ній, виховання, відносини батьків. Так, у психологічному дослідженні психологом А.Прихожан матерів, які повинні були оцінити свій емоційний стан, переважаючий фон настрою, було отримано такі результати: понад 38% батьків оцінюють свій стан як постійне роздратування – “на межі зриву”, 28% - як похмурий, лише 17% оцінили свій стан як добрий, близько 20% - як урівноважений, спокійний.
У цілому можна сказати, що багато дітей живе в атмосфері емоційних негараздів, емоційного напруження. Одним із найрозповсюдженіших страхів у дітей є страх засмутити батьків. Подібна атмосфера - це значущий чинник у виникненні тривожності, саме у молодших школярів. Річ не в тім, що діти “заражуються” тривожністю дорослих – подібна атмосфера заважає переживанню почуття захищеності, надійності, сімейного оточення, що необхідно для нормального емоційного самопочуття. [14, 3с.]
Висновок до І розділу
Отже, виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок, що існує два види тривожності – ситуативна та особистісна.
Психологами виявлено причини, які породжують виникнення тривожності, а саме – неправильне виховання і несприятливі відносини між дітьми та батьками, нестача сімейного тепла. Отже, на першому місці стоїть сім’я. На друге місце можна поставити школу. Саме шкільна пора- основна частина дитинства, а в цей період формується особистість. А якщо тривога “переслідує” дитину, то і особистість формується тривожна. Найчастіше проявляється тривога у відмінників, вони відрізняються добросовісністю. Ще однією причиною тривожності є завищені вимоги до дитини, негнучка система виховання. Тривожна дитина не може бути творчою людиною, тому що боїться запропонувати нетрадиційний погляд чи рішення, така дитина буде притримуватися перевірених життям варіантів, застарілих поглядів.
Отож, уникаючи страхів, дитина здатна буде розкрити свої потенційні можливості у мисленні, почуттях, уяві та інших психічних процесах. Для цього школа та сім’я мають співпрацювати, тобто мати однакові (схожі) вимоги, табу. Адже дитині важко зрозуміти, хто має рацію, а хто – ні, якщо сім’я і школа не мають спільної мети.
Дитині в даному випадку найважче. Допоможемо ж їй у цьому!
Розділ ІІ. Експериментальне дослідження рівня тривожності (ситуативної, особистісної, шкільної, самооціночної, міжособистісної) у школярів
Похожие работы
... й способи усунення цих причин наступні: консультація у відповідного фахівця; використання корекційних програм, спрямованих на загальний розвиток дитини. 4 Діагностика рівня й змісту адаптації п’ятикласників до нових умов навчання Методичний коментар Період адаптації в 5-м класі є одним з важких періодів шкільного навчання. Це обумовлено сукупністю тих змістовних змін, що відбуваються в ...
... та їх аналізу ми можемо стверджувати, що наша гіпотеза підтвердилася та сформувати слідуючи висновки: 1. проведені дослідження дозволяють виявити психологічні причини дезадаптації молодших підлітків у між особистісних стосунках. 2. формуванню та розвитку міжособистісних стосунків молодших підлітків сприяє сукупність факторів середовища, серед яких стиль та система сімейного виховання, умови мі ...
... в конфлікті, оцінки конфлікту і індивідуальних особливостей поведінки людей в конфлікті. Розділ 2. Дослідження структури представлень підлітків про міжособові конфлікти 2.1 дослідження представлень підлітків про зміст і структуру міжособових конфліктів Перша серія дослідження складалася з трьох частин. У першій частині виявлялися уявлення про конфлікт методом "Вільного семантичного ...
... тривожність, агресивність і ін.). Люди з реалістичним рівнем домагань відрізняються упевненістю в своїх силах, наполегливістю в досягненні мети, більшою продуктивністю, критичністю в оцінці досягнутого. 1.1 Самооцінка і рівень домагань як предмет психологічних досліджень у вітчизняній психології До проблеми самооцінки і рівня домагань зверталися багато вітчизняних психологів. Самооцінка – ...
0 комментариев